Рішення

від 31.07.2017 по справі 910/6654/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2017 Справа №910/6654/17 За позовом Публічного акціонерного товариства Київенерго

до Житлово- будівельного кооперативу Арсеналець -18

про стягнення 73 585, 53 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Кирищук В.П. - по дов. №91/2016/10/1719 від 17.10.2016р.

Від відповідача: Мамаєв Д.Ю. - по дов. №б/н від 17.05.2017р.

Черв янцов А.Г. - голова ЖБК (протокол №3 від 07.12.2016р.)

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" з вимогами до Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець -18" про стягнення 73 585,53 грн., з яких: 34 991,94 грн. основного боргу, 2 828, 69 грн. - 3% річних та 35 764,90 грн. - інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 23-0362 від 16.02.2000 не у повному обсязі здійснив оплату за поставлену позивачем теплову енергію у гарячій воді за період з грудня 2014 року по травень 2015 року, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 34 991,94 грн. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача2 828, 69 грн. - 3% річних та 35 764,90 грн. - інфляційних, за період нарахування з грудня 2014 року по січень 2017 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2017 порушено провадження у справі № 910/6654/17; розгляд справ призначено на 22.05.2017.

Представник позивача позовні вимоги в судових засіданнях підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував із підстав, викладених в письмовому відзиві.

В судових засіданнях 22.05.2017р., 29.05.2017р., 29.06.2017р., 27.07.2017р. оголошувались перерви відповідно до ст.. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 31.07.2017р. на підставі приписів ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

16.02.2000 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом "АРСЕНАЛЕЦЬ -18" (абонент) укладено Договір № 23- 0362 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата у повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до cтатуту Публічного акціонерного товариства "Київенерго", затвердженого загальними зборами акціонерів Акціонерної енергопостачальної організації "Київенерго" (протокол № 2/2013 від 22.04.2013), Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" перейменована у Публічне акціонерне товариство "Київенерго" у відповідності до вимог та положень Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 № 514-VI.

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору № 23-0362 від 16.02.2000 енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору.

Відповідно до пункту 2.3.1 Договору № 23-0362 від 16.02.2000 абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору. не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно з п. 5.1 Договору № 23-0362 від 16.02.2000 облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Положеннями розділу 8 Договору № 23-0362 від 16.02.2000 встановлено строк дії договору, а саме даний договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.2000. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Відповідно до п. 1 Додатку № 4 до Договору № 23-0362 від 16.02.2000 розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі.

Згідно з п. 2 Додатку № 4 до Договору № 23-0362 від 16.02.2000 "Порядок розрахунків за теплову енергію" абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує: у Районному відділі теплозбуту № 3 за адресою: вул. Щекавицька, буд. 37/48, розрахункова група, тел. 416-13-64: облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітній період; - акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки "Абонент" повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно з п. 4 Додатку № 4 до Договору № 23-0362 від 16.02.2000 сплата за вказаними в п. 2 цього Додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 3.2 Додатку № 4 до Договору № 23-0362 від 16.02.2000 абонентам, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді; кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Судом встановлено, що за період з 01.12.2014 по 31.05.2015 позивач поставив відповідачу теплову енергію у гарячій воді за Договором № 23-0362 від 16.02.2000 у загальному розмірі 223 081 грн. 94 коп., а саме: за грудень 2014 року - 52 143 грн. 08 коп., за за січень 2015 року - 54 551 грн. 66 коп., за лютий 2015 року - 57 726 грн. 76 коп., за березень 2015 року - 48 565 грн. 62 коп., за квітень 2015 року - 0, за травень 2015 року - 10094 грн. 82 коп., що підтверджується обліковими картками за Договором № 23-0362 від 16.02.2000 за період з грудня 2014 року по червень 2015 року, долученими позивачем до позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, відповідач повинен був здійснювати оплату за поставлену позивачем теплову енергію не пізніше 25 числа поточного місяця (згідно з п. 4 Додатку № 4 до Договору № 23-0362 від 16.02.2000).

Судом встановлено, що відповідач не у повному обсязі здійснив оплату поставленої позивачем теплової енергії у гарячій воді за Договором № 23-0362 від 16.02.2000 за період з грудня 2014 року по травень 2015 року, сплативши позивачу грошові кошти у загальному розмірі 188 090 грн. 00 коп. , що відображено у долученому позивачем до позовної заяви розрахунку ціни позову, а також у довідці про надходження коштів від відповідача за період з грудня 2014 року по січень 2017 року, долученої позивачем до позовної заяви.

За таких обставин, враховуючи загальний розмір поставленої позивачем у період з грудня 2014 року по травень 2015 року теплової енергії у гарячій воді на суму 223 081 грн. 94 коп., та загальний розмір сплачених відповідачем грошових коштів у сумі 188 090 грн. 00 коп., суд дійшов висновку, що у відповідача виникла заборгованість з оплати за поставлену позивачем у період з грудня 2014 року по травень 2015 року теплову енергію у розмірі 34 991 грн. 94 коп.

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 34 991 грн. 94 коп. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Суд зазначає, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачається обсяги та розмір поставленої позивачем у спірний період теплової енергії (зокрема, обліковими картками) та розміри сплачених відповідачем грошових коштів (довідкою про стан розрахунків, наданою позивачем).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець -18" у розмірі 34 991 грн. 94 коп. за Договором № 23-0362 від 16.02.2000 підтверджуються наявними в матеріалах справи, та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець - 18" суми основного боргу у розмірі 34 991 грн. 94 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 2 828 грн. 69 коп. та інфляційні втрати у загальному розмірі 35 764 грн. 90 коп. за період нарахування з грудня 2014 року по січень 2017 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" в частині стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець -18" 3% річних у розмірі 2 828 грн. 69 коп. та інфляційних втрат у розмірі 35 764 грн. 90 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.

Заперечення відповідача викладені в письмовому відзиві в частині того, що відповідач що не має статусу виконавця комунальних послуг з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії" судом до уваги не приймаються з огляду на наступне:

Правовідносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з теплопостачання між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними законами України "Про житлово-комунальні послуги" та "Про теплопостачання".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг є виробник та виконавець послуг, балансоутримувач, власник та споживач житлово-комунальних послуг. Балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом. Виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

26 квітня 2014 року набув чинності Закон № 1198-VII про внесення змін, зокрема до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно з якими виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності визначено суб'єкта господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальну організацію).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Теплопостачальною організацією є суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10 серпня 2012 року № 278 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії" вид господарської діяльності у сфері теплопостачання та у сфері послуг з централізованого водопостачання та водовідведення підлягає ліцензуванню.

Водночас відповідач за статутом не здійснює господарської діяльності з теплопостачання, не є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" та ліцензіатом у сфері теплопостачання.

За змістом положень ст.ст. 509, 607 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Судом приймається до уваги та обставина, що оскільки стороною договору, на яку покладено обов'язок по оплаті вартості спожитої теплової енергії, є відповідач, то і спірна заборгованість за договором є заборгованістю саме відповідача перед позивачем. До того ж, припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної сплати наданих послуг. Крім того, відповідач є балансоутримувачем будинку по вул.. Приозерна, 4 в м. Києві. Пунктом 4 ст. 19 Закону, визначено, що балансоутримувач є особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг, який залежно від цивільно-правових угод може бути споживачем, виконавцем або виробником

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження того, що на час розгляду цього спору наявні підстави для звільнення його, як споживача (абонента) за договором, від обов'язку оплатити спожиту теплову енергію, відповідно до умов укладеного між сторонами договору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, ст. ст, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець" (04211, м. Київ, вул. Приозерна,4; ідентифікаційний код: 22885542) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 00131305) суму основного боргу у розмірі 34 991 грн. 94 коп., 3% річних у розмірі 2 828 грн. 69 коп., інфляційні втрати у розмірі 35 764 грн. 90 коп. та судовий збір у розмірі 1600 грн. 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.08.2017р.

Суддя Трофименко Т.Ю.