Постанова

від 02.08.2017 по справі 921/581/16-г/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2017 року Справа № 921/581/16-г/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. суддів Ковтонюк Л.В., Кондратової І.Д. за участі представників: позивача: відповідача: Завацький В.М. не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Тернопільводоканал" на рішення та постановуГосподарського суду Тернопільської області від 04 листопада 2016 року Львівського апеляційного господарського суду від 26 січня 2017 року у справі№ 921/581/16-г/13 за позовомкомунального підприємства "Тернопільводоканал" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Школярик" про врегулювання розбіжностей за договором

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 р. позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ "Видавництво "Школярик" про врегулювання розбіжностей, що виникли при укладенні договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 3054 від 18.08.2016, а саме просив викласти пункти 1.2., 2.1., 3.4. договору в редакції позивача.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 04.11.2016 (суддя - Стопник С.Г. ), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2017 (головуючий - Кордюк Г.Т., судді - Гриців В.М., Давид Л.Л.), позов задоволено частково.

Визнано договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 3054 від 18.08.2016 укладеним між комунальним підприємством "Тернопільводоканал" та товариством з обмеженою відповідальністю "Видавництво "Школярик" та викладено спірні пункти 1.2, 2.1., 3.4 в такій редакції: п. 1.2. Споживач зобов'язується:

- своєчасно і повністю оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення;

- належно експлуатувати водопровідні і каналізаційні мережі, пристрої та прилади на них, які перебувають у нього на балансі;

- відповідати за справний стан і збереження водолічильників, водомірних вузлів та пломб, за санітарний стан приміщення водомірного вузла;

- за власний рахунок придбати, встановити та зареєструвати водолічильник у виробника, попередньо погодивши з останнім його типорозмір;

- виконувати у встановлені терміни всі вказівки, рекомендації та приписи виробника, щодо дотримання споживачем вимог чинного законодавства України;

- мати дводобовий запас води для забезпечення власних потреб на випадок аварії на комунальному водопроводі;

п. 2.1. Облік кількості використаної споживачем води та приймання стоків проводиться за показниками засобів вимірювальної техніки, занесених до Державного реєстру, з проведеною державною метрологічною атестацією, опломбованих водоканалом, які повинні встановлюватись на межі балансової належності мереж виробника та споживача, а в разі їх відсутності - згідно порядку передбаченого Правилами.

п. 3.4. Відповідальною особою за належні споживачу об'єкти водопостачання та водовідведення, цілісність пристроїв водомірного вузла, пломб на них та інших водопровідних спорудах споживач призначає: заступника директора ОСОБА_4. При цьому представником споживача при знятті показників засобів обліку, проведенні обстежень водопровідно-каналізаційних мереж споживача, складанні відповідних актів, а також при вчиненні інших дій представниками виробника може бути директор виробництва, його заступники або начальники служб. Сторони даного договору погодили наступний порядок складання актів обстеження водопровідно-каналізаційних мереж споживача (в т.ч. актів про порушення умов водоспоживання, тощо): акт складається в присутності представника споживача та підписується сторонами. Якщо представник споживача відмовляється підписати акт, такий підписується виробником в односторонньому порядку, про що робиться відповідний запис в самому акті, копія якого направляється рекомендованою поштою на адресу споживача. Оформлений таким чином акт є підставою для виконання зазначених у ньому вказівок, рекомендацій та приписів виробника і проведення розрахунків за водоспоживання та водовідведення (в т.ч. за пропускною здатністю труби вводу).

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить внести зміни до судових рішень та викласти п. п. 1.2., 2.1. договору в редакції вказаній позивачем в касаційній скарзі.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 05.08.2016 КП "Тернопільводоканал" надіслало на адресу ТОВ "Видавництво "Школярик" для укладення два примірника проекту договору № 3054 про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

25.08.2016 ТОВ "Видавництвао "Школярик" повернуло зазначений договір із протоколом розбіжностей від 18.08.2016.

КП "Тернопільводоканал" не погодилося із запропонованими товариством пропозиціями щодо внесення змін до договору, у зв'язку з чим КП "Тернопільводоканал" звернулося з позовом до ТОВ "Видавництво "Школярик" про врегулювання розбіжностей за договором про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення № 3054 від 18.08.2016.

Загальний порядок укладання господарських договорів встановлений ст. 181 ГК України.

Відповідно до п. п. 2, 3 ст. 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У раз якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору іншій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 181 ГК України за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його. В цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (ч. 5 ст. 181 ГК України).

Частиною 7 ст. 181 ГК України встановлено, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Як вбачається з матеріалів справи і було встановлено судами, КП "Тернопільводоканал" звернувся до господарського суду в межах 20-денного строку, визначеного ч. 7 ст.181 ГК України.

При цьому, обов'язковість для сторін укладення договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення є обов'язковим у силу закону.

Здійснивши аналіз п. 1.2 договору, апеляційний суд виходив з того, що згідно з п. 1.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житло - комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, передбачено обов'язок споживача щодо утримання в належному стані технічні мережі які перебувають у нього на балансі, при цьому покладення на нього обов'язку з обслуговування технічних мереж які на його балансі не перебувають не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому прийшов до правильного висновку про необхідність виключення з п. 1.2. договору (в запропонованій позивачем редакції) "а також спільно з іншими споживачами, котрі споживають воду із відповідного (спільного) водопровідного вводу, здійснювати обслуговування та утримання водопровідної мережі та приладів на ній, що не перебувають на балансі виробника, за власний рахунок, відповідно до Схеми №___".

Щодо решти положень п. 1.2 договору, то місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний суд, прийшли до правомірного висновку, що вони не суперечать п. п. 5.1., 5.3., 5.9. Правил і підлягають викладенню у редакції позивача.

Пунктом 3.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку.

Облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію (п. 5.1. Правил).

За п. 5.2. Правил вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу.

Врахувавши вказане та здійснивши аналіз наданих сторонами доказів, запропоновані обома сторонами редакції цього пункту, господарські суди прийшли до правильного висновку про відсутність підстав для викладення п. 2.1. договору як в редакції позивача (в частині), так і відповідача, у зв'язку з невідповідністю вимогам чинного законодавства.

Натомість, суди обґрунтовано і згідно з приписів Правил визначили п. 2.1. договору в такій редакції, що облік кількості використаної споживачем води та приймання стоків проводиться за показниками засобів вимірювальної техніки, занесених до Державного реєстру, з проведеною державною метрологічною атестацією, опломбованих водоканалом, які повинні встановлюватись на межі балансової належності мереж виробника та споживача, а в разі їх відсутності - згідно з порядком, передбаченим Правилами.

Також суди виклали п. 3.4 договору в редакції позивача з деякими уточнення, що були надані відповідачем, що не суперечить вимогам чинного законодавству, Типовому договору і не оспорюється в цій частині позивачем.

Доводи, які наведені позивачем у касаційній скарзі, як підстава для зміни судових рішень, повторюють доводи апеляційної скарги, які були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції і їм дана належна правова оцінка.

Отже, підстав для зміни постановлених у справі судових рішень, межах доводів касаційної скарги, не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу комунального підприємства "Тернопільводоканал" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 04 листопада 2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 січня 2017 року у справі за № 921/581/16-г/13 - без змін.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя Л. Ковтонюк Суддя І. Кондратова