Ухвала

від 08.08.2017 по справі 182/4123/17

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/4123/17

Провадження № 2/0182/3048/2017

У Х В А Л А

Іменем України

08.08.2017 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Багрова А.Г. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 03.08.2017 року звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору оренди земельної ділянки , що укладений між ними 05.01.2017 року, недійсним, стягнення упущеної вигоди в подвійному розмірі 336600 грн., зобов'язати його повернути відповідачу земельну ділянку.

07.08.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на земельну ділянку площею 2 га. з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, кадастровий номер № 1222982800:04:003:0290, що належить відповідачу ОСОБА_2 на праві власності. В обґрунтування заяви зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на земельну ділянку може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки відповідач іншого цінного майна не має, живе на пенсію свого батька, якої очевидно не вистачить для виплати завданих збитків.

Відповідно до статті 151 ЦПК України передбачено, що „ суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

2. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 152 ЦПК України позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві.

Відповідно до ч. 3ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз'яснено в пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" N 9 від 2 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Проте, зі змісту заяви про забезпечення , висновок про наявність вищезазначених обставин зробити не можна.

Як вбачається із доданих документів до позовної заяви та заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 не долучено довідки про вартість земельної ділянки площею 2 га. з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Криничуватської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, кадастровий номер № 1222982800:04:003:0290, що належить відповідачу ОСОБА_2 на праві власності , окрім того у доданих документах відсутні також відомості щодо підтвердження розміру упущеної вигоди, що позбавляє суд можливості вирішити питання про співмірність заявлених вимог.

До того ж, встановлені п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України обмеження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення, на теперішній час фактично унеможливлює відчуження відповідачем належної йому земельної ділянки, яка має цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Забезпечення позову спрямоване перш за все проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, враховуючи вище викладене, суд дійшов до висновку, що вжиття заходів забезпечення позову заявлених заявником шляхом накладення арешту на земельну ділянку товарного сільскогосподрського виробництва не може вплинути на виконання рішення суду з огляду на наявний в державі мораторій, а тому припущення заявника що невжиття заходів забезпечення шляхом арешту цієї земельної ділянки може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду є необгрунтованими .

За таких обставин, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позов в зв'язку із відсутністю підстави для застосування обраного позивачем способу забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 151-153 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Копію ухвали направити ОСОБА_1.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області ( м. Кривий ріг) через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-ти денний строк з дня отримання ухвали апеляційної скарги.

Суддя: ОСОБА_3