Ухвала

від 11.10.2017 по справі 812/747/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Пляшкова К. О.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року справа №812/747/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року в справі № 812/747/17 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Сільгоспхімія до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2017 № 0002511203,-

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Сільгоспхімія звернулось до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень та ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області № 0002511203 від 16.05.2017, яким визначено податкове зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 77081,91 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано спірне рішення податкового органу в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 55097,60 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не врахування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що СТОВ Сільгоспхімія на підставі укладених з Половинкинською сільською радою та Старобільською районною державною адміністрацією договорів оренди землі від 12.04.2005 та від 05.08.2010 у 2015-2016 роках орендувало земельні ділянки комунальної власності. Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області провело камеральну перевірку відомостей, задекларованих у податкових деклараціях з плати за землю за 2015-2016 роки. Вказаною перевіркою виявлено заниження позивачем суми податкових зобов'язань за цим платежем у розмірі 61665,53 грн. Невиконання обов'язку зі сплати податків є підставою для застосування санкцій, зокрема, фінансових, передбачених п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України. При цьому чинне законодавство не ставить обов'язок зі сплати податків у залежність від фінансового становища платника. Тому, на думку податкового органу, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі проведеної камеральної перевірки в межах та у спосіб наданих відповідачу повноважень. На підставі акту, складеного за результатами проведеної перевірки відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення, яким окрім збільшення податкового зобов'язання на вказану суму нарахував штрафні санкції в розмірі 15416,38 грн.

Окрім цього апелянт зауважує, що на сьогоднішній день не розроблено порядку застосування зазначених у ст. 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції податкових пільг, а також не внесено відповідних змін до Податкового кодексу України.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідач надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника управління.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Сільгоспхімія (далі - позивач) та Половинкинською сільською радою Старобільського району Луганської області укладено договір оренди земельної ділянки від 12.04.2005, термін дії 45 років, земельна ділянка розташована за адресою АДРЕСА_1.

Також позивачем 05.08.2010 укладено зі Старобільською районною державною адміністрацією договір оренди земельної ділянки з терміном дії 49 років, земельна ділянка за даними державного земельного кадастру враховується в Половінкинській сільській раді.

Позивач подав до Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності):

- 19 лютого 2015 року за 2015 рік, відповідно до якої нараховано орендну плату за землі державної або комунальної власності на рік у сумі 26347,40 грн, помісячно з січня по листопада в розмірі 2195,62 грн, у грудні - 2195,58 грн;

- 04 лютого 2016 року за 2016 рік, відповідно до якої нараховано орендну плату за землі державної або комунальної власності на рік у сумі 2897,24 грн, помісячно з січня по листопада в розмірі 241,44 грн, у грудні - 241,40 грн.

Також СТОВ Сільгоспхімія 20 березня 2017 року подало до податкового органу уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності):

- за 2015 рік, відповідно до якої розмір завищення податкового зобов'язання минулих періодів або періодів поточного року, за якими минув термін сплати складає 26347,40 грн;

- за 2016 рік, відповідно до якої розмір завищення податкового зобов'язання минулих періодів або періодів поточного року, за якими минув термін сплати - 1022,09 грн.

У період з 17 квітня 2017 року по 19 квітня 2017 року посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДФС) було проведено камеральну перевірку відомостей, задекларованих позивачем у податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (уточнюючих) за 2015-2016 роки. Результати проведеної перевірки оформлені актом № 214/12-32-12-03/13391456 від 21.04.2017. Відповідно до висновків цього акту встановлено заниження СТОВ Сільгоспхімія суми податкових зобов'язань з орендної плати за земельні ділянки державної/комунальної власності.

На підставі висновків акту № 214/12-32-12-03/13391456 податковим органом було прийнято повідомлення-рішення № 0002511203 від 16.05.2017, яким визначено податкове зобов'язання з орендної плати за землю в сумі 77081,91 грн, зокрема, за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 61665,53 грн, за штрафними санкціями - 15416,38 грн.

Вважаючи, що вказане рішення ГУ ДФС прийнято всупереч вимогам чинного законодавства, СТОВ Сільгоспхімія звернулось до суду за захистом свого порушеного права.

Підпунктом 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з вимогами пп. 14.1.175 цієї статті податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За приписами пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормою пункту 287.3 статті 287 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1669-VII період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

На виконання Закону № 1669-VII розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року та від 02.12.2015 № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція. До вказаних населених пунктів належить с. Половинкине Старобільського району Луганської області.

Статтею 6 Закону № 1669-VII (в редакції, чинній з 02.09.2014 по 07.06.2016) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

За приписами ч. 3 ст. 11 Закону № 1669-VII закони та інші нормативні акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Однак, порядок звільнення від сплати за використання земельних ділянок наведеною нормою не визначений.

У відповідності до вимог п.п. 30.1. 30.2, 30.3. 30.3 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

За приписами п. 30.4 наведеної норми платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету.

У відповідності до п. 30.9 цієї статті податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку про те, що використання податкової пільги є правом платника податків, а не його обов'язком.

Матеріалами справи підтверджено, що СТОВ Сільгоспхімія скористалось правом податкової пільги за платежем орендна плата за землю з юридичних осіб шляхом подання уточнюючих декларацій у строки, передбачені Податковим кодексом України. У період, за який подано уточнюючі декларації, на позивача розповсюджувалось право суб'єктів господарювання бути звільненими від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Разом з тим, подана позивачем уточнююча декларація за 2016 рік стосується лише земельної ділянки, зазначеної в договорі оренди від 05.08.2010. Проте будь які докази реалізації товариством права на податкову пільгу стосовно земельної ділянки, яка була передана в оренду на підставі договору від 12.04.2005, у матеріалах справи відсутня.

Рішенням Половинкинської сільської ради від 20.11.2015 № 02/05 достроково за взаємною згодою сторін розірвано договір оренди землі площею 2,3159 га від 12.04.2005 б/н. Пунктом 3 цього рішення визначено, що угода про дострокове розірвання договору оренди землі набуває дії з моменту державної реєстрації договору оренди цієї ж земельної ділянки.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна 13.12.2016 здійснено державну реєстрацію договору оренди землі строком на 49 років, укладеного 12.12.2016 між ОСОБА_4 та Половинкинською сільською радою, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 2,3159 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована: АДРЕСА_1.

Таким чином, наведена земельна ділянка перебувала в оренді СТОВ Сільгоспхімія з 12 квітня 2005 року по 12 грудня 2016 року включно (до дня державної реєстрації договору оренди цієї ж земельної ділянки). Отже в цей період позивач був зобов'язаний сплачувати орендну плату за договором від 12.04.2005.

За таких обставин суд апеляційної інстанції спростовує доводи апелянта щодо відсутності у позивача права на податкову пільгу, зокрема, через невнесення змін до Податкового кодексу України Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції та погоджує висновок суду першої інстанції щодо визнання податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області № 0002511203 від 16 травня 2017 року протиправним та необхідності його скасувати в частині.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 94, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року в справі № 812/747/17 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Сільгоспхімія до Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2017 № 0002511203 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року в справі № 812/747/17 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук