Постанова

від 01.08.2017 по справі 812/747/17

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.3.13

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 серпня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/747/17

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

за участі

секретаря судового засідання: Занічковської П.Є.,

представника позивача: не прибув,

представника відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальність Сільгоспхімія до Головного управління ДФС у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2017 № 0002511203,

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальність Сільгоспхімія (далі - позивач, СТОВ Сільгоспхімія ) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Луганській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.05.2017 № 0002511203, № 0002521203, № 0002531203.

Ухвалою суду від 07 червня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі № 812/747/17 за вказаним адміністративним позовом та роз'єднано позовні вимоги у самостійні провадження з такими позовними вимогами: скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2017 № 0002511203; скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2017 № 0002521203; скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2017 № 0002531203.

Позовну вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2017 № 0002511203 виокремлено у провадження № 812/747/17.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року позивач в силу статті 6 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі - Закон № 1669-VII) був звільнений від орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності, оскільки здійснював господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції. Податковий орган під час проведення перевірки не взяв до уваги зазначені обставини, у зв'язку з чим прийняв незаконні податкові повідомлення-рішення, які підлягають скасуванню.

У судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про розгляд адміністративної справи за його відсутності (арк. спр. 120).

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення проти позову (арк. спр. 47-48), у яких зазначив, що посилання позивача на звільнення його від сплати орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності відповідно до статті 6 Закону № 1669-VII є безпідставними, оскільки на сьогодні порядок застосування цієї норми не розроблений, відповідні зміни до Податкового кодексу України не внесені. Відповідно у позивача відсутні підстави для зменшення податкових зобов'язань з орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності та подання уточнюючих декларацій з плати за землю за 2015 та 2016 роки. Зазначене свідчить, що податкове повідомлення-рішення є законним та таким, що відповідає нормам податкового законодавства.

У судове засідання представник відповідача не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про розгляд адміністративної справи за його відсутності (арк. спр. 121).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.

Між СТОВ Сільгоспхімія та Половинкинською сільською радою 12 квітня 2005 року укладено договір оренди землі строком на 45 років, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 2,3159 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться: АДРЕСА_1 (арк. спр. 52-53).

Рішенням Половинкинської сільської ради від 20.11.2015 № 02/05 достроково за взаємною згодою сторін розірвано договір оренди землі площею 2,3159 га від 12.04.2005 б/н. Пунктом 3 цього рішення визначено, що угода про дострокове розірвання договору оренди землі набуває дії з моменту державної реєстрації договору оренди цієї ж земельної ділянки (арк. спр. 116).

За даними Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 13.12.2016 здійснено державну реєстрацію договору оренди землі строком на 49 років, укладеного 12.12.2016 між ОСОБА_1 та Половинкинською сільською радою, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 2,3159 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться: АДРЕСА_1 (арк. спр. 104-107).

З вищевикладеного судом встановлено, що вказана земельна ділянка перебувала в оренді СТОВ Сільгоспхімія з 12 квітня 2005 року по 12 грудня 2016 року включно (до дня державної реєстрації договору оренди цієї ж земельної ділянки, як визначено пунктом 3 рішення Половинкинської сільської ради від 20.11.2015 № 02/05).

Також між СТОВ Сільгоспхімія та Старобільською районною державною адміністрацією 05 серпня 2010 року укладено договір оренди землі строком на 49 років, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 25,4016 га, розташована за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Половинкинській сільській раді (арк. спр. 64-65).

СТОВ Сільгоспхімія 19.02.2015 подано до Старобільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області звітну Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, у графі 13 якої нараховано орендну плату за землі державної або комунальної власності на 2015 рік, усього 26347,40 грн, із щомісячною сплатою протягом 2015 року по 2195,62 грн, а у грудні - 2195,58 грн (арк. спр. 73-76).

20.03.2017 позивачем до Старобільської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області подано уточнюючу Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, у графі 3 якої зазначено про відсутність податкового зобов'язання на 2015 рік та у графі 8 визначено розмір завищення податкового зобов'язання минулих податкових періодів або періодів поточного року, за якими минув термін сплати, усього 26347,40 грн, у тому числі помісячно протягом 2015 року - 2195,62 грн (арк. спр. 80-82).

04.02.2016 СТОВ Сільгоспхімія до Старобільської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області подано Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, у графі 3 якої нараховано орендну плату за землі державної або комунальної власності на 2016 рік, усього 2897,24 грн, із щомісячною сплатою протягом 2016 року по 241,44 грн, а у грудні - 241,40 грн (арк. спр. 84-86).

20.03.2017 позивачем до Старобільської ОДПІ ГУ ДФС у Луганській області подано уточнюючу Податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, у графі 3 якої нараховано орендну плату за землі державної або комунальної власності на 2016 рік, усього 1875,15 грн, у тому числі: за період з січня по квітень включно зазначено про відсутність податкових зобов'язань, за травень - 185,11 грн, за період з червня по листопад включно по 241,44 грн щомісяця, за грудень 241,40 грн. У графі 8 визначено розмір завищення податкового зобов'язання минулих податкових періодів або періодів поточного року, за якими минув термін сплати, усього 1022,09 грн, у тому числі за період з січня по квітень по 241,44 грн щомісяця, за травень - 56,33 грн (арк. спр. 88-90).

Дослідженням звітної та уточнюючої Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік встановлено, що СТОВ Сільгоспхімія визначалося податкове зобов'язання з орендної плати за землю на 2016 рік тільки за договором оренди землі від 05 серпня 2010 року, податкові зобов'язання з орендної плати за землю за договором від 12 квітня 2005 року не визначалися.

ГУ ДФС у Луганській області проведено камеральну перевірку податкової звітності з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (уточнюючої) за 2015-2016 роки СТОВ Сільгоспхімія , за результатами проведення якої складено акт від 21.04.2017 № 214/12-32-12-03/13391456 (арк. спр. 10-14, 55-59).

Проведеною перевіркою встановлено заниження СТОВ Сільгоспхімія суми податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної/комунальної форми власності, зокрема по Половинкинській сільській раді Старобільського району, на 61665,53 грн за 2015-2016 роки, чим порушено вимоги п. 286.2 ст. 286, п. 288.1, п. 288.4, п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України.

Так, згідно з інформацією, наданою Старобільською районною державною адміністрацією Луганської області листом від 18.04.2017 № 885, розмір орендної плати за земельну ділянку, розташовану за межами Половинкинської сільської ради складає за 2015 рік - 2414,37 грн, за 2016 рік - 2897,24 грн.

Згідно з інформацією, наданою листами Половинкинської сільської ради від 19.05.2015 № 415, від 25.01.2016 № 69, розмір орендної плати за земельну ділянку, яка знаходиться: АДРЕСА_1, складає за 2015 рік - 23933,03 грн, за 2016 рік - 34296,04 грн.

Копії зазначених листів також наявні в матеріалах справи (арк. спр. 60-61, 62-63, 69-70).

Податковим повідомленням-рішенням від 16.05.2017 № 0002511203 ГУ ДФС у Луганській області збільшило СТОВ Сільгоспхімія грошове зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 77081,91 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням на 61665,53 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 15416,38 грн (25%) (арк. спр. 15, 50).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

У відповідності із статтею 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового Кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності із п. 49.18 ст. 49 Податкового Кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. п. 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (п. п. 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п. п. 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (п. п. 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п. п. 49.18.5).

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового Кодексу України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розділом ХІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та платою за землю.

Статтею 288 Податкового кодексу України визначено:

- підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни (пункт 288.1);

- платником орендної плати є орендар земельної ділянки (пункт 288.2);

- об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (пункт 288.3);

- розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4);

- податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу (пункт 288.7).

Відповідно до статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, який починається 01 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим за 12 місяців).

Згідно з пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

У відповідності із пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Разом з тим, Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі - Закон № 1669-VII), тут і надалі положення Закону наведені в редакції чинній до 08.06.2016, період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Статтею 6 Закону № 1669-VII встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Відповідно до статті 6 Закону № 1669-VII, в редакції Закону № 1365-VIII від 17.05.2016, звільнено суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.

Виходячи з наведених приписів, суд дійшов висновку, що датою початку періоду проведення АТО є 14.04.2014. Відповідно, у період з 14.04.2014 до 07.06.2016 включно суб'єкти господарювання, що здійснювали діяльність на території проведення АТО, були звільнені від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з підпунктом 17 пункту 2 додатку по Луганській області територією проведення АТО визначено, зокрема с. Половинкине (Половинкинська сільська рада) Старобільського району Луганської області.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинена дія розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р, при цьому в самому змісті цього розпорядження відсутнє будь-яке нормативне обґрунтування.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 та від 05.11.2014 № 1079, та знову затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з підпунктом 17 пункту 2 додатку по Луганській області територією проведення АТО визначено, с. Половинкине (Половинкинська сільська рада) Старобільського району Луганської області.

Оскільки між позивачем, Половинкинською сільською радою Старобільського району Луганської області та Старобільською районною державною адміністрацією укладено договори оренди земельних ділянок, що розташовані на території с. Половинкине Старобільського району Луганської області, тобто на території проведення АТО, суд вважає, що СТОВ Сільгоспхімія у період з 14.04.2014 по 07.06.2016 включно звільнялося від плати за землю за цими земельними ділянками в силу статті 6 Закону № 1669-VII.

Відповідно, судом встановлено, що позивач правомірно подав уточнені Податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 та 2016 роки, в яких визначив податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки, керуючись статтею 6 Закону № 1669-VII.

Твердження відповідача про те, що стаття 6 Закону № 1669-VII не може застосовуватися внаслідок відсутності порядку її застосування та не внесення відповідних змін до Податкового кодексу України, суд вважає безпідставними, з огляду на таке.

По-перше, Закон № 1669-VII є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Згідно з частиною третьою статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1669-VII закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Крім того, Закон № 1669-VII прийнято у часі пізніше ніж Податковий кодекс України.

По-друге, пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що норми Закону № 1669-VII та Податкового кодексу України є суперечливими, податковий орган, отримавши від СТОВ Сільгоспхімія уточнені Податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 та 2016 роки, керуючись пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, мав застосувати законодавство, більш сприятливе для платника податків, та погодитися з тим, що платник податків у період часу з 14.04.2014 по 07.06.2016 був звільнений від плати за земельні ділянки, розташовані на території проведення АТО, тобто застосувати положення статті 6 Закону № 1669-VII.

На користь такої позиції свідчить й судова практика Європейського Суду з прав людини, якою згідно з частинами першою та другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України має керуватися суд при вирішенні справи, застосовуючи принцип верховенства права.

Так, Європейський Суд з прав людини у справі Сєрков проти України , заява № 39766/05, пар. 33, 41, 42, 43, 44 рішення від 07.07.2011 зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу в мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення пункту 1 передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом , а пункт 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію законів . Більше того, верховенство права, один з основоположних принципів демократичного суспільства, притаманне всім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності та не було свавільним (див. рішення у справі Ятрідіс проти Греції (Iatridis v.) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999).

Суд також зазначає, що можливість таких різних тлумачень одних і тих самих положень законодавства головним чином була спричинена неналежним станом національного законодавства з цього питання. Правила, які було закріплено в Указі Президента та в Законі про ПДВ, надавали необґрунтовану свободу вибору щодо тлумачення того, яким чином вони можуть співвідноситись, а також розуміння чіткої сфери їх застосування та значення їх вимог.

Відповідно, на думку Суду, відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з такого важливого фіскального питання, яка призводила до його суперечливого тлумачення судом, порушує вимоги Конвенції щодо якості закону .

У цьому контексті Суд не може не брати до уваги вимоги статті 4.4.1 Закону про погашення зобов'язань платників податків, який передбачає, що у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. Проте у цій справі державні органи обрали тлумачення національного законодавства, менш сприятливе для платників податків, що призвело до стягнення ПДВ із заявника (див. також рішення у справі Щокін проти України (Shchokin v.), заяви № 23759/03 та № 37943/06, п. 57, від 14 жовтня 2010 року).

Вищезазначені міркування є достатніми, щоб надати Суду можливість дійти висновку, що втручання у майнові права заявника було незаконним у контексті статті 1 Першого протоколу. Відповідно, Суд постановляє, що було порушення цього положення.

За таких обставин судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 16.05.2017 № 0002511203 в частині збільшення СТОВ Сільгоспхімія суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму орендної плати за користування земельними ділянками державної/комунальної форми власності, розташованими на території проведення АТО, за період з 01.01.2015 по 07.06.2016 включно є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, судом встановлено, що СТОВ Сільгоспхімія безпідставно, всупереч вимог законодавства не визначено податкові зобов'язання на 2016 рік за період з 08 червня 2016 року по 12 грудня 2016 року з орендної плати за земельну ділянку, що перебувала в оренді позивача за договором від 12 квітня 2005 року.

Як вже вище вказано, незважаючи на дострокове розірвання цього договору оренди за рішенням Половинкинської сільської ради від 20.11.2015 № 02/05, вказана земельна ділянка перебувала в оренді позивача до моменту державної реєстрації договору оренди цієї ж земельної ділянки, яка відбулася 13 грудня 2016 року. Відповідно до цього дня позивач мав нараховувати та сплачувати орендну плату за таку земельну ділянку.

Таким чином судом встановлено, що СТОВ Сільгоспхімія занижено податкові зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за період з 08 червня 2016 року по 12 грудня 2016 року на загальну суму 17587,45 грн, а саме: за червень 2016 року - 2191,13 грн (2858,00 грн (розмір орендної плати на місяць) : 30 (кількість календарних днів місяця) х 23 (кількість днів, за які позивач мав сплачувати орендну плату) = 2191,13 грн); за липень 2016 року - 2858,00 грн; за серпень 2016 року - 2858,00 грн; за вересень - 2858,00 грн.; за жовтень 2016 року - 2858,00 грн; за листопад 2016 року - 2858,00 грн; за грудень 2016 року - 1106,32 грн (2858,00 грн (розмір орендної плати на місяць) : 31 (кількість календарних днів місяця) х 12 (кількість днів, за які позивач мав сплачувати орендну плату) = 1106,32 грн).

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

З огляду на вищевикладене, зважаючи, що СТОВ Сільгоспхімія занижено податкові зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за період з 08 червня 2016 року по 12 грудня 2016 року на загальну суму 17587,45 грн, судом встановлено, що відповідачем правомірно визначено позивачу суму грошового за платежем орендна плата з юридичних осіб за податковим зобов'язанням на 17587,45 грн.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Таким чином розмір штрафної (фінансової) санкції за заниження позивачем податкового зобов'язання на суму 17587,45 грн становить 4396,86 грн (25 % від суми заниженого зобов'язання - 17587,45 грн).

Відповідно, судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 16.05.2017 № 0002511203 в частині збільшення СТОВ Сільгоспхімія суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб за податковим зобов'язанням на 17587,45 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 4396,86 грн є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування в цій частині судом не встановлено.

Таким чином судом встановлено, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідного до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Незважаючи на те, що позивач просив тільки скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та обрати належний спосіб захисту порушеного права, визнавши протиправними та скасувавши податкове повідомлення-рішення від 16.05.2017 № 0002511203 в частині збільшення СТОВ Сільгоспхімія суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 55097,60 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням на 44078,08 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 11019,52 грн.

Такого висновку суд дійшов з огляду на положення пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивач при зверненні до адміністративного суду з первісним позовом з вимогами майнового характеру на загальну суму 594876,54 грн сплатив 8938,46 грн судового збору, що підтверджено квитанцією № 1 від 26.05.2017 (арк. спр. 2).

Ціна позову у даній справі складає 12,96% ціни первісного позову (77081,91 грн (ціна позову у даній справі) х 100 : 594876,54 грн (ціна первісного позову) = 12,96%).

Відповідно, розмір судового збору за вимогами майнового характеру на суму 77081,91 грн становить 1158,42 грн (12,96% від 8938,46 грн (загальна сума судового збору).

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина третя статті 94 КАС України).

Загальний розмір майнових вимог у даній справі становить 77081,91 грн, позовні вимоги на суму 55097,6 грн підлягають задоволенню, що складає 71,5% (55097,6 грн х 100 : 77081,91 грн). Відповідно розмір судового збору, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Луганській області, становить 828,27 грн (71,5% (частка задоволених вимог) від 1158,42 грн (судовий збір за вимогами майнового характеру на суму 77081,91 грн).

Відповідно до частини третьої статті 160 КАС України у судовому засіданні 01 серпня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 03 серпня 2017 року, про що згідно вимог частини другої статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальність Сільгоспхімія задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 16.05.2017 № 0002511203 в частині збільшення Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальність Сільгоспхімія суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 55097,60 грн, у тому числі за податковим зобов'язанням на 44078,08 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 11019,52 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (ідентифікаційний код 39591445, місцезнаходження: 93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальність Сільгоспхімія (ідентифікаційний код 13391456, місцезнаходження: 92762, Луганська область, Старобільський район, с. Бутове, вул. Шевченка, 1) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 828,27 грн (вісімсот двадцять вісім гривень 27 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 03 серпня 2017 року.

Суддя К.О. Пляшкова