Постанова

від 26.07.2017 по справі 927/438/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2017 р. Справа№ 927/438/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тищенко А.І.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від позивача: Кацалуп А.А. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Драчук С.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Фідленкс"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.05.2017 у справі № 927/438/17 (суддя Книш Н.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОХІМ ГРУП"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Фідленкс"

про стягнення 464 206,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.05.2017р. позов, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Фідленкс" подало апеляційну скаргу, у якій, просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що скаржник незгідний із твердженнями викладеними в рішенні Господарського суду, оскільки вони суперечать нормам матеріального та процесуального законодавства та обставинам справи.

Скаржник зазначає, що розрахунки штрафних санкцій Позивачем проведено не вірно так як зі сторони Позивача визначення прострочення було взято не вірні періоди, не було враховано проведені проплати Відповідачем. А відповідно отриманий результат є невірний, за розрахунком 3% річних відповідача з нього підлягає до стягнення 4104,74 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2017 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Фідленкс" було прийнято до провадження, відновлено строк на апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 26.07.2017 року.

Відповідач, згідно з поданою до суду 26.07.2017 року заявою, просить Київський апеляційний Господарський суд надіслати за адресою Варвинського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління Юстиції в Чернігівській області належним чином завірену копію ухвали Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2017 року по справі № 927/438/17 для недопущення протиправних дій державним виконавцем та блокування роботи Скаржника.

Колегія суддів залишає вказану заяву без задоволення, оскільки направлення вказаних процесуальних документів окрім як сторонам по справі не передбачено господарським процесуальним правом, проте вказані дії не заборонені для відповідача.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

02.12.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОХІМ ГРУП" (позивачем по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ ФІДЛЕНС" укладено договір поставки № 1, відповідно до умов якого (п. 1.1. договору) постачальник (позивач) зобов'язувався передавати у власність (поставляти), а покупець (відповідач) приймати та оплачувати товар. Найменування, асортимент, одиниця виміру та загальна вартість товару, визначається сторонами у специфікаціях та/або видаткових накладних, які формуються постачальником на підставі заявок покупця з подальшим виставлянням рахунків - фактур для здійснення оплати товару (пункт 1.2. договору).

За умовами п.9.1 договору термін його дії встановлено з дати підписання договору обома сторонами і діє до 31.12.2017 року, але в будь-якому разі до повного його виконання.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 609187,80 грн відповідно до видаткових накладних: №1 від 09.12.2016 року на суму 156947,40 грн, № 2 від 14.12.2016 року на суму 95922,00 грн, № 3 від 20.12.2016 року на суму 54474,00 грн, № 5 від 23.12.2016 року на суму 46400,40 грн, № 3 від 10.01.2017 року на суму 255444,00 грн.

Факт отримання товару відповідачем на загальну суму 609187,80 грн підтверджується переліченими вище видатковими накладними, які мають відповідну відмітку в графі "отримав(ла)", підпис відповідальної особи про отримання товару посвідчений печаткою відповідача.

Факт отримання товару на загальну суму 609187,80 грн. на час розгляду справи відповідачем не спростований.

Позивачем до матеріалів справи подані примірники рахунків на оплату вище вказаного товару, які виставлялись відповідачу, а саме: №1 від 07.12.2016 року на суму 156947,40 грн, № 2 від 13.12.2016 року на суму 95922,00 грн, № 3 від 19.12.2016 року на суму 54474,00 грн, № 9 від 23.12.2016 року на суму 46400,40 грн, № 2 від 10.01.2017 року на суму 255444,00 грн.

Як зазначалось, позовними вимогами у даній справі є стягнення 364499,36 грн., яка складається з 336165,12 грн. боргу, 6091,80 грн. штрафу, 18388,44грн інфляційних втрат, обчислених за період січень - березень 2017 року, 3854,00грн 3% річних за період з 24.12.2016 року по 23.04.2017 року (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 30.05.2017 року).

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу товар, а останнім в свою чергу прийнято товар, проте не оплачено, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість.

Судова колегія, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, погоджується з висновками, з яких виходив місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Розділом 2 договору сторони визначили, що ціни на товар встановлюються в національній валюті України та погоджуються сторонами в специфікації та/або видатковій накладній до цього договору. Ціна включає в себе ПДВ 20%. Ціна не може бути переглянута сторонами після виставлення рахунку або підписання специфікації та/або видаткової накладної. Загальна вартість (ціна ) договору визначається сумарною ціною всього товару, поставленого постачальником на виконання умов цього договору згідно специфікацій та/або видаткових накладних. Розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставлених рахунків. Оплата товару здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту здійснення поставки постачальником.

Враховуючи умови договору відповідач був зобов'язаний провести розрахунок за отриманий товар по видатковій накладній №1 від 09.12.2016 року на суму 156947,40 грн. у строк 23.12.2016, по видатковій накладній № 2 від 14.12.2016 року на суму 95922,00 грн. у строк 28.12.2016, по видатковій накладній № 3 від 20.12.2016 року на суму 54474,00 грн. у строк 03.01.2017, по видатковій накладній № 5 від 23.12.2016 року на суму 46400,40 грн. у строк 06.01.2017 року, по видатковій накладній № 3 від 10.01.2017 року на суму 255444,00 грн. у строк 24.01.2017 року.

Відповідач в період з 03.02.2017 року по 19.05.2017 року здійснив часткову оплату товару на загальну суму 273022,68 грн., а саме: 03.02.2017 року на суму 10000,00 грн., 07.02.2017 року на суму 20000,00 грн., 09.02.2017 року на суму 10000,00 грн., 17.02.2017 року на суму 10000,00 грн., 20.02.2017 року на суму 10000,00 грн., 22.02.2017 року на суму 10000,00 грн., 22.02.2017 року на суму 10000,00 грн., 03.03.2017 року на суму 20000,00 грн., 13.03.2017 року на суму 20000,00 грн., 17.03.2017 року на суму 19000,00 грн., 30.03.2017 року на суму 2052,60 грн., 30.03.2017 року на суму 17947,40 грн., 31.03.2017 року на суму 15000,00 грн., 19.04.2017 року на суму 20000,00 грн., 24.04.2017 року на суму 15000,00 грн., 25.04.2017 року на суму 30000,00 грн., 26.04.2017 року на суму 18869,40 грн., 18.05.2017 року на суму 15000,00 грн., 19.05.2017 року на суму 153,28 грн., що підтверджується банківськими виписками, які надані позивачем до матеріалів справи.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач за товар своєчасно не розрахувався.

Відповідно до ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем на день розгляду справи в суді не подано доказів повної сплати вартості отриманого товару.

За таких обставин борг в сумі 336165,12 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкції може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товару (робіт, послуг).

У п. 6.1 договору сторони встановили, що у випадку несвоєчасної оплати партії товару більше, ніж на 5 календарних днів покупець сплачує штраф у розмірі 1% вартості партії товару, що мала бути оплачена згідно специфікації та/або видаткової накладної.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 6091,80 грн. штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання по оплаті товару на суму 609187,80грн.

Відповідач не надав доказів відсутності своєї вини в несвоєчасній оплаті.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок суми штрафу, приймаючи до уваги, що відповідачем фактично отримано та не оплачено своєчасно товар на суму 609187,80грн, а перша оплата за товар проведена відповідачем тільки 03.02.2017 року, тобто з прострочкою оплати понад 5 календарних днів, суд доходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу є правомірними і підлягають задоволенню повністю у сумі 6091,80 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Керуючись приписами ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач з урахуванням зменшення позовних вимог просить стягнути з відповідача 3854,00 грн. 3% річних за період з 24.12.2017 року по 23.04.2017 року та 18388,44 грн. інфляційних втрат за період з січня 2017 року по березень 2017 року включно з урахуванням фактично проведених відповідачем оплат за період нарахування.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних беручи до уваги зменшення позивачем своїх позовних вимог, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню повністю в сумі 18388,44 грн. та 3854,00 грн. відповідно.

Оскільки відповідач в порушення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, взяті на себе зобов'язання не виконав, за отриманий товар своєчасно і в повному обсязі не розрахувався, колегія суддів перевіривши надані позивачем розрахунки, приходить до висновку, що судом першої інстаніції вірно задовлено позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 336165,12 грн., в частині стягнення штрафу в сумі 6091,80 грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 3854,00 грн., в частині стягнення інфляційних в сумі 18388,44 грн.

Доводи апелянта стосовно того, що розрахунки є невірними, оскільки враховані помилкові періоди, а до стягнення підлягає 3% річних в сумі 4104,74 грн., колегією суддів не примаються оскільки по-перше вказані розрахунки перевірені колегією суддів та є вірними, по-друге відповідач не надав обґрунтованих пояснень стосовно того, що не давало змоги надати вказані заперечення під час розгляду справи судом першої інстанції та по-трете навіть враховуючи розрахунок відповідача, судом першої інстанції стягнуто меньшу суму, в межах позивних вимог.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, то відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та ст. 4 Закону України "Про судовий збір", з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 5467,49 грн. (364499,36 грн. х 1,5% ставка судового збору).

Відповідно до частини 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОХІМ ГРУП" за подання позовної заяви сплачено судовий збір в сумі 6963,10 грн., згідно з платіжним дорученням №1 від 25.04.2017 року при первісно визначеній ціні позову 464206,04 грн.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Аналогічна позиція викладена в абзаці 2 п. 2.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Приймаючи до уваги, що позивачем в судовому засіданні було зменшено позовні на загальну суму 99706,68 грн., у зв'язку з чим ціна позову становить 364499,36 грн., а тому відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "ЄВРОХІМ ГРУП" на суму зменшення розміру позовних вимог, підлягає поверненню з Державного бюджету судовий збір в розмірі 1495,61 грн., сплачений згідно з платіжним дорученням №1 від 25.04.2017 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи Господарського суду Чернігівської області № 927/438/17.

Таким чином, заперечення відповідача не знайшли підтвердження зібраними у матеріалах справи доказами.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Заперечення відповідача до уваги судом не приймається з підстав їх недоведеності та невідповідності фактичним обставинам справи і вимогам закону.

З огляду на викладене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОХІМ ГРУП" є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Чернігівської області від 30.05.2017 року у справі № 927/438/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Фідленкс", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Фідленкс" на рішення господарського суду Чернігівської області від 30.05.2017 року у справі № 927/438/17 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Фідленкс" на рішення господарського суду Чернігівської області від 30.05.2017 року у справі № 927/438/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.05.2017 року у справі № 927/438/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/438/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді А.І. Тищенко

І.М. Скрипка