Рішення

від 16.05.2018 по справі 182/4123/17

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/4123/17

Провадження № 2/0182/116/2018

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.05.2018 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Багрової А.Г.

за участю секретаря судового засідання - Снєгульської В.М.

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

представника третьої особи - ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ФГ „Лани Климчука» , про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, стягнення упущеної вигоди.

Заяви по суті справи.

Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2 та просить суд визнати недійсним договір оренди земельного паю від 05.01.2017 року, укладений між ним та ОСОБА_2 у зв'язку з введенням в оману зі сторони ОСОБА_2, повернути сторони у первісний стан: стягнути з ОСОБА_2 на його користь упущену вигоду у подвійному розмірі - 336600 грн. та зобов'язати ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 земельний пай. (а.с 2-5)

В обґрунтування позову позивач послався на те, що 05 січня 2017 року між ним та відповідачем був укладений письмовий договір оренди земельної ділянки на 7 років з 05.01.2017 року по 05.01.2024 року та ОСОБА_2 отримав 20000 грн. в рахунок орендної плати за договором. Після укладення договору та передання земельної ділянки він розпочав її обробку та посівну компанію. В травні 2017 року відповідач став вимагати гроші за орендну плату, на що він показав розписку ОСОБА_2 про те, що кошти вже сплачені. Згодом він дізнався, що земельна ділянка, що належить ОСОБА_2 з 2014 року перебуває в оренді ФГ „Лани Климчука» строком на 10 років, тобто до 2024 року. Оскільки при укладенні договору оренди відповідач застосував обман, то договір слід визнати недійсним та стягнути з відповідача завдані збитки у подвійному розмірі. Завдані збитки відповідача полягають у тому, що він вимушено втрачає доходи , на які розраховував при укладенні договору оренди земельної ділянки.

Відповідач подав відзив на позовну заяву та просить суд відмовити в позові позивачу, оскільки на час укладення договору з позивачем земельна ділянка не перебувала в оренді ФГ „Лани Климчука» , а позивач починаючи з травня 2016 року і до звернення з цим позовом до суду договір оренди не зареєстрував відповідно до вимог чинного законодавства, а тому не мав права приступити до її використання. Окрім того, у зв'язку з тим, що позивач не зареєстрував договір оренди земельної ділянки, то він є нікчемним і визнання його недійсним в судовому порядку не вимагається. Обвинувачення позивача щодо введення його в оману є безпідставними, а тому підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення упущеної вигоди немає (а.с. 99-100).

ФГ „Лани Климчука» подало до суду письмові пояснення та просить суд відмовити в задоволенні позову позивача, оскільки обставини введення в оману позивача відповідачем ОСОБА_2 при укладенні договору оренди земельної ділянки не підтверджено, права позивача відповідачем не порушено, підстав для стягнення з відповідача упущеної вигоди немає.(а.с. 94-97)

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 08.08.2017 року по справі відкрито провадження (а.с. 33).

Ухвалою суду від 08.08.2017 року позивачу відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову (а.с.31-32).

Ухвалою суду від 31.01.2018 року відмовлено в прийнятті заяви відповідача про визнання позову(а.с.57-58)

Ухвалою суду від 31.01.2018 року залучено до участі у справі ФГ „Лани Климчука» як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору(а.с.57-58).

Судом витребувано з головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області відомості щодо прав користування земельною ділянкою, яка належить на праві власності ОСОБА_2

Інших заяв та клопотань учасниками справи не подавалось

Ухвалою суду від 16.05.2018 року закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.132)

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач та представник відповідача проти позову заперечували та просили суд від мовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову позивача заперечувала та просила суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Судом встановлено .

Земельна ділянка площею 2000 кв.м. , кадастровий номер №1222982800-04-003-0290, що розташована в Кринчуватській сільській раді, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ №154882 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 (а.с.14).

В травні 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбулась домовленість щодо передання земельної ділянки, полощею 2га, в оренду на сім років, починаючи з 05 січня 2017 року до 05.02.2024 року, про що було підписано заяви та письмово попереджено попереднього орендаря земельної ділянки , які посвідчено в Криничуватській сільській раді (а.с. 19-22).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 05.01.2017 року підписали договір оренди земельної ділянки (а.с.8-12)

Зазначений договір оренди земельної ділянки після його підписання сторонами у встановленому законом порядку зареєстровано не було.

Станом на час звернення позивача з цим позовом до суду в серпні 2017 року договір оренди земельної ділянки, що укладений між сторонами , у встановленому законом порядку зареєстровано не було, що було підтверджено в судовому засіданні позивачем ОСОБА_1

Згідно пояснень сторін в судовому засіданні, судом встановлено, що ОСОБА_1 з часу домовленості з ОСОБА_2 про оренду земельної ділянки та підписання письмового договору, без державної реєстрації права оренди земельної ділянки, приступив до її використання та користується земельною ділянкою по цей день, орендну плату відповідачу не сплачує. А посилання позивача на ту обставину, що орендна плата ОСОБА_2 сплачена в розмірі 20000 грн. будь-якими належними доказами в судовому засіданні не підтверджена.

Відповідно до статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт оману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має значення (п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" N 9 від 06 листопада 2009 року).

Згідно з приписами ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 ввів його в оману щодо права оренди земельної ділянки з січня 2017 року, оскільки передана йому земельна ділянка не цей час перебувала в оренді ФГ „Лани „Климчука» , однак до суду не надано будь-якого належного та допустимого доказу, що підтверджує ці обставини.

Судом встановлено, що право оренди земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 було зареєстроване лише 09.02.2018 року ФГ „Лани Климчука» (а.с.108), отже на час звернення позивача з цим позовом та у період використання ним земельної ділянки, що належить ОСОБА_2 право оренди цієї земельної ділянки ні за ким не було зареєстровано відповідно до вимог Закону України „Про оренду землі» .

Таким чином, доводи позивача щодо введення його відповідачем ОСОБА_2 в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу) та замовчування відповідачем наявності права оренди на спірну земельну ділянку за іншою особою на час підписання сторонами договору оренди земельної ділянки не знайшли свого підтвердження.

Окрім того суд зазначає, що відповідно до статті 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Відповідно до статті 6 Закону України „Про оренду землі» передбачено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Статтею 13 Закону України „Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 14 Закону України „Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 16 Закону України „Про оренду землі» передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Укладення договору оренди земельної ділянки може бути здійснено на підставі цивільно-правового договору або в порядку спадкування.

Статтею 17 Закону України „Про оренду землі» визначено, що об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Отже, суд зазначає, що оскільки щодо договору оренди земельної ділянки від 05.01.2017 року не здійснено його державну реєстрацію у встановленому законом порядку, то відповідно до статті 210 ЦК України він не є вчиненим, а тому не може бути визнаний недійсним.

Таким чином, оскільки договір оренди земельної ділянки від 05.01.2017 року не був зареєстрований та відповідно не був вчиненим, тобто право оренди земельної ділянки від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 не було передано, беручи до уваги, що судом не встановлено обставин, що відповідачем ОСОБА_2 було введено в оману ОСОБА_5 щодо наявності права оренди на спірну земельну ділянку за іншою особою на час підписання сторонами договору оренди земельної ділянки, то вимоги позивача щодо повернення сторін до первісного стану - стягнення з ОСОБА_2 на його користь упущену вигоду в розмірі 336600 грн. та зобов'язання ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 земельну ділянку є безпідставними.

Враховуючи вище викладене, оскільки судом не встановлено порушення відповідачем законних прав позивача, суд вважає, що позовні вимоги є недоведеними та безпідставними, а тому позивачу слід відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 6, 13,14,16,17 Закону України „Про оренду землі» , ст.ст. 210, 230 ЦК України, ст.ст. 10-12, 76-81, 89, 258, 263-265, 354 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ :

В позові ОСОБА_1 відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його повного складення через Нікопольський міськрайонний суд.

Повне рішення складено 23.05.2018 року.

Суддя: ОСОБА_6