Рішення

від 31.07.2017 по справі 918/443/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2017 р. Справа № 918/443/17

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А. , при секретарі судового засідання Фаєвській Л.Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "ТТК-ВЕСТ"

до Приватного підприємства санаторію "Горинь"

про стягнення заборгованості в сумі 83 735 грн. 28 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 1 від 12.07.2017 р.;

від відповідача - ОСОБА_2, керівник.

У судовому засіданні 31 липня 2017 року, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22 червня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю - фірми "ТТК-ВЕСТ" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Приватного підприємства санаторію "Горинь" про стягнення заборгованості в сумі 83 735 грн. 28 коп., з яких 60 000 - основний борг, 15 440 грн. 79 коп. - пеня, 8 294 грн. 49 коп. - інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 23 червня 2017 року позовну заяву від 02.06.2017 р. прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 918/443/17, розгляд якої призначено на 17 липня 2017 року.

13 липня 2017 року від Товариство з обмеженою відповідальністю - фірми "ТТК-ВЕСТ" на адресу суду надійшли письмові пояснення, в яких позивач повідомив, що заборгованість в сумі 60 000 грн. 00 коп. оплачена відповідачем, що підтверджується банківською випискою, копію якої долучено до матеріалів справи (а.с. 39).

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 17 липня 2017 року провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в сумі 60 000 грн. 00 коп. припинено.

17 липня 2017 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 31 липня 2017 року.

Представник позивача у судовому засіданні 31 липня 2017 року позовні вимоги підтримав. Оскільки ухвалою суду провадження в частині основного боргу в сумі 60 000 грн. 00 коп. припинено, то просив суд стягнути з відповідача 15 440 грн. 79 коп. пені та 8 294 грн. 49 коп. інфляційних втрат.

У судовому засіданні 31 липня 2017 представник відповідача позовні вимоги заперечив та просив зменшити розмір пені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю - фірми "ТТК-ВЕСТ" (далі - Постачальник) та Приватним підприємством санаторій "Горинь" (далі - Покупець) був укладений договір поставки №030/16 (а.с. 7), у відповідності до п. 1.1. якого продавець зобов'язується поставляти продукцію, а покупець приймає у власність та зобов'язується оплачувати її вартість, що зазначена в накладній. В накладній на відпуск продукції вказується найменування, асортимент, кількість, ціна продукції та сума накладної.

Відповідно до п. 2.1. Договору покупець проводить оплату по факту отримання продукції в національній валюті шляхом внесення готівкових коштів в касу продавця або шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця згідно інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті". У випадку, якщо в момент отримання продукції покупцем вона не буде оплачена, то термін оплати встановлюється в кількості 7 календарних днів, з дня отримання продукції.

Згідно з п. 2.2. Договору ціни на продукцію узгоджуються сторонами додатково у відповідності до діючих на момент відпуску продукції ринкових цін та підтверджуються накладними на відпуск продукції, виписаними продавцем, при цьому продавець зобов'язаний повідомити покупця про зміну цін до моменту поставки продукції, але не пізніше 2-х днів до зміни.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє протягом одного року (п. 5.1. Договору).

Пунктом 6.2. Договору сторони погодили, що у випадку невиконання покупцем строків оплати згідно умов договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції, за кожний день прострочення платежу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Договір підписаний уповноваженими представниками та скріплено відтисками печаток сторін.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що при початковому сальдо в розмірі 58 409 грн. 28 коп. Товариство з обмеженою відповідальністю - фірми "ТТК-ВЕСТ" здійснило поставку товару на загальну суму 72 267 грн. 99 коп., що підтверджується видатковими накладними №6219 від 17.06.2016р. на суму 8 200 грн. 28 коп., №6359 від 21.06.2016р. на суму 4 839 грн. 68 коп., №6738 від 01.07.2016р. на суму 3 960 грн. 24 коп., №6482 від 24.06.2016р. на суму 2 863 грн. 39 коп., №6867 від 05.07.2016р. на суму 2 454 грн. 42 коп., №7010 від 08.07.2016р. на суму 3 418 грн. 20 коп., №7140 від 12.07.2016р. на суму 1 605 грн. 40 коп., №7264 від 15.07.2016р. на суму 5 412 грн. 63 коп., №7385 від 19.07.2016р. на суму 4 390 грн. 19 коп., №7536 від 22.07.2016р. на суму 5 864 грн. 36 коп., №7652 від 26.07.2016р. на суму 5 350 грн. 99 коп., №7795 від 29.07.2016р. на суму 3 161 грн. 30 коп., №7919 від 02.08.2016р. на суму 3 041 грн. 50 коп., №8033 від 05.08.2016р. на суму 2 953 грн. 07 коп., №8149 від 09.08.2016р. на суму 2 940 грн. 60 коп., №8244 від 12.08.2016р. на суму 2 183 грн. 57 коп., №8349 від 16.08.2016р. на суму 4 146 грн. 72 коп., №8522 від 19.08.2016р. на суму 3 075 грн. 00 коп., №8646 від 23.08.2016р. на суму 1 906 грн. 45 коп..

Про належне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю - фірми "ТТК-ВЕСТ" своїх зобов'язань за Договором щодо поставки також свідчить відсутність з боку Приватного підприємства санаторій "Горинь" претензій та повідомлень про порушення Постачальником умов даного Договору.

В порушення прийнятих на себе зобов'язань, в передбаченому обсязі відповідач належним чином не оплатив поставлений товар, на момент звернення до суду заборгованість становила в сумі 60 000 грн. 00 коп..

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №030/16 від 01.06.2016р., який за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач після звернення Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "ТТК-ВЕСТ" з позовом до суду сплатив суму основного боргу в розмірі 60 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою, копію якої долучено до матеріалів справи (а.с. 39).

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 17 липня 2017 року провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в сумі 60 000 грн. 00 коп. припинено.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань позивачем нараховано та заявлено до стягнення 15 440 грн. 79 коп. пені та 8 294 грн. 49 коп. інфляційних втрат.

Пунктом 6.2. Договору сторони погодили, що у випадку невиконання покупцем строків оплати згідно умов договору, покупець зобов'язаний сплатити продавцю неустойку у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції, за кожний день прострочення платежу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем заявлено до стягнення 15 440 грн. 79 коп. пені за період з 31.08.2016р. по 02.06.2017р.

З доданого до позовної заяви розрахунку пені вбачається, що позивачем при проведенні нарахування не враховано вимоги ч.6 ст.232 ГК України.

За розрахунком суду, з врахуванням ч.6 ст.232 ГК України, правомірно позивачем нараховано пеню за період з 31.08.2016р. по 01.03.2017р.

Суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір пені становить 10 746 грн. 85 коп., при заявленому - 15 440 грн. 79 коп.. Відтак суд дійшов до висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума пені, яка за розрахунком суду складає 10 746 грн. 85 коп..

За таких обставин вимога позивача до відповідача про стягнення пені в сумі 15 440 грн. 79 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 10 746 грн. 85 коп.. У решті позовних вимог у частині стягнення пені в сумі 4 693 грн. 94 коп. відмовити.

Разом з тим, встановивши за результатами розгляду даного спору правомірність заявлених позивачем вимог у частині стягнення 10 746 грн. 85 коп. пені, суд вважає за можливе зменшити його розмір на 50% до 5 373 грн. 43 коп., враховуючи наступне.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч.1 ст.233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (зі змінами і доповненнями) визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.

Юридичний аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Враховуючи вищевикладене, а також оплату відповідачем суми основної заборгованості, господарський суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача щодо зменшення розміру штрафу.

З огляду на встановлені під час розгляду спору обставини господарської діяльності відповідача, враховуючи баланс інтересів сторін, адекватність обсягу і міри відповідальності відповідача за допущене порушення, відсутність тяжких наслідків порушення зобов'язання, з метою виконання судового рішення, суд керуючись п.3 ст.83 ГПК України, зменшує розмір штрафу на 50% до 5 373 грн. 43 коп.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE встановив, що розмір інфляційних втрат становить 10 129 грн. 68 коп., при заявленому - 8 294 грн. 49 коп.. Оскільки суд не може вийти за межі позовних вимог, то стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у заявленому позивачем розмірі 8 294 грн. 49 коп..

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення з Приватного підприємства санаторію "Горинь" пені в сумі 5 373 грн. 43 коп. та інфляційних нарахувань в сумі 8 294 грн. 49 коп., що стверджуються матеріалами справи, є законними та обґрунтованими. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 10 067 грн. 36 коп. пені відмовити.

У відповідності до п. п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до п. 1.ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 363 грн. 83 коп.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства санаторію "Горинь" (34560, Рівненська обл., Сарненський р-н, смт. Степань, м-н Незалежності, 11, код ЄДРПОУ 22582184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "ТТК-ВЕСТ" (33027, м. Рівне, вул. Крейдяна, 19-Б, код ЄДРПОУ 30647384) 5 373 (п'ять тисяч триста сімдесят три) грн.. 43 коп. - пені, 8 294 (вісім тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 49 коп. - інфляційних втрат та 363 (триста шістдесят три) грн. 83 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішення законної сили.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТТК-ВЕСТ" в частині стягнення пені в сумі 10 067 грн. 36 коп. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 07 серпня 2017 року.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (33027, м. Рівне, вул. Крейдяна, 19Б);

3 - відповідачу рекомендованим (34560, Рівненська обл., смт. Степань, м-н Незалежності, 11).