Постанова

від 01.08.2017 по справі 908/2349/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2017 року Справа № 908/2349/16 Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Студенця В.І. суддів:Палія В.В., Селіваненка В.П. за участю представників сторінвід позивача - Стоян В.О., від відповідача - Безух А.М., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіком" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі № 908/2349/16 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Девіком" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс-люкс" простягнення 122 809,24 грн,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Девіком" (далі - ТОВ "Девіком") звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс-люкс" (далі - ТОВ "Адоніс-люкс") про стягнення 122 809,24 грн, з яких 110 108,47 грн. збитків, 9976,72 грн. інфляційних втрат та 2 724,05 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.09.2016 порушено провадження у справі №908/2349/16 за позовом ТОВ "Девіком" до ТОВ "Адоніс-люкс" про стягнення 122 809,24 грн.

ТОВ "Девіком" подало до суду заяви від 31.10.2016 та 17.11.2016, в яких просило на підставі ст. 44 ГПК України стягнути з ТОВ "Адоніс-люкс" витрати на послуги адвоката у розмірі 3600,00 грн та витрати у розмірі 377,52 грн, понесені ним у зв"язку з отриманням примірників ГОСТ, які залучено до участі у справі в якості доказів.

Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя Носівець В.В.) від 28.11.2016 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Адоніс-люкс" на користь ТОВ "Девіком" 110 108,47 грн збитків, 1 651,63 грн. судового збору та 3 600,00 грн витрат на оплату адвоката. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: Марченко О.А. - головуючий суддя, судді Зубченко І.В., Радіонова О.О.) від 21.03.2017 рішення Господарського суду Запорізької області від 28.11.2016 в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення збитків у розмірі 110 108,47 грн та витрат на сплату адвоката у розмірі 3600,00 грн скасовано. Викладено абзац перший резолютивної частини рішення у наступній редакції: "Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіком", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс-люкс", с. Новгородковка, Мелітопольський район, Запорізька область про стягнення 110 108 грн. 47 коп. збитків, втрат від інфляції у розмірі 9 976,72грн. та 3% річних у розмірі 2 724,05грн. залишити без задоволення"; абзаци другий та третій резолютивної частини рішення - виключено. Стягнуто з ТОВ "Девіком" на користь ТОВ "Адоніс-люкс" 2026,35 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2017, ТОВ "Девіком" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, а рішення Господарського суду Запорізької області від 28.11.2016 з даної справи залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова суду апеляційної інстанції є необґрунтованою, та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.07.2017 прийнято касаційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 01.08.2017.

Від ТОВ "Адоніс-люкс" на адресу суду 26.07.2017 надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "Девіком", в якому відповідач просив відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.07.2015 між ТОВ "Адоніс-люкс" (постачальник) та ТОВ "Девіком" (покупець) укладено договір поставки № 1807-15-АЛ, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався протягом строку дії даного договору передавати згідно з письмовими замовленнями покупця на умовах, передбачених даним договором, зернові культури, продукцію борошномельно-круп'яної промисловості та інші продовольчі товари у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти визначений товар та оплатити його в строки, в розмірі та на умовах, визначених даним договором.

Найменування товару, що підлягає поставці за цим договором, одиниці виміру, загальна кількість товару, вартість, строки розрахунків та інші умов поставки визначаються Специфікацією, що є невід'ємною частиною цього договору, на кожну окрему партію товару (п.1.2 договору).

Так, у специфікації № 1 до договору поставки № 1807-15-АЛ, сторони дійшли згоди щодо поставки партії товару, а саме пшоно в/г в п/п мішках по 25 кг без маркування, вимоги до якості ГОСТ 572-30, кількість 21 тонна, ціна за 1 тонну 6900,00 грн., загальна вартість партії товару за специфікацією 144900,00 грн., строк передачі товару до 31.07.2015р., умови поставки згідно Інкотермс 2010 ЕХW із завантаженням в транспортний засіб покупця; умови оплати 100% передплата вартості партії товару (згідно рахунку-фактури); місце передачі товару склад (елеватор) постачальника, яких знаходиться за адресою: 72370, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Новогородівка, вул. Нестеренко 80/1).

На виконання умов договору, ТОВ "Адоніс-люкс" поставило ТОВ "Девіком" товар за специфікацією № 1 відповідно до умов договору поставки № 1807-15-АЛ, що не заперечується сторонами.

Також, як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.07.2015 між ТОВ "Девіком" (довіритель) та ТОВ "Адоніс-люкс" (повірений) укладено договір - доручення № 18/07/2015-Д, за умовами якого повірений зобов'язався виконати від імені та за рахунок довірителя дії, пов'язані з завантаженням продукції довірителя, її передачею перевізникам, відправкою, опломбуванням вагонів, сертифікацією продукції та дії з приводу оформлення договорів, пов'язаних з митним оформленнями готової продукції власного виробництва.

Відповідно до розділу 2 договору доручення, повірений бере на себе зобов'язання вантажовідправника по зовнішньоекономічному контракту № 20/10-14 від 20.10.2014 р. між ТОВ "Девіком" та ТОВ "Voldemars" (Латвія, Рига), а саме: завантаження товару власного виробництва в транспортний засіб, оформлення сертифікату походження, фітосанітарного сертифікату та інших документів для експорту, оформлення залізничної або автотранспортної накладної, укладає угоду з брокерською фірмою для оформлення документів на митниці, проводить оплату митних платежів, а також опломбовує транспортний засіб, за потреби здійснює страховку товару.

За умовами контакту № 20/10-14 від 20.10.2014 р., укладеного між ТОВ "Voldemars" (Латвія, Рига) (покупець) та ТОВ "Девіком" (продавець), продавець зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити круп'яну продукцію походження України.

Строк поставки, місце поставки, вартість партії товару, вантажоотримувач та інші умови поставки будуть визначатися в Специфікації на кожну окрему партію товару (п.3.1 контракту).

Специфікацією № 003 від 18.07.2015 р. визначено наступні умови: найменування товару пшоно в/с в п/п мішках по 25 кг ГОСТ 572-60, кількість, 21 тонна, ціна - 350 євро за тонну, сума 7350,00 євро; строк відвантаження до 31 липня 2015 р.; товар поставляється на умовах DDU Литва, Рига; вантажовідправник ТОВ Адоніс-люкс, вантажоотримувач ТОВ Voldemars (Латвія, Рига).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Voldemars" (Латвія, Рига) листом № 478/1 від 11.08.2015 р. проінформувало ТОВ "Девіком", що 03.08.2015 на територію пункту контролю Виробничо-ветеринарної служби 0210 Ризький порт за адресою: вул. Урієкстес, 16, м. Рига для огляду прибула автомашина з реєстраційними номерами АР3198ВМ/АР285ХХ з вантажем крупа пшоно (11042917) в кількості 21000 кг в 840 поліпропиленових мішках. Вантажовідправником є ТОВ "Адонікс-люкс" за дорученням ТОВ "Девіком", вантажоотримувач ТОВ "Voldemars". Вантаж прибув згідно Контракту №20/10-14, укладеному 20.10.2014 ТОВ "Voldemars" та ТОВ "Девіком", з супровідними документами: інвойс № 023 ЕХ від 18.07.2015 р., Міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) А № 042043 від 24.07.2015 р., Вантажна митна декларація № 112070002/2015/001242 від 24.07.2015 р., Сертифікат походження (форма А) № LV52302А 1041 682240 від 23.07.2015 р., фітосанітарний сертифікат № 75/09-035/ЕК-044350 від 24.07.2015р., сертифікат якості від 20.07.2015 р. Однак, при огляді вищезазначеного вантажу інспектором служби констатовано, що вантаж (товар) не маркований. Згідно вимог Європейського Союзу 9 статті Регули № 1169/2011 від 25.10.2011 р., на упаковці товару повинні бути вказані данні про товар. З огляду на те, що товар, який прибув на територію Європейського союзу не маркований, Продовольчо-ветеринарна служба постановою № 0210 LМ00027, згідно вимогам Європейського Союзу 1 частини 19 статті Регули (ЕК) № 882/2004 від 29.04.2004 р. затримала вантаж в митній зоні за адресою вул. Урієкстес, 16, м. Рига до подальшого рішення, зазначивши в протоколі до постанови, що вантаж не ідентифікований. Після узгодження з ТОВ "Девіком" прийнято рішення повернути товар вантажовідправнику для заміни.

З огляду на неможливість розмитнення товару у зв'язку з відсутністю маркування, товар повернуто остаточним покупцем ТОВ "Voldemars" (Латвія, Рига) на адресу: Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Броварська, 150, зона митного контролю Відділу митного оформлення № 3 митного поста Східний термінал Київської Митниці ДСФ.

В подальшому, повідомленням від 12.08.2015 ТОВ "Девіком" сповістило ТОВ "Адонікс-Люкс" про те, що упаковка товару не відповідає ГОСТ 572-60 та просило направити свого представника 17.08-18.08.2015 на Київську митницю для перевірки факту відсутності маркувального ярлику на поставленому товарі.

ТОВ "Адонікс-люкс" у листі № 108 від 31.08.2015 зазначило, що умовами договору поставки № 1807-15-АЛ від 18.07.2015 не передбачено маркування товару, тому товар поставлявся без маркування.

ТОВ "Девіком" 25.08.2015 повторно звернулося до ТОВ "Адонікс-люкс" з вимогою направити свого представника 27.08.2015 за адресою: Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Броварська, 150 для відбору зразків продукції для проведення незалежної експертизи та складення акту.

Також, 01.09.2015 ТОВ "Девіком" звернулося до ТОВ "Адонікс-люкс" з вимогою, як до первісного вантажовідправника забрати товар, що знаходиться у зоні митного контролю Відділу митного оформлення № 3 митного поста Східний термінал Київської митниці ДФС, оформивши його розмитнення в режимі реімпорту та здійснити заміну немаркованого товару на маркований та добре упакований товар протягом 15-ти календарних днів з моменту отримання цієї претензії. В листі також зазначено, що у протилежному випадку ТОВ "Девіком" залишає за собою право на нанесення тимчасового маркування на поставлений товар, його перепакування та його повторне відправлення покупцю ТОВ "Voldemars" (Латвія, Рига) з покладенням на ТОВ "Адонікс-люкс" усіх витрат, які ТОВ "Девіком" будуть понесені внаслідок поставки неякісного товару.

ТОВ "Адонікс-люкс" у листі № 114 від 18.09.2015 надало відповідь, аналогічну відповіді, викладеній в листі № 108 від 31.08.2015 р., крім того зазначило, що не заперечує проти нанесення маркування на товар в разі такого бажання, оскільки товар є власністю ТОВ "Девіком".

ТОВ "Девіком" посилаючись на те, що ТОВ "Адонікс-люкс" порушено умови договору поставки № 1807-15-АЛ від 18.07.2015 та договору доручення № 18/07/2015-Д від 18.07.2015 в частині поставки товару, який не відповідає вимогам ГОСТ 572-60 вказує на те, що ним понесено збитки у розмірі 110 108,47 грн, які складаються з вартості транспортних послуг за повернення товару з Латвії до Києва та повторне відправлення товару покупцю ТОВ Voldemars (Латвія, Рига) на загальну суму 110 108,47 грн.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правові вимоги ТОВ "Девіком" до ТОВ "Адонікс-люкс" про стягнення 110 108,47 грн. збитків, 9976,72 грн. інфляційних втрат та 2 724,05 грн. - 3% річних.

Крім того, ТОВ "Девіком" просило стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 3600,00 грн. та витрати за отримання примірників ГОСТ, які залучено до матеріалів справи у якості доказів.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту наявності збитків у розмірі 110108,47 грн., протиправності поведінки відповідача та наявністю причинного зв'язку між такою поведінкою і заподіяними збитками, оскільки, за висновком суду, позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження не вчинення відповідачем заходів та дій з виконання договору-доручення №18/07/2015-Д від 18.07.2015 р.

При цьому, оскільки відповідачем порушено зобов'язання, яке не є грошовим за своєю правовою природою, суд першої інстанції відмовив у стягненні втрат від інфляції та 3 % річних.

Разом з тим, з огляду підтвердження матеріалами справи понесення позивачем витрат на послуги адвоката, господарським судом відшкодовано суму витрат, понесених на правову допомогу адвокатом в розмірі 3600,00 грн. та відмовлено у задоволенні вимоги щодо відшкодування понесених витрат, пов'язаних з відправленням поштових відправлень від позивача представнику, відправленням відповідачу позову та за отриманням ГОСТ у зв'язку з тим, що останні не є судовими витратами у розумінні ст. 44 ГПК України та не підлягають відшкодуванню відповідачем.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 110108,47 грн збитків виходив з того, що поставка товару відбулась у відповідності до вимог специфікації, при прийнятті товару позивачем не було зазначено про недоліки товару; на відповідача не покладався обов'язок маркування товару відповідно до умов договору поставки, а в специфікації визначено, що товар, який поставляється - це пшоно в/г в п/п мішках по 25 кг без маркування.

Судом апеляційної інстанції визнано помилковим посилання суду першої інстанції на те, що ГОСТ 572-60 робить відсилку до ГОСТ 26791-89, який містить вимоги до упаковки, маркування та транспортування товару, оскільки сторонами у специфікації №1 конкретизовано вимоги щодо відповідності товару, а саме товар має відповідати ГОСТу 572-60 і вказаний стандарт містить вимоги лише щодо якості товару, які відповідачем було дотримано при поставці товару.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що умовами договору доручення на відповідача також не покладався обов'язок щодо маркування та спростовано твердження позивача на невідповідність поставленого товару вимогам Європейського Союзу - 9 статті Регули №1169/2011 від 25.10.2011, з підстав того, що ТОВ "Адоніс-люкс" не є стороною контракту, укладеного між ТОВ "Девіком" та ТОВ "Voldemars", а відповідно і не може відповідати за невідповідність товару, який поставляється перед третіми особами.

Встановивши, що відповідач належним чином виконав зобов'язання, які покладались на нього відповідно до умов поставки та договору доручення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність вини ТОВ "Адонікс-люкс" у заподіянні збитків, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні 110108,47 грн збитків.

Відповідно до положень ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

За приписами ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 224, 225 ГК учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; - матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у виді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника.

За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у виді відшкодування майнової шкоди не настає (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 р. у справі № 3-18гс15).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що правовідносини між сторонами у даній справі виникли за договором поставки № 1807-15-АЛ від 18.07.2015 та договором доручення №18/07/2015-Д від 18.07.2015.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ч.1, 4 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Якість товару - це сукупність характеристик товару, що стосуються його здатності задовольнити встановлені і передбачені потреби.

У договорі якість товару визначається шляхом вказівки на нормативні документи із стандартизації або показників якості. Якщо сторони обирають другий спосіб формування умов якості товару, вони викладаються у специфікації, що є невід'ємною частиною контракту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, предметом поставки за договором № 1807-15-АЛ від 18.07.2015 є пшоно.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" якість зерна та продуктів його переробки, що виробляються в Україні або ввозяться на митну територію України, має відповідати державним стандартам та іншим нормативним документам. Якість експортного зерна та продуктів його переробки може відповідати вимогам, що зафіксовані сторонами в експортному контракті.

Державні стандарти України містять обов'язкові та рекомендовані вимоги. Рекомендовані вимоги державних стандартів України підлягають безумовному виконанню, якщо це передбачено актами законодавства.

Так, у п.4.1 договору поставки сторони погодили, що якість та безпека товару повинна підтверджуватися документами згідно діючого законодавства. При передачі товару постачальник повинен передати покупцю документи, що посвідчують якість товару, відповідно до умов чинного законодавства, а саме: посвідчення якості, сертифікат відповідності, висновок санітарно-гігієнічної експертизи.

Також, у специфікації №1 до договору поставки сторони обумовили, що товар, який буде поставлятись має відповідати вимогам ГОСТу 572-60.

ГОСТ 572-60 визначає технічні умови для крупи пшоно шліфоване, а саме технічні вимоги, правила приймання, методи випробовування, упаковка, маркування, транспортування та зберігання. При цьому кожна із цих технічних умов відсилає до інших стандартів (ГОСТів), які в свою чергу є теж обов'язковими і за умови їх дотримання в сукупності крупа пшоно шліфоване буде відповідати ГОСТу572-60.

Суд апеляційної інстанції не врахував та не дав належної оцінки положенням ГОСТу 572-60 та іншим ГОСТам до яких він відсилає, у зв'язку з чим колегія суддів вважає передчасним його висновок про відсутність підстав для застосування до поставленого товару ГОСТу 26791-89.

Також суд апеляційної інстанції не врахував положень ст. 39 Закону України "Про основні принципи та вимоги безпечності та якості харчових продуктів" в якій зазначено, що забороняється обіг харчових продуктів, маркування яких не відповідає вимогам законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів. Маркування харчових продуктів повинно забезпечувати споживача інформацією, яка надає йому можливість здійснити вибір харчового продукту відповідно до потреб споживача. Усі харчові продукти, що перебувають в обігу на території України, повинні маркуватися державною мовою.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Колегія суддів відзначає, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 110 108,47 грн збитків належним чином не перевірив виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, не встановив наявність чи відсутність інших загальних умов цивільно-правової відповідальності, наявність яких законодавець пов'язує з настанням цивільної відповідальності у вигляді збитків, у зв'язку з чим висновок про необгрунтованість вказаних позовних вимог є передчасним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови було допущено порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

В п.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 №7 зазначено, що положення розділів I - XI ГПК мають загальний характер і можуть застосовуватись апеляційним судом з урахуванням конкретних обставин, оскільки під час розгляду справи в апеляційній інстанції суд відповідно до частини першої статті 101 ГПК повторно розглядає справу та згідно із статтею 103 ГПК має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Згідно з ч.1 ст. 105 ГПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову.

Оскільки відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі, постанова апеляційного господарського суду за правилами ст. 85 ГПК України оголошується у судовому засіданні після закінчення апеляційного розгляду справи. За згодою сторін може оголошено тільки вступну та резолютивну частину постанови, про що зазначається у протоколі судового засідання.

У п.3.17.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що прийняте господарським судом рішення оголошується в тому судовому засіданні, яким закінчується розгляд справи.

За змістом статті 85 ГПК:

- після закінчення розгляду справи в судовому засіданні може бути проголошено як повний текст рішення, так і лише вступну та резолютивну частини останнього, причому оголошення лише вступної та резолютивної частин рішення є правом суду, яке не передбачає надання згоди учасниками судового процесу;

- рішення суду, яке містить вступну та резолютивну частини, підписується усім складом суду і додається до справи;

- якщо в судовому засіданні проголошуються тільки вступна та резолютивна частини рішення, господарський суд повідомляє, коли буде складено повне рішення. Таке повідомлення здійснюється в усній формі і лише у разі присутності в судовому засіданні хоча б одного з учасників судового процесу.

Вступна та резолютивна частини повного рішення мають дослівно відповідати вступній та резолютивній частинам, оголошеним після закінчення розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема формуляру (протокол) судового засідання від 21.03.2017 у справі №908/2349/16 в судовому засіданні за результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ "Адоніс-люкс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.11.2016 судом оголошено резолютивну частину постанови.

У вступній та резолютивній частини постанови від 21.03.2017 у справі №908/2349/16, яка підписана усім складом суду та міститься в матеріалах справи зазначено:

"Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс-люкс" с. Новгородовка, Мелітопольський район, Запорізька область - задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 28 листопада 2016р. у справі №908/2349/16 - скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення збитків у розмірі 110108,47 грн та витрат на сплату послуг адвоката у розмірі 3600,00 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіком", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс-люкс" с. Новгородовка, Мелітопольський район, Запорізька область про стягнення 110108 грн. 47 коп. збитків та витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 3600,00 грн. - відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 28 листопада 2016 р. залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіком" (01042, м. Київ, вул. Тверський тупік, 5а, ідентифікаційний номер 24596836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Адоніс-люкс (72370, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Новгородковка, вул. Нестеренко 80/1, ідентифікаційний номер 32262873) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2026,35грн.

Господарському суду Запорізької області видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України Про виконавче провадження.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів".

Разом з тим, в резолютивній частині повного тексту постанови Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі №908/2349/16, який підписано складом суду зазначено наступне:

"Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Адоніс-люкс", с. Новгородковка, Мелітопольський район, Запорізька область - задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 28 листопада 2016 р. у справі № 908/2349/16 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення збитків у розмірі 110 108,47 грн. та витрат на сплату послуг адвоката у розмірі 3600грн.

Викласти абзац перший резолютивної частини рішення у наступній редакції:

"Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Девіком, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю Адоніс-люкс, с. Новгородковка, Мелітопольський район, Запорізька область про стягнення 110108 грн. 47 коп. збитків, втрат від інфляції у розмірі 9976,72грн. та 3% річних у розмірі 2 724,05грн. залишити без задоволення.

Абзаци другий та третій резолютивної частини рішення - виключити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіком" (01042, м. Київ, вул. Тверський тупік, 5а, ідентифікаційний номер 24596836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Адоніс-люкс (72370, Запорізька область, Мелітопольський район, с. Новгородковка, вул. Нестеренко 80/1, ідентифікаційний номер 32262873) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2026,35грн.

Господарському суду Запорізької області видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України "Про виконавче провадження".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів".

Отже, колегія суддів відзначає, що резолютивна частина повного тексту постанови Донецького апеляційного господарського суду від 908/2349/16, прийнятої за результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ "Адоніс-люкс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 28.11.2016 не відповідає резолютивній частині постанови, оголошеної в судовому засіданні, яке відбулось 21.03.2017 за участю представника відповідача, після закінчення розгляду справи, що в свою чергу не узгоджується з нормами процесуального права, а саме ст.ст. 85, 105 ГПК України.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції та враховуючи, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції було порушено не тільки норми матеріального, а і процесуального закону, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскаржуваної постанови з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіком" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2017 у справі №908/2349/16 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Головуючий - суддя Студенець В.І.

Судді: Палій В.В.

Селіваненко В.П.