Рішення

від 01.08.2017 по справі 313/605/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №313/605/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Горбачова Ю.В.

Провадження №22-ц/778/1156/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючий Кримська О.М.,

Судді Дашковська А.В.,

ОСОБА_2,

при секретарі Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою заступника прокурора Запорізької області на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року у справі за позовом керівника Мелітопольської місцевої прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі та витребування земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2015 року прокурор Веселівського району Запорізької області звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області із вказаним позовом в якому, з урахуванням подальших уточнень позову, просив визнати незаконним та скасувати розпорядження Веселівської районної державної адміністрації від 29.08.2012 року № 230 Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду ; визнати недійсним договір оренди землі № 25, укладений 07.09.2012 року між Веселівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Веселівському районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.12.2012 № 232120004000549 на земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Білоріцької сільської ради Веселівського району Запорізької області з кадастровим номером 2321280500:01:021:0001 площею 26,6 га вартістю 803206,63 грн.; зобов'язати ОСОБА_3 повернути земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення, розташовану на території Білоріцької сільської ради Веселівського району Запорізької області з кадастровим номером 2321280500:01:021:0001 площею 26,6 га вартістю 803206,63 грн. державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що прокуратурою Веселівського району (Веселівським відділом Мелітопольської місцевої прокуратури) під час вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних відносин надано оцінку розпорядженням Веселівської районної державної адміністрації з питань розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності та встановлено факт незаконного надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства ОСОБА_3

Так, 10.12.2010 року до Веселівської районної державної адміністрації звернувся ОСОБА_3 з заявою про надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території Білоріцької сільської ради Веселівського району Запорізької області, площею 26,6 га для ведення фермерського господарства, в якій вказав, що дана земельна ділянка необхідна для ведення новоствореного фермерського господарства Лучисте та для набрання необхідного розміру земельних ділянок, що забезпечить становлення матеріальної і технічної бази новоствореного фермерського господарства Лучисте та дозволить дотримуватись порядку сівозміни. За результатами розгляду заяви ОСОБА_3 Веселівською районною державною адміністрацією Запорізької області 28.02.2011 року було прийнято розпорядження № 51 Про надання дозволу на підготовку технічної документації із землеустрою . Пунктом 1 вказаного розпорядження надано дозвіл ОСОБА_3 на підготовку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, для передач її в оренду строком на 10 років із земель державної власності Білоріцької сільської ради Веселівського району Запорізької області загальною площею до 27 га ріллі для ведення фермерського господарства.

Прокурор вважав, що вказане розпорядження прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки ОСОБА_3 під час звернення до Веселівської районної державної адміністрації із заявою про отримання земельної ділянки вже був засновником Фермерського господарства Лучисте та відповідно займався фермерським господарством.

Крім цього, прокурор вважає, що 29.08.2012 року Веселівською районною державною адміністрацією було прийнято незаконне розпорядження Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачі земельної ділянки в оренду , яким ОСОБА_3 було затверджено розроблену на підставі на підставі вищезазначеного розпорядження від 28.02.2011 року за №51 технічну документацію та передано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 2321280500:01:021:0001) із земель державної власності площею 26,6 га для ведення фермерського господарства, розташовану на території Білоріцької сільської ради Веселівського району.

Прокурор просив скасувати вказане незаконне розпорядження №230 від 29.08.2012 року з огляду на те, що на підставі цього розпорядження з ОСОБА_3 07.09.2012 року укладено договір оренди землі №25, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Веселівському районі Запорізької області, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 27.12.2012 року № 232130004000549. Таким, чином, процедура формування земельного фонду вже створеного та зареєстрованого у відповідності до законодавства України фермерського господарства Лучисте , передача зазначеній юридичній особі земельних ділянок без проведення земельних торгів (аукціону) здійснені з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки можливість передачі земельних ділянок державної та комунальної форми власності для ведення фермерського господарства юридичним особам, тобто після створення громадянином фермерського господарства та його державної реєстрації, відповідно до вимог ст.8 Закону України Про фермерське господарство (в ред. 01.01.2011 року), без проведення земельних торгів діючим на момент виникнення спірних правовідносин, законодавством України не передбачена. Передача земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 призвела до фактичної її передачі у користування юридичній особі фермерському господарству Лучисте . Крім цього, ОСОБА_3 порушено, а Веселівською РДА проігноровано вимоги ч.1 ст.7 Закону України Про фермерське господарство щодо надання необхідного пакету документів для отримання в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства, а саме: у заяві не вказано кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність та не додано рішення професійної комісії з питань створення фермерських господарства щодо наявності у ОСОБА_3 достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації.

Прокурор зазначав, що вимога про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 25 від 07.09.2012, площею 26,6 га вартістю 803206,63 грн., який зареєстровано у відділ Держкомзему у Веселівському районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено напис від 27.12.2012 № 232120004000549 є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу виконавчої влади, на підставі якого укладено та зареєстровано оспорюваний договір. Таким чином, вказаний договір оренди земельної ділянки укладений на підставі незаконного розпорядження, що є підставою для визнання його недійсним. А, оскільки вказана вище земельна ділянка безпідставно вибула з державної власності на підставі незаконного розпорядження Веселівської РДА від 29.08.2012 року №230 та укладеного з ОСОБА_3 договором оренди, то прокурор вважав, що зазначена земельна ділянка підлягає витребуванню у ОСОБА_3 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року у задоволенні позову керівника Мелітопольської місцевої прокуратури, яка діє в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач-заступник прокурора Запорізької області, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а також на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вказує на те, що судом першої інстанції безпідставно було застосовано ст..267 ЦК України та відмовлено в задоволені позову оскільки керівником Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області було подано позов до суду про скасування розпорядження Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області від 29.08.2012 року та визнання недійсним договору оренди землі від 07.09.2012 року в межах трирічного терміну.

Також позивач зазначає, що судом не було враховано порушення отримання та користування спірною земельною ділянкою фізичною особою ОСОБА_3 в інтересах фермерського господарства Лучисте .

Особи, що беруть участь у справі повідомлені про місце та час розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст. 74, 76 ЦПК України, що підтверджується розписками про одержання судової повістки про виклик у суду ( т.5 а.с.187-191).

Представник Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до суду не з'явилася, надіслала письмове клопотання про розгляд справи за її відсутності ( т.5 а.с.216-217).

Представник Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області до суду не з'явився, надіслали клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки знаходиться у відпустці ( т.5 а.с.208-215)

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Частиною 3 статті 27 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

За змістом статті 305 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши думку учасників апеляційного розгляду щодо заявленого клопотання представника Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області, колегія суддів ухвалила залишити без задоволення клопотання, оскільки Веселівська районна державна адміністрація Запорізької області є юридичною особою, яка має можливість направити іншого представника, а також розгляд справи призначається не вперше, свої пояснення представник надавала суду апеляційної інстанції у попередніх судових засіданнях.

З огляду на вищевикладене та у відповідності до ст.ст. 303-1, 305 ЦПК України, судова колегія вважає ухвалила розглядати справу за відсутності учасників апеляційного розгляду, які не прибули в судове засідання.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п.п.1,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За положеннями статей 22, 31, 93, 124 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди. За правилом статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені випадки, коли земельні торги не проводяться, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводяться в разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

При цьому закон не вимагає від громадянина обов'язково мати вже створене фермерське господарство та не містить заборони в отриманні громадянином, як фізичною особою земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства при наявності в нього вже створеної юридичної особи.

Згідно ст.1 Закону України Про фермерське господарство , фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства. Тобто, фермерське господарство за своєю суттю передбачає можливість використання у своїй господарській діяльності земельних ділянок, отриманих його членами в оренду з відповідною метою.

Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України у справі №6-2554цс16 від 14.06.2017 року.

Закон України Про фермерське господарство визначає обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (абзац 2 частини першої статті 7 Закону України Про фермерське господарство ).

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 цього Закону вимог та умов. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен надати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Відповідно до положень ст.7 Закону України Про фермерське господарство , передбачена можливість надання земельних ділянок державної та комунальної власності у користування для ведення фермерського господарства в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Встановлено, що 10.12.2010 року до Веселівської районної державної адміністрації звернувся ОСОБА_3 із заявою про надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території Білоріцької сільської ради Веселівського району Запорізької області, площею 26,6 га для ведення новоствореного фермерського господарства Лучисте (том 1 а.с.14).

За результатами розгляду заяви ОСОБА_3 на земельній комісії під головуванням начальника Веселівського відділу земельних ресурсів, ОСОБА_4, було постановлено рекомендувати голові райдержадміністрації надати в оренду ОСОБА_3 земельну ділянку для ведення фермерського господарства площею до 27 га із земель державної власності Білоріцької сільської ради строком на 10 років з орендною платою 3% від норми грошової оцінки земельної ділянки (том 1 а.с.198 на звороті).

ОСОБА_3 у своїй заяві зазначав не тільки бажаний розмір земельної ділянки та місце її розташування, а й навів відповідне обґрунтування розмірів цих земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Отже, твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 не надано всі необхідні документи для отримання земельної ділянки спростовуються фактичними обставинами справи та доказами, які містяться в матеріалах справи.

28.02.2011 року Веселівською районною державною адміністрацією Запорізької області було прийнято розпорядження № 51 Про надання дозволу на підготовку технічної документації із землеустрою (том 1 а.с. 16).

Пунктом 1 вказаного розпорядження надано дозвіл ОСОБА_3 на підготовку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, для передачі її в оренду строком на 10 років із земель державної власності Білоріцької сільської ради Веселівського району Запорізької області загальною площею до 27 га ріллі для ведення фермерського господарства.

Розпорядженням Веселівської районної державної адміністрації Запорізької області від 29.08.2012 № 230 Про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 затверджено розроблену на підставі розпорядження від 28.02.2011 № 51 Про надання дозволу на підготовку технічної документації із землеустрою технічну документацію та передано на умовах, передбачених розпорядженням голови райдержадміністрації від 28.02.2011 року №51 Про надання дозволу на підготовку технічної документації із землеустрою в оренду гр. ОСОБА_3 земельну ділянку площею 26.6 га ріллі із земель державної власності для ведення фермерського господарства, розташовану на території Білоріцької сільської ради Веселівського району (том 1, а.с.17).

07.09.2012 року між Веселівською районною державною адміністрацією та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі № 25, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Веселівському районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 27.12.2012 № 232120004000549 (том 1 а.с.18).

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 фактично отримав земельну ділянку з метою розширення вже існуючого ФГ Лучисте , оскільки у 2016 році орендну плату за спірну земельну ділянку вносило ФГ Лучисте , саме по собі не свідчить, що саме цим фермерським господарством на спірній земельній ділянці здійснювалася господарська діяльність, та/або що ця земельна ділянка використовувалася фермерським господарством відповідно до положень Закону України Про фермерське господарство . Доказів щодо цього суду не надано.

Твердження апеляційної скарги прокурора на те, що доказом користування спірною земельною ділянкою саме ФГ Лучисте є надане до суду ОСОБА_3 платіжне доручення № 1 від 19.08.2013 р., згідно з яким платником, а саме ФГ Лучисте перераховано орендну плату за землю в розмірі 1807,33 грн., колегія суддів не находить слушним, оскільки в платіжному дорученні № 1 від 19.08.2013 р. в розділі призначення платежу зазначено: перерахування орендної плати за землю за фізичну особу ОСОБА_3 іпн.3355509278, сума орендної плати становить 18079,33 грн., а фінансово-господарські операції та фінансові зобов'язання між ОСОБА_3 та ФГ Лучисте не порушують вимоги діючого законодавства України щодо використання земельної ділянки.

Так само, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що матеріалами справи не підтверджені підстави заявленого позову в тій частині, що передача спірної земельної ділянки ОСОБА_3 призвела до фактичної її передачі у користування юридичній особі фермерському господарству Лучисте , оскільки матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_3 використовував отриману земельну ділянку як фізична особа, про що також свідчить і позов прокурора до суду до ОСОБА_3, а не до фермерського господарства Лучисте .

Отже, відповідач ОСОБА_3 звернувся як фізична особа із заявою про відведення йому земельної ділянки в оренду саме для фермерського господарства, тобто використав своє право на отримання в оренду земельної ділянки без проведення земельних торгів відповідно до положень ст.134 Земельного кодексу України ( т.1 а.с. 14).

Необхідність проведення аукціону для надання дозволу на розробку проекту землеустрою та укладення договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства виключається змістом ч. 2 ст. 134 ЗК України ( в редакції на час виникнення спірних правовідносин), згідно якої не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Веселівська районна державна адміністрація, надаючи ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення землевпорядної документації на земельну ділянку орієнтовною площею 27,0000 га для послідуючої передачі в оренду з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства , керувалася вимогами чинного земельного законодавства, які дозволяють надавати у користування саме громадянам земельні ділянки для ведення фермерського господарства без проведення торгів та без обмеження щодо наявності або відсутності зареєстрованої за ними юридичної особи.

Посилання прокурора на висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 04 листопада 2014 року про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17.07.2014 р. у справі № 922\4817\13 є помилковим та не стосується правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, оскільки у вищеназваній справі предметом позову була незаконна передача земельних ділянок саме юридичній особі, тоді як у даній справі земельна ділянка передана фізичній особі.

Судовою колегією, відповідно до положень ст.. 10 ЦПК України, було витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області Міжрайонне управління у Мелітопольському районі та м. Мелітополі договір оренди земельної ділянки, яка передана в оренду Фермерському господарству Лучисте №10 від 10.08.2011 року, укладеного між Веселівською районною державною адміністрацією та ФГ Лучисте

Зі змісту названого вбачається, що в оренду ФГ Лучисте була передана у володіння та користування земельна ділянка площею 11,3422 га для ведення сільськогосподарського виробництва, яка складається із не витребуваних земельних часток ( паїв) реформованого КСП АПФ Лучисте ( т.5 а.с.196-207).

Відповідно до Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) земельні частки (паї) не є землями державної чи комунальної власності, їх надання здійснюється за рішенням відповідних сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації, з урахуванням їх місця розташування.

До того ж, в судовому засіданні ОСОБА_3 та його представником - ОСОБА_5 був наданий для огляду оригінал договору оренди земельної ділянки від 15.04.2010 року, укладений між фізичною особою ОСОБА_6 та ОСОБА_3., яка входять до складу ФГ Лучисте . Копія названого договору долучена до матеріалів справи ( т.5 а.с.218-227).

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності на підставі незаконного розпорядження Веселівської райдержадміністрації №230 від 29.08.2012 року спростовується вищеназваними обставинами справи та положеннями закону.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що дії відповідачів та укладена між ними угода про оренду земельної ділянки від 07.09.2012 року відповідають вимогам законодавства. Суд першої інстанції вірно визнав, що прокурор не довів, в чому полягає порушення норм чинного земельного законодавства при отриманні ОСОБА_3 спірної земельної ділянки в оренду, а тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

Проте, встановивши, що позов є необґрунтованим, суд помилково відмовив у задоволенні позову і за необґрунтованістю позову, і за пропуском строку звернення до суду з цим позовом, що є взаємовиключними підставами.

Статтями 256, 257 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Судом першої інстанції не враховано, що виходячи зі змісту ст.ст. ст.256, 257, 267 ЦК України, їх положення про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж при розгляді справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропуск позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

Відповідно до абз. 3 п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 Про судове рішення у цивільній справі встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленого до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Таким чином, застосування позовної давності є підставою для відмови в позові в разі доведеності позовних вимог.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що така підстава відмови в задоволенні позову як пропуск позивачем позовної давності підлягає виключенню з мотивувальної частини судового рішення.

Отже, рішення суду першої інстанції у відповідності до п.4 ст.309 ЦПК України підлягає зміні в частині підстав відмови у задоволенні позовних вимог.

Будь-яких інших належних та допустимих доказів для спростування висновків суду першої інстанції, передбачених статтями 57,58,59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст.309 ЦПК України, апеляційна скарга не містить.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 317 ЦПК України, судова колегія,

В И Р І Ш И ЛА :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області задовольнити частково.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05 грудня 2016 року по справі змінити в частині підстав відмови у задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Кримська

Судді: А.В.Дашковська

ОСОБА_2