Постанова

від 26.07.2017 по справі 922/708/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2017 р. Справа № 922/708/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю від 17.03.2017 року №НМА 941931;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - Крецул Л.М., за довіреністю від 21.07.2015 року №35/1;

3-го відповідача - не з'явився;

4-го відповідача - не з'явився;

5-го відповідача - Лесик О.І., за довіреністю від 23.12.2016 року №15;

6-го відповідача - не з'явився;

1-ї третьої особи - ОСОБА_4 - особисто;

2-ї третьої особи - ОСОБА_2 . - особисто;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Харків (вх.1747Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 11.05.2017р.

у справі № 922/708/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Харків

до 1-го відповідача Нововодолазького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, смт. Нова Водолага, Харківська область

до 2-го відповідача Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу "Росія", с. Сосонівка

до 3-го відповідача Управління Пенсійного фонду України у Нововодолазькому районі Харківської області, смт. Нова Водолага

до 4-го відповідача Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Харківського обласного відділення, м. Харків

до 5-го відповідача Харківського обласного центру зайнятості, м. Харків

до 6-го відповідача Сосонівської сільської ради, с. Сосонівка

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні 1-го відповідача - 1) Фізична особа - ОСОБА_4, с. Сосонівка

2) ОСОБА_2, смт. Нова Водолага, Харківська область

про визнання права власності, виключення майна з опису та зняття арешту

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.05.2017р. у справі №922/708/17 (суддя Новікова Н.А.) в задоволенні позову відмовлено повністю.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_6, м. Харків з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.05.2017р. у справі №922/708/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апелянт, в обґрунтування своєї правової позиції зазначає про те, що віднесення СБК Росія майна КСП - колгоспу Росія у вигляді огорожі на свій баланс не має правовим наслідком отримання СБК Росія права власності на таке майно, оскільки вказане майно не було визначено активом, передбаченим для задоволення кредиторської заборгованості реорганізованого підприємства.

Також, на думку апелянта, під час реорганізації КСП-колгоспу Росія , СБК Росія , який заявив себе правонаступником було порушено вимоги законодавства щодо правових наслідків реорганізації сільськогосподарського підприємства, як то: не було проведено розпаювання майна та визначення розміру паю кожного з членів КСП, не було видано майнових сертифікатів та виділено майно в рахунок майнових паїв членів КСП, які не стали засновниками (учасниками) новоутвореного підприємства, чим були порушені майнові права співвласників майна КСП - колгосп Росія .

Окрім того, апелянт вважає, що після реорганізації КСП - колгоспу Росія його члени набули права власності на майно пайового фонду реорганізованого підприємства.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2017р. суддею доповідачем по справі №922/708/17 визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2017р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Слободін М.М. ) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 10.07.2017р.

06.06.2017 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів (вх.№5911), а саме запит до Сосонівської сільської ради від 14.04.2017 року №04-14, супровідний лист та копії договорів купівлі - продажу, які долучені до матеріалів справи.

10.07.2017 року на адресу суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній просить скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити (вх. №7157), які долучені до матеріалів справи.

10.07.2017 року на адресу суду від Сосонівського старостинського округу №5 Нововодолазької селищної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає про те, що з доводами, викладеними в апеляційній скарзі позивача погоджується (вх.№7158), який долучений до матеріалів справи. Крім того, у вказаному відзиві справу просить розглядати за його відсутності.

У судовому засіданні 10.07.2017 року представник 2-го відповідача Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу "Росія" та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні 1-го відповідача - Фізична особа - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернулись до суду з заявою про відвід судді Сіверіна В.І., яка долучена до матеріалів справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 року у даній справі відмовлено представнику 2-го відповідача Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу "Росія" та третім особам, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні 1-го відповідача - Фізичній особі - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у задоволенні заяви про відвід судді Сіверіна В.І. у справі №922/708/17.

Також, представник 2-го відповідача Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу "Росія" та треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні 1-го відповідача - Фізична особа - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у судовому засіданні 10.07.2017 року просили долучити до матеріалів справи заперечення на апеляційну скаргу позивача, які долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 року розгляд справи відкладено на 26.07.2017 року, у зв'язку з необхідністю учасникам процесу ознайомитись з наданими додатковими поясненнями та неявкою в судове засідання представників 1-го, 3-го, 4-го та 6-го відповідачів.

26.07.2017 року на адресу суду від представника 2-го відповідача та представника третіх осіб надійшли заперечення на клопотання позивача (вх.№7827), які долучені до матеріалів справи.

26.07.2017 року на адресу суду від представника 2-го відповідача та представника третіх осіб надійшли заперечення на додаткові пояснення (вх.№7828), які долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні представник позивача просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.05.2017р. у справі №922/708/17 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представники 2-го відповідача, 5-го відповідача та третіх осіб заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники 1-го, 3-го, 4-го, 5-го та 6-го відповідачів в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце його проведення, про що свідчить штамп на зворотньому боці ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги та ухвали про відкладення розгляду справи в даному судовому засіданні про відправлення її копій сторонам і є доказом належного повідомлення учасників спору про дату, час та місце судового засідання відповідно до пунктів 3.5.2., 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України та відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

До суду повернулись повідомлення про вручення поштових відправлень від 1-го відповідача - №6102222138646, від 3-го відповідача - 6102222083108, від 4-го відповідача - 6102222083183, від 5-го відповідача - 6102222083205, проте останні не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до ч.3 ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України , було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 Господарського процесуального кодексу України , колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

У відділі державної виконавчої служби Нововодолазького РУЮ Харківської області перебуває зведене виконавче провадження № 45149286 щодо стягнення з боржника СБК "Росія" на користь фізичних та юридичних осіб грошових коштів.

Стягувачами зведеного виконавчого провадження є дві фізичні особи - ОСОБА_4, та ОСОБА_2, а також чотири підприємства - УПФУ у Нововодолазькому районі Харківської області, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Харківське обласне відділення, Харківський обласний центр зайнятості, Сосонівська сільська рада Нововодолазького району.

Згідно вказаного виконавчого провадження, за актом опису та арешту майна від 24.03.2015 року, складеного державним виконавцем відділу ДВС Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області Луговим В.М. на майно - огорожу, яка виготовлена із залізобетонних плит, розміром 3х3, загальною кількістю 710 шт. було накладено арешт.

Позивач в обґрунтування своєї правової позиції, з постанням на на ст.ст. 16, 321, 328, 364, 387, 392 Цивільного кодексу України, ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року №606-ХІ зокрема, зазначає наступне.

10.10.2008 року на підставі договорів купівлі-продажу майнових часток у членів КСП "Росія" Сосонівською сільською радою ФОП ОСОБА_6. було видано свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності на майновий пай члена колективного підприємства "Росія" на загальну суму 3430881,00 грн.

12.10.2008 року загальними зборами співвласників майна було прийнято рішення про задоволення заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про виділення належного йому майнового паю, що посвідчений вказаним свідоцтвом, розпайованого майна у натурі на загальну вартість 3430881,00 грн. та прийнято рішення про визначення конкретного майна та виділення його ОСОБА_6. в натурі, в тому числі огорожу вартістю 200000,00 грн.

СТОВ "Сосонівка-агро" як користувач майна із пайового фонду КСП колгосп "Росія" здійснило передачу фізичній особі -підприємцю ОСОБА_6. виділеного в натурі на належний йому майновий сертифікат майна за відповідним актом приймання-передачі від 14.10.2008 року , у тому числі огорожу вартістю 200000,00 грн., що фактично складається із 710 залізобетонних плит.

У 2009 році частина огорожі як споруда при об'єктах нерухомості, що належали позивачу на праві власності, була передана позивачем у власність ОСОБА_14 згідно із відповідними договорами купівлі-продажу нерухомого майна. У 2014 році ОСОБА_14 продав приватному підприємству "Агро-Новоселівка 2009" огорожу при господарській будівлі АДРЕСА_1.

24 березня 2015 року відділом Державної виконавчої служби Нововодолазького РУЮ Харківської області при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №45149286 згідно із актом опису та арешту майна було описано та накладено арешт на огорожу, яка виготовлена із залізобетонних плит у кількості 710 штук, що знаходиться по АДРЕСА_1.

На підставі постанови Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 р. у справі № 922/3774/15, залишеної без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2016 р., визнано право власності: за ФОП ОСОБА_6 на 281 плити із огорожі на яку накладено арешт державним виконавцем та за ТОВ "Агро-Новоселівка-2009" на 64 плити із даної огорожі.

Вказане майно було виключено з акту опису та арешту майна від 24.03.2015 року, складеного державним виконавцем ВДВС Нововодолазького РУЮ Харківської області та знято з нього арешт.

Нововодолазьким районним судом Харківської області розглядається справа №631/1411/16-ц за позовом ОСОБА_14 про визнання права власності на частину огорожі у кількості 266 шт., виключення їх з акту опису та звільнення з-під арешту.

Так, з інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 09.08.2016 року відкрито провадження у справі №631/1411/16-ц за позовом ОСОБА_14 до СБК Росія про визнання права власності на частину огорожі у кількості 266 шт. та призначено справу до попереднього розгляду на 19.08.2016 року.

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 22.09.2016 року зупинено торги по реалізації залізобетонних плит за лотом 170358 в кількості 266 шт. розташованих в АДРЕСА_1 (виконавче провадження Нововодолазького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області) призначених проведенням на 29.09.2016 року Харківською філією державного підприємства СЕТАМ до розгляду по суті цивільної справи за позовом до СБК Росія про визнання права власності , виключення з акту опису та звільнення з-під арешту майна.

Так, позивач (апелянт) зазначає про те, що звертаючись у 2015 році до господарського суду Харківської області з позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 та Приватного підприємства "Агро-Новоселівка 2009" до Відділу Державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області, Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу "Росія",Управління Пенсійного фонду України в Нововодолазькому районі Харківської області , Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Харківського обласного відділення, Харківського обласного центру зайнятості, Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про виключення майна - залізобетонних плит у кількості 281 штуки з опису, зняття арешту та визнання права власності у справі №922/3774/15, він допустив помилку щодо кількості плит в огорожі, а саме йому належить на праві власності ще 99 шт. залізобетонних плит, що є частиною огорожі, які включені до вищевказаного акту опису та арешту майна та на які накладено арешт.

Вказане вище й стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду Харківської області, в якому останній просив визнати за ним право власності на огорожу, яка виготовлена із залізобетонних плит у кількості 99 штук, що знаходиться по АДРЕСА_1; виключити з акту опису та арешту майна від 24.03.2015 року, складеного державним виконавцем відділу ДВС Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області Луговим В.М. огорожі, яка виготовлена із залізобетонних плит у кількості 99 штук, що знаходиться по АДРЕСА_1 та належить йому на праві власності та зняти з неї арешт.

11.05.2017 року господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Так, предметом спору у даній справі є визнання права власності за позивачем на майно - огорожу, яка виготовлена із залізобетонних плит у кількості 99 штук, що знаходиться по АДРЕСА_1, виключення її з акту опису й арешту та зняття арешту з цього майна.

У відповідності до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Приписами статті 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України України, власник вправі пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" (виконавчі дії розпочаті до набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VІІІ), особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду із позовом про визнання права на майно та про звільнення майна з-під арешту.

У пункті 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" зазначено, що відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК.

Виходячи із змісту вказаних вище норм, власник або особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту, а умовою задоволення матеріально-правових вимог позивача має бути встановлення факту належності позивачеві права власності на спірне майно та безпідставність включення такого майна до опису боржника та накладення на нього арешту.

Відтак, до предмету доказування у справі відноситься, зокрема, дослідження питання права власності позивача на спірне майно.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Так, позивач в обґрунтування своєї правової позиції зазначає, зокрема, про те, що отримав у власність спірне майно у 2008 році як виділену в натурі майнову частку (пай) з пайового фонду КСП-колгосп "Росія".

30 квітня 2008 року на загальних зборах співвласників реорганізованого КСП - колгоспу "Росія" було прийнято рішення про затвердження переліку майна пайового фонду КСП "Росія", до якого серед іншого майна увійшла і огорожа, що знаходиться в АДРЕСА_1 та конструкцією із 710 залізобетонних плит.

30.04.2008 року між співвласниками майна реорганізованого КСП колгосп "Росія" в особі уповноваженого Петренко В.П. та СТОВ "Сосонівка-агро", було укладено договір оренди відповідно до умов якого співвласники передають належні їм права спільної часткової власності, вартість яких становить 3421273,00 грн., в оренду на три місяці.

Надалі, 10.10.2008 року на підставі договорів купівлі - продажу майнових часток у членів КСП "Росія" Сосонівською сільською радою ФОП ОСОБА_6. було видано свідоцтво серії НОМЕР_1 про право власності на майновий пай члена КСП "Росія" на загальну суму 3430881,00 грн. або 58,0042 відсотки.

12.10.2008 року загальними зборами співвласників майна КСП "Росія" було прийнято рішення про задоволення заяви ФОП ОСОБА_6 про виділення належного ФОП ОСОБА_6. паю, що посвідчено свідоцтвом серії НОМЕР_1 про право власності на майновий пай, розпайованого майна в натурі на загальну вартість 3430881,00 грн. та прийнято рішення про визначення конкретного майна та виділення його ОСОБА_6. в натурі, в тому числі огорожу вартістю 200000,00 грн.

14.10.2008 року складено акт прийому-передачі майна у власність, відповідно до якого користувач майна реорганізованого КСП колгосп "Росія" - СТОВ "Сосонівка-агро", передав, а ФОП ОСОБА_6 прийняв у власність виділене в натурі майно за вказаним переліком на загальну суму 3430881,00 грн., в тому числі (п. 330) - огорожа вартістю 200000,00 грн.

Місцевий господарський суд вірно встановив, що надані позивачем в обґрунтування позову документи не є належними та допустимими доказами на підтвердження факту набуття позивачем права власності на спірне майно, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14.02.1992 р. № 2114-XII з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 2115-ХІІ) до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 31 Закону № 2115-ХІІ, ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду. У разі поділу підприємства до нових підприємств, що виникли в результаті цього поділу, переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства. При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.

Пунктом 9 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 р. № 62, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2001 р. за N 305/5496 (далі - Порядок №62), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що виділення із складу пайового фонду майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством-правонаступником (користувачем) на підставі рішення зборів співвласників.

20.04.2000р. було внесено запис про державну реєстрацію сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу "Росія" (код 05521436).

Відповідно до Статуту СБК "Росія", зареєстрованого Нововодолазькою РДА 20.04.2000 року, кооператив є правонаступником реформованого шляхом перетворення КСП-колгосп "Росія".

Створенню СБК "Росія" передувало реформування КСП-колгосп "Росія", зокрема здійснено розрахунок майнового паю по кожному члену підприємства, затверджено розмір індивідуального паю та складено перелік майна пайового фонду КСП-колгосп "Росія" від 18.04.2000 р.

Так, до СБК "Росія" перейшли всі права і обов'язки КСП-колгосп "Росія", про що був складений передаточний баланс станом на 20.04.2000 р. та акт прийому-передачі майна за 20.04.2000 р.

Згідно акту прийому-передачі майна від 20.04.2000 р. огорожа (частина якої є предметом спору), в акті інвентаризації значиться, як "забор" інвентарний номер 1082, рік побудови 1997, первісна балансова вартість 43075, залишкова вартість 38563, знос 4512, була передана на баланс СБК "Росія".

24.04.2000 року між головою СБК "Росія" та 419 співвласниками майна реформованого КСП-колгоспу "Росія" було укладено договір про спільне володіння користування і розпорядження майном яке знаходиться у спільній власності бувших членів КСП-колгоспу "Росія".

Відповідно до умов вказаного договору, 419 осіб передали майно пайового фонду на суму 3551700 грн. в оренду СБК "Росія" на 10 років, тобто до 24.04.2010 року.

Разом з цим, огорожа, яка є предметом спору в перелік майна, яке віднесено до пайового фонду в цьому договорі не ввійшла, як і відсутня в переліку майна пайового фонду від 18.04.2000 р.

Отже, співвласники майна не набули власності на огорожу та не мають права розпоряджатись даною огорожею.

Доказів розірвання або визнання недійсним зазначеного договору від 24.04.2000 року матеріали даної справи не містять.

Враховуючи приписи Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" та приписи Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що саме на СБК "Росія", як єдиного правонаступника КСП-колгоспу "Росія", зареєстрованого у 2000 р. до якого перейшли всі права і обов'язки, покладено обов'язок вирішення майнових питань, зокрема щодо виділення із складу пайового фонду реорганізованого КСП майна у натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням, на підставі рішення зборів співвласників.

Між тим, відповідно до ч. 7 ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", у разі реорганізації підприємства паї його членам або їх спадкоємцям видаються правонаступниками цього підприємства за рахунок майна, яке було віднесене до складу пайового фонду підприємства на дату його реорганізації і передане на баланс правонаступникам.

Також, у відповідності до п. 7 ст. 31 Закону № 2115-ХІІ, отримати свій майновий пай у натурі співвласник має право за рахунок майна, яке було віднесене до складу пайового фонду підприємства на дату його реорганізації, тобто станом на 20.04.2000 року.

Майно яке не ввійшло до пайового фонду не може бути набуте у власність майбутніх співвласників майна КСП-колгоспу "Росія".

Разом з тим, огорожа станом на день (20.04.2000 року) реорганізації КСП-колгоспу "Росія" до пайового фонду не входила, натомість лише у 2008 році огорожу було включено до майна пайового фонду, що вбачається з наданого до суду протоколу загальних зборів від 30.04.2008 року, в подальшому дана огорожа ввійшла до договору оренди від 30.04.2008 року між співвласниками майна та СТОВ "Сосонівка- агро".

Так, станом на час укладення договору оренди від 30.04.2008 року між співвласниками майна та СТОВ "Сосонівка-агро", був чинним договір про спільне володіння користування і розпорядження майном, яке знаходиться у спільній власності колишніх членів КСП колгоспу "Росія", за яким майно пайового фонду було передано у користування СВК "Росія" на 10 років, тобто до 2010 року.

Доказів розірвання або визнання зазначеного договору недійсним матеріали справи не містять.

Також, згідно абз. 2 п. 15 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств", виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводиться підприємством - користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі. При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство-правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робить відмітку про виділення майна в натурі у Свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (далі - Свідоцтво), що засвідчується підписом керівника підприємства та печаткою.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що саме СВК "Росія", як правонаступник КСП-колгоспу "Росія", наділений правом та на нього покладено обов'язок проводити виділення майнових паїв у натурі окремим особам.

На свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства НОМЕР_1 відсутні будь - які відмітки СВК "Росія" про виділення майна в натурі, акт приймання-передачі майна від СВК "Росія" до ФОП ОСОБА_6 не складався.

Позивач в обґрунтування набуття права власності на огорожу, яка складається із 710 плит, до складу якої входить і спірне майно, а саме 99 плит огорожі, посилається на майновий сертифікат від 10.10.2008 року (свідоцтво НОМЕР_1), в якому зазначено про придбання позивачем частки майнового пайового фонду КСП-колгоспу "Росія" станом на жовтень 2008 р., проте надані останнім зазначені договори свідчать про придбання майнових паїв протягом грудня 2009 року - лютого 2010 року, тобто після отримання позивачем майнового сертифікату, що спростовує можливість визнання цих договорів належними доказами виникнення спірних правовідносин щодо отримання позивачем права власності на спірну огорожу.

Отже, позивачем не доведено, а в матеріалах справи відсутні докази правомірного набуття ФОП ОСОБА_6 права власності на спірне майна та порушення його права.

Щодо посилань апелянта на постанову Вищого господарського суду України від 15.11.2016 року у справі №922/3774/15, якою залишено без змін постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 року, якою визнано право власності за ФОП ОСОБА_6 на 281 плити із огорожі на яку накладено арешт державним виконавцем та за ТОВ "Агро-Новоселівка-2009" на 64 плити із даної огорожі, колегія суддів зазначає наступне.

Так, постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2016 року у справі №922/3774/15 встановлено, що в матеріалах справи наявні довідка Сосонівської сільської ради Нововодолажського району Харківської області від 20.05.2016 за вих. № 105 та довідка від 20.05.2016 за вих. № 106, відповідно до яких Сосонівська сільська рада підтверджує той факт, що у власності ФОП ОСОБА_6 на території сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться залізобетонна огорожа, що складається із 281 залізобетонних плит, а у власності ПП "Агро Новоселівка 2009" - 64 залізобетонних плити.

Тобто, підтверджено факт наявності у власності позивача - ФОП ОСОБА_6 281 залізобетонних плит.

Проте, доказів, які б свідчили про наявність у власності позивача - ФОП ОСОБА_6 спірних 99 плит залізобетонної огорожі матеріали справи №922/3774/15 та матеріали даної справи не містять.

За таких обставин, посилання апелянта на те, що, останній, звертаючись у 2015 році до господарського суду Харківської області з позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 та Приватного підприємства "Агро-Новоселівка 2009" до Відділу Державної виконавчої служби Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області, Сільськогосподарського багатофункціонального кооперативу "Росія", Управління Пенсійного фонду України в Нововодолазькому районі Харківської області, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Харківського обласного відділення, Харківського обласного центру зайнятості, Сосонівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про виключення майна - залізобетонних плит у кількості 281 штуки з опису, зняття арешту та визнання права власності у справі №922/3774/15 допустив помилку щодо кількості плит в огорожі, а саме йому належить на праві власності ще 99 шт. залізобетонних плит, що є частиною огорожі, які включені до вищевказаного акту опису та арешту майна та на які накладено арешт не заслуговують на увагу.

Приписами статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позову.

Щодо заяви позивача про забезпечення позову, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами статті 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Частиною 1 ст. 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено перелік заходів забезпечення позову. Позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З урахуванням предмету позовних вимог та обставин спору очевидною є відсутність підстав, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у цій справі.

Місцевий господарський суд вірно вказав на те, що вжиття заходів до забезпечення позову в даному випадку суперечить змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України та з огляду на обставини справи є безпідставним.

Таким чином, позивачем в порушення приписів статей 32-34,36 Господарського процесуального кодексу України не надано належних доказів та не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Отже, висновок місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, оскільки є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи та наявними у справі доказами.

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.05.2017р. у справі №922/708/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 31.07.2017 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Слободін М.М.