Рішення

від 15.06.2011 по справі 15/5009/2025/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.11 Справа № 15/5009/2025/11

За позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства «УкрСиббанк» в особі Дніпровського регіонального департаменту АТ УкрСиббанк , 49044 м. Дніпропетровськ, вул.. Жуковського 3 каб. 33

до відповідача ОСОБА_2 -турецького товариства з обмеженою відповідальністю Ізміт , 69013, м. Запоріжжя, вул.. Базова 5

про стягнення суми основного боргу 1 755 594,92 грн. та 31 746,20 грн. пені

за зустрічним позовом ОСОБА_2 -турецького товариства з обмеженою відповідальністю Ізміт , 69013 м. Запоріжжя вул.. Базова 5

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «УкрСиббанк» в особі Дніпровського регіонального департаменту АТ УкрСиббанк , 49044 м. Дніпропетровськ, вул.. Жуковського 3 каб. 33

про визнання недійсним кредитного договору

Суддя Горохов І.С.

представники:

від ПАТ УкрСиббанк : ОСОБА_3, представник довіреність №5656 від 29.12.2010р.

від ТОВ Ізміт : ОСОБА_4 представник довіреність б/н від 23.02.2011р.

ОСОБА_5 директор НОМЕР_1 від 25.12.1997р.

Суть спору:

Розглядається позовна заява ОСОБА_1 акціонерного товариства «УкрСиббанк» в особі Дніпровського регіонального департаменту АТ УкрСиббанк , м. Дніпропетровськ до відповідача ОСОБА_2 - турецького товариства з обмеженою відповідальністю Ізміт , м. Запоріжжя про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 1 755 594,92 грн. та 31 746,20 грн. пені, а також зустрічний позов ОСОБА_2 -турецького товариства з обмеженою відповідальністю Ізміт , 69013 м. Запоріжжя вул.. Базова 5

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «УкрСиббанк» в особі Дніпровського регіонального департаменту АТ УкрСиббанк , 49044 м. Дніпропетровськ, вул.. Жуковського 3 каб. 33 про визнання недійсним кредитного договору від 30.05.2006р.

Ухвалою господарського суду від 18.04.2011р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 18.05.2011р. Ухвалою суду від 18.05.2011р. прийнято до спільного розгляду разом з первісним позовом зустрічну позовну заяву. Розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 15.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги заявлені з наступних підстав: між банком та УТ ТОВ Ізміт було укладено кредитний договір. на виконання умов кредитного договору УТ ТОВ Ізміт були надані кредитні кошти з цільовим використанням придбання нерухомості. У зв'язку з порушенням відповідачем термінів сплати кредиту за договором банком на адресу відповідача було надіслано вимогу про дострокове погашення заборгованості за договором. Внаслідок добровільного не погашення заборгованості за кредитним договором банк просить стягнути з УТ ТОВ Ізміт суму основного боргу в розмірі 1 697 853,92 грн., заборгованість за відсотками - 57 741 грн., пені 31 746,20 грн. Просить позов задовольнити.

Проти зустрічного позову заперечив з наступних підстав: наполягає на застосуванні строку позовної давності, оскільки кредитний договір укладено 30.05.2006р., а позивач за зустрічним позовом вважає, що саме при укладенні кредитного договору були порушені його прав та інтереси. Вищий орган товариства -збори учасників прийняв рішення і про укладення кредитного договору на відповідних умовах, і про затвердження кредитного договору. Зміст кредитного договору №2006-74-С від 30.05.2006р. не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, особи, що вчиняли право чин, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало його внутрішній волі; право чин вчинено у формі, встановленій законом, право чин спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Просить в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Представники УТ ТОВ Ізміт проти первісного позову заперечили з наступних підстав: банком порушено встановлений як кредитним договором так і вимогою термін повернення грошових коштів звернувшись до господарського суду. Просив банк надати більше детальний розрахунок суми позову, оскільки наданий розрахунок є незрозумілим. Також звертає увагу на те, що сторонами не досягнуто згоди щодо розміру пені за порушення грошового зобов'язання, оскільки подвійна облікова ставка -пеня не повинна перевищувати подвійну облікову ставку, але сама по собі подвійна ставка ННБУ не є узгодженням пені.

Зустрічний позов обґрунтовує наступним: загальні збори товариства, які були проведені з питань надання згоди на укладення кредитного договору та про затвердження кредитного договору №2006-74-С від 30.05.2006р. не модна вважати правомочними, оскільки їх проведено з грубим порушенням чинного законодавства України, а саме протоколи не підписано всіма учасниками зборів.

На момент укладення спірного договору банк не мав відповідної ліцензії на видачу кредиту в іноземній валюті, а отже і не мав права заключати кредитний договір №2006-74-С від 30.05.2006р.

Використання банком швейцарських фунтів, як предмету кредитування є внесення до договору пункту, що значно погіршує становище позичальника, тобто споживач порівняно з банком в разі настання певних подій, що дає право позичальнику, відповідно до ст.. 18 Закону України Про захист прав споживачів вимагати визнання недійсним умов договору, щ обмежують права споживача. Просить визнати недійсним кредитний договір №2006-74-С від 30.05.2006р.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

30.05.2006р. між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк (назва організаційно -правової форми змінена на Публічне акціонерне товариство УкрСиббанк ) (банк) та Українсько-Турецьким Товариством з обмеженою відповідальністю Ізміт укладено кредитний договір №2006-74-С.

На підставі умов кредитного договору банком УТ ТОВ Ізміт було надано в кредит в сумі 412 519,89 швейцарських франків з цільовим призначенням -придбання нерухомості.

На виконання умов п. 1.5 договору, кредит надавався шляхом перерахування позичкових коштів на поточний рахунок позивальника банку №26007005171000 в швейцарських франках для конвертації у національну валюту з обов'язковим зарахуванням банком коштів на поточний рахунок позичальника №26008005170000 в українській гривні для подальшого використання за цільовим призначенням.

Банком належним чином виконані свої зобов'язання з надання кредитних коштів, що підтверджується розпорядженнями від 30.05.2006р., довідкою по особовому рахунку за період з 30.05.2006р. по 30.05.2006р., меморальним ордером №10 від 30.05.2006р., платіжним дорученням №05 від 30.05.2010р.

Відповідно до умов п. 1.3.1, 1.3.2 кредитного договору, за використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 8,99 % річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору.

За користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі 13,50% річних. такий розмір процентної ставки застосовується до простроченої заборгованості клієнта по основній сумі.

Нарахування та облік таких процентів банк здійснює відповідно до умов цього договору та вимог чинного законодавства України, зокрема, нормативних актів НБУ.

За умовами п. 1.2.1 надання кредиту здійснюється у наступній термін: з 30 травня 2006р. по 29 травня 2013р.

Додатком №1 до кредитного договору встановлено графік погашення кредиту.

Відповідно до п. 1.3.5 договору, позичальник зобов'язується сплачувати проценти за договором у строк -протягом перших 5 (п'яти) робочих днів кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти за користування кредитом. При цьому остаточне погашення процентів повинно бути зроблено не пізніше дати остаточного повного повернення кредиту.

Згідно із п. 5.5 договору, у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту (основної суми боргу) та/або термінів сплати за кредит строком більш ніж на 5 календарних днів, та/або у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з банком договору щодо надання забезпечення зобов'язань позичальника за цим договором, банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит за цим договором в порядку, визначеному розділом 11 договору.

Між банком та позичальником укладались додаткові угоди від 18.08.2006р., 29.11.2006р., 12.02.2007р.

01.04.2011р. банком на адресу УТ ТОВ Ізміт надіслано вимогу про дострокове повернення коштів за кредитом, внаслідок порушення строків оплати кредиту за договором.

Банком також надсилались на адресу УТ ТОВ Ізміт повідомлення про наявність прострочення сплати коштів за кредитним договором та можливі наслідки у разі порушення умов договору, а саме: від 08.02.2011р. №133-03-2/64; від 11.05.2010р. №133-03-2/377; від 11.03.2011р. №133-03-2/162; від 01.09.2010р. №133-03-2/608; від 17.01.2011р. №133-03-2/16; від 07.12.2010р. №133-427/821; від 11.10.2010р.; від 08.07.2010р.; та інші.

Доказів надання відповідей на звернення банку УТ ТОВ Ізміт не надано.

27.03.2006р. проведено загальні збори учасників УТ ТОВ Ізміт №22 на яких вирішено укласти з АКІБ УкрСиббанк кредитний договір в сумі 439 000 швейцарських франків строком на 7 років. Одноголосно проголосовано - За . Підписано протокол головою ОСОБА_6 Метин, секретар -перекладач ОСОБА_7

09.06.2006р. проведені збори учасників УТ ТОВ Ізміт №24 якими затверджено кредитний договір №2006-74-С/3 від 30.05.2006р. укладений з АКІБ УкрСиббанк в сумі 412 519,89 швейцарських франків та договір іпотеки №2006-74-С від 30.05.2006р. Підписано протокол головою ОСОБА_6 Метин, секретар -перекладач ОСОБА_7

Положенням п. п. 10 п. 14.7 Статуту УТ ТОВ Ізміт передбачено, що до виключної компетенції зборів належить: затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує суму еквівалентну 10 000 доларів США перераховану в національну валюту України за офіційним курсом національного Банку України на момент підписання договору (угоди).

Посилаючись на підставу для визнання кредитного договору недійсним УТ ТОВ Ізміт зазначає, що збори товариства проведені з порушеннями вимог чинного законодавства України.

Суд не погоджується з такою позицією та вважає, що всі збори товариства проведенні з урахуванням вимог чинного законодавства України і вони були спрямовані на надання згоди на укладення та на затвердження укладеного кредитного договору №2006-74-С. Рішення загальних зборів, оформлені протоколами №22 від 27.03.2006р. та №24 від 09.06.2006р. в подальшому загальними зборами товариства та в судовому порядку не скасовані.

Як зазначено в самих протоколах під час проведення зборів були присутні ОСОБА_8 Метин директор із зовнішньо - економічних зв'язків 95% голосів; ОСОБА_5 5% голосів, що становить 100% голосів від загальної кількості. Протоколи підписано головою зборів та секретарем.

Щодо відсутності індивідуальної ліцензії необхідно зазначити наступне.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується адати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 2 Закону України Про банки і банківську діяльність кошти -це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

За положеннями ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до законодавства України гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, в той час коли обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю (далі - Декрет КМУ).

Відповідно до ст. 5 цього Декрету операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету.

Статті 47 та 49 Закону України Про банки і банківську діяльність визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, яка використовується. Указані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Порядок надання дозволу НБУ на банківські операції та генеральних ліцензій встановлюється також Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операції, затвердженим постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року № 275, у п. 5. З якого зазначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями , що перераховані в цьому Положенні, є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ.

Правовий аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог пп. в п. 4 ст. 5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують установлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій достатньою правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст.. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, тобто отримання письмового дозволу НБУ на операції, пов'язані з іноземною валютою.

Надання кредитів у валюті за наявності в банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті) не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Банком надано копію банківської ліцензії № 75 видана Акціонерному комерційному інноваційному банку УкрСиббанк на право здійснення банківських операцій, визначені частиною 1 та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України Про банки і банківську діяльність . Дозвіл №75-2 від 24.12.2001р. виданий банку на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 часини другої та частиною четвертою статі 47 Закону України Про банки і банківську діяльність згідно з додатком до цього дозволу.

В додатку до дозволу зазначено перелік операцій, які має право здійснювати Акціонерний комерційний інноваційний банк УкрСиббанк , зокрема, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Крім того, банк з урахуванням вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України заявляє про сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, що є підставою для відмови у позові.

Спірний договір укладено 30.05.2006р. враховуючи те, що УТ ТОВ Ізміт не могло не знати про можливе коливання у майбутньому в сторону збільшення курсу швейцарського франку відносно курсу гривні, суд вважає, що банком правомірно заявлено про сплив строку позовної давності для визнання недійсним спірного договору, який сплив 30.05.2009р.

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги УТ ТОВ Ізміт про визнання кредитного договору №2006-74-С від 30.05.2006р. недійсним безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Банком внаслідок порушення УТ ТОВ Ізміт умов кредитного договору відносно графіку погашення кредиту та відсотків заявлено до стягнення заборгованість за сумою основного боргу в розмірі 195 251,88 швейцарських франків що еквівалентно станом на 01.04.2011р. за офіційним курсом НБУ - 1 697 853,92 грн., заборгованість по відсоткам - 6640,17 швейцарських франків, що за офіційним курсом станом на 01.04.2011р. становить 57 741 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виконано належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу. Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Можливість нарахування процентної ставки в розмірі 13,50 % річних у разі прострочення сплати суми основного боргу передбачено п. 1.3.2 договору.

Відповідачем не надано доказів сплати кредиту та відсотків відповідно до вимог кредитного договору та в строки визначені договором.

Внаслідок чого, суд вважає вимоги позивача щодо сплати тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

Також банком заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 31 746,20 грн.

Стягнення пені банк обґрунтовує посилаючись на умови п. 2.4 Додаткової угоди від 12.02.2007 року до Кредитного договору №2006-74-С від 30.05.2011 року яким передбачено, що за порушення Позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредитом, та/або комісій, встановлених Договором, Банк має право вимагати від Позичальника, а Позичальник при цьому зобов'язаний сплатити Банку додатково до плати за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті. Пеня нараховується за кожний день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування. Позичальник повинен сплатити пеню за Договором за першою вимогою Банку.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , згідно з п. п. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені банком здійснено з урахуванням вимог чинного законодавства України, а відтак суд вважає розрахунок правомірним, а суму пені такою, що підлягає присудженню до стягнення.

Враховуючи вище викладене, суд вважає вимоги позивача за первісним позовом обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими засобами доказування та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, вимоги за зустрічним позов задоволенню не підлягають у зв'язку з безпідставністю.

Судові витрати за первісним позовом покладаються на УТ ТОВ Ізміт , за зустрічним позовом покладаються позивача за цим позовом.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 акціонерного товариства УкрСиббанк в особі Дніпровського регіонального департаменту АТ УкрСиббанк про стягнення заборгованості в розмірі 1 755 594,92 грн. та пені в розмірі 31 746,20 грн. задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 -турецького Товариства з обмеженою відповідальністю Ізміт 69013, м. Запоріжжя, вул.. Базова буд. 5 код ЄДРПОУ 24510993 на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства УкрСиббанк 61050 м. Харків проспект Московський 60 код ЄДРПОУ 09807750 в особі Дніпровського регіонального департаменту АТ УкрСиббанк 49044 м. Дніпропетровськ, вул.. Жуковського буд. 3, каб. 33 заборгованість за кредитним договором за сумою основного боргу в розмірі 201 892,05 швейцарських франків, що станом на 01.04.2011р. за офіційним курсом НБУ - 1 697 853,92 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом 6640,17 швейцарських франків, що станом на 01.04.2011р. за офіційним курсом НБУ - 57 741 грн., пеню в розмірі 31 746,20 грн. ОСОБА_3 наказ.

3. Стягнути з ОСОБА_2 -турецького Товариства з обмеженою відповідальністю Ізміт 69013, м. Запоріжжя, вул.. Базова буд. 5 код ЄДРПОУ 24510993 на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства УкрСиббанк 61050 м. Харків проспект Московський 60 код ЄДРПОУ 09807750 в особі Дніпровського регіонального департаменту АТ УкрСиббанк 49044 м. Дніпропетровськ, вул.. Жуковського буд. 3, каб. 33 судові витрати з державного мита в розмірі 17 873,41 грн. та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. ОСОБА_3 наказ.

4. В задоволенні зустрічного позову Українсько-турецького Товариства з обмеженою відповідальністю Ізміт про визнання недійсним кредитного договору №2006-74-С від 30.05.2006р. відмовити.

Суддя І.С. Горохов

Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 20.06.2011р.