Ухвала

від 03.08.2017 по справі 757/8285/17-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

03 серпня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Немировської О.В.,

суддів - Крижанівської Г.В., Соколової В.В.

при секретарі - Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за поданням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Нещадима Івана Сергійовича у праві виїзду за межі України про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи ОСОБА_2,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2017 року,

встановила:

у лютому 2017 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮ України звернувся до суду з поданням, в якому просив обмежити боржника - фізичну особу ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань відповідно до рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10.10.2012 р.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2017 року подання було задоволено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу - про відмову в задоволенні подання, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись з поданням про обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, державний виконавець посилався на те, що у нього в провадженні знаходиться виконавчий лист, виданий на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 10.10.2012 р. м. Києва, згідно якого з ОСОБА_2 стягнуто на користь ПАТ Родовід банк заборгованість за кредитним договором в розмірі 24 044 315,61 дол. США. Виконавче провадження було відкрито 02.11.2012 р., накладено арешт на належні боржнику земельні ділянки, які передані на реалізацію, однак рішення не виконується, в зв'язку з чим державний виконавець просив як додатковий захід впливу на боржника обмежити його у праві виїзду за кордон.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2015 р. подання було задоволено.

Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що боржник не вчиняв дій щодо виконання рішення суду, не проживає за місцем реєстрації, вартість майна, яке арештовано, становить 405 450 грн., разом з тим, боржник неодноразово перетинав кордон за цей час, а доказів щодо наявності обставин, які б унеможливлювали виконання рішення суду, немає.

Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Так, положеннями Закону України Про виконавче провадження закріплено право державних виконавців у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

В ст. 377-1 ЦПК України визначено порядок розгляду питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України щодо боржників в разі здійснення примусового виконання органами державної виконавчої служби.

Висновок суду першої інстанції щодо достатності даних про ухилення ОСОБА_2 від виконання рішення суду є вірним.

Такі дії мають бути об'єктивно наявними, свідомими, спрямованими на невиконання відповідного обов'язку, коли виконати цей обов'язок є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 вказує, що даний вид обмеження особистої свободи фізичної особи застосовується лише за наявності достатніх на це підстав, а державним виконавцем не надано доказів щодо ухилення боржника від виконання рішення суду, оскільки він передав в іпотеку банку земельні ділянки та здійснює періодичні платежі на погашення заборгованості. Однак доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, оскільки вартість майна, яке було описано державним виконавцем є значно меншою за розмір заборгованості, боржник вносить на погашення заборгованості суми в розмірі 50-70 грн. щомісячно, що також є неспівмірним із розміром заборгованості.

Враховуючи викладене, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, а тому її слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 15 лютого 2017 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді

№ справи: 757/8285/17-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/8075/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Васильєва Н.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.