Постанова

від 02.08.2017 по справі 927/735/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2017 р. Справа№ 927/735/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Даниленко Т.О.

за участю представників:

від прокуратури: Такташов О.Я. - представник за посвідченням № 044658 від 26.10.2016р.

від позивача-1:не з'явився

від позивача-2:не з'явився .

від третьої особи на стороні позивачів: не з'явився

від відповідача-1:не з'явився

від відповідача-2 (апелянта): Охріменко О.О. - представник по довіреності № 823 від 30.12.2016р.

від відповідача-3:не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державної продовольчо-зернової корпорації України"

на рішення господарського суду Чернігівської області від 26.12.2016р.

у справі № 927/735/16 (суддя Мурашко І.Г.)

за позовом заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави

в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області

до 1) Виконавчого комітету Ічнянської міської ради Чернігівської області;

2) публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

3) Ічнянської міської ради

про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету

Ічнянської міської ради; визнання недійсним свідоцтва про право

власності на нерухоме майно;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 26.12.2016р. задоволено повністю.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 26.12.2016р. та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було невірно застосовані норми матеріального права, призвели до прийняття невірного рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2017р. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державної продовольчо-зернової корпорації України" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів: Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2017р. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державної продовольчо-зернової корпорації України" прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду на 15.03.2017р.

02.02.2017р. до канцелярії Київського апеляційного господарського суду від представника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області надійшли письмові пояснення по суті спору.

02.02.2017р. від представника прокуратури надійшли до канцелярії Київського апеляційного господарського суду заперечення на апеляційну скаргу.

24.02.2017р. до канцелярії Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача-2 надійшли додаткові пояснення по суті спору.

06.03.2017р. від відповідача 3 та відповідача 1 до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшло клопотання про розгляд справи без їх участі.

06.03.2017р. до канцелярії Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача-3 та відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Розпорядженням від 13.03.2017р. у зв'язку з участю судді Сухового В.Г., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у ХІV позачерговому з'їзді суддів України, призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів Власова Ю.Л., Михальської Ю.Б.,

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2017р. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державної продовольчо-зернової корпорації України" прийнято до апеляційного провадження.

14.03.2017р. через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача 2 надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2017р. розгляд апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Державної продовольчо-зернової корпорації України" відкладено на 26.04.2017р.

24.04.2017р. від відповідача 3 та відповідача 1 до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі.

Розпорядженням від 25.04.2017р. у зв'язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів Власова Ю.Л., Станіка С.Р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017р. апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державної продовольчо-зернової корпорації України" прийнято до апеляційного провадження у визначено складі суддів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2017р. розгляд апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Державної продовольчо-зернової корпорації України" було відкладено на 14.06.2017р.

12.06.2017р. від відповідача 3 до канцелярії Київського апеляційного господарського суду надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2017р. відкладено розгляд справи на 11.07.2017р.

06.07.2017р. через канцелярію Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача-2 надійшли додаткові пояснення по суті спору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.07.2017р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державної продовольчо-зернової корпорації України" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів: Власова Ю.Л.. Гончарова С.А.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2017р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державної продовольчо-зернової корпорації України" до провадження у визначеному складі суддів, відкладено розгляд справи на 02.08.2017р.

Присутній в судовому засіданні 02.08.2017р. представник скаржника підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити з підстав викладених у ній та просив рішення господарського суду Чернігівської області від 26.12.2016р. скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник прокуратури , з урахуванням поданого відзиву та доповнень до нього, заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники позивача 1 та 2, третьої особи на стороні позивача, відповідачів 1 та 3 в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників позивача 1 та 2, третьої особи на стороні позивача, відповідачів 1 та 3 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, та, за таких обставин, розгляд справи за відсутності представників позивача 1 та 2, третьої особи на стороні позивача, відповідачів 1 та 3 є можливим.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державна акціонерна компанія "Хліб України" була утворена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996р. № 1000 "Про утворення Державної акціонерної компанії "Хліб України" у формі відкритого акціонерного товариства, до статутного фонду якого також увійшло майно державних підприємств згідно з додатком 3, в тому числі і майно Ічнянського хлібоприймального підприємства, шляхом їх перетворення у дочірні підприємства Компанії (з урахуванням постанови КМУ 05.11.1997р. №1218 "Про прискорення приватизації хлібоприймальних та хлібозаготівельних підприємств"). При цьому, виходячи зі змісту статуту ДАК "Хліб України", затвердженого постановою КМУ від 12.11.1996р. № 1375, майно Компанії є власністю держави і закріплюється за Компанією на праві повного господарського відання (п. 8).

Постановою КМУ від 14.03.2001р. № 240 було затверджено новий статут ДАК "Хліб Україна" (в редакції постанови КМУ від 02.07.2007р. № 887), згідно якого джерелами формування майна Компанії є, зокрема майно, що передане засновником. Майно передане засновником до статутного фонду Компанії на праві господарського відання. Компанія стосовно переданого їй засновником до статутного фонду державного майна, яке включене до переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може вчиняти дії, наслідком яких може бути відчуження майна, в тому числі передача його до статутного фонду інших господарських організацій, передача в заставу тощо, до виключення такого майна із зазначеного переліку об'єктів (п.п. 34-36, 38).

Державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" було утворено у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010р. № 764 "Про заходи з утворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України". Постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2010р. № 764 постановлено ліквідувати дочірні підприємства ДАК "Хліб України", в тому числі Ічнянське хлібоприймальне підприємство (код ЄДРПОУ 05430490), утворити державне підприємство "Державна продовольчо - зернова корпорація України" (надалі по тексту - ДП "ДПЗК України"), статутний капітал якого сформувати шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств Державної акціонерної компанії "Хліб України", що ліквідуються, з подальшим утворенням на їх базі відокремлених підрозділів підприємств. Зобов'язано Міністерство аграрної політики та продовольства України здійснити в установленому порядку заходи, пов'язані з утворенням підприємства, його державною реєстрацією та включенням до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації (з урахуванням внесених змін постановою КМУ № 85 від 09.02.2011р.).

16.09.2010р. було проведено державну реєстрацію юридичної особи Державного підприємства "Державна продовольчо - зернова корпорація України" (код ЄДРПОУ 37243279) за № 1 070 102 0000 041235. Статутний капітал Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" було сформовано за рахунок передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств Державної акціонерної компанія "Хліб Україна", що ліквідувались, в тому числі Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанія "Хліб України" "Ічнянське хлібоприймальне підприємство".

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегією суддів встановлено, що на підставі акта приймання-передачі цілісного майнового комплексу від 30.03.2011р. № 47, комісія з ліквідації дочірнього підприємства Державна акціонерна компанія "Хліб України" "Ічнянське хлібоприймальне підприємство" передало, а Державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" прийняло цілісний майновий комплекс ДП ДАК "Хліб України" "Ічнянське хлібоприймальне підприємство", за адресою вул. Вокзальна, 140, м. Ічня, Ічнянський район, Чернігівська область, до якого увійшли наступні будівлі та споруди: адмінбудівля (інвентарний номер 23); активна вентиляція скл. 6 (інвентарний номер 26); будівля прохідної (інвентарний номер 14); будівля складу електродвигунів (інвентарний номер 32); вагова будка (інвентарний номер 40); візировочна площадка (інвентарний номер 321); водопровід (інвентарний номер 33); ворота (інвентарний номер 322,323); господарська будівля (інвентарний номер 16) (Г-1); зерноочисна башня (інвентарний номер 38); зерносклад №1 (інвентарний номер 1); зерносклад № 10 (інвентарний номер 10); зерносклад № 2 (інвентарний номер 2); зерносклад № 3 (інвентарний номер 3); зерносклад № 5 (інвентарний номер 5); зерносклад № 6 (інвентарний номер 6); зерносклад № 7 (інвентарний номер 7); зерносклад № 8 (інвентарний номер 8); зерносклад № 9 з активною вентиляцією (інвентарний номер 9); магазин (інвентарний номер 43); мехмайстерня (інвентарний номер 30); млин (інвентарний номер 348); навіс (інвентарний номер 282); навіс (інвентарний номер 525); навіс для вагів 30тн. (інвентарний номер 39); насінневий склад (інвентарний номер 314); насінневий цех (інвентарний номер 11); норійна вишка скл. 1 (інвентарний номер 36); норійна вишка скл. 10 (інвентарний номер 34); норійна вишка скл. 9 (інвентарний номер 35); огорожа території дерев'яна (інвентарний номер324); огорожа території залізобетонна (інвентарний номер 325); площадка асфальтобетонна (інвентарний номер 41); побутовий корпус двоповерховий (інвентарний номер 37); прохідна галерея скл. № 10 (інвентарний номер 27); резервуари (інвентарний номер 31); склад матеріальний з складом ГСМ (інвентарний номер 313); склад матеріальний з гаражем (інвентарний номер 333); столярна майстерня (інвентарний номер 42); зерносушарка БАС -1 (2шт.) (інвентарний номер 326,327); зерносушилка ДСП-32 (інвентарний номер 202) та інші об'єкти (далі- спірне майно).

Зазначений акт підписаний головою комісії з ліквідації ДП ДАК "Хліб України" "Ічнянське хлібоприймальне підприємство", генеральним директором ДП "Державна продовольчо - зернова корпорація України" та затверджено Міністерством аграрної політики та продовольства України.

При цьому, колегією суддів відзначається, що виходячи зі змісту установчих документів ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" засновано на основі державної власності, входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України і є підзвітним йому. Джерелами формування майна підприємства є, зокрема, майно, що передане йому на баланс відповідно до рішення про створення підприємства. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (п.п. 1.1, 4.1, 5.1, 5.3 статуту з урахуванням змін та доповнень).

06.06.2011р. Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо перетворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" у державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо - зернова корпорація України" та прийняв постанову № 593 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010р. № 764".

Постановою від 06.06.2011р. № 593 Кабінет Міністрів України встановив, що 100 відсотків акцій державного публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінетом Міністрів України. Державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо. Кабінет Міністрів України встановив, що повноваження з управління корпоративними правами держави щодо державного публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України та зобов'язав останнього здійснити у встановленому порядку заходи, пов'язані з перетворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

На виконання постанов Кабінету Міністрів України № 764 від 11.08.2010р. та № 593 від 06.06.2011р., Міністерством аграрної політики та продовольства України видано наказ від 07.07.2011р. за № 325, згідно якого державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (код ЄДРПОУ 37243279) мало бути реорганізовано шляхом перетворення у публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (п.1). Визначено, що публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" є правонаступником майнових прав та обов'язків державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (п.2). Статутний капітал ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" сформовано на базі майна ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (п.4). Аналогічні положення містяться в передавальному акті від 30.09.2011р., затвердженому Міністерством аграрної політики та продовольства України.

Крім того, Міністерством аграрної політики та продовольства України було прийнято наказ від 17.11.2011р. № 634 "Про деякі питання діяльності ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України", яким наказано створити публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" шляхом перетворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та затвердити його статут (п.1).

18.11.2011р. проведено державну реєстрацію припинення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" за № 10701120035041235. При цьому, 18.11.2011р. проведено державну реєстрацію публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" за № 10701450000045105, створеного в результаті перетворення Державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку на весь обсяг статутного капіталу ПАТ "ДПЗК України", у тому числі і на комплекс нежитлових будівель за адресою, вул. Вокзальна,140, м. Ічня, Ічнянський район, - було проведено реєстрацію випуску акцій товариства у кількості 8677170 простих іменних акцій згідно свідоцтва № 529/1/11 від 06.12.2011р. та акта оцінки майна ДП "ДПЗУ України" від 26.09.2011р.

Колегією суддів відзначається, що згідно наявного в матеріалах справи листа Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 12/01/26696 від 19.12.2016р., станом на дату розгляду справи, державна частка у статутному капіталі ПАТ "ДПЗК України" становить 100%, органом управління є Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Відповідно до п. 1.4 Статуту публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 634 від 17.11.2011р., засновником ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" є держава в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження з управління корпоративними правами товариства відповідно до постанови КМУ № 593 від 06.06.2011р. здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України. Товариство є правонаступником всіх прав і обов'язків державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, 18.11.2011р. було складено акт приймання-передачі майна, майнових прав та обов'язків до публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", згідно якого Державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" передало, а публічне акціонерне товариство "Державна продовольчозернова корпорація України" прийняло майновий комплекс державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України". Згідно витягу з переліку необоротних активів (у тому числі й нерухомого майна) до статутного капіталу ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в процедурі реорганізації шляхом перетворення ДП "Державна продовольчо-зернова корпорація України", як вклад було передано, зокрема Ічнянське хлібоприймальне підприємство, до складу якого увійшло вищезазначене спірне майно. Зазначений акт підписаний, завірений печатками обох сторін та затверджений Міністерством аграрної політики та продовольства України.

Враховуючи той факт, що чинним Господарським кодексом України прямо не передбачено зміну правового режиму майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній власності, внаслідок передачі державного майна засновником до статутного фонду державного акціонерного товариства чи до статутного фонду створеного останнім дочірнього підприємства, а відтак, правовий режим цього майна належить визначати виходячи зі змісту актів про створення товариства та його установчих документів.

Відповідно до 115 Цивільного кодексу України господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. При цьому вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речові або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищезазначене, набуття товариством права власності на майно, передане засновниками до його статутного фонду, відбувається у разі волевиявлення засновників на передачу цього майна саме у власність. Наявність такого волевиявлення презумується у цивільних правовідносинах, за умови що інше не передбачено законом чи установчими документами юридичної особи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, колегією суддів встановлено, що у відповідності до постанов КМУ № 1000 від 22.08.1996р. "Про утворення Державної акціонерної компанії "Хліб України" та № 1218 від 05.11.1998р. "Про прискорення приватизації хлібоприймальних та хлібозаготівельних підприємств" майно державного підприємство Ічнянське хлібоприймальне підприємство увійшло до статутного фонду Державної акціонерної компанії "Хліб України". При цьому, виходячи зі змісту статуту ДАК "Хліб України", затвердженого постановою КМУ № 1375 від 12.11.1996р., майно Компанії є власністю держави і закріплюється за Компанією на праві повного господарського відання (п. 8).

!!!!!!!!!!!Згідно з Постановою КМУ № 764 від 11.08.2010р. було створено Державне підприємство "Державна продовольчо -зернова корпорація України", статутний фонд якого було сформовано шляхом передачі до нього дочірніх підприємств ДАК "Хліб України", що ліквідувались, в тому числі "Ічнянського хлібоприймального підприємства". При цьому пунктом 5.1 статуту ДП "Державна продовольчо - зернова корпорація України" передбачено, що майно підприємства є державною власністю і закріплюється ним на праві господарського відання.

Таким чином, судом встановлено, що у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 № 1000, Статуту ДАК "Хліб України", спірне майно, передане до статутного капіталу ДАК "Хліб України", а в подальшому державному підприємству Державна продовольчо- зернова компанія, правонаступником якої є ПАТ Державна продовольчо - зернова компанія України, перебувало на праві господарського відання.

Виходячи із змісту установчих документів та приписів ст.ст. 73, 74 Господарського кодексу України ДП "Державна продовольчо - зернова корпорація України" належало до державних унітарних комерційних підприємств.

Частиною 7 ст. 74 Господарського кодексу України передбачено, що державне унітарне комерційне підприємство може бути перетворено у випадках та у порядку, передбачених законом, у корпоратизоване підприємство (державне акціонерне товариство), особливості діяльності якого визначаються цим кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Господарського кодексу України (в редакції чинній станом на 18.11.2011), у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Виходячи зі змісту ст. 115 Цивільного кодексу України, ст. 85 Господарського кодексу України, товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками саме у власність. Однак, докази передання державою в особі Кабінету Міністрів України спірного майна саме у власність ПАТ "ДПЗКУ" в матеріалах справи відсутні. Судом встановлено, що у статутний фонд відповідача-2 як правонаступника ДП "Державна продовольчо - зернова корпорація України" увійшов спірний майновий комплекс "Ічнянське хлібоприймальне підприємство". Водночас відповідачами не було доведено, що спірний майновий комплекс був переданий до статутного фонду ПАТ "Державна продовольчо - зернова корпорація України" на підставі акту приймання - передачі від 18.11.2011 саме у його приватну власність, а не на підставі іншого речового права, зокрема, права господарського відання, на підставі якого спірне майно знаходилось у статутному фонді ДП "Державна продовольчо - зернова корпорація України", правонаступником якого є останній.

Зазначене узгоджується з приписами Постанови Кабінету Міністрів України № 593 від 06.06.2011 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 № 764" на підставі якої було перетворено ДП "Державна продовольчо - зернова корпорація України" у державне акціонерне товариство ПАТ "Державна продовольчо - зернова корпорація України", згідно якої відповідач - 2 не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

Статтею 136 Господарського кодексу України встановлено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

При цьому, право господарського відання також підлягає обов"язковій реєстрації у відповідності до вимог ст. 4 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"

Частиною 5 ст. 75 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 11 ЗУ "Про управління об'єктами державної власності" передбачено, що державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 86 Господарського кодексу України передбачено, що забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.

Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" від 07.07.1999 року за № 847-ХIV, затверджено перелік об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, до якого увійшов спірний майновий комплекс Ічнянське хлібоприймальне підприємство (вул. Вокзальна, 140, м. Ічня, Ічнянський район, Чернігівська область).Водночас спірний майновий комплекс не був включений до переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані. Таким чином, майно вказаного підприємства знаходиться у державній власності та не могло бути не приватизоване не корпоратизоване, всупереч твердженням відповідачів.

Згідно ч. 2 ст. 141 Господарського кодексу України, управління об'єктами державної власності відповідно до закону здійснюють Кабінет Міністрів України і, за його уповноваженням, центральні та місцеві органи виконавчої влади.

Управління та розпорядження державним майном здійснюється з додержанням приписів Закону України "Про управління об'єктами державної власності",Закону України "Про приватизацію державного майна", постанови КМУ від 06.06.2007 № 803 Про затвердження порядку відчуження об'єктів державної власності", що визначають органи, уповноважені розпоряджатися державним майном та порядок зміни ним державної форми власності на іншу.

Частиною 9 ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 № 185-V (в редакції станом на18.11.2011) визначено, що господарські організації, створені на базі об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, до виключення їх з переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не можуть вчиняти дії стосовно майна, переданого до їх статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо. Тобто, такі суб'єкти господарювання не мають права розпоряджатися зазначеним майном.

Згідно п. 5.5 Статуту відповідача- 2, ДП "Державна продовольчо - зернова корпорація України" не має права відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, підприємство має право лише за попередньою згодою Уповноваженого органу управління на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом.. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, у тому числі передавати майно в оренду, підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Господарським кодексом України та іншими законами України.

Передача об'єктів права державної власності щодо цілісних майнових комплексів підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України. Однак, згідно матеріалів справи, спірне майно не передавалось у власність товариства, а лише надавалось йому для здійснення статутної діяльності, а відтак, Кабінетом Міністрів України не приймалось рішення про зміну правового режиму спірного цілісного майнового комплексу. Ічнянське хлібоприймальне підприємство (вул. Вокзальна, 140, м. Ічня, Ічнянський район, Чернігівська область), яке не було виключено з переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації.

Зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній власності, внаслідок передачі державного майна засновником до статутного фонду державного акціонерного товариства чи до статутного фонду створеного останнім дочірнього підприємства, - чинним законодавством не передбачена.

Відповідно до ч. 7 ст. 74 Господарського кодексу України (в редакції станом на 18.11.2011) під терміном "державне акціонерне товариство" розуміється державне унітарне комерційне підприємство, перетворене у випадках та порядку, передбачених законом, на корпоратизоване підприємство.

У відповідності до п. 1.3 листа Міністерства юстиції України від 11.01.2007 № 19-32/2 Роз'яснення порядку реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна залежно від форми власності, власником майна, переданого до статутного фонду державного акціонерного товариства, є держава в особі Кабінету Міністрів України (чи іншого органу виконавчої влади, який виступив засновником такого товариства), майно якої передано до статутного фонду державного акціонерного товариства.

Статтею 73 Господарського кодексу України передбачено, що майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Таким чином, державне майно, яке закріплювалось за корпоратизованим державним підприємством на праві господарського відання, до завершення процедури корпоратизації, перебуває у створеного акціонерного товариства на праві господарського відання.

У відповідності до ч.ч. 2, 4 ст. 182 Цивільного кодексу України, порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом. Зі змісту ч. 1 ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" вбачається, що державна реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється на підставі документів, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно.

21 грудня 2011 року Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо - зернова корпорація України", в особі філії "Ічнянське хлібоприймальне підприємство", звернулось до Ічнянської міської ради листом від 21.12.2011 № 194 з проханням про надання дозволу на виготовлення свідоцтва на право власності на спірне нерухоме майно за адресою: вул. Вокзальна, 140, м. Ічня, Чернігівська область (а.с.89, т. 1/4).

Виконавчий комітет Ічнянської міської ради, розглянувши наступні документи: проект рішення виконавчого комітету, лист філії ПАТ "Державна продовольчо - зернова корпорація України" Ічнянське хлібоприймальне підприємство № 194 від 21.12.2011 року, довідку з ЄДРПОУ по відповідачу -2, виписку з ЄДРПОУ по відповідачу-2, акт приймання - передачі цілісного майнового комплексу від 30.03.2011 року № 47, затверджений Міністерством аграрної політики та продовольства України, передавальний акт від 30.09.2011, затверджений заступником Міністерства аграрної політики та продовольства України, передавальний акт № 47 від 21.11.2011 року, а також постанову КМУ від 11.08.2010 № 764 "Про заходи з утворення ДП "ДПЗК України" та від 06.06.2011 № 593 "Про внесення змін до постанови КМУ від 11.08.2010 № 764", наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2011 № 325 "Про реорганізацію шляхом перетворення ДП "ДПЗК України", керуючись п. 8.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, прийняв оскаржуване рішення від 28.12.2011 № 263 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомості в м. Ічня, вул. Вокзальна, 140" за Публічним акціонерним товариство "Державна продовольчо - зернова корпорація України" (а.с.21, т.1/3).

На підставі зазначеного рішення Ічнянською міською радою було видано Публічному акціонерному товариству "Державна продовольчо - зернова корпорація України" спірне свідоцтво про право власності від 27.01.2012 за № 5002 серії САВ 680823 на комплекс, виробничі приміщення хлібоприймального підприємства, загальною площею 13967,2 кв.м. за адресою: вул. Вокзальна, 140, м. Ічня, Чернігівська область. (а.с.22, т.1/3).

Пунктом 8.1 "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", затвердженого наказом МЮУ № 7/5 від 07.02.2002 (чинного станом на 28.12.2011), передбачено, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування, зокрема, юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками).

Однак, при розгляді спору суд виходить з того, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції станом на 28.12.2011), обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, в тому числі і право господарського відання. Отже, орган реєстрації повинен дослідити надані документи та встановити, яке саме право, згідно наданих документів, підлягає державній реєстрації.

Згідно ст..24 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" , у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують (п.4); Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті, не позбавляє заявника права повторно звернутися із заявою за умови усунення перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень (ч.3).

З наданих відповідачем-2 документів для реєстрації права на спірне майно вбачається, що фактична зміна статусу спірного майна з державної на приватну власність суперечить постанові Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 № 593, яка чітко передбачає відсутність у відповідача-2 права розпорядження щодо майна переданого засновником (державою) до його статутного капіталу в якості внеску, а тому, на думку суду, враховуючи наявність в поданих відповідачем-2 документах Постанови КМУ №593, відповідачі 1,3 не мали право приймати оскаржуване рішення , на підставі якого відповідачу-2 було видане оскаржуване свідоцтво про право власності , що не передбачає будь-яких обмежень прав відповідача-2 на спірне майно.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституцією України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В силу норми, закріпленої в ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Вимога про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Ічнянської міської ради від 28.12.2011 за № 263 "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомості в м. Ічня, вул. Вокзальна, 140", заявлена у комплексному поєднанні з вимогою про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірне нерухоме майно, яке видане на підставі оскаржуваного рішення. При цьому свідоцтво про право власності є правовстановлюючим документом, на підставі якого здійснюється державна реєстрація права власності (ст. 27 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"), а тому позов про визнання недійсним свідоцтва про право власності може бути предметом розгляду в господарських судах як окремий спосіб захисту спрямований на поновлення порушених прав у судовому порядку.

Таким чином, виходячи з того, що прокурором доведено порушення інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства аграрної політики та продовольства України, що полягає у неправомірному вибутті майнового комплексу Ічнянське хлібоприймальне підприємство (вул. Вокзальна, 140, м. Ічня, Ічнянський район, Чернігівська область) з державної власності, суд дійшов висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню.

Вищий господарський суду України дійшов аналогічних висновків в постановах від 22.12.2015 по справі № 922/2336/15, від 23.12.2015 по справі № 922/2256/15 та від 02.11.2016 по справі № 922/2751/15.

Доводи відповідача-2 відносно того, що Вищий адміністративний суд України в постанові від 21.07.2015 по справі № К/800/64162/13 встановив, що держава в особі Кабінету Міністрів України прийняла рішення про зміну правового режиму спірного майна в рамках процедури реорганізації ДП "ДПЗКУ" у ПАТ "ДПЗКУ" , що здійснювалась на виконання приписів постанови КМУ від 06.06.2011 № 593, судом до уваги не приймаються, оскільки висновки зроблені в межах адміністративної справи не стосувались предмету її розгляду (спір про зобов'язання Реєстраційної служби вчинити дії щодо видачі свідоцтва про право приватної власності), та були оціночним судженням, а не преюдиціальним фактом встановленим судом.

Відповідачем - 2 було подано заяву від 18.08.2016 за № 130-2-12/4358 про сплив позовної давності, згідно якої останній просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити прокурору в задоволенні заявленого позову (а.с.108-111, т.1/2). Відповідачі 1,3 заяву про сплив позовної давності підтримали.

У відповідності до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Водночас, абз. 3 пункту 1.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013 № 10 передбачено, що оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України, абзац третій частини другої статті 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 4.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013 № 10 визначено, якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

На виконання вимог ухвал суду від 22.08.2016, від 12.09.2016 позивачем-1 надано письмові пояснення відносно заяви відповідача-2 про застосування наслідків позовної давності, згідно яких Кабінет Міністрів України ствердив, що не володів інформацією про порушення прав та інтересів держави до отримання позовної заяви, поданої прокурором, а тому останній вважає, що строки звернення до суду за захистом не є пропущеними (а.с.50-51, т.2/2). На запит прокуратури Чернігівської області № 05-64-16 від 02.09.2016, Секретаріат Кабінету Міністрів України надав відповідь листом від 30.09.2016 № 15102/0/2-16, з якої вбачається що у позивача-1 була відсутня інформація стосовно факту прийняття рішень виконавчими комітетами органів місцевого самоврядування, прийнятих протягом 2011-2012 років за заявами ПАТ "ДПЗК України" стосовно оформлення права приватної власності на цілісний майновий комплекс дочірнє підприємство ДАК "Хліб України" "Ічнянське ХПП" (а.с. 78. т.2/2).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 32 вказаного Кодексу доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач-2 не надав до суду належних доказів на підтвердження повідомлення позивача -1 Кабінет Міністрів України про оформлення права власності на майновий комплекс дочірнє підприємство ДАК "Хліб України" "Ічнянське ХПП". Доводи відповідача-2 про обізнаність Кабінету Міністрів України в особі Міністерства юстиції України про реєстрацію за ПАТ "ДПЗК України" права власності на спірний комплекс, виходячи з того, що державна реєстрація прав є публічною та держателем Державного реєстру прав є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної реєстрації прав - Міністерство юстиції України, залишені судом поза увагою виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" організаційну систему державної реєстрації прав становлять, окрім Міністерства юстиції України, територіальні органи останнього, суб'єкти державної реєстрації прав (виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації), акредитовані суб'єкти, державні реєстратори. Міністерство юстиції України забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, здійснює нормативно - правове регулювання у сфері державної реєстрації прав, забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, та є його держателем, однак Міністерство юстиції України не здійснює моніторинг Державного реєстру прав, а від так, дату реєстрації права приватної власності на цілісний майновий комплекс Ічнянське ХПП не можна вважати днем, коли КМУ в особі МЮУ мало дізнатись про реєстрацію права власності відповідача -2 на спірні об'єкти нерухомості, всупереч твердженням останнього.

Таким чином, суд дійшов висновку, що строк позовної давності на звернення за захистом до суду з вимогою про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Ічнянської міської ради від 28.12.2011 № 263 та про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.01.2012 № 5002 серії САВ № 680823, позивачем -1 Кабінетом Міністрів України пропушено не було.

Відповідач-2 ствердив, що повідомляв Міністерство аграрної політики та продовольства України про оформлення права власності на цілісний майновий комплекс "Ічнянське хлібоприймальне підприємство" листом від 28.03.2012 за № 130-2-802/2-15/2032 (а.с. 113-117, т.1/2). Відповідач-2 надав до суду належним чином завірену копію витягу з Журналу про реєстрацію вихідної кореспонденції за період з 15.03.2012 № 130-7-679/2-17/1656 по 20.04.2012 № 130-3-17/2523, на підтвердження направлення листа - повідомлення від 28.03.2012 за № 130-2-802/2-15/2032 на адресу позивача-2 (а.с.83-85, т.2/2). У судовому засіданні 19.10.2016 судом було оглянуто оригінал зазначеного Журналу та встановлено, що Журнал вихідної кореспонденції віповідача-2 не прошитий, не пронумерований та не скріплений печаткою підприємства відповідача-2 (а.с.150-151, т. 2/2).

Враховуючи що Журнал обліку вихідної кореспонденції ПАТ "Державна продовольчо - зернова корпорація України" не оформлений належним чином, а доказів отримання зазначеного листа позивачем 2 до матеріалів справи не надано, суд дійшов висновку, що відповідачем -2 не доведено належними доказами факт повідомлення позивача -2 Міністерство аграрної політики та продовольства України про оформлення права власності на майновий комплекс "Ічнянське хлібоприймальне підприємство" (вул. Вокзальна, 140, м. Ічня, Чернігівська область). Як наслідок, позивачем -2 Міністерством аграрної політики та продовольства України не було пропущено строку звернення до суду за захистом порушених прав.

Виходячи з вищевикладеного, судом відхилено заяву відповідача-2 про застосування наслідків спливу позовної давності.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Чернігівської області від 26.12.2016р. у даній справі є обґрунтованим та таким, що прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі безпідставні, необґрунтовані та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення господарського суду Чернігівської області від 26.12.2016р. у справі № 927/735/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 26.12.2016р. у справі № 927/735/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 927/735/16 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді Ю.Л. Власов

С.А. Гончаров