Рішення

від 31.07.2017 по справі 910/8320/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2017 Справа №910/8320/17 За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Індустріальний Банк

до Товариства з обмеженою відповідальністю ІСО

про стягнення 140 794,11 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

У засіданні брали участь:

від позивача: Кузьмік Д.В. - по дов. №б/н від 19.06.2017р.

від відповідача: не з явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний Індустріальний Банк (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО" (далі - відповідач) про стягнення 140 794, 41 грн., з яких: 133 703,00 грн. заборгованість за кредитом, 3739,37 грн. - заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом, 3 351,74 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 порушено провадження у справі № 910/8320/17, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.07.2017.

30.06.2017 через відділ діловодства суду позивач подав письмові пояснення по справі та заяву про відсутність аналогічного спору між сторонами; відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору.

Представники відповідача у судове засідання 03.07.2017 не з`явились; про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

Представник позивача у судовому засіданні 03.07.2017 не заперечував проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:

1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;

1.1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

2) неподання витребуваних доказів;

3) необхідність витребування нових доказів;

4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;

5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

У зв'язку із неявкою представників відповідача у судове засідання та клопотанням про відкладення розгляду справи та продовження строку вирішення спору, суд визнав за доцільне розгляд справи відкласти на 31.07.2017р.

В судове засідання 31.07.2017р. представник відповідача не з явився, письмового відзиву на позов не надав.

28.07.2017р. від представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивоване тим, що відповідач не виконав вимог суду, що викладені в ухвалах суду, відсутністю штатних працівників. Крім того, в своєму клопотанні відповідач посилається на тяжке матеріальне становище підприємства, яке не дозволяє направити в судове засідання іншого представника.

Представник позивача проти задоволення даного клопотання заперечував.

Суд розглянувши дане клопотання приходить до висновку про його необгрунтованість з огляду на наступне:

За приписами ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є: нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

Проте, до клопотання відповідачем не подано жодного документу в обґрунтування підстав, на які відповідач посилається як на підстави для відкладення розгляду справи.

Разом з тим, господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи, а клопотання відповідача є таким, що задоволенню не підлягає.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/8320/17.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.11.2016р. між позивачем та відповідачем було укладено договір G711/16 про надання гарантії, у відповідності до якої позивач надав відповідачу безвідкличну банківську гарантію щодо виконання останнім своїх зобов язань перед міністерством оборони України.

Загальна сума гарантії становить 159 000 грн. (п.2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору термін дії гарантії - з 10 листопада 2016 року по 07 лютого 2017 року включно.

06 лютого 2017 року між сторонами Договору було укладено Додаткову угоду № 1, що є невід'ємною частиною Договору про надання банківської гарантії.

Відповідно до п. 4.2 Договору сторони встановили, що у разі виконання Гарантом зобов'язання за Гарантією за рахунок власних коштів, день здійснення Гарантом оплати за Гарантією вважається днем надання Гарантом кредиту Принципалу. Відповідно, Принципал вважається таким, що отримав кредитні кошти у валюті та у сумі, відповідно валюти та розміру сплачених Гарантом коштів за Гарантією, і зобов'язується його повернути Гаранту в строки та в сумах, що зазначені нижче:

До 20.02.2017 ( включно) - 10 000,00 грн.

До 09.03.2017 ( включно) - 43 000,00 грн.

До 09.04.2017 ( включно) - 53 000,00 грн.

До 09.05.2017 ( включно) - 53 000,00 грн.

Банк отримав вимогу Міністерства оборони України від 20.01.2017 року вих. № 286/8/359, відповідно до якої останні просили виконати умови Банківської гарантії 0711/16 від 09.11.2017 року.

Банк, відповідно до умов Договору, за платіжним дорученням № 45921 від 15 лютого 2017 року - перерахував на реквізити Міністерства оборони України (Бенефіціара) кошти у розмірі 159 000,00 грн.

Відповідно до умов пункту 4.2 Договору - відповідач, починаючи з 15 лютого 2017 року вважається таким, що отримав кредитні кошти позивача, та в строк до 09.05.2017 року включно бере на себе обов 'язок сплатити позивачу суму коштів у розмірі 159 000,00 грн.

За період, починаючи з моменту виплати Гарантом за рахунок власних коштів будь-якої, суми Бенефіціару по Гарантії, до повного повернення Принципалом Гаранту сплачених ним коштів за Гарантією, Принципал сплачує Гаранту проценти від суми заборгованості в розмірі 25% річних від суми, сплаченої Гарантом Бенефіціару за Гарантією.

За умовами пункту 4.2.3. Договору, сплата процентів здійснюється щомісячно, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховано проценти, а також в день повернення заборгованості в повній сумі.

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач не виконував умови Договору банківської гарантії, не сплачував кошти позивачу у обсязі та розмірах, що передбачений п. 4.2 Договору банківської гарантії, чим порушив права Банку.

24 квітня 2017 року відповідач направив на адресу відповідача вимогу про дострокове погашення заборгованості вих. № 11.3-1023.

Проте, жодної відповіді відповідач з приводу врегулювання спірного питання не надав.

Спір виник внаслідок того, що відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, а тому відповідач має сплатити наявну заборгованість та штрафні санкції.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, обґрунтування своєї правової позиції в справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, платіжним дорученням № 45921 від 15 лютого 2017 року - перерахував на реквізити Міністерства оборони України (Бенефіціара) кошти у розмірі 159 000,00 грн.

Відповідно до приписів статті 560 Цивільного кодексу України ( надалі - ЇДКУ) - за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (Бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку.

Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Стаття 200 Господарського кодексу України визначає, що гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управленої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа(зобов2язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Відповідно до умов пункту 4.2 Договору - відповідач, починаючи з 15 лютого 2017 року вважається таким, що отримав кредитні кошти позивача, та в строк до 09.05.2017 року включно бере на себе обов 'язок сплатити позивачу суму коштів у розмірі 159 000,00 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання по поверненню гарантії, сплаті процентів за користування коштами та сплаті пені в передбачені договором строки не виконав, а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем становить: 133 703 грн. основний борг, 3 739,37 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3 351,74 грн. пеня.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 133 703,00 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 4.2.3. Договору відповідач повинен здійснювати сплату процентів з щомісячно, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховано проценти, а також в день повернення заборгованості в повній сумі.

Перевіривши правильність нарахування позивачем процентів, відповідно до п. 4.2.3 договору, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог в частині стягнення процентів в сумі 3 739,37 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату по погашенню кредиту, сплаті процентів та комісії не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що у разі порушення відповідачем зобов'язань, визначених в п.п. 4.1 -4.3 цього договору, відповідач сплачує позивачу за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору про надання банківської гарантії сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо здійснення платежів за даним договором.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по поверненню банківської гарантії відповідач не виконав ним нарахована пеня в сумі 3 351,74 грн. - пеня за несвоєчасне повернення банківської гарантії.

Здійснивши перерахунок суд встановив, що вимоги позивача в частині стягнення 3 351,74 грн. - пені обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Отже, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСО" (01023, м. Київ, вул. Червоноармійська, 139 , офіс 345, ідентифікаційний код 35920687) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний Індустріальний Банк" (04053, м. Київ, вул.. Бульварно -Кудрявська, 6, ідентифікаційний код 21580639) 133 703 грн. 00 коп. заборгованості, 3 739 грн. 37 коп. . - заборгованість по простроченим процентам, 3 351 грн. 74 коп. - пеня та 2 111 грн. 91 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.08.2017р.

Суддя Трофименко Т.Ю.