Рішення

від 17.07.2017 по справі 911/1321/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2017 р. Справа № 911/1321/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Енергобудмонтажсервіс , м. Київ,

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго , смт. Іванків,

про стягнення 121 497,94 грн.

Суддя О.В. Конюх

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 01.02.2017 № 01/02;

від відповідача: не з'явились;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Енергобудмонтажсервіс звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 27.04.2017 до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго , в якому просить суд стягнути з відповідача 121 497,94 грн. заборгованості за Договором підряду від 03.02.2014 № 9-071013 (спец. № 10 Договір № 1-190713), в тому числі: 62 097,90 грн. основного боргу, 54 239,96 грн. інфляційних втрат, 5 160,08 грн. 3% річних, а також покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач як підрядник виконав на замовлення відповідача будівельні роботи по влаштуванню електротехнічної частини насосної станції Теплова електростанція потужністю 18МВт з використанням біопалива в смт. Іванків Київської області та передав їх замовнику за актами виконаних будівельних робіт всього на суму 311 939,90 грн., проте відповідач в порушення умов договору прийняті роботи оплатив частково, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем виникла прострочена заборгованість в сумі 62 097,90 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача в примусовому порядку з врахуванням нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.05.2017 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю Енергобудмонтажсервіс до товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго про стягнення 121 497,94 грн. прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 911/1321/17 та призначено розгляд справи в засіданні господарського суду на 29.05.2017.

29.05.2017 до господарського суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Відповідач твердить, що відповідно до пункту 9.1 Договору строк виконання робіт за Договором складає: 50 (п'ятдесят) календарних днів. Строк обчислюється з моменту виконання замовником п. 2.3. Договору. Проте, позивачем в порушення умов Договору будівельні роботи були виконанні з порушенням строків, неналежним чином та не в повному обсязі.

Крім того, посилаючись на статтю 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пункт 12.9 власного Статуту, відповідач твердить, що право на укладення договорів та здійснення інших правочинів від імені відповідача належить дирекції, яка складається з двох осіб, тому вважає, що договір та первинні фінансові документи мають юридичну силу за наявності підписів генерального директора та виконавчого директора, а за відсутності підпису одного з них відсутні правові підстави вважати правочин дійсним.

Відповідач вказує на те, що згідно доданих до позову актів виконаних будівельних робіт відсутній підпис виконавчого директора ТОВ Біогазенерго , а тому зазначені акти не є належними доказами виконання Договору підряду, оскільки оформлені неналежним чином.

В судовому засіданні 29.05.2017 в порядку частини третьої статті 77 ГПК України оголошено перерву до 10.07.2017, повторно зобов'язано позивача та відповідача виконати вимоги ухвали господарського суду від 03.05.2017, про що присутні представники сторін були повідомлені особисто під розпис.

Ухвалою господарського суду від 10.07.2017 продовжено строк розгляду спору у справі та відкладено розгляд справи на 17.07.2017.

17.07.2017 до господарського суду від відповідача надійшло клопотання від 17.07.2017 про відкладення розгляду справи, обґрунтоване тим, що представник відповідача прийматиме участь в іншому судовому засіданні.

В судове засідання 17.07.2017 з'явився представник позивача, який надав пояснення по суті позову та просив суд його задовольнити.

Розглянувши в судовому засіданні клопотання відповідача від 17.07.2017 про відкладення розгляду справи, суд відхилив його, оскільки відповідач був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце проведення судового засідання, а чинне законодавство України не обмежує кола осіб, які при умові дотримання ст. 28 ГПК України та Глави 17 ЦК України, можуть представляти юридичну особу - відповідача. Крім того, підставою для відкладення розгляду справи є не відсутність в судовому засіданні представників сторін, а неможливість розгляду справи в даному судовому засіданні зокрема, з причини недостатності поданих документів та доказів.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, справа розглянута відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю Енергобудмонтажсервіс , м. Київ (далі по тексту - ТОВ Енергобудмонтажсервіс ), до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго , смт. Іванків Київської області (далі по тексту - ТОВ Біогазенерго ), всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

03.02.2014 між ТОВ Біогазенерго (замовник) та ТОВ Енергобудмонтажсервіс (підрядник) було укладено Договір підряду № 9-071013 (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає та зобов'язується оплатити, а підрядник зобов'язується виконати влаштування електротехнічної частини насосної станції Теплова електростанція потужністю 18МВт з використанням біопалива в смт. Іванків Київської області. Згідно умов договору:

- загальна вартість робіт та видаткових матеріалів, які підлягають виконанню Підрядником за цим Договором, у відповідності до цінової пропозиції, що передувала укладенню договору, та згідно договірною ціною та локальним кошторисом, (додаток № 1) складає 317 941,62 грн., у тому числі ПДВ - 52 990,27 грн. (пункт 2.1.);

- ціна договору, передбачена п. 2.1. Договору є твердою (пункт 2.2.);

- після підписання договору замовник протягом п'яти банківських днів сплачує підряднику аванс у розмірі 111 279,53 грн. у тому числі ПДВ 20% - 18 546,59 грн. (пункт 2.3.);

- остаточна оплата кожного виконаного етапу робіт здійснюється протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання актів виконаних робіт обома сторонами з врахуванням сплаченого авансу згідно п. 2.3. Договору (пункт 2.4.);

- здавання-приймання кожного об'єкту (об'єму виконаної роботи) виконується згідно з умовами даного Договору, діючими нормами та правилами. Здавання робіт підрядником та приймання їх замовником оформлюється Актом здавання-приймання робіт кожного етапу (пункт 4.1.);

- протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання Замовником належним чином оформленого акту виконаних робіт (ф. КБ-2) та довідки про вартість виконаних робіт (ф. КБ-3), він їх розглядає та підписує у разі погодження, або у разі непогодження надає письмову вмотивовану відмову. У разі, якщо замовник протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту виконаних робіт не підпише його та не надасть підряднику в письмовому вигляді свої заперечення або зауваження стосовно виконаних робіт, роботи вважаються такими, що прийняті замовником в повному обсязі без зауважень. Закінчення визначеного строку для підписання акту виконаних робіт з моменту його отримання Замовником, вважається прийняттям робіт без заперечень та зауважень (пункт 4.2.);

- строк виконання робіт за Договором складає: 50 (п'ятдесят) календарних днів. Строк обчислюється з моменту виконання замовником п. 2.3. Договору (пункт 9.1.);

- Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до моменту повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань (пункт 10.1.)

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду. Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи згідно Договору, про що свідчать залучені до матеріалів справи копії підписаних обома сторонами наступних документів:

- за квітень 2014року: Акт КБ-2в та довідка КБ-3 від 30.04.2014 на суму 249 842,00 грн.;

- за червень 2014 року: Акт КБ-2в та довідка КБ-3 від 30.06.2014р. на суму 62 097,90 грн.

Отже, сторони зафіксували, що роботи загальною вартістю 311 939,90 грн. виконані якісно, в строк та в повному об'ємі, та прийняті замовником без будь-яких зауважень щодо якості або вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Договором (п.п. 2.3, 2.4) передбачено, що замовник протягом п'яти банківських днів сплачує підряднику аванс у розмірі 111 279,53 грн. Кінцевий розрахунок має бути здійснений протягом 5 (п'яти) банківських днів після підписання актів виконаних робіт.

Відтак, кінцевий строк виконання замовником зобов'язань з оплати прийнятих робіт за Актом КБ-2в за червень 2014 року настав 07.07.2014.

Відповідач обов'язок з оплати робіт виконав частково на загальну суму 249 842,00 грн., а саме 05.02.2014 сплачено 111 279,53 грн. авансу та 08.05.2014 сплачено 138 562,47 грн. (згідно Акту КБ-2в за квітень 2014 року), в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 62 097,90 грн. (згідно Акту КБ-2в за червень 2014 року).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відзиві відповідач зазначає, що згідно пункту 9.1. Договору строк виконання робіт за Договором складає 50 календарних днів. Строк обчислюється з моменту виконання замовником п. 2.3. Відповідно до Актів КБ-2в за квітень та червень 2014 будівельні роботи були виконані з порушенням строків, неналежним чином та не в повному обсязі.

Вказані заперечення відповідача судом відхиляються з огляду на наступне.

У відповідності до п. 4.3 Договору, здавання-приймання кожного об'єкту (об'єму виконаної роботи) виконується згідно з умовами даного Договору, діючими нормами та правилами. Здавання робіт підрядником та приймання їх замовником оформлюється Актом здавання-приймання робіт кожного етапу.

Протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання Замовником належним чином оформленого акту виконаних робіт та довідки про вартість виконаних робіт, він їх розглядає та підписує у разі погодження, або у разі непогодження надає письмову вмотивовану відмову. У разі, якщо замовник протягом 5 робочих днів з моменту отримання акту виконаних робіт не підпише його та не надасть підряднику в письмовому вигляді свої заперечення або зауваження стосовно виконаних робіт, роботи вважаються такі, що прийняті замовником в повному обсязі без зауважень. Закінчення визначеного строку для підписання акту виконаних робіт з моменту його отримання замовником, вважається прийняттям робіт без заперечень та зауважень (пункт 4.2. Договору).

Суду не подано доказів того, що у відповідності до наведених умов договору замовник направляв підряднику зауваження щодо обсягу, якості, придатності або строків виконання робіт, відтак, в порядку пункту 4.2 договору роботи вважаються прийнятими.

Посилання відповідача на неповний обсяг виконаних робіт (з огляду на те, що ціна робіт за договором згідно пунктів 2.1, 2.2 є твердою і становить 317 941,62 грн., а робіт за актами було прийнято на суму 311 939,90 грн.) судом відхиляються. Як було зазначено, відповідач прийняв виконані позивачем роботи, без зауважень щодо їх обсягу або якості, а відповідно до ст. 845 ЦК України підрядник має право на ощадливе ведення робіт за умови забезпечення належної якості. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

За таких обставин, позивач мав право вимагати оплати виконаних робіт за ціною, зазначеною у договорі, однак не скористався своїм правом та вимагає оплати лише в сумі вартості робіт, прийнятих за Актами КБ-2в.

Таким чином, оскільки факт належного виконання робіт з боку підрядника підтверджується актами виконаних робіт, які підписані замовником без зауважень та заперечень (копії актів форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3 містяться в матеріалах справи), відповідач по завершенню зазначених робіт упродовж 5 банківських днів з моменту підписання актів виконаних робіт, зобов'язаний був здійснити остаточні розрахунки з позивачем за виконані роботи.

При цьому прострочення виконання робіт, на яке посилається відповідач, не є підставою для нездійснення оплати, а в порядку пункту 5.4 Договору надає право замовнику вимагати сплати неустойки в розмірі 0,1% від вартості прострочених робіт.

Щодо посилань відповідача на те, що договір та документація по договору, зокрема й акти виконаних робіт, з боку відповідача підписані особою, яка не мала повноважень на їх підписання, суд зазначає наступне.

Виходячи з презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Суду не подано жодних доказів того, що відповідач звертався до суду про визнання недійсним договору, і що наявне судове рішення про визнання договору підряду від 03.02.2014 № 9-071013 (спец. № 10 Договір № 1-190713) недійсним.

Крім того, відповідно до ст. 241 ЦК України наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Така ж позиція викладена у пункті 3.4 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Відтак враховуючи вчинення відповідачем фактичних дій на виконання договору (прийняття робіт, здійснення часткової оплати), суд відхиляє послання відповідача на те, що договір та документація по договору підписані особами без належних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем за у сумі 62 097,90 грн., відтак вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 54 239,96 грн. інфляційних втрат (за період 08 липня 2014 - 13 квітня 2017) та 5 160,08 грн. 3% річних (за період 08 липня 2014 - 13 квітня 2017).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з врахуванням втрат від інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64).

Оскільки проценти річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, то обмеження нарахування процентів річних та інфляційних терміном 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України не застосовується.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Відтак, проценти річних мають нараховуватися з наступного дня, коли зобов'язання мало бути виконано та до переддня фактичної сплати (пункт 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 17 грудня 2013 року № 14), однак, в межах періоду, заявленого позивачем до стягнення.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу , протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд врахував, що відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений (в даному випадку липень 2014), помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем , у якому мав бути здійснений платіж (тобто, в даному випадку починаючи з серпня 2014), і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За таких обставин, здійснивши власний розрахунок процентів річних та інфляційних втрат, суд встановив, що з відповідача на користь позивача належать до стягнення 3% річних в сумі 5 154,98 грн. (за період 08.07.14 - 13.04.17) та інфляційні втрати в сумі 53 776,47 грн. (за період серпень 2014 - березень 2017), у зв'язку з чим зазначені вимоги належать до задоволення частково.

Таким чином, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи подані позивачем розрахунки заборгованості, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково, та приймає рішення про стягнення з відповідача 62 097,90 грн. основного боргу, 53 776,47 грн. інфляційних втрат та 5 154,98 грн. 3% річних. Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на обидві сторони пропорційно задоволеним вимогам.

З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 2, 12, 22, 32-34, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю Енергобудмонтажсервіс задовольнити частково .

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Біогазенерго (07201, Київська обл., смт. Іванків, вул. Розважівська, буд. 192, код 33593431)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю Енергобудмонтажсервіс (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, код 35894598)

62 097,90 грн. (шістдесят дві тисячі дев'яносто сім гривень дев'яносто копійок) основного боргу,

5 154,98 грн. (п'ять тисяч сто п'ятдесят чотири гривні дев'яносто вісім копійок) 3% річних ,

53 776,47 грн. (п'ятдесят три тисячі сімсот сімдесят шість гривень сорок сім копійок) інфляційних втрат ,

1 815,44 грн. (одну вісімсот п'ятнадцять гривень сорок чотири копійки) судового збору .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 07.08.2017.

Суддя О.В. Конюх