Рішення

від 20.07.2017 по справі 910/9821/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2017Справа №910/9821/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/9821/17

за позовом Благодійного фонду Школа здоров'я та радості ;

до публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК ;

про розірвання договору та стягнення 3 141 353,42 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Яструб О.П., довіреність б/н від 09.11.2016р.;

від відповідача: Кахраманов Р.Н., довіреність № 6025-К-О від 27.04.2017р.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернувся Благодійний фонд Школа здоров'я та радості (надалі - позивач) з позовом до публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК (надалі - відповідач) про розірвання договору та стягнення 3 141 353,42 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договірних обов'язків за Договором приєднання № 246389 про розміщення грошових коштів на депозиті строковому від 12.02.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2017р. порушено провадження у справі № 910/9821/17, розгляд справи призначений на 20.07.2017р.

Присутнім у судовому засіданні 20.07.2017р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві, поданому в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2014 року між Благодійним фондом Школа радості та здоров'я (за договором - клієнт, далі - позивач) та публічним акціонерним товариством комерційний банк ПРИВАТБАНК (за договором - банк, далі - відповідач) було укладено Договір приєднання № 246389 про розміщення грошових коштів на депозиті строковому (далі - Договір), відповідно до п.1 предметом договору є внесення клієнтом та прийняття банком тимчасово вільних грошових коштів на строк, що зазначений, з обов'язком виплачувати клієнту суму вкладу та проценти на умовах та в порядку, що встановлені Умовами та Правилами розміщення грошових коштів на депозитному рахунку суб'єктів господарювання, у тому числі з використанням технологій дистанційного відкриття рахунків депозиту Приват24 за платіжними дорученнями, щодо порядку розміщення грошових коштів на депозиті строковому.

За цим договором клієнт вносить тимчасово вільні грошові кошти у сумі 3 000 000,00 грн. на депозитний рахунок, на строк, вказаний в пункті 2.4 цього договору. Датою внесення вкладу вважається дата надходження коштів на депозитний рахунок, (пункт 2.1 договору).

Так, відповідно до умов Договору, позивач з поточного рахунку № 26004054901429 перерахував грошові кошти у розмірі 3 000 000,00 грн. на депозитний рахунок № 26100000654602, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжним дорученням № 2 від 12.02.2014р., випискою банку з р/р № 26004054901429 за період з 01.02.2014р. по 28.02.2014р., випискою банку з р/р № 26100000654602 за період з 01.02.2014р. по 28.02.2014р.

Умовами п.2.4 договору встановлено, що строк розміщення грошових коштів на депозитному рахунку - по 14.05.2014р.

Згідно з пунктом 2.2 договору, за користування вкладом банк зобов'язується виплачувати клієнту проценти з розрахунку процентної ставки у розмірі 17,3 % річних.

Пунктом 2.5 договору визначено, що проценти по вкладу виплачуються клієнту: щомісячно, кожного останнього числа місяця. Проценти, що залишаються невиплаченими, підлягають виплаті одночасно з сумою вкладу, або за письмовою заявкою клієнта, перераховуються у поповнення вкладу з подальшим подовженням терміну дії цього договору на підставі укладення додаткової угоди з урахуванням цих змін.

Як зазначає позивач, свої зобов'язання щодо нарахування та виплати процентів, передбачені пунктами 2.2., 2.5. договору, відповідач виконував до 08.04.2014 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з поточного рахунку позивача № 26004054901429 за період з 01.02.2014р. по 08.04.2014р.

В подальшому, 28.05.2014 року, за твердженнями позивача, відповідач в односторонньому порядку, без відповідного розпорядження клієнта, перерахував з депозитного рахунку № 26100000654602 грошові у розмірі 3 000 000,00 грн. на транзитний рахунок № 2903600654602 з призначенням платежу Сальдо рахунку відповідно до Наказу № 6695879 , що підтверджується випискою ПАТ КБ ПриватБанк за рахунком № 2610000065460 за період з 01.05.2014р. 31.05.2014р., та випискою ПАТ КБ ПриватБанк за рахунком № 2903600654602 за період з 01.05.2014р. по 31.05.2014р., копії яких додані до позовної заяви.

15.11.2016р. позивач звернувся до ПАТ КБ ПриватБанк із заявою за вих. № 3 про повернення суми вкладу та виплату процентів на банківський вклад та надав для виконання платіжні доручення № 1 та № 2 від 15.11.2016р. на суму 3 000 000,00 грн. для повернення коштів відповідачем на розрахунковий рахунок № 26007050249710, відкритий у ПАТ КБ ПриватБанк , яка отримана відповідачем 17.11.2016р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте, відповідач депозитні кошти не повернув.

Також, згідно з повідомлення про вручення поштового відправлення 01.12.2016р. відповідач отримав від позивача заяву за вих. № 5 від 30.11.2016р. про повернення суми вкладу та виплату процентів на банківський вклад з доданими для виконання платіжними дорученнями № 3 та № 4 від 30.11.2016р. на суму 3 000 000,00 грн. на повернення коштів відповідачем на розрахунковий рахунок позивача № 26007050249710, відкритий у ПАТ КБ ПриватБанк .

Крім того, 18.04.2017р. відповідач отримав від позивача втретє заяву за вих. № 7 від 14.04.2017р. про повернення суми вкладу та виплату процентів на банківський вклад на суму 3000000,00 грн. на розрахунковий рахунок позивача № 260091176500, відкритий у ПАТ Банк Український капітал , та 03.05.2017р. відповідач отримав від позивача чергову заяву за вих. № 10 від 27.04.2017р. про розірвання договору, повернення суми вкладу та виплату процентів на банківський вклад, при цьому, надав для виконання платіжні доручення № 25 та № 26 від 27.04.2017р. на суму 3 000 000,00 грн. для повернення коштів Відповідачем на розрахунковий рахунок № 260091176500 відкритий у ПАТ Банк Український капітал , МФО 320371.

Проте, відповідач вказані вимоги залишив задоволення.

У зв'язку з порушення відповідачем умов договору та норм чинного законодавства щодо виконання взятих на себе зобов'язань з повернення вкладу, та сплати процентів за користування коштами, в останнього виникла заборгованість з повернення вкладу у розмірі 3000000 грн. - загальної суми банківського вкладу та 141 353,42 грн. процентів за користування депозитним вкладом, з огляду на що позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що відповідно до ст. 1059 ЦК України та п.1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, п. 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом. Натомість, як зазначає позивач, не було дотримано письмової форми договору банківського вкладу № 246389 від 12.02.2014р., позивач не надав суду оригіналу вказаного договору та оригіналу документу про внесення грошових коштів за вказаним вкладом, що за висновками Верховного Суду України, зробленими щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, є підставою для відмови судом у позові, оскільки обставини, які стали підставою позовних вимог, не підтверджені.

До того ж, відповідач зазначає, що на звернення позивача, ПАТ КБ ПРИВАТБАНК надавав відповіді, зокрема, в яких було зазначено, що платіжні доручення повинні бути надані у належній кількості та про те, що платіжні доручення взагалі не можуть бути виконані, оскільки рахунки, зазначені в поданих позивачем платіжних дорученнях, не обслуговуються в банку, бо спірний договір та рахунки були оформлені на території АРК та міста Севастополь, яку визнано тимчасово окупованою територією України. Також, відповідач вказує на те, що доказів подання відповідачу примірників платіжних доручень у належній кількості суду позивачем не надано.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором банківського вкладу.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Статтею 2 Закону України Про банки та банківську діяльність визначено , що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України.

Згідно з частиною 3 статті 1060 Цивільного кодексу України за договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.

Відповідно до частини 1 статті 1061 Цивільного кодексу України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (частина 6 статті 1061 Цивільного кодексу України).

Нормами частини 6 статті 1061 Цивільного кодексу України проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а не витребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Стаття 1068 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок банку за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до пункту 8.1 - 8.3. статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів. Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки. За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Відповідно до пункту 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Згідно з пунктом 1.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України №22 від 21.01.2004, банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку зобов'язаний:

- узяти розрахунковий документ платника/стягувача на облікування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувану про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: "Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку";

- ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності.

Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 1073 Цивільного кодексу України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 1074 Цивільного кодексу України, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 2.4 Глави 2 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 03.12.03р. № 516 Про затвердження Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові цю суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, установлених договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з абз. 1 п.п. 3.3 Положення, банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

Пунктом 2.5 Договору визначено, що проценти по вкладу виплачуються клієнту: щомісячно, кожного останнього числа місяця. Проценти, що залишаються невиплаченими, підлягають виплаті одночасно з сумою вкладу, або за письмовою заявкою клієнта, перераховуються у поповнення вкладу з подальшим подовженням терміну дії цього договору на підставі укладення додаткової угоди з урахуванням цих змін.

Строк розміщення грошових коштів, відповідно до умов Договору, встановлено по 14.05.2014р.

Частиною 4 статті 1060 Цивільного кодексу України унормовано, якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин, договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Оскільки позивач, як вкладник, вимоги щодо повернення суми строкового вкладу зі спливом строку не заявляв, суд дійшов висновку, що на підставі вищезазначеної норми закону, укладений Договір № 246389 від 12.02.2014р. про розміщення грошових коштів на депозиті вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу.

Судом встановлено, що договір приєднання № 246389 про розміщення грошових коштів на депозиті стоковому від 12.02.2014р. укладено в порядку, визначеному Умовами та Правилами розміщення грошових коштів на депозитному рахунку суб'єктів господарювання, а саме: з використанням технологій дистанційного відкриття рахунків депозиту Приват24 за платіжними дорученнями.

Відповідно до п.3.8.1.6 Умов та правил передбачено, що на даний час Система Приват 24 для бізнесу дозволяє здійснювати, зокрема, операції відкриття депозитів, а також можливість їх поповнення/зняття.

Відповідно до п.3.8.2.1.2 Умов та правил, клієнт доручає банку проводити платіжні операції за допомогою Системи дистанційного обслуговування Приват24 на підставі дистанційних розпоряджень уповноважених/довірених осіб клієнта, переданих Системі за допомогою мережі Інтернет.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно з платіжним дорученням № 2 від 12.02.2014р. позивачем було розміщено вклад у сумі 3000 000,00 грн., який перераховано на депозит згідно відкритої оферти Банку, договору № 246389 від 12.02.2014р. на строк 91 день.

Як свідчать матеріали справи, за допомогою поштового зв'язку цінним листом з описом вкладення у цінний лист позивачем було подано до відповідача заяви за № 3 від 15.11.2016р., №5 від 30.11.2016р., №7 від 14.04.2017р. та №10 від 27.04.2017р. з проханням повернути суму вкладу та виплати процентів на банківський вклад на рахунок позивача в іншому банку - ПАТ Банк Український капітал .

Проте, на час прийняття рішення по справі відповідач не повернув суму вкладу у розмірі 3 000 000 грн., отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача з посиланням на практику Верховного Суду України, судом відхиляються, оскільки висновки Верховного Суду України не стосуються цивільно-правових відносин, що виникли на підставі договору банківського вкладу, укладеного сторонами саме за допомогою дистанційної системи Приват24.

Крім того, факт, що рахунок, на який позивачем було здійснено депозитний вклад, було відкрито у філії Кримського РУ ПАТ КБ ПРИВАТБАНК , що знаходився на тимчасово окупованій території АРК та м. Севастополя, не звільняє відповідача від обов'язку повернути належні позивачу депозитні кошти.

З огляду на вищенаведене, судом встановлено факт невиконання відповідачем обов'язку з повернення вкладу, а тому вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути вклад у загальному розмірі 3 000 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 1070 Цивільного кодексу України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти, передбачені частиною першою цієї статті, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Окрім цього, враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо повернення розміщених на депозиті грошових коштів, позивачем нараховано на підставі ст.ст. 536, 1061 ЦК України та пред'явлено до стягнення 51 189,04 грн. процентів за користування неповернутими грошовими коштами за період з 09.04.2014р. по 14.05.2014р., виходячи з процентної ставки 17,3%; за період з 15.05.2014р. по 17.05.2017р. на суму 90 164,38 грн., виходячи з процентної ставки 15%.

Відповідно до ч. 5 ст.1061 Цивільного кодексу України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунку вкладника з інших підстав.

Таким чином, проценти на неповернутий вчасно з вини банку вклад нараховуються до дня, який передує його поверненню.

З огляду на викладене та те, що відповідач по закінченню строку користування коштами позивача зобов'язаний сплатити останньому нараховані проценти, з відповідача, на підставі вищезазначених вимог Закону, умов п.2.5. Договору та умов Правил надання банківських послуг, що регулюють порядок обслуговування ПАТ КБ ПриватБанк юридичних осіб, підлягає стягнути нараховані та невиплачені проценти згідно з розрахунком позивача, який судом перевірено та є арифметично вірним.

До того ж, позивачем заявлено вимогу про розірвання Договору приєднання № 246389 про розміщення грошових коштів на депозиті строковому, укладеному 12.02.2014р. між позивачем та відповідачем.

Згідно приписів ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові наслідки розірвання договору визначені в частинах 2, 3 ст. 653 ЦК України, згідно яких у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються; у разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Вказані дії банку призводять до порушення права позивача як власника коштів у розмірі 3 000 000,00 грн. щодо вільного розпорядження ними, що є порушенням ст. 319 Цивільного кодексу України, згідно якої власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Виходячи з викладеного, порушення відповідачем права позивача вільно розпоряджатися належними останньому коштами є істотним порушенням умов договору.

Відповідно до ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Згідно з ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині розірвання Договору приєднання № 246389 про розміщення грошових коштів на депозиті строковому від 12.02.2014р., укладеного між позивачем та відповідачем.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір приєднання № 246389 про розміщення грошових коштів на депозиті строковому від 12.02.2014р., укладений між Благодійним фондом Школа здоров'я та радості та публічним акціонерним товариством Комерційний банк ПРИВАТБАНК .

3. Стягнути з публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПРИВАТБАНК (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) на користь Благодійного фонду Школа здоров'я та радості (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. ж/м Тополя-2, б.7, корп. 3, кв. 73; адреса для кореспонденції: 49000, м. Дніпро, вул. Жуковського, 4, оф. 23; код ЄДРПОУ 26538292) 3 000 000 грн. - основного боргу, 51 189 грн. 04 коп. - проценти за користування депозитним вкладом за період з 09.04.2014р. по 14.05.2014р., 90 164 грн. 38 коп. - проценти за користування депозитним вкладом за період з 15.05.2014р. по 17.05.2017р. та 48 720 грн. 31 коп. - судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 25.07.2017р.

Суддя А.І. Привалов