Постанова
від 01.08.2017 по справі 923/315/17
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2017 р.Справа № 923/315/17 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді : Лисенко В.А.

Суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.

(Склад колегії суддів змінено на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.07.2017р.)

Секретар судового засідання: Маленкова О.П.

За участю повноважних представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства КРІС-БЕЗПЕКА

на рішення Господарського суду Херсонської області від 08 червня 2017 року

по справі № 923/315/17

за позовом Приватного підприємства КРІС-БЕЗПЕКА

до Державного підприємства Дослідне господарство інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова АСКАНІЯ-НОВА Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства

про стягнення 40 254, 63 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2017 року Приватне підприємство КРІС-БЕЗПЕКА звернулось до Господарського суду Херсонської суду з позовом до Державного підприємства Дослідне господарство інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова АСКАНІЯ-НОВА Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства , в якому просило стягнути з останнього 40 254, 63 грн., з яких:

- інфляційні витрати в сумі 12 133, 86 грн.;

- річні за прострочення грошового зобов'язання по оплаті послуг в сумі 2 152, 83 грн., наданих на підставі укладеного між сторонами Договору № 1 від 19.11.2015р., вартість яких була стягнута відповідно до рішення Господарського суду Херсонської області від 17.01.2017р. по справі № 923/1285/16;

- пеня в сумі 15 439, 21 грн.;

- штраф за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті послуг в сумі 10 528, 73 грн.

Крім того, позивач просив суд у випадку задоволення позову на його користь стягнути з відповідача 5500 грн., сплачених в якості оплати послуг адвоката.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов'язань по своєчасній та повній оплаті одержаних послуг, вартість яких була стягнута в судовому порядку на підставі рішення Господарського суду Херсонської області від 17.01.2017р. по справі № 923/1285/16, наявність якого не припиняє грошового зобов'язання боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків шляхом застосування до правопорушника господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 08 червня 2017 року (суддя Задорожна Н.О.) позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства Дослідне господарство інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова АСКАНІЯ-НОВА - Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства на користь Приватного підприємства КРІС-БЕЗПЕКА інфляційні витрати в сумі 12 133, 86 грн., річних в сумі 2 152, 83 грн., пеню в сумі 15 439, 21 грн., витрат по оплаті судового збору в сумі 1 181, 51 грн. та витрат по оплаті послуг адвокатам в сумі 2 000 грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені, оскільки відповідач прострочив грошове зобов'язання по оплаті послуг за період з 02.08.2016р. по 13.04.2017р.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги щодо стягнення штрафу посилаючись на приписи ч. 3 ст. 653 ЦК України де зазначено, що після припинення дії договору, у позивача відсутнє право для стягнення штрафу.

В частині часткового задоволення позовної вимоги щодо стягнення вартості послуг адвоката, рішення обґрунтовано принципами співмірності та розумності, суми та предмета позовної вимоги.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Приватне підприємство КРІС-БЕЗПЕКА звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області в частині відмови у стягненні штрафу та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу сторона посилається на те, що місцевий господарський суд, виходячи з того, що на дати прострочки, встановлені для оплати штрафів за порушення відповідачем зобов'язання (11.08.2016р., 26.08.2016р.), дія договору вже була припинена, дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права на стягнення штрафів, адже такий висновок суперечить нормі частини четвертої статті 631 Цивільного кодексу України, згідно із якою закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Більш детальніше доводи зазначені у скарзі.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03 липня 2017 року колегією суддів у складі головуючого судді Лисенко В.А., суддів: Ярош А.І., Гладишевої Т.Я., апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В зв'язку з перебуванням судді-члена колегії ОСОБА_3 у відпустці з 17 липня 2017 року по 01 вересня 2017 року, на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи від 31.07.2017р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Лисенко В.А., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І., яка прийнята до провадження у зміненому складі суддів відповідною ухвалою.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Херсонської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.

За приписами ст. 101 ГПК України визначено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 листопада 2015 року між Приватним підприємством КРІС-БЕЗПЕКА (позивач) та Державним підприємством Дослідне господарство інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова АСКАНІЯ-НОВА Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства (відповідач) було укладено договір № 1 про надання послуг охорони, за умовами якого ПП КРІС-БЕЗПЕКА прийняло на себе зобов'язання надавати ДП Дослідне господарство інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова АСКАНІЯ-НОВА послуги з охорони належного останньому майна згідно визначеного переліку, а ДП Дослідне господарство інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова АСКАНІЯ-НОВА в свою чергу, зобов'язалось здійснювати їх оплату у порядку та строки, встановлені умовами договору (а.с. 18-23).

У розділі 3.2 зазначеного договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати послуг, відповідач зобов'язується сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки від несплаченої суми, а у випадку прострочки оплати понад 10 календарних днів - штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Пунктом 4.1 сторони передбачили, що оплата за виконання договірних обов'язків є договірною, її розрахунок визначається в Додатку №1 до Договору, який підписується обома сторонами і є його невід'ємною частиною.

В додатку № 1 до Договору № 1 від 19.11.2015р., підписаному ПП КРІС-БЕЗПЕКА та ДПДГ ІТСР АСКАНІЯ-НОВА 19.11.2015р., сторони вказаного договору встановили, що вартість послуг з охорони Об'єктів охорони складає 59 278 грн. за місяць.

В подальшому, шляхом укладення додаткових угод до договору № 1 від 19.11.2015р., сторони вказаного договору змінювали вартість послуг з охорони, зокрема, додатковою угодою № 3 від 15.04.2016р. з 15.04.2016р. змінено додаток № 1 до договору № 1 від 19.11.2015р., відповідно до якого вартість послуг з охорони Об'єктів охорони складає 123 166,50 грн. за місяць.

Пунктом 2.2.2 Договору передбачено, що замовник зобов'язаний своєчасно, згідно розділу 4 цього Договору, здійснювати розрахунки з Охороною за надані охоронні послуги.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що оплата послуг за договором здійснюється згідно рахунків, наданих Охороною, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Охорони в наступному порядку:

- за період з 1 по 15 числа місяця - 16 числа поточного місяця;

- за період з 16 по 30 (31) числа місяця - до 02 числа наступного місяця.

Крім того, у п. 5.3 договору передбачено право позивача в односторонньому порядку розірвати договір у випадку порушення відповідачем договірних зобов'язань щодо його виконання.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського України, господарське зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Також, як передбачено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

ДПДГ ІТСР АСКАНІЯ-НОВА порушило свої зобов'язання за договором № 1 від 19.11.2015р., не сплативши Приватному підприємству КРІС-БЕЗПЕКА за надані згідно із вказаним договором послуги:

в період з 16.03.2016р. до 31.03.2016р. - на суму 9, 00 грн.

в період з 16.05.2016р. до 31.05.2016р. -на суму 583, 25 грн.

в період з 16.07.2016р. до 31.07.2016р. - на суму 61 583, 25 грн.

в період з 01.08.2016р. до 12.08.2016р. - на суму 43 704, 00 грн.

Отже, в зв'язку із порушенням ДПДГ ІТСР АСКАНІЯ-НОВА зобов'язання щодо оплати послуг з охорони, наданих йому ПП КРІС-БЕЗПЕКА , існувала заборгованість ДПДГ ІТСР АСКАНІЯ-НОВА перед ПП КРІС-БЕЗПЕКА за послуги, надані згідно із договором № 1 від 19.11.2015р., в розмірі 105 879, 50 грн.

У зв'язку з чим, ПП КРІС-БЕЗПЕКА звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до ДПДГ ІТСР АСКАНІЯ-НОВА про стягнення заборгованості за надані згідно із договором № 1 від 19.11.2015р. послуги з охорони.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 17.01.2017р. по справі № 923/1285/16 позовні вимоги ПП КРІС-БЕЗПЕКА до ДПДГ ІТСР АСКАНІЯ-НОВА про стягнення заборгованості у розмірі 105 879, 50 грн. задоволено повністю.

Цим же рішенням встановлено, що у зв'язку із порушенням замовником (відповідач) умов договору № 1 від 19.11.2015р. в частині своєчасної оплати наданих послуг, зазначений договір було розірвано з ініціативи охорони (позивач), про що остання повідомлена замовником листом за вих. № 06 від 05.08.2016р., який отриманий ДП ДГ інститут тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова Асканія-Нова 09.08.2016р.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.03.2017р. у справі № 923/1285/16 рішення господарського суду Херсонської області від 17.01.2017 у справі № 923/1285/16 залишено без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України встановлені цим рішенням факти є преюдиціальними для справи, що розглядається і знову не доводяться.

Згідно із статтею 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як визначено частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 3.2.2. договору , у випадку прострочення платежу більш ніж на 10 календарних днів, Замовник також сплачує Виконавцю штраф, у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Виходячи з цього, позивачем відповідачеві були нараховані штрафи:

за порушення строку розрахунку за послуги, надані в період з 16.07.2016р. по 31.07.2016р. - 6 158,33 грн. (61 583,25 грн. х 10%);

за порушення строку розрахунку за послуги, надані в період з 01.08.2016р. по 11.08.2016р. - 4370,40 грн. (43 704,00 грн. х 10%).

Всього нараховані штрафи на загальну суму 10 528,73 грн.

Крім того, за прострочення боржником грошового зобов'язання по оплаті послуг за період з 02.08.2016р. по 13.04.2017р. (61 583,25 грн., період прострочення з 02.08.2016р. по 13.04.2017р.; 43704,00 грн., період прострочення з 17.08.2016р. по 13.04.2017р.) позивач перерахував борг із застосуванням встановленого Державним комітетом статистики України індексу інфляції, а також нарахував річні за ставкою 3 %.

Проаналізувавши матеріали справи судова колегія прийшла до висновку про повне задоволення позову виходячи з наступного.

Частиною четвертою статті 631 Цивільного кодексу України встановлено, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду України, викладеного в постанові від 24.06.2015р. у справі № 3-192гс15, саме по собі закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.

Крім того, ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. ст. 610, 611 ЦК України).

Аналогічне положення міститься у п. 22 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2015р. № 01-06/1837/15 Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. № 01-06/249 Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів : саме по собі закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку. .

Крім того, Пленум Вищого господарського суду України в абз. 2 пп. 1.12 п. 1 Постанови № 14 від 17.12.2013 надає наступні роз'яснення: Відповідно до частини другої і третьої статті 653 ЦК України в разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов'язань. .

Отже, місцевий господарський суд, виходячи з того, що на дати прострочки, встановлені для оплати штрафів за порушення відповідачем зобов'язання (11.08.2016р., 26.08.2016р.), дія договору вже була припинена, дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача права на стягнення штрафів, адже такий висновок суперечить нормі частини четвертої статті 631 Цивільного кодексу України, згідно із якою закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За таких обставин позовна вимога про стягнення штрафу у сумі 10 528, 73 грн підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

За п. 3 ч.1 ст. 611 ЦК України одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (пені), а відповідно до вимог ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, позивач нарахував пеню в розмірі 15 439, 21 грн.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги розрахунок пені зроблений позивачем як обґрунтований та такий, що здійснений згідно з вимогами діючого законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

За змістом пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок річних та інфляційних нарахувань зроблених позивачем, колегія суддів дійшла висновку щодо правильності нарахування сум, у зв'язку з чим апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду про повне їх задоволення, отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума річних у сумі 2 152,83 грн., а також інфляційні збитки у розмірі 12 133, 86 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, господарський суд обґрунтовано врахував, що розмір відшкодування названих витрат на сплату послуг адвоката не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. З огляду на обставини конкретної справи, суд дійшов правильного висновку, що розумні судові витрати на сплату послуг адвоката у цій справі не повинні перевищувати 2 000 грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області скасуванню в частині відмови у стягненні штрафу, з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 п. 2, 104 п. 4, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства КРІС-БЕЗПЕКА задовольнити.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 08 червня 2017 року по справі № 923/315/17 скасувати в частині відмови у стягненні штрафу.

Викласти резолютивну частину рішення в новій редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Дослідне господарство інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова АСКАНІЯ-НОВА Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства на користь Приватного підприємства КРІС-БЕЗПЕКА інфляційні витрати в сумі 12 133, 86 грн., річних в сумі 2 152, 83 грн., штраф в сумі 10 528, 73 грн., пеню в сумі 15 439, 21 грн., витрат по оплаті судового збору в сумі 1 181, 51 грн. та витрат по оплаті послуг адвокатам в сумі 2 000 грн.

В решті позову відмовити. .

Стягнути з Державного підприємства Дослідне господарство інституту тваринництва степових районів ім. М.Ф. Іванова АСКАНІЯ-НОВА Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства на користь Приватного підприємства КРІС-БЕЗПЕКА судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 1 760 гривень.

Господарському суду Херсонської області доручити видати відповідні накази із зазначенням усіх необхідних реквізитів сторін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписано 02.08.2017р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

СудОдеський апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення01.08.2017
Оприлюднено03.08.2017
Номер документу68068716
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —923/315/17

Ухвала від 01.09.2017

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Колоколов С.І.

Постанова від 01.08.2017

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Лисенко В.А.

Ухвала від 31.07.2017

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Лисенко В.А.

Ухвала від 03.07.2017

Господарське

Одеський апеляційний господарський суд

Лисенко В.А.

Рішення від 08.06.2017

Господарське

Господарський суд Херсонської області

Задорожна Н.О.

Ухвала від 10.05.2017

Господарське

Господарський суд Херсонської області

Задорожна Н.О.

Ухвала від 18.04.2017

Господарське

Господарський суд Херсонської області

Задорожна Н.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні