Постанова

від 01.08.2017 по справі 906/150/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2017 р. Справа № 906/150/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Розізнана І.В.

при секретарі Харитонюк О.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 28.12.2016р. №07-02/17

відповідача : ОСОБА_2 - керівника, ОСОБА_3 - представника за довіреністю від 31.07.2017р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Святовит-Агро"

на рішення господарського суду Житомирської області від 20.04.17 р.

у справі № 906/150/17 (суддя Маріщенко Л.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Святовит-Агро", с. Сингаї Коростенського району Житомирської області

про стягнення 195004,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.04.2017р. у справі №906/150/17 задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Святовит-Агро" про стягнення 195 004 грн. 88 коп. боргу, процентів, штрафу та пені.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Святовит-Агро" на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" 75064,95 грн. боргу; 9094,17 грн. процентів за користування коштами; 37532,48 грн. 50% штрафу; 5114,88 грн. пені; 68198,40 грн. 20% штрафу ; 2925,08 грн. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, вважає його прийнятим на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права, при недотриманні норм процесуального права, виходячи, зокрема, з такого.

Звертає увагу, що судом першої інстанції було ухвалене рішення без належного повідомлення відповідача.

ТОВ Святовит-Агро про дату судового засідання на 29.03.2017 року було повідомлено, однак, директор ТОВ Свяговит-Агро в період з 27.03.2017 року по 31.03.2017 року перебував на медичному обстеженні в м. Каневі, про що свідчить довідка Канівської центральної районної лікарні від 31.03.2017 року. Про наступні дати судових засідань ТОВ "Святовит-Агро" повідомлено належним чином не було, про що свідчить довідка Сингаївської сільської ради, з зазначенням того, що за період з 20.04.2017 року по 19.05.2017 року листів від господарського суду для ТОВ "Святовит Агро" не надходило.

Звертає увагу, що ціна в розмірі 12970,23 грн. за тонну гречки, яка зазначена у додатковому договорі до біржового договору від 16.12.16р. є заниженою, що підтверджується інформацією Електронної зернової біржі України ТОВ ОСОБА_4 Україна , відповідно до якої закупівельна ціна на гречку на умовах EXW в період з 10.11. 2016 року по 26.12.2016 року в межах України складала від 17000грн. до 26000 грн., а тому вважає, що саме через вину позивача відповідачем не було в повному об'ємі виконано умови договору.

Разом з тим, зазначає відповідач, він не погоджується із рішенням в частині стягнення штрафних санкцій, які суд стягнув за розрахунком позивача, а саме штрафу 50% на підставі п.7.5 біржового договору поставки зерна врожаю 2016 року від 22.07.2016 року № 1734Ф та 20% штрафу згідно з п.7.2 біржового договору поставки зерна врожаю 2016 року від 22.07.2016 року № 1734Ф та з урахуванням положень ст. ст. 217, 230, 231, 232 ГК України.

Так, з посиланням на п.п. 7.2., 7.5 біржового договору, ст. 230 ГК України вказує на подвійне нарахування штрафу за невиконання одного і того ж господарського зобов'язання, а суд дані розрахунки поклав у основу рішення. Також, зазначає скаржник, як вбачається зі змісту позовних вимог, позивачем заявлені вимоги, що випливають одночасно як з підстав прострочення поставки товару, так і з підстав непоставки цього ж товару. За таких обставин нарахування 22% річних та 50% штрафу не відповідає чинному законодавству, оскільки це є подвійним нарахуванням штрафних санкцій за одне і те ж господарське зобов'язання.

Що стосується розрахунку 20% штрафу згідно з п. 7.2 біржового договору поставки зерна врожаю 2016 року від 22.07.2016 року № 1734Ф, то з ним скаржник також не погоджується, оскільки вартість недопоставленого товару складає 201297,97 грн., то сума штрафу складає: 40259,59грн.( а не як зазначає позивач 68198,40грн.).

Крім того, з посиланням на ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , підпункт 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , ст. 83 ГПК України, просить зменшити розмір штрафних санкцій, враховуючи відсутність збитків у позивача та інтереси обох сторін.

Просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 20.04.2017р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "Аграрний фонд" наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Серед іншого вказує, що 16 грудня 2016 року (вже на 15 день прострочення зобов'язань з поставки товару) ТОВ Святовит-Агро звернулось до ПАТ Аграрний фонд з листом від 16.12.2016 №3 з проханням прийняти на виконання умов Договору гречку 1 класу у кількості 23,680 тонн за ціною 12 970,23 гривень за 1 тонну.

В той же день, 16 грудня 2016 року між сторонами було підписано додатковий договір від 16.12.2016 №1 та акт передавання - приймання зерна від 16.12.2016 до біржового договору поставки зерна врожаю 2016 року від 22 липня 2016 року № 1734Ф.

Позивач зазначає, враховуючи звернення ТОВ Святовит-Агро , підписаний та зареєстрований на Аграрній біржі додатковий договір від 16.12.2016 №1 до біржового договору поставки зерна врожаю 2016 року від 22 липня 2016 року № 1734Ф та акт передавання - приймання зерна від 16.12.2016, та погоджений алгоритм нарахування штрафів відповідно до довідки Аграрної біржі про ціни на аналогічний товар на останній день поставки товару, доводи відповідача в апеляційній скарзі є необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, з посиланням на ст.ст. 536, 549, 693, ЦК України, ст. 230, 231 ГК України, п.п. 7.5. договору вказує на відповідність чинному законодавству процентів у розмірі 22% річних та штрафів.

На переконання позивача у спірних правовідносинах неустойка у вигляді процентів, пені та штрафу фактично забезпечує зустрічне виконання відповідачем зобов'язання по поставці товару у встановлений договором строк, яке відповідачем належним чином не виконане.

При цьому, зазначає позивач, біржовим договором поставки зерна врожаю 2016 року від 22 липня 2016 року № 1734Ф передбачено два різні види штрафу за два різних види порушень, тобто штраф 50 % у разі повернення суми попередньої оплати товару, пов'язаного з відсутністю поставки товару, а штраф у розмірі 20 % застосовується у разі прострочення зобов'язань з поставки товару, тобто з порушенням встановленого строку.

Разом з тим, з посиланням на ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України, п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 № 18 вказує на відсутність виняткових обставин для зменшення штрафних санкцій та, посилаючись на ст. 627 ЦК України, вказує, що сторонами було укладено договір, яким погоджено застосування штрафних санкцій у разі неналежного виконання зобов'язання.

Крім того, зауважує позивач, діяльність ПАТ Аграрний фонд , як підприємства державного сектору економіки ретельно перевіряється з боку Державної фінансової інспекції України, а стягнення з ТОВ Святовит-Агро штрафних санкцій на користь ПАТ Аграрний фонд є необхідним заходом ефективності управління фінансовими ресурсами.

Таким чином, недопоставлені 23,680 тонн гречки та неповернення на рахунок позивача основної заборгованості позбавило ПАТ Аграрний фонд можливості належним чином виконувати свої завдання, отримати те, на що розраховувало товариство при укладенні договору та досягти мети своєї діяльності, передбаченої статутом.

Просить рішення господарського суду Житомирської області від 20.04.2017 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ Святовит-Агро - без задоволення.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надали пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просять скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 20.04.2017р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, викладених у відзиві, та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить рішення господарського суду Житомирської області від 20.04.2017 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ Святовит-Агро - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 22.07.2016 Публічним акціонерним товариством "Аграрний фонд" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Святовит-Агро" (постачальник) укладено біржовий договір поставки зерна врожаю 2016 року №1734Ф, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язався передати у власність покупцеві зерно гречки 3 класу, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його.

Постачальник зобов'язується поставити покупцю зерно гречки 3 класу у кількості 39,2 тонн, яке буде вирощене та зібране у 2016 році на земельній ділянці сільськогосподарського призначення постачальника загальною посівною площею 50 га (п. 2.1.1 договору).

За п. 2.1.2 договору постачальник зобов'язався поставити зерно гречки 3 класу в кількості 39,2 тонн в строк до 30.11.2016.

Згідно із п. 5.3 договору покупець зобов'язується протягом 5 робочих днів з моменту набрання чинності договором застави, передбаченим п. 2.5 договору, але в будь-якому разі після набрання чинності договором страхування та надання акта огляду сільськогосподарських культур до договору страхування, перерахувати кошти (попередню оплату) на поточний рахунок постачальника у сумі 382200,00 грн., в тому числі ПДВ, що складає 65% від загальної базової ціни договору, передбаченої у 5.2 цього договору, за вирахуванням суми, передбаченої п. 5.3.1 договору.

Відповідно до п.7.2 договору за порушення строків виконання постачальником зобов'язання з поставки товару з нього стягується:

- пеня у розмірі 0,1 % вартості недопоставленого обсягу товару, розрахованої від ціни, визначеної в довідці Аграрної біржі про ціни на зернові культури врожаю 2016 року, що діяли на останній день поставки (п. 2.1.2 цього договору) за кожний день прострочення;

- за прострочення понад 10 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 20% вартості недопоставленого обсягу товару, розрахованої від ціни відповідно до довідки Аграрної біржі про ціни на зернові культури врожаю 2016 року, що діяли на останній день поставки (п. 2.1.2 цього договору).

У п. 7.5 договору сторони погодили, якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, він зобовязаний протягом 10 днів після настання строку повернути на поточний рахунок покупця попередню оплату та додатково сплатити на користь покупця проценти у розмірі 22 % річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цих коштів від покупця, та штраф у розмірі 50% від суми попередньої оплати..

27.07.2016 позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 382200,00 грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 22-23).

Як вбачається з довідки про ринкові ціни на зернові культури урожаю 2015/16 років, ціна гречки 3 класу станом на 30.11.2016р. складає 14400,00 грн. (а.с.25)

Разом з тим, сторонами було укладено додатковий договір № 1 від 16.12.2016, згідно з яким було внесено зміни, зокрема, у такі пункти договору:

"п. 2.1.1 договору постачальник зобов'язується поставити покупцю зерно гречки 1 класу у кількості 23,680 тонн та зерно гречки 3 класу у кількості 15,520 тонн, яке буде вирощене та зібране у 2016 році на земельній ділянці сільськогосподарського призначення постачальника загальною посівною площею 50 га .

п. 5.1. договору ціна на момент укладення цього договору для здійснення попередньої оплати за одиницю товару (тонну) - 15000,00 грн. з урахуванням ПДВ є базовою."

Також даним додатковим договором №1 сторони визначили, що ціна товару (за тонну) складає 12970,23 грн.

Біржовий договір від 22.07.2016 №1734Ф та додатковий договір № 1 від 16.12.2016 підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Відповідач свої зобов'язання виконав частково, здійснивши поставку зерна гречки 1 класу у кількості 23,680 тонн на загальну суму 307135,05 грн., що підтверджується актом передавання-приймання зерна від 16.12.2016 (а.с. 24).

20.01.2017 на адресу відповідача позивачем була надіслана вимога №02-08/1/76 про повернення попередньої оплати разом з штрафними санкціями на загальну суму 193919,01грн. до 03.02.2017, яка була залишена без задоволення (а.с.26-27).

За наведених обставин, позивач, керуючись ст.ст. 15, 526, 610, 611, 612, 693 ЦК України, ст.ст. 193, 230 ГК України, звернувся із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Святовит-Агро" про стягнення 195004,88 грн.

Як зазначалося, рішенням господарського суду Житомирської області від 20.04.2017р. у справі №906/150/17 задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Святовит-Агро" про стягнення 195 004 грн. 88 коп., боргу, процентів, штрафу та пені.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Святовит-Агро" на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" 75064,95 грн. боргу; 9094,17 грн. процентів за користування коштами; 37532,48 грн. 50% штрафу ; 5114,88 грн. пені; 68198,40 грн. 20% штрафу; 2925,08 грн. судового збору.

Судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні у частині стягнення пені, 20 % штрафу та витрат зі сплати судового збору та скасуванню у частині стягнення 50 % штрафу, з огляду на таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Нормами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як убачається із матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного ними біржового договору поставки зерна врожаю 2016 року від 22.07.2016 №1734Ф.

Аналізом обставин справи встановлено, що договір укладений сторонами є договором поставки.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частин 2,3 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати; на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця..

Згідно із п. 5.3 договору покупець зобов'язується протягом 5 робочих днів з моменту набрання чинності договором застави, передбаченим п. 2.5 договору, але в будь-якому разі після набрання чинності договором страхування та надання акта огляду сільськогосподарських культур до договору страхування, перерахувати кошти (попередню оплату) на поточний рахунок постачальника на суму 382200,00 грн., в тому числі ПДВ, що складає 65% від загальної базової ціни договору, передбаченої у 5.2 цього договору, за вирахуванням суми, передбаченої п. 5.3.1 договору.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2 договору постачальник зобов'язався поставити покупцю зерно гречки 3 класу у кількості 39,2 тонн, яке буде вирощене та зібране у 2016 році на земельній ділянці сільськогосподарського призначення постачальника загальною посівною площею 50 га у строк до 30.11.2016.

27.07.2016 позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 382200,00 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Відповідач свої зобов'язання виконав частково, здійснивши поставку зерна гречки 1 класу у кількості 23,680 тонн на загальну суму 307135,05 грн., що підтверджується актом передавання-приймання зерна від 16.12.2016 р.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що станом на 16.12.2016р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 75 064,95 грн. (382200,00 грн.-307135,05 грн.).

На момент розгляду справи як судом першої так і судом апеляційної інстанцій відповідачем також не подано доказів щодо повернення 75 064,95 грн. попередньої оплати за договором поставки.

Доводи скаржника щодо відсутності у них заборгованості, оскільки згідно із даними цінової довідки Житомирської торгово - промислової палати від 27.06.2017р. ціна на зерно гречки на 10.11.2016р. складала 17000,00 грн., яку він подав до суду апеляційної інстанції, слід зазначити таке.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен довести факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

Таким чином, надання чи ненадання доказів - це право сторони. Але, вибираючи спосіб захисту, який базований на ненаданні доказів, сторона несе ризик, що вона не зможе в подальшому посилатися на ті докази, яких вона не надала. Суд першої інстанції, в свою чергу, приймає рішення на підставі наданих доказів і не може передбачити існування у сторін додаткових доказів та документів.

Приписами п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 №7 (із змінами та доповненнями) передбачено, що відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Враховуючи, що скаржник не обґрунтував неможливість подання цінової довідки Житомирської торгово - промислової палати у суді першої інстанції, апеляційний суд не бере до уваги надані відповідачем додаткові докази.

Разом з тим, правовідносини у сторін виникли на підставі укладеного ними біржового договору поставки зерна та додаткового договору, у якому сторони погодили ціну на товар. Даний договір не оскаржувався в судовому порядку та є чинним. Як зазначалося, за актом приймання - передачі від 16.12.2016р., підписаним сторонами за договором, 23,680 тонн гречки першого класу передано відповідачем позивачу за ціною 12970,236 грн. за 1 тонну на загальну суму 307135,05грн.

Враховуючи вищевикладене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 75 064,95 грн..

Разом з тим, крім основного боргу позивач просить, керуючись п. п.7.2, 7.5 договору, ст.ст. 536, 549 ЦК України, стягнути, 22 % річних процентів за користування чужими коштами у розмірі 9094,17 грн., 50% штрафу у розмірі 37532,48 грн., нарахованих на суму боргу у розмірі 75064,95 грн. та 20% штрафу у розмірі 68198,40 грн., 0,1% пені у розмірі 5114,88 грн., нарахованих, як вказує позивач, на суму недопоставленого обсягу товару на останній день поставки на суму 340992,00 грн.

Частиною 2 ст. 1214 ЦК України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 7.5 договору, якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, він зобов'язаний, зокрема, додатково сплатити на користь покупця проценти у розмірі 22 % річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цих коштів від покупця та штраф у розмірі 50% від суми попередньої оплати.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 22% річних, суд вважає його правильним, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги про їх стягнення у розмірі 9094,17 грн.

Разом з тим, судова колегія прийшла до висновку про відмову у стягненні 50% штрафу, оскільки, як зазначено вище, п. 7.5 договору передбачає їх нарахування у разі, якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк та повертає отриману попередню оплату. Однак, як убачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідач частково передав товар (зерно гречки 1 класу) у кількості 23,680 тонн, що підтверджується актом передавання-приймання зерна від 16.12.2016 р., отже даний пункт договору не застосовується у даному випадку, а тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення 50% штрафу у розмірі 37532,48 грн. є помилковим та підлягає скасуванню, а у позові в цій частині слід відмовити.

Слід зазначити, зміст пунктів 7.2. та 7.5. договору позивач так само тлумачив, зазначаючи у відзиві на апеляційну скаргу, що штраф у розмірі 20% застосовується у разі прострочення зобов'язань з поставки товару, тобто з порушенням встановленого строку, а 50% - у разі повернення попередньої оплати товару, пов'язаного з відсутністю поставки.

Щодо нарахованих 20% штрафу у розмірі 68198,40 грн., 0,1% пені у розмірі 5114,88грн., нарахованих на суму недопоставленого обсягу товару на останній день поставки на суму 340992,00 грн., слід зазначити таке.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань настають такі правові наслідки як сплата неустойки (штрафу, пені).

Частина 1 статті 549 ЦК України визначає, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ч.1 ст. 547 ЦК України).

Відповідно до п.7.2 договору за порушення строків виконання постачальником зобов'язання з поставки товару з нього стягується:

- пеня у розмірі 0,1 % вартості недопоставленого обсягу товару, розрахованої від ціни, визначеної в довідці Аграрної біржі про ціни на зернові культури врожаю 2016 року, що діяли на останній день поставки (п. 2.1.2 цього договору) за кожний день прострочення;

- за прострочення понад 10 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 20% вартості недопоставленого обсягу товару, розрахованої від ціни відповідно до довідки Аграрної біржі про ціни на зернові культури врожаю 2016 року, що діяли на останній день поставки (п. 2.1.2 цього договору).

Позивач у своїх розрахунках неправильно визначив вартість недопоставленого товару, розраховану від ціни, вказаної у довідці Аграрної біржі про ціни на зернові культури врожаю 2016 року, що діяли станом на 30.11.2016р., оскільки обраховував її на кількість поставленого товару (23,680 тонн гречки 1-го класу), тоді як недопоставлений обсяг товару складає 15,52 тонн гречки 3-го класу.

Як вбачається з довідки про ринкові ціни на зернові культури урожаю 2015/16 років, ціна гречки 3 класу станом на останній день поставки 30.11.2016р. складає 14400,00 грн., отже вартість недопоставленого товару складає 223488,00грн. (15,52тоннх14400,00грн.).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 20% штрафу, судова колегія вважає, що правильним буде нарахування 20% штрафу у розмірі 44697,60 грн. (223488,00грн.х20%).

Щодо 0,1% пені, то здійснивши її перерахунок, судова колегія прийшла до висновку, що до стягнення підлягає пеня у розмірі 3352,32 грн. (223488,00грн.х01%х15днів), а у стягненні 1762,56 грн. слід відмовити.

Разом з тим, скаржником заявлене як до суду першої інстанції, так і до апеляційного суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій. Судова колегія прийшла до висновку про наявність підстав для зменшення 20% штрафу у розмірі 44697,60грн. на 20000,00 грн.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і у ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. (з подальшими змінами та доповненнями) роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Водночас, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 р. № 7-рп/2013.

Так, судова колегія, дослідивши обставини справи, установила наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки.

Також слід зазначити, законодавством не перекдбачений розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно зі ст.43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, зменшуючи розмір 20% штрафу, яка підлягає стягненню, суд апеляційної інстанції, виходить із того, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача, крім 20% штрафу у розмірі 24697,60 грн., 0,1% пені у сумі 3352,32грн., 22% річних у розмірі 9094,17грн., всього - 37144,09грн., за наявності боргу 75064,95 грн.

Також, суд врахував, що позивач, стверджуючи про те, що зменшення судом розміру штрафних санкцій завдає йому збитків, колегія суддів зазначає, що відповідно до норм статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, між тим, під час вирішення даного спору позивачем таких доказів не надано, тобто матеріали справи не містять доказів, які підтверджують наявність у позивача збитків, які б були спричинені простроченням саме відповідача.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вказує, що судом при зменшенні штрафу враховано майнові інтереси і позивача, оскільки зменшено його розмір на 20000,00грн.

Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи установлені апеляційним господарським судом обставини, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для зменшення штрафу на 20000,00грн., отже стягненню підлягає 24697,60грн.. Наведене узгоджується з постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Разом з тим, не заслуговують на увагу твердження скаржника про те, що він не був належним чином повідомлений про розгляд справи, оскільки це спростовується наявними у справі доказами (повідомлення про вручення ухвал суду, відзив на позовну заяву від 27.03.2017р., клопотання про відкладення розгляду справи від 29.03.2017р. тощо).

Враховуючи вказане, судова колегія зазначає, що відображені вище висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову у повному обсязі є помилковими, оскільки неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Відповідно до п.п. 1,3 ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 20.04.2017р. у справі №906/150/17 слід змінити у частині стягнення 20% штрафу у сумі 68 198,40 грн., пені у розмірі 5114,88 та судових витрат, а у частині стягнення 50% штрафу у розмірі 37532,48 грн. скасувати - у позові відмовити.

Згідно зі ст.49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог та із зменшеної на 20000,00грн. суми штрафу - на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Святовит-Агро" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 20.04.17 р. у справі №906/150/17 змінити у частині стягнення 20% штрафу у розмірі 68198,40 грн., пені у розмірі 5114,88 грн. та судових витрат. У частині стягнення 50% штрафу у розмірі 37532,48 грн. скасувати - у позові відмовити.

У решті рішення залишити без змін.

Резолютивну частину рішення господарського суду Житомирської області від 20.04.17 р. у справі № 906/150/17 викласти у такій редакції:

"1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Святовит-Агро" (11542, Житомирська область, Коростенський район, с. Сингаї, вул. Радянська, 5, код 38107067) на користь Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (01001, м. Київ, вул. Грінченка, 1, код 38926880) 75064 грн. 95 коп. боргу, 9094 грн. 17 коп. 22% річних, 24697 грн. 60 коп. 20 % штрафу, 3352 грн. 32 коп. пені, всього - 112209 грн.04 коп., 1983 грн.14 коп. витрат зі сплати судового збору.

У стягненні 1762 грн.56 коп. пені, 43500 грн. 80коп. 20% штрафу та 37532,48 грн. 50% штрафу відмовити."

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" (01001, м. Київ, вул. Грінченка, 1, код 38926880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Святовит-Агро" (11542, Житомирська область, Коростенський район, с. Сингаї, вул. Радянська, 5, код 38107067) 1036 грн. 13 коп. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити господарському суду Житомирської області.

5. Справу №906/150/17 провернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.