Справа №345/912/17
Провадження № 2/345/678/2017
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02.08.2017 року м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Миговича О.М.
секретаря - Бабійчук Л.В.
з участю: представника позивача - ОСОБА_1
відповідачки - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Калуші справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Боднарівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання недійсним державного акта на право власності на землю та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, суд -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом в якому просить постановити рішення, яким визнати недійсним акт на право власності на земельну ділянку, НОМЕР_1, виданий Боднарівською сільською радою 15.02.2011 року на ім'я Федишин Марії Іванівни, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №262288011000004, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 25.01.2017 року ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_10. державним нотаріусом Першої Івано-франківської державної нотаріальної контори Андрусяк К.Ф. (спадкова справа №1268/2015; зареєстровано в реєстрі за №1-64).
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 25.01.2017 року державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Андрусяк К.Ф. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_10. Спадщина на яку видане свідоцтво, складається з права на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1736 га в с.Боднарів Калуського району.
Згідно свідоцтва про право на спадщину, земельна ділянка належала ОСОБА_10. на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, НОМЕР_1, виданого Боднарівською сільською радою 15.02.2011 року на ім'я ОСОБА_10. зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №262288011000004.
Позивач вважає, що при складанні державного акта на право власності на землю ОСОБА_10., не були дотримані вимоги законодавства, у зв'язку з чим порушено його права, як суміжного землекористувача.
У зв'язку з цим ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини, позов просить задоволити в повному обсязі.
У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 позов не визнали та пояснили, що позивачем жодним чином не довів чим саме порушуються його права, яким чином даний держаний акт, чи його скасування впливає на його права чи інтереси. При зверненні до суду позивач повинен доводити свою юридичну заінтересованість у справі. Позивачем не дано жодних доказів, що порушеного його права як суміжного землекористувача. Вважають, що відповідачка, як спадкоємець не може бути позбавлена права власності тільки через те, що порушення законодавства було з боку органів державної влади.
Також позивачем порушено строки позовної давності, про що свідчить складений комісією акт про те, що в присутності позивача та ОСОБА_10. було встановлено 15 межових знаків, а тому позивачеві було відомо про держаний акт ще в 2009 році, а суду про скасування даного акта від звернувся лише в 2017 році. Просять у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Представник відповідача Боднарівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області Драгомирецький М.С. в судове засіданні не з'явився, однак в судовому засіданні яке відбулося 18.07.2017 року суду пояснив, що по даній справі не може дати пояснень, оскільки у Боднарівській сільській раді документація не збереглась.
Суд, вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.
Згідно змісту ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст..328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Згідно ч.1 ст.155 цього Кодексу передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права свободи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
В судовому засіданні встановлено, що 25.01.2017 року державним нотаріусом Першої Івано-франківської державної нотаріальної контори Андрусяк К.Ф. відповідачці ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_10. (а.с.21).
Спадщина на яку видане це свідоцтво, складається з права на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1736 га, що знаходиться на території с.Боднарів Калуського району Івано-Франківської області.
Дане майно належало ОСОБА_10. на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1, виданого Боднарівською сільською радою 15.02.2001 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за коном від 07.10.2008 року №599 серії ВКТ №203819 та рішення суду від 12.10.2010 року №2-а-1070/2010 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №262288011000004 - (а.с.44).
Згідно з описом меж, наведених у Витягу НВ-2602230842017 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка межує з землями, що перебувають у володінні: від А до Б - ОСОБА_4; від Б до В - землі сільської ради (дорога); від В до Г - ОСОБА_10.; від Г до Д - ОСОБА_9, від Д до А - землі сільської ради (дорога).
Вищезазначену земельну ділянку площею 0,1736 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в с.Боднарів Калуського району Івано-Франківської області відповідачка ОСОБА_2 успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_10., що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом.
Отже встановлено, що власником земельної ділянки площею 0,1736 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в с.Боднарів Калуського району Івано-Франківської області є відповідачка ОСОБА_2
Згідно довідки виданої Боднарівською сільською радою Калуського району Івано-Франківської області за позивачем ОСОБА_4, який проживає по ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01.01.2017 року згідно по господарського обліку числиться 0,39 га. Уточнюючих даних по урочищах в сільській раді не має. (а.с.60).
В судовому засіданні представником позивача ОСОБА_1 не доведено, що 0,2385 га землі має числитись за будинком позивача ОСОБА_4 Акту щодо порушення його меж суду не представлено.
Суд не приймає до уваги схему схему розміщенн земельної ділянки (а.с.59), оскільки вона виготовлена на замовлення позивача, дана схема є частиною технічної документації по відводу земельної ділянки та не затверджена в установленому законом порядку. Окрім цього дані викладені в схемі земельної ділянки спростовуються іншими доказами (державним актом на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 від 15.02.2011 року на ім'я Федишин Марії Іванівни та свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, виданого 25.01.2017 року відповідачці ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_10. державним нотаріусом Першої Івано-франківської державної нотаріальної контори Андрусяк К.Ф.).
Разом з тим відповідно до положень статей 10, 60, 61 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особина захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.
З урахуванням цих норм право на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорення саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чибули порушені, невизнані або ос порені права; свободи чи інтереси цих осіб і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні (Правовий висновок Верховного Суду України від 03.09.2014 року №6-84цс14).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.11 Постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18.12.2009 року №14 у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, яки обґрунтовувались вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.4 ст.60 ЦПК України).
Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорення саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ч.1 ст.3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або ос порені права, свободи чи інтереси цих осіб.
Що стосується заяви про застосування позовної давності до вимог позивача, то суд враховує таке.
Відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення від 18.12.2009р. №14, встановивши що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Звідси вбачається, що суд має встановити першочергово під ставність чи безпідставність позовних вимог, у випадку обґрунтованості позовних вимог суд може відмовити у їх задоволенні у зв'язку з пропуском позовної давності, а у випадку недоведеності позову суд повинен відмовити у його задоволенні саме з цих підстав, і не застосовує наслідки пропуску позовної давності.
Суд не вважав доведеним позов позивача, а тому слід відмовити в позові саме з цих підстав, а не пропущенням строку давності.
Враховуючи, що позивач не довів наявність порушеного права внаслідок видачі Боднарівською сільською радою державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 від 15.02.2011 року на ім'я Федишин Марії Іванівни, а також свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 25.01.2017 року відповідачці ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_10. державним нотаріусом Першої Івано-франківської державної нотаріальної контори Андрусяк К.Ф., а тому суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 213-215 ЦПК України, суд -
р і ш и в :
У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Боднарівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області про визнання недійсним державного акта на право власності на землю та свідоцтва про право на спадщину за заповітом - відмовити за недоведеністю позовних вимог.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Івано- Франківської області через Калуський міськрайонний суд шляхом подачі в 10 денний строк апеляційної скарги з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий:
Суд | Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області |
Дата ухвалення рішення | 02.08.2017 |
Оприлюднено | 10.08.2017 |
Номер документу | 68144168 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Леванчук Андрій Олексійович
Цивільне
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
Мигович О. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні