Постанова

від 18.07.2017 по справі 826/19939/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 липня 2017 року № 826/19939/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" доОфісу великих платників податків Державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (надалі - Відповідач), в якому просить з урахуванням заяви по збільшення позовних вимог: скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС №0005034201 без дати; скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС №0005044201 від 02.11.2016 року; скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС № 0006994201 від 28.12.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені Контролюючим органом із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, підлягає скасуванню.

Позивачем подано клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представники Відповідача проти позовних вимог заперечували в повному обсязі з підстав викладених в письмових запереченнях на позовну заяву.

У відповідності до ст. 4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На адресу суду надійшли клопотання від Відповідача про виклик свідка та вихід справи з письмового провадження, Судом розглянуто дані клопотання та вважає, що вони є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а зі сторони Відповідача вчиняються дії по затягуванню розгляду справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Співробітники Офісу великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Фудмережа" щодо своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів під час фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Укртрейдтоп (код ЄДРПОУ 40057267), а також дотриманя валютного та іншого законодавства за весь період здійснення господарських взаємовідносин.

За результатом перевірки складено Акт перевірки №1585/28-10-42-01/36387249 від 06.10.2016 р. (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено наступні порушення: пп. 134.1,1 п. 134,1 ст. 134 Кодексу в результаті чого занижено податку на прибуток за 1 півріччя 2016 року на суму 5433370 грн.; п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Кодексу в результаті чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет в періоді, що перевірявся, на загальну суму 6037077 грн. за звітний період січень 2016 року.

На підставі Акту перевірки Контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення: від 11.2016 р. (не зазначена дата) №0005034201, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8150055,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 6520044,00 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1630011,00 грн.; від 02.11.2016 р. №000504201, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9055616,00 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 6037077 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3018539,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями Позивачем подано Скаргу до ДФС України, за результатом розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 08.12.2016 р. №26540/6/99-99-99-11-01-02-25, як залишено без змін спірні податкові повідомлення - рішення та збільшено на 510,00 грн. штрафні санкції за не подання скаржником до контролюючого органу оригіналів документів та їх копій, а скаргу залишено без задоволення.

На підставі рішення ДФС України Контролюючим орган прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 р. №0006994201, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн.

Позивач вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог законодавства звернувся до Суду з відповідним позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між Позивачем (Покупець), з однієї сторони, та ТОВ УКРТРЕЙДТОП (Постачальник), з іншої сторони, укладено Договори поставки: №10/12-15 від 10.12.2015 р.; №10/12-15 від 15.12.2015 р. (надалі - Договори поставки).

Як вбачається зі змісту Договорі поставки, вони є ідентичними, а тому не підлягають окремому дослідженню.

У відповідності до п. 1.1, п. 2.1, 6.1, п. 8.1 Договорів поставки, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність Покупцю визначений цим Договором товар (надалі іменується "товар"), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Поставка товару за цим Договором здійснюється у такі строки: 10 календарних днів з дати надання усної заявки Покупцем. Заявка Покупцем подається з використанням телефонного або електронного зв'язку. Поставки оплата за поставлені товари/обладнання здійснюється шляхом переказу Покупцем (тобто Товариством) грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (тобто ТОВ Укртрейдтоп ) у термін, не більший, ніж 180 банківських днів з дати підписання видаткової накладної. Товар відвантажується Покупцю за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Мартусівка.

В підтвердження виконання умов Договорів Позивачем надано Суду наступні документи: Витягу з Єдиного реєстру податкових накладних № 717294; Податкові накладні: № 625 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 967813,60 грн.; № 626 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 972942,50 грн.; № 627 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 636000,00 грн.; № 628 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 444192,00 грн.; № 629 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 111048,00 грн.; № 631 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 989929,50 грн.; № 632 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 396270,00 грн.; № 633 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 568408,00 грн.; № 634 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 951654,40 грн.; № 635 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 951654,40 грн.; № 636 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 983227,00 грн.; № 637 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 996177,00 грн.; № 638 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 986266,00 грн.; № 639 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 970042,30 грн.; № 640 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 977600,00 грн.; № 641 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 979316,70 грн.; № 642 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 979316,70 грн.; № 643 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 949651,60 грн.; № 644 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 964825,60 грн.; № 653 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 994976,40 грн.; № 654 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 989929,50 грн.; № 662 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 421214,50 грн.; № 669 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 983972,20 грн.; № 671 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 444192,00 грн.; № 672 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 111048,00 грн.; № 673 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 421214,50 грн.; № 674 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 954000,00 грн.; № 675 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 931611,00 грн.; № 676 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 929070,00 грн.; № 677 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 998880,00 грн.; № 678 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 980316,00 грн.; № 680 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 982560,00 грн.; № 681 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 971055,00 грн.; № 682 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 971712,00 грн.; № 683 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 981648,00 грн.; № 684 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 974892,00 грн.; № 685 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 960780,00 грн.; № 686 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 956307,00 грн.; № 687 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 965670,00 грн.; № 688 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 965670,00 грн.; № 689 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 953940,00 грн.; № 690 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 752711,00 грн.; № 691 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 848760,00 грн.; Видаткові накладні: № 2901/121 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 982560,00 грн.; № 2901/126 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 960780,00 грн.; № 2901/119 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 929070,00 грн.; № 2801/222 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 980316,00 грн.; № 2901/127 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 956307,00 грн.; № 2901/129 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 965670,00 грн.; № 2901/128 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 965670,00 грн.; № 2901/132 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 848760,00 грн.; № 2901/122 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 971055,00 грн.; № 2901/131 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 752711,00 грн.; № 2901/123 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 971712,00 грн.; № 2801/220 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 11048,00 грн.; № 2901/120 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 998880,00 грн.; № 2901/118 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 931611,00 грн.; № 2901/125 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 974892,00 грн.; № 2901/124 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 981648,00 грн.; № 2801/221 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 421214,50 грн.; № 2801/209 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 568408,00 грн.; № 2801/208 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 396270,00 грн.; № 2901/130 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 953940,00 грн.; № 2801/217 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 970042,30 грн.; № 2901/109 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 964825,60 грн.; № 2801/219 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 444192,00 грн.; № 2801/204 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 444192,00 грн.; № 2801/212 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 951654,40 грн.; № 2801/213 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 951654,40 грн.; № 2801/202 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 972942,50 грн.; № 2901/105 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 977600,00 грн.; № 2801/214 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 983227,00 грн.; № 2801/216 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 986266,00 грн.; № 2901/108 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 949651,60 грн.; № 2901/107 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 979316,70 грн.; № 2901/106 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 979316,70 грн.; № 2801/206 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 421214,50 грн.; № 2801/201 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 967813,60 грн.; № 2801/161 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 983972,20 грн.; № 2801/215 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 996177,00 грн.; № 2801/203 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 636000,00 грн.; № 2901/111 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 994976,40 грн.; № 2901/117 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 954000,00 грн.; № 2901/113 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 989929,50 грн.; № 2801/207 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 989929,50 грн.; № 2801/205 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 989929,50 грн.; № 2901/121 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 111048,00 грн.; № 2901/126 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 982560,00 грн.; № 2901/119 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 929070,00 грн.; № 2801/222 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 980316,00 грн.; № 2901/127 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 956307,00 грн.; № 2901/129 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 965670,00 грн.; № 2901/128 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 965670,00 грн.; № 2901/132 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 848760,00 грн.; № 2901/122 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 971055,00 грн.; № 2901/131 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 752711,00 грн.; № 2901/123 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 971712,00 грн.; № 2801/220 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 111048,00 грн.; № 2901/120 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 998880,00 грн.; № 2901/118 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 931611,00 грн.; № 2901/125 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 974892,00 грн.; № 2901/124 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 981648,00 грн.; № 2801/221 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 451214,50 грн.; № 2801/209 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 568408,00 грн.; № 2801/208 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 396270,00 грн.; № 2901/130 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 953940,00 грн.; № 2801/217 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 970042,30 грн.; № 2901/109 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 964825,60 грн.; № 2801/219 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 444192,00 грн.; № 2801/204 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 444192,00 грн.; № 2801/212 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 951654,40 грн.; № 2801/213 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 951654,40 грн.; № 2801/202 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 972942,50 грн.; № 2901/105 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 977600,00 грн.; № 2801/214 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 983227,00грн.; № 2801/216 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 986266,00 грн.; № 2901/108 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 949651,60 грн.; № 2901/107 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 979316,70 грн.; № 2901/106 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 979316,70 грн.; № 2801/206 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 421214,50 грн.; №2801/201 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 967813,60 грн.; № 2801/161 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 983972,20 грн.; № 2801/215 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 996177,00 грн.; № 2801/203 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 636000,00 грн.; № 2901/111 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 994976,40 грн.; № 2901/117 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 954000,00 грн.; №2901/113 від 29.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 989929,50 грн.; № 2801/207 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 989929,50 грн.; № 2801/205 від 28.01.2016 року на загальну суму з урахуванням ПДВ 111048,00 грн., Судом досліджено первинну документацію та копії залучено до матеріалів справи.

Як вбачається з вищезазначених документів по Договорам поставки сторонами складено видаткові накладні на загальну вартість поставлених товарів/обладнання у розмірі 36222464,40 грн., із яких: за Договором поставки № 10/12-15 від 10.12.2015 року на сума 15125582,00 грн.; за Договором поставки №15/12-15 від 15.12.2015 року на суму 21096882,40 грн.

Позивач зазначає, що отримання та оприбуткування товару в бухгалтерському обліку Товариства: на суму 15125582,00 грн. відображено наступним чином: Д-т28110000 - К-т 63110000 ТОВ Укртрейдтоп - 12604651,67 грн., Д-т 64401000 - К-т 63110000 ТОВ Укртрейдтоп - 2 520 930,33 грн.; на суму 21096882,40 грн. відображено наступним чином: Д-т 15200098 - К-т 63140000 ТОВ Укртрейдтоп - 17580735,33 грн., Д-т 64401000 - К-т 63140000 ТОВ Укртрейдтоп - 3516147,07 грн.

В Акті перевірки Контролюючим органом зазначено, що визнані ТОВ Фудмережа зобов'язання перед ТОВ Укртрейдтоп не підлягають погашенню та відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку такі зобов'язання включаються до складу доходу (п. 15 Положення затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999 року).

Так, між Позивачем (Первісний боржник), з однієї сторони, та ТОВ ПОЛІС 2014 (Новий боржник), з іншої сторони, та ТОВ УКРТРЕЙДТОП (Кредитор) укладено Договір про переведення боргу від 29.04.2016 року (надалі - Договір про переведення боргу).

У відповідності до п. 1 - п. 6 Договору про переведення боргу, Цим Договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (Первісного боржника) у зобов'язанні, що виникло між Первісним боржником та Кредитором за договорами поставки №10/12-15 від 10.12.2015р. та №15/12-15 від 15.12.2015. (далі Основні договори) Первісний боржник переводить на Нового боржника грошове зобов'язання, що виникло на підставі договору поставки №10/12-15 від 10.12.2015р, у розмірі 15125582,00 грн. (п'ятнадцять мільйонів сто двадцять п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дві грн. 00 коп.) та за договором поставки №15/12-15 від 15.12.2015р. в розмірі 21096882,40 грн. (двадцять один мільйон дев'яносто шість тисяч вісімсот вісімдесят дві грн. 40 коп.). Кредитор не заперечує проти заміни Первісного боржника Новим боржником в Основних договорах і, підписуючи зі своєї сторони цей Договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Новий боржник цим підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов'язана із Основними договорами, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за Основними договорами між Первісним боржником та Кредитором. Усі спори, що виникають з цього Договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства. Сторони не несуть відповідальності за порушення своїх зобов'язань за цим Договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язання.

Також, між Позивачем (первісний боржник), з однієї сторони та ТОВ Полюс-2014 (Новий боржник), з іншої сторони 29.04.2016 р., укладено Угоду Про виконання зобов'язання про Договору про переведення боргу б/н від 29.04.2016р. (надалі - Угода).

У відповідності до п. 1 - п. 3 Угоди Сторони погодили, що при виконанні зобов'язання по Договору про переведення боргу б/н від 29.04.2016р., Первісний боржник зобов'язаний розрахуватися з Новим боржником у розмірі зобов'язання, що складає 36222464,40 грн, перерахувавши вказану суму протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання вимоги від Нового боржника. Інші умови Договору залишаються незмінними і Сторони підтверджують за ними свої зобов'язання. Дана Угода, складена у двох примірниках, кожен із яких має однакову юридичну силу, по одному для кожної сторони, і вступає в силу з моменту підписання Сторонами.

Позивач зазначає, що переведення боргу з урахуванням Угоди від 29.04.2016 року про виконання зобов'язання по Договору про переведення боргу б/н від 29.04.2016 року для цілей бухгалтерського обліку є заміною кредитора з ТОВ Укртрейдтоп на ТОВ ПОЛЮС-2Р14 , що було відображено в бухгалтерському обліку Товариства наступним чином: Д-т 63110000 ТОВ Укртрейдтоп К-т 63110000 ТОВ ПОЛЮС-2014 15125582,00 грн.; Д-т 63140000 ТОВ Укртрейдтоп К-т 63140000 ТОВ ПОЛЮС-2014 21096882,40 грн.

З аналізу матеріалів справи суд приходить до висновку, що зобов'язання Позивача за спірними операціями не є погашеними, а тому сума таких зобов'язань не підлягає включенню до складу доходу.

Контролюючий орган, обґрунтовуючи погашення зобов'язань Товариства укладенням Договору від 29.04.2016 року, одночасно вказує, що Договір про переведення боргу від 29.04.2016 р. не може вважатися дійсним, оскільки Кредитор (первісний) не підписав Договір, останній не набув чинності.

Суд звертає увагу, що в даному випадку твердження Відповідача є суперечливими, оскільки спочатку Контролюючий орган зазначає про погашення боргу, шляхом укладання Договору про переведення боргу від 29.04.2016 р., а потім визнає такий договір нікчемним.

Якщо враховувати висновки Контролюючого органу, що Договір про переведення боргу від 29.04.2016 р. є нікчемним, то в даному випадку за Позивачем рахується заборгованості перед ТОВ Укртрейдтоп (Первісним кредитором), а тому сума вартості (товару) не підлягає включенню до доходу Товариства.

Контролюючий орган пов'язує заниження Товариством податкових зобов'язань з податку на додану вартість із неправомірним формуванням податкового кредиту на підставі податкових накладних ТОВ Укртейдтоп , оскільки вони, на думку Контролюючого органу, складені за результатами фіктивних операцій.

Так, відповідно до п. 201.1 ПК України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису уповноваженої п іатником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до п.п. 6, 7 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ № 1246 від 29.12.2010 року (надалі - Порядок) після накладення електронного цифрового підпису платник податку здійснює шифрування податкової накладної в електронній формі та надсилає її засобами телекомунікаційного зв'язку до ДФС, яка здійснює розшифрування, перевіряє електронний цифровий підпис, визначає відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, та у разі відсутності причин для відмови проводить її реєстрацію.

Згідно з пп. 5 п. 9 вказаного Порядку, причиною відмови у прийнятті податкової накладної до реєстрації є порушення вимог, установлених п. 201.1 ст. 201 ПК України, тобто, зокрема і вимог щодо електронного підпису уповноваженою платником особою.

Пунктом 1 Порядку, встановлено, що Подання податкової накладної та/або розрахунку коригування ДФС в електронній формі здійснюється відповідно до Порядку підготовки і подання податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого в установленому порядку.

Подання податкової накладної ДФС в електронній формі здійснюється відповідно до Порядку підготовки і подання податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку, а саме - Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України № 233 від 10.04.2008 року (надалі - Інструкція).

Згідно із п. 5.1 розділу III Інструкції, платник податків отримує в будь-якому включеному до системи подання податкових документів в електронному вигляді акредитованому центрі сертифікації ключів посилені сертифікати відкритих ключів посадових осіб підприємства, що мають право підпису (керівника, бухгалтера), та печатки підприємства. Особисті ключі знаходяться на ключових (електронних) носіях, що зберігаються в таємниці.

Відповідно до Інструкції платник податку може надіслати до органу доходів і зборів засобами телекомунікаційного зв'язку податкові документи в електронному вигляді, після того як з органом доходів і зборів укладено договір про визнання електронних документів, а також органу доходів і зборів надано посилені сертифікати відкритих ключів, сформовані акредитованим центром сертифікації ключів.

З матеріалів справи вбачається, що Контролюючий орган не заперечує, що Контрагентом Позивача було надіслано в електронному вигляді податкові накладні та дані документи зареєстровані в базі ДФС.

Суд визнає нормативно необґрунтованими посилання відповідача на недоведеність реальності господарських операцій з поставок спірних партій товарів через відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування таких товарно-матеріальних цінностей постачальниками. У відповідності до норм чинного законодавства (зокрема, Закону України Про автомобільний транспорт від 05.04.2001 № 2344-ІІІ, Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджених Наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, та Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306) товарно-транспортна накладна (далі - ТТН) призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає безпосередньо взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Таким чином, правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платника податків. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, ТТН та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Оскільки у розглядуваному випадку Позивач здійснював операції з придбання товару та не виступав в якості замовника за договором перевезення, то відсутність у нього ТТН не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій.

Аналогічні висновки наведені в Ухвалах Вищого адміністративного суду України: від 05.10.2016 р. №К/800/46649/15, від 14.07.2016 р. №К/800/8404/16, від 12.07.2016 р. №К/800/53345/15, від 27.10.2014 р. № К/800/28931/14, від 30.10.2014 р. №К/9991/64001/12.

Судом не береться до уваги посилання відповідача на відсутність актів приймання-передачі ТМЦ, оформлених згідно Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965 року та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР П-7 від 25.04.1966 року, оскільки право платника податку на формування податкового кредиту не пов'язується із наявністю у нього саме такого документу.

Окрім вищевикладеного, Суд звертає увагу, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

В частині щодо посилань Відповідача в акті перевірки на на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 30.05.2016 року у справі № 761/16902/16-к, Суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КК України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3 роз'яснюється, що як незаконну діяльність, про яку йдеться у статті 205 КК, слід розуміти такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на це за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює з їх порушенням.

Згідно зі статтею 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Відносно вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 30.05.2016 року у справі № 761/16902/16-к, яким ОСОБА_4 визнано винно у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205 КК України, Суд відхиляє його, оскільки в ньому не надавалась оцінка господарським операціям ТОВ Укртейдтоп з Позивачем, а лише встановлено факт реєстрації контрагента.

Суд звертає увагу, що Відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - Позивача та контрагента за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладений Позивачем з даним товариством, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2016 р. по справі №К/800/11516/16; в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Під час розгляду справи, Судом зроблено висновки, що висновки Контролюючого органу мають характер припущень та не підтверджені належними та допустимими доказами, ураховуючи, що обов'язок доведення правомірності прийнятого рішення згідно із ч.2 ст.71 КАСУ покладається на відповідача.

В рішенні Вищого адміністративного суду України від 07 вересня 2016 року по справі № К/800/31623/15, за змістом якого неприпустимим є притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії, що також підтверджується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка, в свою чергу, для національних судів є джерелом права .

Пунктом 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії ЄСПЛ зазначив, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків .

Викладені Відповідачем аргументи для збільшення Позивачу податкового зобов'язання з ПДВ є недостатніми, позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту є несправедливим, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, знаходження за заявленою юридичною адресою тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

За змістом рішення Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2016 року у справі №К/800/3837/16 наголошено на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені інспекцією аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень статті 70 КАС України. Чинним законодавством України на сторону господарських операцій - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару (послуг) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Окрім іншого, необхідно зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин контрагента Позивача з фіктивним суб'єктом господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності Позивача, оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах.

При цьому Суд вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Разом із податковим повідомленням-рішенням № 0005044201 від 02.11.2016 року Контролюючим органом надано розрахунок штрафних санкцій із якого вбачається, що при розрахунку було застосовано штрафну санкцію у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання, яка, відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, застосовується при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку.

При застосуванні розміру санкції, Контролюючий орган посилається на Акт № 510/26-55-22-10/36387249 від 31.11.2015 року.

Судом встановлено, що Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2016 року по справі №826/8492/16, якою, скасовано податкове повідомлення-рішення № 81126552210 від 24.12.2015 року, яким Товариству було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та яке було прийнято на підставі Акту № 510/26-55-22-10/36387249 від 31.11.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС України м. Києва - залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 вересня 2016 року - залишено без змін.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, Контролюючим органом безпідставно застосовано штрафні санкції у розмірі 50%, оскільки попереднє донарахування по податку на додану вартість було визнано протиправним та скасовано рішенням суду.

Враховуючи викладене, Суд вважає за необхідне захистити порушені права Позивача шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0005034201 без дати та №0005044201 від 02.11.2016 року.

В частині позовних вимог щодо скасування податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС № 0006994201 від 28.12.2016 року, Суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями Позивачем подано Скаргу до ДФС України, за результатом розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 08.12.2016 р. №26540/6/99-99-99-11-01-02-25, як залишено без змін спірні податкові повідомлення - рішення та збільшено на 510,00 грн. штрафні санкції за не подання скаржником до контролюючого органу оригіналів документів та їх копій, а скаргу залишено без задоволення.

На підставі рішення ДФС України Контролюючим орган прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 р. №0006994201, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн. за не подання до Контролюючого органу документів.

У свою чергу, приписами пункту 55.1 статті 55 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно з пунктами 56.2 - 56.3 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів. Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Також, пунктом 56.6 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно з пунктами 56.8 - 56.9 статті 56 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Пунктом 1 розділу IX Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затвердженого наказом Мінфіну № 916 від 21.10.2015 року (надалі - Порядок № 916), відповідно до якого Контролюючий орган у разі розгляду скарги перевіряє правомірність та обгрунтованість рішення, що оскаржується, та приймає рішення про результати розгляду скарги.

Окрім того, положення Порядку № 916 не надають контролюючому органу, що розглядає скаргу, повноважень для нарахування (збільшення) нових грошових зобов'язань.

У відповідності до п. 2 розділу IX Порядку № 916 За результатами розгляду скарги контролюючий орган приймає одне з таких рішень: 1) повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; 2) частково задовольняє скаргу платника податків та в окремій частині скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; 3) залишає скаргу без задоволення, а рішення контролюючого органу, яке оскаржується, без змін; 4) зменшує (збільшує) суму грошового зобов'язання.

Під час прийняття цих рішень контролюючий орган має право зменшити (збільшити) суму грошового зобов'язання або податкового боргу, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків та у відповідній частині суми штрафних (фінансових) санкцій.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що за результатами адміністративного оскарження можливе лише зменшення (збільшення) тих грошових зобов'язань, які були нараховані рішенням, що оскаржувалося. Збільшення інших грошових зобов'язань та прийняття нових податкових повідомлень-рішень щодо таких зобов'язань законодавством не передбачено.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є на думку Контролюючого органу порушення Позивачем п. 121.1 ст. 121 ПК України, відповідно до якого підставою для накладення штрафу є незабезпечеь ня платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

Як вбачається з рішення Державної фіскальної служби України від 08.12.2016 року № 26540/6/99- 99-11-01-02-25 та Акту перевірки, що Позивачем ненадані Контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій Позивачем по взаємовідносинах із ТОВ Укртрейдтоп .

Позивач зазначає, що неможливість надання запитуваних документів пов'язана із їх відсутністю у Товариства, що потверджується актом приймання-передачі документів від 09.02.2016 року, відповідно до якого оригінали документів по взаємовідносинах між Товариством та ТОВ Укртрейдтоп були передані старшому слідчому СУ ТУ НП у місті Києві Мельнику Я.В.

В матеріалах справи наявні листи відповіді Позивача, які надіслані на адресу Контролюючого органу, в яких повідомлялося, що оригінали документів передані старшому слідчому СУ ТУ НП у місті Києві Мельнику Я.В.

Відповідачем зазначає, що листами ГУ Національної поліції у місті Києві від 12 травня та 12 серпня 2016 року підтверджується, що документи (первинна документація по взаємовідносинах Позивача з ТОВ Укртрейдтоп ) повернуті Товариству 08 квітня 2016 року.

Крім того, Контролюючим органом надано суду копію розписки директора Товариства про повернення йому документів СУ ТУ НП у місті Києві Мельнику Я.В.

Судом досліджено копію даної розписки та встановлено, що в даній розписці відсутня дата складання, що унеможливлює Суду встановити точної дати отримання документів, які були передані СУ ТУ НП у місті Києві Мельнику Я.В.

Позивач зазначає, що Контролюючим органом було складено протоколи про адміністративне правопорушення щодо Директора та Головного бухгалтера Товариства за ст. 163 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення у яких вказується про порушення останніми п. 85.2 ст. 85 ПК України.

Як вбачається з Єдиного реєстру судових рішень: Постановою Печерського районного суду м. Києва від 27.12.2016 року по справі №757/48994/16-п провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 163-3 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення; Постановою Печерського районного суду м. Києва від 04.11. 2016 року № 757/48995/16-п провадження по справі про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за ст. 1633 КУпАП закрити за відсутності в діянні складу адміністративного правопорушення.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача в частині щодо скасування податкового повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС № 0006994201 від 28.12.2016 року є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно із приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 122, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС №0005034201 без дати

3 Скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС №0005044201 від 02.11.2016 року;

4. Скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС № 0006994201 від 28.12.2016 року.

5. Стягнути з Офісу великих платників податків ДФС за рахунок державних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" судові витрати в сумі 258094,08 грн. (двісті п'ятдесят вісім тисяч дев'яносто чотири гривні 08 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук