Постанова від 31.07.2017 по справі 904/4387/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2017 року Справа № 904/4387/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Євстигнеєва О.С., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Дон О.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третіх осіб: не з'явились

за участю прокурора: прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1, службове посвідчення № 017244 від 30.05.2013

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2017 у справі № 904/4387/17

за позовом заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб", м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

третя особа-2 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Солярис.", м. Київ

третя особа-3 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району, м. Дніпро

третя особа-4 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства", м. Дніпро

про витребування нежитлового приміщення

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" про витребування від останнього на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлового приміщення № 74, що розташоване за адресою: вулиця Моніторна, будинок 2 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 78799612101).

За вказаною позовною заявою ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2017 порушено провадження у справі № 904/4387/17, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп" (третя особа-1), Товариство з обмеженою відповідальністю "Солярис." (третя особа-2), Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району (третя особа-3), Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства" (третя особа-4).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2017 по справі № 904/4387/17 (суддя Фещенко Ю.В.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі; витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення № 74, що розташоване за адресою: вулиця Моніторна, будинок 2 в м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 78799612101); стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на користь прокуратури Дніпропетровської області 2 400, 00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло від власника поза його волею, а тому підлягає поверненню у власність територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради шляхом витребування вказаного майна у відповідача, добросовісного набувача, в порядку ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення про відмову задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні послався на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/5752/2012, якою визнано неправомірні дії ліквідатора Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району - арбітражного керуючого ОСОБА_2 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства - банкрута спірного нежитлового приміщення та продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів з продажу спірного нерухомого майна, проведених 27.12.2012, та визнано недійсним договір купівлі-продажу від 15.07.2013 з відчуження спірного нежитлового приміщення. Проте, на думку відповідача, виходячи з приписів процесуального законодавства, якщо суд дійде висновку, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу. Натомість, як вважає відповідач, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права щодо необхідності офіційного з'ясування усіх обставин справи і належного встановлення обставин у справі, що розглядається, у тому числі з витребуванням тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин цієї справи. Також, за доводами відповідача, судом першої інстанції надано невірну юридичну оцінку обставинам справи щодо наявності волі власника на вибуття майна. Відповідач підтверджує ті обставини, що відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.03.2011 № 16/9 об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району, підлягали передачі на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради у відповідності з порядком, визначеним цим рішенням. Однак, як стверджує відповідач, рішення Дніпропетровської міської ради №16/9 виконано не було, фактично майно з балансу Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району знято не було та не вилучено з володіння; майно залишилось закріпленим за Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Ленінського району на праві господарського відання. В подальшому, в процесі ліквідації за рішенням міської ради Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району складено проміжний ліквідаційний баланс підприємства, який затверджено Дніпропетровською міською радою. Відповідно до цього ліквідаційного балансу вартості майна боржника було недостатньо для задоволення вимог кредиторів; при цьому активи боржника в ліквідаційному балансі зазначені із врахуванням всього майна, яке знаходилось на балансі підприємства на той момент. Посилаючись на ряд норм Господарського кодексу України, відповідно до яких майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство); особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом щодо діяльності, зокрема, державних комерційних підприємств, а державне комерційне підприємство як суб'єкт підприємницької діяльності несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном, відповідач вважає, що і у спірних правовідносинах такий боржник, як комунальне підприємство, теж несе відповідальність за наслідки свої діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном. На думку відповідача, за обставин недостатності вартості майна боржника - юридичної особи для задоволення вимог кредиторів, умисне виведення з ліквідаційної маси ліквідного активу боржника безпосередньо порушувало б права інших осіб-кредиторів. Отже, за доводами відповідача, Дніпровська міська рада була обізнана, що спірне майно після включення його до проміжного ліквідаційного балансу може бути відчужено в процедурі погашення вимог кредиторів у справі про банкрутство боржника. Висновок суду про те, що лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням Дніпровської міської ради, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном, є, на думку відповідача, таким, який зроблено без врахування приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Відповідач вважає, що хоча територіальна громада м. Дніпра в особі Дніпровської міської ради і є власником закріпленого за банкрутом (комунальним підприємством) майна, але з дати прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури повноваження міської ради як представника власника майна банкрута припинились. Натомість, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури повноваження органу управління та власника майна банкрута щодо його реалізації для задоволення вимог кредиторів набув ліквідатор. Відповідач зазначає, що і в подальшому рішенням від 24.07.2013 № 29/37 Дніпропетровська міська рада підтвердила свою волю на те, що спірне нерухоме майно на момент визнання банкрутом Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району залишалось закріпленим за ним на праві повного господарського відання, а тому мало бути включено до ліквідаційної маси та відчужено з метою погашення вимог кредиторів в процедурі ліквідації боржника. Також, за доводами відповідача, на теперішній час є чинною ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2013 у справі № 38/5005/5752/2012, якою було встановлено правомірність дій ліквідатора щодо включення об'єктів нерухомості до ліквідаційної маси боржника. Відповідач посилається і на ті обставини, що рішення Дніпровської міської ради від 02.03.2011 № 16/9 прийняте до визнання боржника банкрутом, це рішення не могло бути виконане на дату визнання боржника банкрутом через наявність обтяжень нерухомого майна, накладених з метою звернення стягнення на нього для задоволення вимог кредиторів комунального підприємства; усі активи Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району знаходяться у податковій заставі. Обтяження з майна цього боржника були зняті лише господарським судом у межах справи про банкрутство з метою його подальшої реалізації згідно процедури, передбаченої спеціальними нормами законодавства про банкрутство, а не з метою його передачі на користь третіх осіб. Відповідач вважає, що суд першої інстанції надав невірну юридичну оцінку і обставинам щодо недійсності правочину, на виконання якого було передано майно з комунальної до приватної власності, оскільки визнання недійсним договору не свідчить про вибуття майна з володіння особи, яка передала це майно, не з її волі, виключно з наявністю якої закон пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача. На думку відповідача, вимоги про витребування нерухомого майна у відповідача на підставі частини другої ст. 388 ЦК України у зв'язку із вибуттям майна з володіння власника без його волі, не підлягають задоволенню. Відповідач вважає, що згідно з наведеною правовою нормою майно не може бути витребуване від добросовісного набувача як таке, що продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. За доводами відповідача, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повинен був встановити особу, яка є винною в недійсності договору купівлі-продажу спірного майна, та вирішити питання про стягнення з такої особи на користь добросовісного набувача (відповідача) понесених ним витрат на придбання майна. Також, відповідач посилається на ті обставини, що суд першої інстанції, розглядаючи спір по суті, не надав належної правової оцінки заявленому відповідачем клопотанню про застосування позовної давності, тоді як важливою умовою для правильного вирішення спору є встановлення обставин початку перебігу позовної давності та часу її спливу; виходячи з наведеного, відповідач вважає неправомірним і помилковим відхилення судом клопотання відповідача про застосування позовної давності. Також, відповідач зазначає, що оскільки він є добросовісним набувачем та не є особою, винною в недійсності правочину, не є особою, внаслідок неправомірних дій якої виник спір, то покладення на відповідача судового збору є таким, що суперечить ч. 2 ст. 49 ГПК України.

Відповідач у судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги, явку свого повноважного представника не забезпечив; про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом у даній справі відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи, що підтверджується копією реєстру згрупованих поштових відправлень рекомендованої пошти по Дніпру з повідомленнями № 85 від 07.07.2017 засвідченим відповідальним працівником суду (а.с. 235, т. 2).

Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечує. За доводами прокурора, всі обставини, на які посилається відповідач у апеляційній скарзі, зокрема, про прийняття Дніпровською міською радою рішення про припинення Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району, про затвердження проміжного ліквідаційного балансу, правомірності включення арбітражним керуючим ОСОБА_2 спірного нерухомого майна до ліквідаційної маси підприємства-банкрута та його подальший продаж, вже встановлені ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/5752/2012, яка набрала законної сили, а тому відсутні підстави для повторного дослідження вказаних обставин в рамках даної справи. Прокурор вважає, що будь-які дії Дніпровської міської ради, вчинені у справі про банкрутство чи поза нею, не свідчать про наявність волі власника на вибуття спірного майна з його власності, оскільки така воля може виражатися виключно у формі рішення міської ради про відчуження нерухомого майна, прийнятого на пленарному засіданні відповідної ради. Проте, таке рішення Дніпровською міською радою щодо спірного майна не приймалось. Безпідставним вважає прокурор і посилання відповідача на неможливість витребування від нього спірного нерухомого майна з огляду на положення частини другої ст. 388 ЦК України, оскільки це майно набуте підприємством за договором купівлі-продажу, який не пов'язаний з виконанням судового рішення. Також, необґрунтованими, на думку прокурора, є доводи відповідача і про неможливість витребування спірного майна у останнього на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України, оскільки спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника поза його волею шляхом включення його до ліквідаційної маси комунального підприємства, яке безпідставно обліковувало його на своєму балансі та не мало щодо нього жодного речового права. Враховуючи, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/5752/2012 визнано недійсними результати біржових торгів з продажу, у тому числі, спірного нерухомого майна та договір купівлі-продажу щодо відчуження спірного об'єкту, прокурор вважає, що ним обрано вірний спосіб захисту права територіальної громади м. Дніпро в особі Дніпровської міської ради шляхом пред'явлення віндикаційного позову. Також, прокурор зазначає, що відповідач не заявляв жодних вимог у будь-якій формі про необхідність стягнення з будь-яких осіб будь-яких грошових коштів, відтак, посилання відповідача на порушення судом норм матеріального права, у даному випадку, є безпідставним. До того ж, за доводами прокурора, задоволення позову прокурора у даній справі не позбавляє відповідача права на звернення до суду з позовом до продавця витребуваного майна відповідно до ст. 661 ЦК України з вимогою про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту його продажу. Не погоджується прокурор і з твердженням відповідача про незаконність не застосування судом першої інстанції наслідків пропуску прокурором та позивачем позовної давності у справі з тих підстав, що право особи на власність підлягає захисту протягом всього часу наявності у особи титулу власника, а тому положення про позовну давність до заявлених вимог про витребування майна у порядку ст. 388 ЦК України не застосовуються. Окрім цього, лише з моменту винесення ухвали господарського суду від 29.08.2016 у справі № 38/5005/5752/2012 Дніпровська міська рада та прокурор дізнались про порушення права територіальної громади м. Дніпро на мирне володіння комунальним майном та, відповідно, про необхідність звернення до суду з метою його поновлення.

Позивач, треті особи відзив на апеляційну скаргу не надали, у судове засідання, призначене для розгляду апеляційної скарги, явку своїх повноважних представників не забезпечили; про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом у даній справі позивач та треті особи повідомлені належним чином за їх місцезнаходженням згідно матеріалів справи, що підтверджується щодо позивача: копією реєстру згрупованих поштових відправлень рекомендованої пошти по Дніпру з повідомленнями №85 від 07.07.2017 засвідченим відповідальним працівником суду (а.с. 235, т. 2); третьої особи-1: поштовим поверненням відділення зв'язку рекомендованого поштового відправлення, якими третій особі-1 направлена копія ухвали апеляційного господарського суду (а.с. 199-201, т. 2); щодо третьої особи-2: рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, якими третій особі-2 направлена копія ухвали апеляційного господарського суду (а.с. 198, т. 2); щодо третьої особи-3: рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, якими третій особі-3 направлена копія ухвали апеляційного господарського суду (а.с. 197, т. 2); щодо третьої особи-4: копією реєстру згрупованих поштових відправлень рекомендованої пошти по Дніпру з повідомленнями № 86 від 07.07.217 засвідченим відповідальним працівником суду (а.с. 236, т. 2).

За наведених вище обставин, враховуючи, що апеляційним господарським судом дотримані вимоги частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України щодо завчасного (за 24 дні) повідомлення позивача, відповідача та третіх осіб про час і місце розгляду судом справи, неявка у судове засідання апеляційного господарського суду повноважних представників позивача, відповідача та третіх осіб не перешкоджає апеляційному перегляду оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 апеляційну скаргу у справі прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач), суддів - Євстигнеєва О.С., Чус О.В.; розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 31.07.2017.

У судовому засіданні 31.07.2017 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 27.11.1991 № 46 "Про комунальну власність Дніпропетровської міської Ради народних депутатів" затверджено перелік об'єктів комунальної власності Дніпропетровської міської Ради народних депутатів (п. 1 рішення) (а.с. 25-28, т. 1).

В подальшому, 26.09.2001 Дніпропетровською міською радою прийнято рішення за № 26/23 "Про внесення змін до рішення Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 27.11.1991 № 46 "Про комунальну власність Дніпропетровської міської Ради народних депутатів" (а.с. 29, т. 1), яким, зокрема:

пункт 1 рішення від 27.11.1991 № 46 визнано таким, що втратив чинність, та викладено його в новій редакції: "1. Затвердити перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська" (п. 2.1.);

доповнено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська розділом ХІІІ (додаток) (п. 2.2).

Факт належності об'єктів, зазначених у переліках (розділи І - XIII), що додаються до рішення Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 27.11.1991 № 46 (зі змінами та доповненнями), територіальній громаді м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради встановлено рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.05.2013 у справі № 200/5829/13-ц, прийнятим за результатами розгляду цивільної справи окремого провадження за заявою Дніпропетровської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення (а.с. 34-37, т. 1).

Як встановлено вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.04.2016 у кримінальній справі № 201/17998/15-к (а.с. 208-212, т. 2), на балансі комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, у тому числі Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району, перебували житлові будинки та нежитлові приміщення в жилих будинках, призначених для торгівельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, які не входять до житлового фонду, та окремо розташовані нежитлові будівлі і споруди.

Відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.03.2011 № 16/9 "Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради" (а.с. 30-31, т. 1) вирішено провести реорганізацію комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради, шляхом передачі з їх балансу: п. 1.2. на баланс Комунальному підприємству "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради окремо розташовані нежитлові будівлі і споруди, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Пунктом 7 зазначеного рішення зобов'язано робочу групу з питань реорганізації відповідних комунальних житлово-експлуатаційних підприємств у двомісячний термін визначити шляхи та терміни реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради (здійснення заходів щодо скорочення кількості комунальних житлово-експлуатаційних підприємств-боржників тощо) та першочергово розробити план заходів щодо припинення юридичних осіб, зокрема і Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району.

У зв'язку зі збитковістю комунальних житлово-експлуатаційних підприємств та неможливістю продовження ними подальшої діяльності Дніпропетровською міською радою 29.07.2011 за № 40/14 прийнято рішення "Про припинення юридичних осіб - деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської міської ради" (а.с. 16, т. 2), яким було вирішено припинити юридичні особи шляхом ліквідації, зокрема і Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району (п.1).

Пунктом 4 цього рішення зобов'язано комісію з питань припинення юридичних осіб здійснити всі дії з припинення юридичних осіб та надати на затвердження міській раді ліквідаційний баланс.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 28.03.2012 № 41/22 "Про затвердження проміжних ліквідаційних балансів юридичних осіб деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської міської ради" затверджено проміжний ліквідаційний баланс Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району станом на 01 лютого 2012 року (а.с. 14-15, т. 2).

За заявою голови ліквідаційної комісії Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2012 порушено провадження у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району (а.с. 213, т. 2).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2012 у справі № 38/5005/5752/2012 Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3 (а.с. 214-215, т. 2).

В подальшому, у вказаній справі про банкрутство прокуратурою Дніпропетровської області були оскаржені дії ліквідатора банкрута щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна, зокрема, нежитлового приміщення № 74, що розташоване за адресою: вулиця Моніторна, будинок 2 в м. Дніпро, загальною площею 101,9 кв. м, та щодо продажу з відкритих біржових торгів зазначеного нерухомого майна.

Арбітражним керуючим нежитлове приміщення № 74, що розташоване за адресою: вулиця Моніторна, будинок 2 в м. Дніпро, загальною площею 101,9 кв. м, включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" торгів з продажу нежитлового приміщення, оформлених протоколом біржових торгів, та переможцем яких визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Солярис.".

На підставі протоколу проведення відкритих біржових торгів з купівлі-продажу нежитлового приміщення № 74, що розташоване за адресою: вулиця Моніторна, будинок 2 в м. Дніпро, 15.07.2013 Комунальним виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством Ленінського району та Товариством з обмеженою відповідальністю "Солярис." укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення; вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі за № 1140 (а.с. 45-48, т. 1), про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 39, т. 1).

29.10.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю "Солярис." та Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп" укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення № 74, яке розташоване за адресою: вулиця Моніторна, будинок 2 в м. Дніпро; вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстровано в реєстрі за № 5158 (а.с. 49-52, т. 1), про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 39, т. 1).

Вказане вище нерухоме майно Товариством з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп" відчужено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 26.07.2016, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за № 1706 (а.с. 54-56, т. 1), про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 38, т. 1).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/5752/2012 (а.с. 67-79, т. 1), залишеною без змін постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 (а.с. 81-92, т. 1) та Вищого господарського суду України від 14.03.2017 (а.с. 216-228, т. 2), про банкрутство Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району частково задоволено скаргу прокуратури Дніпропетровської області на дії ліквідатора боржника та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, зокрема, нежитлового приміщення № 74, що розташоване за адресою: вулиця Моніторна, будинок 2 в м. Дніпро, загальною площею 101,9 кв.м, щодо продажу його з відкритих біржових торгів, визнано недійсними результати біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу, укладені на їх підставі, у тому числі і договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 15.07.2013, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (зареєстровано в реєстрі за № 1140), з відчуження спірного нерухомого майна.

Ухвала суду обґрунтована, зокрема, тими обставинами, що на час включення майна банкрута до ліквідаційної маси та його продажу з торгів рішення Дніпропетровської міської ради від 02.03.2011 № 16/9 щодо передачі спірного комунального майна на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради в повному обсязі виконано не було, нерухоме майно обліковувалось на балансі Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району за відсутності правових підстав.

Окрім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011 у справі № 7/5005/15290/2011 (а.с. 229-234, т. 2) задоволено частково позов Дніпропетровської міської ради до Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району та зобов'язано Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району передати зі свого балансу на баланс Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради об'єкти нерухомого майна (із відповідною технічною та іншою документацією), розташовані у м. Дніпропетровську.

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 22.04.2016 у кримінальній справі № 201/17998/15-к (а.с. 208-212, т. 2) встановлено факт протиправного невиконання вимог рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011 у справі № 7/5005/15290/2011, вчиненого головою ліквідаційної комісії Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району ОСОБА_7 всупереч інтересам територіальної громади м. Дніпропетровська, як власника спірного нерухомого майна.

Згідно з частинами третьою та четвертою ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, неправомірність дій щодо відчуження спірного нерухомого майна встановлена та доведена вищенаведеними судовими рішеннями, які набрали законної сили і згідно ст. 115 ГПК України підлягають обов'язковому виконанню.

Статтею 41 Конституції України регламентовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Частиною першою ст. 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За приписами статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 328 цього Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Статтею 330 Цивільного кодексу України визначено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

За приписами статті 143 Конституції України і ст. 327 Цивільного кодексу України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Згідно з частиною першою ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

За змістом частини п'ятої ст. 60 наведеного Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції.

Відповідно до частини восьмої ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

При цьому, згідно з пунктом 30 частини першої ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Отже, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном. Відповідне рішення щодо продажу спірного об'єкта в матеріалах справи відсутнє.

Розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, тобто без прийняття відповідного рішення, не є вираженням волі територіальної громади.

Окрім того, неправомірність набуття права власності Товариством з обмеженою відповідальністю "Солярис." на спірне нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 15.07.2013, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі за № 1140, встановлено господарським судом у справі №38/5005/5752/2012.

За роз'ясненнями, викладеними у п. 2.15. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У зв'язку з цим не підлягають задоволенню позови власників (володільців) майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження майна, які були вчинені після правочину, визнаного недійсним. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, позовів відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується.

Відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Стаття 388 Цивільного кодексу України передбачає випадки та обставини, при яких власник має право витребувати своє майно від добросовісного набувача.

Пунктом 3 частини першої ст. 388 Цивільного кодексу України визначено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 Цивільного кодексу. У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором, яким у справі, що розглядається, є договір купівлі-продажу від 26.07.2016, права відчужувати це майно. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі №38/5005/5752/2012 (якою договір купівлі-продажу спірного нежитлового приміщення від 15.07.2013 визнано недійсними) встановлено, що спірне нежитлове приміщення вибуло від власника поза його волею. Оскільки спірне нерухоме майно Товариством з обмеженою відповідальністю "Солярис." було відчужене Товариству з обмеженою відповідальністю "Регіонінвестгрупп", а в подальшому продане Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб", Дніпровська міська рада має право на його витребування шляхом пред'явлення віндикаційного позову на підставі ст. 388 ЦК України.

Враховуючи вищевказане, а також те, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло з володіння Дніпровської міської ради поза її волею, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про витребування спірного нежитлового приміщення від відповідача на підставі ст. 388 ЦК України.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, який в постановах № 916/2129/15 від 05.10.2016, № 916/2131/15 від 25.01.2017 дійшов висновку, що витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів.

Аналогічні висновки щодо можливості витребування нерухомого майна, що вибуло поза волею власника, викладені в постановах Верховного Суду України від 30.09.2014 у справі № 3-122гс14, від 11.06.2014 у справі № 6-52цс14, від 08.06.2016 у справі № 6-3089ц15.

Отже, за таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку і щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відносно заяви відповідача про застосування позовної давності (а.с. 55-56, т. 1), поданої до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (ст.344 Цивільного кодексу України). А тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку ст. 388 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду України від 05.10.2016 у справі № 3-604гс16 (господарська справа № 916/2129/15), Вищого господарського суду України від 08.11.2016 у справі № 916/1624/15).

За наведеного, апеляційний господарський суд не вбачає підстав, передбачених статтею 104 ГПК України, для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та, відповідно, підстав для задоволення апеляційної скарги.

Доводи відповідача відносно вибуття спірного майна з володіння позивача за його волею колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами, які свідчать про відсутність волевиявлення позивача на відчуження спірного майна в рамках процедури банкрутства третьої особи-3, оскільки рішення про відчуження майна міською радою не приймалось.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи відповідача про безпідставне застосування місцевим господарським судом ст. 35 ГПК України та необхідність доказування в даній судовій справі факту правомірності чи неправомірності дій арбітражного керуючого щодо нерухомого майна як такі, що спростовуються вищенаведеним.

Доводи відповідача про необхідність власного дослідження у даній справі обставин відчуження спірного майна Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району в ході ліквідаційної процедури, обставин обтяження спірного майна боржника, які перешкоджали виконанню рішення Дніпропетровської міської ради про передачу майна № 16/9 від 02.03.2011 та скасування їх тільки в ході провадження у справі про банкрутство, що, на думку скаржника, перешкоджало ліквідатору вчинити дії з передачі комунального майна третій особі (Комунальному підприємству "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради), колегія суддів апеляційного господарського суду вважає необґрунтованими як такі, що суперечать нормам законодавства про преюдиціальність судових рішень та виходять за межі предмета спору у даній справі.

Доводи відповідача про неможливість витребування спірного майна у відповідача з посиланням на частину другу статті 388 ЦК України як такого, що продано на виконання судового рішення (постанови про введення ліквідаційної процедури), колегія суддів апеляційного господарського суду вважає необґрунтованими, оскільки постанову про введення ліквідаційної процедури у справі про банкрутство не можна вважати судовим рішенням, на виконання якого безумовно здійснюється реалізація майна боржника, відповідно до статей 22, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції до 19.01.2013; правова природа постанови про визнання боржника банкрутом визначена як судового акта, що визначає введення спеціальної процедури в ході провадження у справі про банкрутство, визначає особливий режим здійснення ним діяльності, як юридичної особи, та регламентує особливості управління даною юридичною особою. Разом з тим, в ході проведення ліквідаційної процедури не виключається можливість передачі ліквідатором окремих видів майна банкрута в комунальну власність згідно статті 26 цього Закону. Відтак, доводи відповідача про те, що постанова суду у справі про банкрутство Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району є судовим рішенням, яке зобов'язує ліквідатора виключно до продажу спірного комунального майна, є необґрунтованими та суперечать застосуванню вимог ст.ст. 22, 23, 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає необґрунтованими та такими, що суперечать положенням статей 16, 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 19, 143 Конституції України, доводи апелянта про те, що в ході провадження у справі про банкрутство припиняються повноваження Дніпровської міської ради, як власника майна боржника та органу управління майном територіальної громади, відповідно до статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції до 19.01.2013 року, оскільки в даному випадку провадження у справі про банкрутство здійснювалося щодо комунального підприємства, якому орган місцевої влади передав частину майна територіальної громади в господарське відання, та правовий статус такого майна повинен визначатися з врахуванням норм законодавства про місцеве самоврядування, які є спеціальними та підлягають переважному застосуванню.

Також, суд відхиляє доводи відповідача про необхідність встановлення у даній справі особи, яка є винною в недійсності договорів купівлі-продажу спірного майна, та вирішення питання стягнення на користь добросовісного набувача понесених ним витрат на придбання майна, оскільки вирішення даних питань не є предметом спору у справі, окрім того, відповідач не позбавлений права звернутися з відповідним позовом до суду.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо безпідставності покладення на відповідача судового збору за результатами розгляду справи. За положеннями ч. 6 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

З огляду на встановлені вище обставини справи та наведені вище приписи законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє решту доводів відповідача, наведених в обґрунтування апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2017 по справі № 904/4387/17 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.05.2017 по справі № 904/4387/17 залишити без змін.

Повна постанова складена 04.08.2017.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя О.С. Євстигнеєв

Суддя О.В. Чус