ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1759/16
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Канигіної Т.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Скорика С.В.,
представника позивача - Книша М.В.,
представника відповідача - Курила В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом
позивача Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" до відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень рішень
В С Т А Н О В И В:
06.10.2016 Державне підприємство "Полтавське управління геофізичних робіт" (надалі - ДП "Полтавське управління геофізичних робіт") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (з урахуванням усних уточнень позовних вимог) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.09.2016 № 0003531406 та № 0003521406.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність висновків відповідача з огляду на те, що вони не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, а перевірка проведена без врахування всіх обставин та не досліджено у повному обсязі наданих під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. З приводу взаємовідносин зі спірним контрагентом позивач вказує, що твердження контролюючого органу про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності з останнім ґрунтуються на припущеннях, а тому є непідтвердженими та такими, що не відповідають дійсності.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити його у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач зазначав, що перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "Науково-виробничий центр Укргеотехнології"; позивачем не було надано до перевірки документів, що підтверджують господарські операції позивача із контрагентом з урахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, необхідних для здійснення своєї діяльності. У зв'язку з чим, за твердженням відповідача, контролюючим органом правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" зареєстроване як юридична особа з 28.07.2000, ідентифікаційний код 00147921, та є платником податку на додану вартість.
У період з 22.08.2016 по 29.08.2016 відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Науково-виробничий центр Укргеотехнології" за липень 2015 року, за результатами якої складено акт від 05.09.2016 № 378/16-31-14-06-09/00147921, яким встановлено порушення позивачем пунктів 44.1, 44.6 статті 44, підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ за липень 2015 року у розмірі 44825,00 грн та завишення від'ємного значення за липень 2015 року у розмірі 19735,00 грн /а. с. 16-24/.
Не погодившись з актом перевірки, позивач подав відповідачу заперечення на вказаний акт, які залишені податковим органом без розгляду у зв'язку з пропуском строку подання заперечень /а. с. 26-30/.
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 16.09.2016:
№ 0003521406, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 19735,00 грн,
№ 0003531406, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 56031,00 грн, у тому числі за основним платежем у розмірі 44825,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 11206,00 грн /а. с. 31-32/.
Позивач не погодився із указаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Надаючи правову оцінку вимогам позивача, суд виходив з такого.
Матеріалами справи підтверджено, що спірне донарахування грошового зобов'язання зі сплати ПДВ контролюючим органом здійснено на підставі відсутності реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Науково-виробничий центр Укргеотехнології", а також пов'язується з порушенням позивачем податкового законодавства у вигляді ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.
Згідно з актом перевірки /а.с. 18-19/ позивачу направлено запит № 2551/10/16-01-14-02-21 від 23.03.2016 "Про надання документів" з проханням надати копії документів, завірених належним чином, щодо проведених операцій, відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Науково-виробничий центр Укргеотехнології" у липні 2015 року.
З матеріалів справи вбачається, що листом від 16.08.2016 вих. № 05-436 ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" повідомило податковий орган про неможливість надання витребуваних документів у зв'язку з тим, що на підставі ухвали Київського районного суду м. Полтави 23.12.2015 працівниками прокуратури Полтавської області та СУ ГУ Національної поліції в Полтавській області вилучені необхідні документи у рамках проведення досудового розслідування кримінального провадження за № 12015170000000816 /а.с. 103/.
В акті перевірки /а.с. 19/ податковий орган зазначив, що під час перевірки позивача здійснено вихід до СУ ГУ Національної поліції в Полтавській області для ознайомлення з документами, які були вилучені під час обшуку в ДП "Полтавське управління геофізичних робіт", з метою ознайомлення з документами щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Науково-виробничий центр Укргеотехнології" у липні 2015 року. За твердження відповідача, під час дослідження та аналізу вилученої документації виявлено: договір № 52 від 15.06.2015 на виконання промислово-геофізичних та прострілювально-вибухових робіт; протокол узгодження договірної ціни на виконання робіт у свердловині 52 Гадяцького НГКР від 17.07.2015; протокол узгодження договірної ціни на виконання робіт у свердловині Яблунівського НГКР від 28.07.2015. Водночас, жодних документів фінансово-господарської діяльності та регістрів бухгалтерського обліку стосовно предмету перевірки позивачем не надано. Також відповідач зауважив, що під час перевірки позивачем не надано первинних документів, а саме: технічного завдання (заявки), актів приймання-передачі виконаних робіт, акта виконаних робіт, результати виконаних робіт, а саме: геофізичні матеріали по виконаних роботах та висновки по досліджених об'єктах, первинні матеріали досліджень свердловини; рахунки фактури, які виставлені підрядником; акта звірки виконання зобов'язання та стану розрахунків; копію свідоцтва про реєстрацію платника податку підрядника (передбачено умовами договору); платіжних документів, які засвідчують оплату за виконані роботи згідно з договором.
Порядок та правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до вимог чинного податкового законодавства включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).
Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Як визначено частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Таким чином, про реальність вчинення платником податків господарських операцій та, як наслідок, правомірність формування останнім податкового кредиту з ПДВ свідчать наявність руху активів у процесі здійснення господарської операції та зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.
При цьому, наведені обставини мають бути підтверджені належним чином складеними та своєчасно оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, на підставі яких платник податку формує дані податкового обліку.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат для цілей оподаткування податком на прибуток приватних підприємств є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).
При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.
Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. З метою підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.
Слід також зазначити, що обов'язок підтвердження правомірності та обґрунтованості витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, оскільки саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".
Розглядаючи справу, суд також враховує приписи пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, згідно з якими платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Позивач у позовній заяві та додаткових поясненнях стверджує, що доводи податкового органу щодо ненадання ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" документів, а саме: технічного завдання, результатів виконаних робіт, первинних матеріалів досліджень, копій свідоцтв про реєстрацію платника ПДВ підрядника, платіжних документів, які засвідчують оплату, журналів-ордерів по рах. 31, 377, 631, 685, не відповідають дійсності. За твердженням позивача, вищевказані документи не вимагались для перевірки у жодному із запитів податкового органу.
З цього приводу суд зазначає, що відповідачем на адресу позивача направлено запит № 2551/10/16-01-14-02-21 від 23.03.2016 "Про надання документів" /а.с. 74-75/ з проханням надати копії завірених належним чином документів, що стосуються безпосередньо господарських відносин, виду обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із ТОВ "Науково-виробничий центр Укргеотехнології" у липні 2015 року, зокрема: договори купівлі-продажу товарів; документально оформлені повноваження на здійснення господарської операції осіб, які в інтересах платника податків одержують продукцію: письмові договори, довіреності, акти керівного органу платника податків тощо; затверджений керівником платника податків перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням) грошових коштів і документів, товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна, доручення по яких було отримано, відпущено товар; первинні документи щодо придбання (одержання)/ продажу (поставки товарів або послуг): накладні; первинні документи щодо транспортування продукції: товарно-транспортні накладні, надати інформацію щодо вантажно-розвантажувальних робіт; розрахункові документи: платіжні доручення, (прибуткові, видаткові касові ордери), виписки банку про переказ коштів; регістри бухгалтерського обліку, до яких перенесено інформацію із первинних документів, регістри бухгалтерського обліку по коштах, розрахунках і поточних зобов'язаннях; фінансову і статистичну звітність та адміністративні дані, у показниках яких знайшли відображення документально оформлені господарські операції; усі інші документи, що свідчать про фінансово-господарські відносини позивача з контрагентом, постачальником та контрагентом покупцем.
Отже, зі змісту запиту № 2551/10/16-01-14-02-21 від 23.03.2016 вбачається, що податковим органом витребовувались усі документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Науково-виробничий центр Укргеотехнології" у липні 2015 року, а тому доводи позивача щодо незазначення податковим органом у запиті повного переліку документів, які необхідно було надати ДП "Полтавське управління геофізичних робіт", є безпідставними.
Водночас, на вказаний запит позивач надав відповідь вих. № 05-436 від 16.08.2016 /а.с. 103/ такого змісту: відповідно до ухвали Київського районного суду м. Полтава 23.12.2015 у приміщенні ДП "ПУГР" за адресою: м. Полтава, вул. Заводська, 16 у рамках проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12015170000000816, внесеного до ЄДРДР за ознаками вчинення злочинів, передбачених частиною першою статті 366, частиною п'ятою статті 191 КК України, працівниками прокуратури Полтавської області та СУ ГУ Національної поліції в Полтавській області було проведено обшук; за результатами проведення вказаної слідчої дії правоохоронцями вилучено значний обсяг первинної (бухгалтерської) документації ДП "Полтавське управління геофізичних робіт"; серед документів, які були вилучені працівниками прокуратури та Національної поліції в Полтавській області, знаходяться й документи, які відповідач вимагає надати відповідно до звернення. Також повідомлено начальника ДРІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області про те, що підприємство на даний час не має можливості надати копії необхідних документів за звернення у зв'язку з їх відсутністю на підприємстві.
На підтвердження вказаних доводів позивач надав до суду протокол обшуку від 21.12.2015 /а.с. 152-160/, згідно з яким у позивача вилучено ряд документів, зокрема: первинна документація (акти виконаних робіт) рахунки, кошториси та податкові накладні по бухгалтерському рахунку № 377 (розрахунки з іншими кредиторами) за період з січня 2015 року по вересень 2015 року в 4 томах (п. 21 Розділу "В приміщенні кабінету № 14 виявлено"); первинна документація (акти виконаних робіт) рахунки, кошториси та податкові накладні по бухгалтерську рахунку № 685/3 (розрахунки з іншими кредиторами) за період з січня 2014 по вересень 2015 року в 9 томах (п. 22 Розділу "В приміщенні кабінету № 14 виявлено"); підшивка первинної документації по обліку матеріалів (в тому числі вибухових) за період січень-вересень 2015 року на 6 томах та в 6 файлах (п. 24 Розділу "В приміщенні кабінету № 14 виявлено"); акт № 3 приймання-передачі виконаних робіт ТОВ "Науково-виробничий центр Укргеотехнології" від 16.08.2015 по договору № 52 на 1 арк. (п. 11 Розділу "В кабінеті бухгалтерії за № 22 виявлено"); акт № 2 приймання-передачі виконаних робіт ТОВ "Науково-виробничий центр Укргеотехнології" від 03.08.2015 по договору № 52 на 1 арк. (п. 13 Розділу "В кабінеті бухгалтерії за № 22 виявлено"); акт № 4 приймання-передачі виконаних робіт ТОВ "Науково-виробничий центр Укргеотехнології" від 16.09.2015 по договору № 52 на 1 арк. (п. 14 Розділу "В кабінеті бухгалтерії за № 22 виявлено"); додаток № 4 до договору № 52 (Протокол узгодження ціни від 16.08.2015) на 1 арк. (п. 15 Розділу "В кабінеті бухгалтерії за № 22 виявлено").
Позивач у своїх поясненнях /а.с. 169-171/ зазначив, що актом приймання-передачі речей та документів від 19.04.2017 /а.с. 165-168/ документи, вилучені під час обшуку, частково були повернуті позивачу, проте, документи, зазначені вище, позивачу повернуті не були.
Суд вважає такі доводи позивача необґрунтованими з огляду на те, що позивачем до суду були надані копії акта № 2 приймання-передачі виконаних робіт ТОВ "Науково-виробничий центр Укргеотехнології" від 03.08.2015 по договору № 52 на 1 арк., журнал ордер та відомість по рахунку № 685/3 (розрахунки з іншими кредиторами) за період за липень 2015 року на 4 арк. /а.с. 180, 185-188/, акта № 3 приймання-передачі виконаних робіт ТОВ "Науково-виробничий центр Укргеотехнології" від 16.08.2015 по договору № 52 на 1 арк., акта № 4 приймання- передачі виконаних робіт ТОВ "Науково-виробничий центр Укргеотехнології" від 16.09.2015 по договору № 52 на 1 арк. /а.с. 217-218/, які згідно з протоколом обшуку від 21.12.2015 /а.с. 152-160/ були вилучені у позивача , а також акт № 1 приймання-передачі виконаних робіт ТОВ "Науково-виробничий центр Укргеотехнології" від 30.07.2015 по договору № 52 на 1 арк., рахунки - фактури № СФ-0000013 від 20.07.2015 та № СФ-0000017 від 28.07.2015, банківські виписки, податкові накладні № 25 від 20.07.2015, № 28 від 30.07.2015, № 29 від 30.07.2015, № 31 від 03.08.2015 /а.с. 172-179, 181-184/.
Отже, позивач частково надав суду документи, які були вилучені у підприємства під час обшуку, але які, за твердження позивача, не були йому повернуті.
Водночас у матеріалах справи міститься акт від 19.07.2017 приймання-передачі речей та документів, вилучених під час обшуку, здійсненого 21.12.2015 в ході досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12015170000000816 від 31.10.2015, згідно з яким ДП "Полтавське управління геофізичних робіт" прийняло речі та документи, вилучені під час обшуку , здійсненого 21.12.2015 в ході досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12015170000000816 від 31.10.2015, без зауважень /а.с. 216/.
Також суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно з пунктом 44.3 статті 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.
Пунктом 44.4 тієї ж статті визначено, що якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.
Згідно з положеннями пункту 44.5 вказаної статті у разі втрати , пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті , платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
Суд звертає увагу, що контрагент позивача ТОВ "Науково-виробничий центр Укргеотехнології", документи по господарським операціям з яким у липні 2015 року, за твердженням позивача, були втрачені, є зареєстрованою юридичною особою, яка не припинила свою діяльність /а.с. 142-147/.
Отже, позивач як на момент проведення перевірки, так і у ході судового розгляду цієї справи не був позбавлений можливості відновити втрачені, за його твердженням, документи у спірного контрагента.
Також відповідно до пункту 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 - XIV (далі - Положення №88), у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.
Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також державній податковій інспекції - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк .
Водночас суд зауважує, що позивачем не надано до матеріалів справи доказів виконання останнім вимог вказаних норм чинного законодавства. Зокрема, у матеріалах справи відсутні: докази письмового повідомлення керівника підприємства правоохоронних органів про втрату документів; докази запрошення в роботі комісії представників слідчих органів і державного пожежного нагляду.
Крім того, у порядку, передбаченому Податковим кодексом України, а саме: у порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності , позивач не повідомляв відповідача (з моменту повернення 19.04.2017 документів, вилучених під час обшуку) про факт втрати первинних документів, що не заперечується сторонами. Надання копії вказаного вище витягу з кримінального провадження фахівцям, що були направлені на перевірку, не може судом розцінюватись як належне виконання його обов'язку у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності .
Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності .
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Виходячи з викладених положень та встановлених судом обставин справи, неповідомлення керівником підприємства правоохоронних органів про втрату документів, не скликання комісії по розслідуванню обставин втрати документів, ненадіслання до податкової інспекції копії акта роботи комісії у встановлений строк, тривале невідновлення втрачених (викрадених) документів, а також у зв'язку із неподанням позивачем контролюючому органу під час проведення перевірки та під час подання заперечень на акт перевірки саме оригіналів первинних документів, облікових та інших регістрів, фінансової та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів, у силу приписів підпункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, є достатньою підставою для висновку про відсутність таких документів у позивача на момент проведення перевірки та не підтвердження на момент перевірки правомірності формування ним податкових зобов'язань.
Таким чином, контролюючий орган правомірно встановив наявність порушень у господарській діяльності позивача на підставі наявних під час перевірки первинних документів та обставин справи.
При цьому, досліджуючи копії первинних документів, які долучені до матеріалів справи позивачем на підтвердження реальності господарських відносин з його контрагентом ТОВ "Науково-виробничий центр Укргеотехнології", суд виходив з наступного.
Так, позивачем надано до суду акт № 2 приймання-передачі виконаних робіт ТОВ "Науково-виробничий центр Укргеотехнології" від 03.08.2015 по договору № 52 на 1 арк., журнал ордер та відомість по рахунку № 685/3 (розрахунки з іншими кредиторами) за період за липень 2015 року на 4 арк. /а. с. 180, 185-188/, акт № 3 приймання-передачі виконаних робіт ТОВ "Науково-виробничий центр Укргеотехнології" від 16.08.2015 по договору № 52 на 1 арк., акт № 4 приймання-передачі виконаних робіт ТОВ "Науково-виробничий центр Укргеотехнології" від 16.09.2015 по договору № 52 на 1 арк. /а. с. 217-218/, акт № 1 приймання-передачі виконаних робіт ТОВ "Науково-виробничий центр Укргеотехнології" від 30.07.2015 по договору № 52 на 1 арк., рахунки - фактури № СФ-0000013 від 20.07.2015 та № СФ-0000017 від 28.07.2015, банківські виписки, податкові накладні № 25 від 20.07.2015, № 28 від 30.07.2015, № 29 від 30.07.2015, № 31 від 03.08.2015 /а.с. 172-179, 181-184/
Дослідивши в судовому засіданні копії долучених позивачем до матеріалів адміністративної справи документів, суд вважає за доцільне наголосити на тому, що наявність актів приймання передачі виконаних робіт та податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, як зазначалося судом вище, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.
Підпунктом 1.2 пункту 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, визначено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.
Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Надані на підтвердження оплати виконаних робіт та наданих послуг позивачем до матеріалів адміністративної справи виписки з банківського рахунку позивача /а.с. 174-175, 182/ не можуть бути достатніми доказами реальності господарської операції з огляду на те, що сам лише факт перерахування коштів не може бути беззаперечним доказом виконання сторонами договірних зобов'язань.
Твердження позивача про те, що акти приймання-передачі виконаних робіт у повному обсязі відображають реальність господарської операції з ТОВ "Науково-виробничий центр Укргеотехнології", суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Як вищезазначено, відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
При дослідженні у судового розгляді долучених до матеріалів справи копій актів приймання-передачі виконаних робіт судом встановлено, що останні складені з порушенням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та приписів пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.
Надані акти виконаних робіт не містять конкретно визначеного змісту та обсягу операцій (відсутні відомості щодо деталізації виконуваних робіт (зазначено лише "Виконання промислово-геофізичних досліджень і прострілювальних робіт у свердловині 9 Яблунівського НГКР", "Виконання прострілювальних робіт свердловини 76 Котелевського ГКР" тощо), даних осіб, які здійснювали виконання таких робіт, що не дає можливості пов'язати надані документи з конкретною господарською операцією.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів узгодженням між повноваженими представниками позивача та ТОВ "Науково-виробничий центр Укргеотехнології" детального обсягу робіт, часу та порядку виконання тих чи інших робіт, а також направлення співробітників на виконання таких робіт та їх допуску до таких об'єктів. Зокрема, позивач не надав обґрунтувань у підтвердження реальності здійснення його контрагентом всього комплексу робіт, який, за твердженням позивача, складається із детальних окремих дій, які, на його ж думку, здійснені представниками ТОВ "Науково-виробничий центр Укргеотехнології" за різними адресами.
Доводи позивача щодо наявності належним чином оформлених податкових накладних, які є підставою для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, є правильними, проте, суд зазначає, що підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на додану вартість на суму податку на додану вартість є факт реального виконання робіт та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих робіт з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності останніх або ж призначення останніх для такого використання і економічну доцільність вказаних господарських операцій.
Таким чином, наявність податкових накладних за відсутності здійснення господарської операції позбавляє замовника права на формування податкового кредиту.
Суд зауважує, що визначальним у питанні правомірності декларування платником податку податкового кредиту зі сплати ПДВ є встановлення реальності (товарності) господарських правовідносин, а також подальшого використання робі у власній господарській діяльності, що в ході розгляду даної справи судом не знайшло свого підтвердження.
Податковий кредит може сформуватися платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов'язань суб'єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується також і іншими документами, складання яких передбачено законодавством.
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що право платника податку на відображення у податковому обліку господарських операцій виникає у разі реальності задекларованих господарських операцій, наявності ділової мети у розглядуваних операціях, добросовісності платника податку та дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції. Порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.
На підставі наведеного, суд констатує правомірність доводів податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.6 статті 44, підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ за липень 2015 року у розмірі 44825,00 грн та завищення від'ємного значення за липень 2015 року у сумі 19735,00 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас, згідно з положеннями частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 16.09.2016 № 0003531406 та № 0003521406.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог позивача, при цьому, представником відповідача в повній мірі доведено, що відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених законом. Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 01.08.2017.
Суддя Т.С. Канигіна
Суд | Полтавський окружний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 27.07.2017 |
Оприлюднено | 02.08.2017 |
Номер документу | 68053118 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Полтавський окружний адміністративний суд
Т.С. Канигіна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні