Постанова

від 10.09.2020 по справі 812/747/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 812/747/17

адміністративне провадження № К/9901/40181/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду у складі судді Пляшкової К.О. від 01 серпня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Сухарька М.Г., суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г. від 11 жовтня 2017 року у справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Сільгоспхімія до Головного управління ДФС у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Сільгоспхімія (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач, Управління), в якому, з урахуванням уточнень та ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 07 червня 2017 року, просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 15 травня 2017 року №0002511203, яким визначено позивачу податкове зобов`язання з орендної плати за землю (у тому числі штрафні санкції) в сумі 77081,91 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що статтею 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції №1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі - Закон №1669) передбачено звільнення суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції (далі - АТО), на період її проведення від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, а тому, оскільки воно як суб`єкт підприємницької діяльності здійснює свою діяльність саме на цій території, то на період з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року звільняється від виконання обов`язку зі сплати за землю.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині збільшення Товариству суми грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 55097,60 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням на 44078,08 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 11019,52 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідно до положень статті 6 Закону №1669, достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності суб`єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції в період з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року. Судами встановлено, що позивач з 14 квітня 2014 року по 07 червня 2016 року був звільнений від сплати за оренду земельними ділянками, що розташовані на території с. Половинкине Старобільського району Луганської області, тобто на території проведення АТО, тому визначення відповідачем податкового зобов`язання зі сплати орендної плати з юридичних осіб за цей період є протиправним.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. По суті ж, як вбачається зі змісту касаційної скарги, відповідач не погоджується із рішеннями судів попередніх інстанцій лише в частині задоволених позовних вимог.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилається на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки стаття 6 Закону №1669 не визначає порядок звільнення від плати за користування землею та не змінює регулювання податкових відносин; до того ж позивач при поданні податкової звітності з плати за землю за 2015-2016 роки не скористався правом податкової пільги як такої.

Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, касаційний суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що між Товариством та Половинкинською сільською радою 12 квітня 2005 року укладено договір оренди землі строком на 45 років, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 2,3159 га, кадастровий номер 4425184500:02:001:0190, яка знаходиться за адресою: Луганська область, Старобільський район, с. Половинкине, вул. Колгоспна, 19.

Рішенням Половинкинської сільської ради від 20 листопада 2015 року №02/05 достроково за взаємною згодою сторін розірвано договір оренди землі площею 2,3159 га від 12.04.2005 б/н. Пунктом 3 цього рішення визначено, що угода про дострокове розірвання договору оренди землі набуває дії з моменту державної реєстрації договору оренди цієї ж земельної ділянки.

Судами встановлено, що вказана земельна ділянка фактично перебувала в оренді позивача з 12 квітня 2005 року по 12 грудня 2016 року включно (до дня державної реєстрації договору оренди цієї ж земельної ділянки, як визначено пунктом 3 рішення Половинкинської сільської ради від 20 листопада 2015 року №02/05).

Також між Товариством та Старобільською районною державною адміністрацією 05 серпня 2010 року укладено договір оренди землі строком на 49 років, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 25,4016 га, розташована за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується в Половинкинській сільській раді

19 лютого 2015 року позивачем подано до Старобільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, у графі 13 якої нараховано орендну плату за землі державної або комунальної власності на 2015 рік всього у сумі 26347,40 грн., із щомісячною сплатою протягом 2015 року по 2195,62 грн., а у грудні - 2195,58 грн.

04 лютого 2016 року Товариством подано до Старобільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, у графі 3 якої нараховано орендну плату за землі державної або комунальної власності на 2016 рік всього у сумі 2897,24 грн., із щомісячною сплатою протягом 2016 року по 241,44 грн., а у грудні - 241,40 грн.

20 березня 2017 року Товариством подано до Старобільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 рік, у графі 3 якої зазначено про відсутність податкового зобов`язання на 2015 рік та у графі 8 визначено розмір завищення податкового зобов`язання минулих податкових періодів або періодів поточного року, за якими минув термін сплати, всього у сумі 26347,40 грн., у тому числі помісячно протягом 2015 року - 2195,62 грн. Цього ж дня позивачем подано до контролюючого органу уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, у графі 3 якої нараховано орендну плату за землі державної або комунальної власності на 2016 рік всього у сумі 1875,15 грн., у тому числі: за період з січня по квітень включно зазначено про відсутність податкових зобов`язань, за травень - 185,11 грн., за період з червня по листопад включно по 241,44 грн. щомісяця, за грудень 241,40 грн. У графі 8 визначено розмір завищення податкового зобов`язання минулих податкових періодів або періодів поточного року, за якими минув термін сплати, всього у сумі 1022,09 грн., у тому числі за період з січня по квітень по 241,44 грн. щомісяця, за травень - 56,33 грн.

Відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності Товариства з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (уточнюючої) за 2015-2016 роки, за результатами якої складено акт від 21 квітня 2017 року №214/12-32-12-03/13391456, у ході якої встановлено заниження позивачем суми податкових зобов`язань з орендної плати за земельні ділянки державної/комунальної форми власності, зокрема по Половинкинській сільській раді Старобільського району, на 61665,53 грн., за 2015-2016 роки, чим порушено вимоги пункту 286.2 статті 286, пунктів 288.1, 288.4, 288.7 статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким збільшено Товариству грошове зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 77081,91 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням на 61665,53 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 15416,38 грн. (25%).

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Аналогічний обов`язок платника податків закріплений і в підпункті 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, згідно з яким платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктами 14.1.39, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (пункт 286.2 статті 286 ПК України).

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 ПК України).

Разом з тим Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон №1669, відповідно до статті 6 якого (у редакції, чинній до 8 червня 2016 року) під час проведення антитерористичної операції суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнено від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

При цьому, оскільки Закон №1669 містить спеціальні норми щодо спірних правовідносин, то їх застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до ПК України.

Разом з тим положеннями статті 6 Закону №1669, які мають пряму дію, не вимагається додаткове отримання сертифіката про засвідчення настання форс-мажорних обставин, а отже підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками є здійснення суб`єктом господарювання діяльності саме на території проведення антитерористичної операції та в період її проведення.

Інших умов (підстав) для звільнення платника податку від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності нормами Закону №1669 не передбачено.

Згідно зі статтею 1 Закону №1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року №405/2014.

На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону №1669 розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р) та від 02 грудня 2015 року №1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України були затверджені Переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Село Половинкине (Половинкинська сільська рада) Старобільського району Луганської області, тобто населений пункт, де знаходяться земельні ділянки, якими користується Товариство, віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій про те, що у відповідності до положень статті 6 Закону №1669 у період з 14 квітня 2014 року (початок проведення АТО) по 07 червня 2016 року (до викладення статті 6 Закону №1669 в новій редакції) Товариство було звільнено від обов`язку з внесення плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, а отже й про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог й визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Управління в частині визначення податкового зобов`язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій за період з 01 січня 2015 року по 07 червня 2016 року, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Доводи ж контролюючого органу про відсутність підстав для застосування до позивача положень законодавства про звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності з огляду на те, що Товариство не скористалось правом податкової пільги у 2015-2016 роках при поданні податкової звітності з плати за землю, не є прийнятними, адже Закон №1669-VII таких застережень не передбачає.

Як вже зазначалось, положення статті 6 Закону №1669-VII, які є спеціальними у спірних правовідносинах, звільняють суб`єктів господарювання від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на період проведення антитерористичної операції в силу прямої своєї дії.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, про які вказується у касаційній скарзі, не підтвердилися, тому підстави для задоволення касаційної скарги відповідача відсутні.

Щодо позовних вимог, рішення про відмову у задоволенні яких прийнято судом першої інстанції, яке підтримано апеляційним судом, то в цій частині, враховуючи положення частини першої статті 341 КАС України, судові рішення касаційним судом не переглядаються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко