ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.07.2017р. Справа № 914/732/16
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Карлік Електротехнік", м.Некля, Польща
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Західпромелектро", м.Львів
про стягнення 23978,90 польських злотих (становить 166984,10грн.)
Головуючий суддя Щигельська О.І.
Суддя Кітаєва С.Б.
Суддя Петрашко М.М.
при секретарі Зарицькій О.Р.
Представники сторін:
від позивача: Левандовський Ч.Ч. - представник за довіреністю
від відповідача: Лозан С.І. - представник за довіреністю
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді чи суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору : позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРЛІК ЕЛЕКТРОТЕХНІК" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІДПРОМЕЛЕКТРО" про стягнення 23978,90 польських злотих. Згідно заяви про збільшення позовних вимог, поданої 20.04.2016р. до стягнення заявлено 129722,75 польських злотих.
Ухвалою суду від 18.03.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.03.2016р. Ухвалою суду від 30.03.2016р. розгляд справи відкладено на 20.04.2016р. у зв'язку з неявкою відповідача. В судовому засіданні 20.04.2016р. оголошено перерву до 11.05.2016р. Ухвалою суду від 11.05.2016р. за клопотанням позивача строк вирішення спору продовжено на 15 днів та розгляд справи відкладено на 23.05.2016р. Ухвалами суду від 23.05.2016р. в порядку ст.38 ГПК України витребувано додаткові документи та призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів. Внаслідок автоматизованого розподілу, проведеного у відповідності до ст.2-1 ГПК України, у склад колегії увійшли головуючий суддя Щигельська О.І., судді: Ділай У.І., Кидисюк Р.А. Ухвалою суду від 25.05.2016р. вказаною колегією суддів справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 13.06.2016р. Ухвалою суду від 13.06.2016р. розгляд справи відкладено на 05.07.2016р. з підстав викладених в ній. В судовому засіданні 05.07.2016р. за клопотанням позивача, оголошено перерву до 13.07.2016р. для надання можливості позивачу ознайомитись з матеріалами справи. Ухвалою суду від 13.07.2016р. розгляду справи за клопотанням відповідача відкладено на 20.07.2016р. Ухвалою суду від 20.07.2016р. провадження у справі зупинено у зв'язку з зверненням із судовим дорученням до компетентного органу Республіки Польща з проханням отримати докази.
На адресу господарського суду Львівської області від Головного управління Державної Фіскальної служби у Львівській області (вх.№34091/16 від 22.08.2017р.) надійшла інформація на виконання вимог ухвали суду від 20.07.2017р. Окрім цього, на адресу господарського суду від компетентного органу Республіки Польща (вх.№3437/17 від 27.01.2017р.) надійшли витребувані у Митної служби Республіка Польща додаткові документи. Ухвалою суду від 10.02.2017р. провадження у справі поновлено та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.02.2017р. Ухвалою суду від 22.02.2017р. за клопотанням позивача строк вирішення спору продовжено на 15 днів та розгляд справи відкладено на 15.03.2017р. У зв'язку із закінченням терміну повноважень судді Кидисюка Р.А., що унеможливлює його участь в судовому процесі, 14.03.2017р. проведено повторний автоматизований розподіл, внаслідок якого у склад колегії увійшов суддя Петрашко М.М. В судовому засіданні 15.03.2017р. оголошено перерву до 19.04.2017р. для надання можливості відповідачу ознайомитись з поданими позивачем документами. Ухвалою суду від 19.04.2017р. розгляд справи відкладено на 15.05.2017р., за клопотанням позивача витребувано від ПАТ „КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" додаткові документи. Ухвалою суду від 15.05.2017р. за клопотанням представника позивача строк вирішення спору продовжено на 15 днів, повторно витребувано додаткові документи від ПАТ „КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК" та розгляд справи відкладено на 29.05.2017р.
У зв'язку із відпусткою судді Ділай У.І., що унеможливлює її участь в судовому процесі, 29.05.2017р., у відповідності до ст.2-1 ГПК України, проведено повторний автоматизований розподіл, внаслідок якого у склад колегії увійшла суддя Кітаєва С.Б. Ухвалою суду від 29.05.2017р. розгляд справи відкладено на 03.07.2017р. з підстав викладених в ній. Ухвалою суду від 03.07.2017р. розгляд справи, зважаючи на клопотання відповідача, відкладено на 17.07.2017р. В судовому засіданні 17.07.2017р. оголошено перерву до 20.07.2017р.
Представником позивача подано письмове пояснення (вх.№25535/17 від 20.07.2017р.), в якому зазначено, що згідно з актом звірки станом на 31.12.2013р. відповідач визнав заборгованість за поставками 2010 року за трьома фактурами на суму 157271,80 польських злотих, а також про те, що відповідачем здійснено часткову оплату боргу у 2012 році, що вказує про переривання строків позовної давності.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог підтримав повністю, просив позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві, заяві про збільшення розміру позовних вимог та додаткових поясненнях до позову. Зокрема, позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, мотивовані утворенням заборгованості у відповідача за виставленими відповідачу у 2010 році фактурами (інвойсами), а саме:
- 10/FAE/MG01/00023 від 15.11.2010р. на суму 7521,25 PLN,
- 10/FAE/MG01/00024 від 01.12.2010р. на суму 40559,10 PLN,
- 10/FAE/MG01/00026 від 10.12.2010р. на суму 57663,50 PLN,
- 10/FAE/MG01/00027 від 15.12.2010р. на суму 23978,90PLN.
За розрахунками позивача, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов укладеного між сторонами контракту №1 від 01.04.2009р. існує заборгованість зі сплати по вищенаведеним фактурам (інвойсам) на загальну суму 129722,75 польських злотих.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та додаткових поясненнях до відзиву. Зокрема зазначив, що між сторонами дійсно наявні договірні відносини, визначені контрактом на поставку товару, проте поставки товару у 2010 році, в тому числі за спірними фактурами, здійснювались на підставі іншого договору, а саме №1 від 15.12.2009 року, належним чином завірену копію якого відповідачем долучено до матеріалів справи. Крім того, відповідачем товариством здійснено повну оплату поставленого товару, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами - платіжними дорученнями на загальну суму 535818,02 PLN. Також відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності. На думку відповідача покликання позивача на акт звірки станом на 31.12.2013р., у якому відповідачем ніби-то визнано заборгованість, що є дією, яка перериває строк позовної давності, є безпідставним, оскільки акт звірки не є первинним документом, крім того у відповідача такий відсутній, а оригінал позивачем для огляду не надано.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено таке.
15.12.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Західпромелектро" (Україна, м.Львів) (надалі - покупець), в особі ОСОБА_5, що діє на підставі статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю "КАРЛІК ЕЛЕКТРОТЕХНІК", з місцезнаходженням в Польщі, м.Некля (надалі - продавець), в особі директора Шимона Маркевича було укладено контракт №1 (далі по тексту - контракт), відповідно до умов якого продавець продає покупцю товар на умовах FCA - Перемишль, Польща (у відповідності з правилами "Інкотермс 2000") в кількості і по ціні, вказаній на кожну поставку окремо в інвойсах, які являються додатками до контракту.
Згідно п.1.2. контракту характеристика, номенклатура, кількість та комплектність товару, що поставляється повинна повністю відповідати опису, даному в додатках до даного контракту.
Згідно п.2.1. контракту товар буде поставлятися автомобільним транспортом покупця на умовах FCA - Перемишль, Польща/згідно міжнародних правил "Інкотермс 2000".
Згідно п.2.3. контракту продавець при поставці товару зобов'язується надати наступні товаросупровідні документи: рахунок-фактуру (інвойс); сертифікат країни походження товару; копію експортної декларації країни продавця; міжнародну товарно-транспортну накладну.
Згідно п.3.2. контракту ціни на товар, вказаний в додатках до контракту розуміються на умовах FCA - Перемишль, Польща/згідно міжнародних правил "Інкотермс 2000".
Згідно п.4. контракту товар поставляється покупцю продавцем на умовах післяоплати.
Згідно п.5.1. контракту товар вважається переданим від продавця до покупця в момент доставки його в м.Львів та передачі документів представнику покупця.
Згідно п.9. контракту будь-які суперечки і розбіжності при виконанні умов даного контракту підлягають розгляду в Арбітражному суді при торгово-промисловій палаті України згідно чинного законодавства.
Згідно п.10.2. контракту, контракт вступає в дію з дати його підписання обома сторонами і діє до повного його виконання.
Згідно п.10.3. контракту строк дії контракту - з 15.12.2009р. по 31.12.2010р.
27.09.2010р. між сторонами укладено додаток №1 до контракту №1 від 15.12.2009р., яким відповідно до п.1. додатку було змінено банківські реквізити ТзОВ "Західпромелектро".
З матеріалів справи вбачається, що позивачем протягом 2010 року здійснено поставку партій товару, та виставлено відповідачу рахунки-фактури (інвойси). Відповідач оплату за отриманий товар здійснював несвоєчасно, допускаючи прострочення платежів. Згідно позовної заяви, на думку позивача, неоплаченими відповідачем залишились 4 останні за 2010 рік фактури, а саме: 10/FAE/MG01/00023 від 15.11.2010р. на суму 7521,25 PLN, 10/FAE/MG01/00024 від 01.12.2010р. на суму 40559,10 PLN, 10/FAE/MG01/00026 від 10.12.2010р. на суму 57663,50 PLN, 10/FAE/MG01/00027 від 15.12.2010р. на суму 23978,90 PLN, всього на загальну суму 129722,75 польських злотих, у зв язку із чим позивач просив суд позов задоволити.
Відповідачем позов заперечено повністю, подано заяву про застосування строків позовної давності, у зв язку із чим просив суд у позові відмовити.
При прийнятті рішення суд виходить із наступного:
Відповідно до ст.123 ГПК України іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.124 ГПК України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст.38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.
Відповідно до ст. 39 Закону, будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду: - в суді України, якщо одна із сторін у справі - фізична особа та/або держава; - в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.
Доказів наявності підстав, передбачених ст. 77 Закону "Про міжнародне приватне право", при яких Господарський суд Львівської області не може приймати до свого провадження і розглядати справу, суду не подано, під час розгляду справи судом не встановлено.
Згідно ст. 7 Закону України "Про міжнародне приватне право", при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.
Укладений між сторонами контракт №1 від 15.12.2009р. за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Судом не прийнято до уваги твердження позивача про те, що операції з купівлі-продажу товару між сторонами у 2010 році відбувались на підставі контракту №1 від 01.04.2009 року зважаючи на те, що згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно ст.36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Так, п.5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно - розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003" (затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 55 від 07.04.2003р.) визначено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23 (підпис).
Проте, як вбачається з ксерокопії контракту №1 від 01.04.2009р. який долучено позивачем, в порушення вищезазначених норм, його не завірено належним чином, оскільки його друга сторінка, на якій містяться печатки і підписи сторін не містить необхідних для копії відміток. Відміткою нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Майхер О.Л. засвідчено лише справжність підпису перекладача ОСОБА_7, якою здійснено переклад згаданого контракту на українську мову. Крім того, валютою контракту №1 від 01.04.2009р. є долар США, а не польський злотий, як у контракті №1 від 15.12.2009 року, проте усі рахунки-фактури у 2010 році виставлялись позивачем у PLN, у тому числі і спірні, так само як і усі оплати отриманого товару здійснювались відповідачем у вказаній валюті із посиланням у призначенні платежу на контракт №1 від 15.12.2009р. Безпідставним та необгрунтованим є посилання позивача на підписання контракту №1 від 15.12.2009р. неуповноваженою особою Шимоном Маркєвічем, оскільки приймаючи від відповідача платежі з посиланням на цей контракт, позивач своїми діями визнав його укладення.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що купівля-продаж товарів у 2010 році між сторонами відбувалась на підставі контракту №1 від 15.12.2009р. На підтвердження поставок товару позивачем надано рахунки-фактури (інвойси) які виставлялись позивачем відповідачу. Виходячи із змісту позовних вимог, позивачем стверджується, що відповідачем не оплачено чотири рахунки-фактури за поставлений йому товар - 10/FAE/MG01/00023 від 15.11.2010р. на суму 7521,25 PLN, 10/FAE/MG01/00024 від 01.12.2010р. на суму 40559,10 PLN, 10/FAE/MG01/00026 від 10.12.2010р. на суму 57663,50 PLN, 10/FAE/MG01/00027 від 15.12.2010р. на суму 23978,90 PLN, всього на загальну суму 129722,75 польських злотих. Відповідачем отримання товару по згаданим рахункам-фактурам підтверджено, надано суду міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) №068536, №068537, №068537 та №068538 якими підтверджено факт здійснення таких господарських операцій за згаданими інвойсами, проте наявність заборгованості по оплаті отриманих товарів заперечено.
Оскільки оплата отриманого товару відповідачем проводилась з призначенням платежу: згідно контракту №1/LVIV/2009 від 15.12.2009р., встановити наявність чи відсутність заборгованості за останніми, спірними інвойсами можливо тільки способом підрахунку усіх поставок і усіх проплат, у зв язку із чим суд, зважаючи на посилання позивача про відсутність у нього документів на підтвердження продажу товару, зокрема міжнародних товарно-транспортних накладних, неодноразово задовольняв клопотання позивача про витребування додаткових доказів по справі.
З наданих суду документів, що містяться в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що первинними документами підтверджено продаж у 2010 році позивачем відповідачу товару на суму 360890,30 польських злотих, оскільки саме на цю суму до матеріалів справи долучено міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) (том І, арк. спр. 191-204). Висновок суду ґрунтується на тому, що міжнародна автодорожня товарно-транспортна накладна типової форми CMR застосовується у міжнародних перевезеннях відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція КДПВ). Її положення застосовуються до будь-якого договору дорожнього перевезення вантажів, що передбачає винагороду, з використанням транспортних засобів у разі, якщо місце навантаження і місце доставлення вантажу, зазначені в контракті, знаходяться на території двох різних країн, з яких хоча б одна є учасницею Конвенції КДПВ.
Саме товарно-транспортні документи свідчать про отримання товару і виконання зовнішньоекономічного договору поставки товару.
Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила № 363), визначено, що ТТН є основним документом на перевезення вантажів.
Згідно з розділом 1 Правил № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Вказана форма товарно-транспортної накладної є обов'язковою до використання всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності та сфери управління.
Згідно з п. 11.4. Правил № 363 ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Пунктом 1 ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з п.2 ст.9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, ТТН відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, за умови їх належного оформлення.
Посилання позивача на те, що у нього відсутні міжнародні товарно-транспортні накладні, оскільки законодавство Польщі не вимагає їх оформлення не беруться судом до уваги, оскільки обов язок оформлення таких CMR покладений на позивача п.2.3. укладеного контракту, згідно якого продавець при поставці товару зобов'язується надати наступні товаросупровідні документи: рахунок-фактуру (інвойс); сертифікат країни походження товару; копію експортної декларації країни продавця; міжнародну товарно-транспортну накладну.
Крім того, позивач зобов язаний був оформити такі документи в силу ст.ст.30,34 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року, яка застосовується до даних правовідносин сторін, якими перебачено, що продавець зобов'язаний поставити товар, передати документи, що стосуються його, та передати право власності на товар відповідно до вимог договору та цієї Конвенції. Якщо продавець зобов'язаний передати документи, що стосуються
товару, він повинен зробити це в строк, у місці й у формі, що
передбачені за договором.
Оплату по контракту №1 від 15.12.2009р. підтверджують наступні докази, що знаходяться в матеріалах справи:
- платіжне доручення в іноземній валюті №04 від 25.06.2010р. на суму 48662,90 польських злотих;
- меморіальний ордер №10 від 29.10.2010р. на суму 90000 польських злотих та меморіальний ордер №1 від 28.02.2011р. на суму 60000,00 польських злотих;
- платіжне доручення в іноземній валюті №13 від 23.12.2010р. на суму 15100,00 польських злотих;
- платіжне доручення в іноземній валюті №14 від 30.12.2010р. на суму 35000,00 польських злотих;
- платіжне доручення в іноземній валюті №14 від 12.09.2011р. на суму 5000,00 польських злотих;
- платіжне доручення в іноземній валюті №17 від 03.10.2011р. на суму 5000,00 польських злотих;
- платіжне доручення в іноземній валюті №19 від 18.10.2011р. на суму 20000,00 польських злотих;
- меморіальний ордер №20 від 02.11.2011р. та платіжне доручення в іноземній валюті №20 від 28.10.2011р. на суму 25000,00 польських злотих;
- меморіальний ордер №23 від 21.11.2011р. та платіжне доручення в іноземній валюті №23 від 18.11.2011р. на суму 20000,00 польських злотих;
- меморіальний ордер №25 від 19.12.2011р. та платіжне доручення в іноземній валюті №25 від 16.12.2011р. на суму 37000,00 польських злотих;
- меморіальний ордер №26 від 27.12.2011р. та платіжне доручення в іноземній валюті №26 від 26.12.2011р. на суму 27000,00 польських злотих;
- платіжне доручення в іноземній валюті №28 від 04.01.2012р. на суму 20000,00 польських злотих;
- меморіальний ордер №29 від 26.01.2012р. та платіжне доручення в іноземній валюті №29 від 24.01.2012р. на суму 10000,00 польських злотих;
- платіжне доручення в іноземній валюті №33 від 23.03.2012р. на суму 20000,00 польських злотих;
- платіжне доручення в іноземній валюті №35 від 28.04.2012р. на суму 20000,00 польських злотих;
- меморіальний ордер №36 від 25.06.2012р. та платіжне доручення в іноземній валюті №36 від 25.06.2012р. на суму 25000,00 польських злотих;
- платіжне доручення в іноземній валюті №36 від 25.06.2012р. на суму 15000,00 польських злотих;
- платіжне доручення в іноземній валюті №38 від 10.09.2012р. на суму 19056,02 польських злотих;
- меморіальний ордер №38 від 11.09.2012р. та платіжне доручення в іноземній валюті №38 від 10.09.2012р. 20000,00 польських злотих;
Таким чином, в матеріалах справи знаходяться докази сплати відповідачем 386818,92 польських злотих з призначенням платежу згідно контракту №1 від 15.12.2009р., при підтверджених поставках на суму 360890,30 польських злотих, а тому суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.
Щодо посилання позивача на визнання відповідачем заборгованості шляхом підписання 31.12.2013р. акту звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 31.12.2013р. у відповідача (ТзОВ "ЗАХІДПРОМЕЛЕКТРО") сальдо на користь ТзОВ "КАРЛІК ЕЛЕКТРОТЕХНІК" становить 775 122,57 польських злотих, за фактурами 2010р. (7 фактур); 2011р. (13 фактур); 2012 р. (2 фактури); 2013р. - 6 (фактур), суд зазначає наступне.
У розумінні ст. ст. 9, 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", акт звірки взаєморозрахунків є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але такий акт сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами, договором, накладними, рахунками тощо.
Акт звірки є тільки документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.
Відтак, посилання позивача на наявний у матеріалах справи акт звірки, як доказ визнання відповідачем суми заборгованості є безпідставним, а з огляду на наявність заперечень відповідача з приводу його підписання, наявності в матеріалах справи не завіреної належним чином його копії, суд не може розцінювати його як доказ по справі.
Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Виходячи з норм даної статті процесуального закону та враховуючи вищенаведені норми матеріального права, суд не може взяти до уваги наявні в матеріалах справи інші документи, витребувані судом за клопотанням позивача, зокрема: декларації вивезення (експортні декларації), що надіслані Митною службою у місті Перемишль при супровідному листі від 02.01.2017р., оскільки як вбачається з таких декларацій, частина їх підтверджує вивезення товарів у 2009 році - до укладення контракту №1 від 15.12.2009 року, тобто не стосується предмету спору, а з поставок після цієї дати - не вбачається вивезення товару по 4 спірних фактурах, що є підставою даного позову, хоча така поставка підтверджена наявними в матеріалах справи первинними документами - інвойсами та CMR та не заперечується самим відповідачем, що ще раз доводить необхідність підтвердження здійснення господарської операції лише первинними документами, якими є договір, товарно-транспортна накладна, рахунок, тощо. Те ж стосується і витягів із спеціального журналу з операціями ТзОВ Західпромелектро та інформації ГУ ДФС у Львівській області - витягу із бази ІС Податковий блок ТОВ Західпромелектро .
В розумінні ст.1 ГПК України, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто, в контексті цієї норми має значення лише суб"єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Водночас за змістом зазначеної статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд повинен відмовити в позові.
В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 1, 4 3 , 33, 34, 49, 82, 84, 87, 123, 124 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судовий збір покласти на позивача.
3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повний текст рішення складено 25.07.2017р.
Головуючий суддя Щигельська О.І.
Суддя Кітаєва С.Б.
Суддя Петрашко М.М.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 20.07.2017 |
Оприлюднено | 03.08.2017 |
Номер документу | 68068145 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Львівський апеляційний господарський суд
Бойко Світлана Михайлівна
Господарське
Господарський суд Львівської області
Щигельська О.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні