Постанова

від 15.05.2007 по справі 20-4/153

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-4/153

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-4/153

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"15" травня 2007 р.  15:20                                                                                          м. Севастополь

За адміністративним позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Виджио” (вул. Советська, 51/11, місто Севастополь, 99011)

до відповідача: Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37, місто Севастополь, 99011)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000029235/0 від 19.12.2006  і спонукання відповідача  направити  органу  державного казначейства висновку про бюджетне відшкодування  податку  на  додану  вартість  в  сумі  184965,00 грн.,

суддя Остапова К.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Водяхін С.А., довіреність № б/н від 24.04.2006;

                        Васильєва Т.І., довіреність б/н від 24.04.2006;

від відповідача: Ягунов В.П., довіреність №4326/9/10-0 від 16.10.2006;

                             Почалова Н.В., довіреність № 10-004/252 від 23.01.2007;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Виджио” звернулось до господарського суду міста Севастополі із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі міста Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000029235/0 від 19.12.2006 і спонукання відповідача направити органу державного казначейства висновку про бюджетне відшкодування  податку  на  додану  вартість  в  сумі  184965,00 грн.

В своєму позові позивач вважає, що висновки повідомлення–рішення та Акту перевірки від 19.12.2006 є необґрунтованими, зроблені з порушенням чинного податкового законодавства України.

Ухвалою від 05.04.2007 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Виджио” залишений без руху строком до 16.04.2007 в зв`язку з тим, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Виджио” не відповідає вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме в позовній заяві не зазначені номер засобів зв'язку та адреси електронної пошти позивача та відповідача (якщо такі відомі);  у позовній заяві не зазначена дата її підписання позивачем.

Позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

Ухвалою від 18.04.2007 відкрите провадження у адміністративний справі на підставі позовної заяви з призначенням попереднього судового засідання на 18.04.2007.

За результатами попереднього судового засідання ухвалою від 26.04.2007 справа №20-4/153 призначена до судового розгляду на 15.05.2007.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя 26.04.2007 (вх.№14295) було заявлене клопотання про залучення до участі  у справі в якості другого відповідача Головне управління Державного казначейства України в місті Севастополі.

Суд залишив заявлене клопотання без задоволення в зв`язку з тим, що це не передбачено статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України, та зміст позовних вимог позивача не містить питання щодо списання грошових коштів.

Згідно  зі статтями 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні  представникам сторін роз'яснені  процесуальні права та обов'язки.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав  пояснення учасників процесу,  суд

в с т а н о в и в :

10.08.2006 співробітниками Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (надалі Інспекція) проведена позапланова виїздна документальна перевірка господарської діяльності  ТОВ „Виджио” з питання достовірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2006 року.

Перевірка проводилась з 31.07.2006 по 10.08.2006.

Перевіркою були затверджені заявлені ТОВ „Виджио” суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2006 року.

19.12.2006 співробітниками Інспекції проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ТОВ „Виджио” з питання дотримання вимог законодавства України про оподаткування в частині правильності заявленого відшкодування податку на додану вартість на квітень 2006 року.

По результатам перевірки був складений Акт №127/23-5/25148979/22343/10 від 19.12.2006 (далі –Акт від 19.12.2006).

Згідно розділу 3 Акту від 19.12.2006 в ході перевірки встановлені порушення підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7  Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, за квітень 2006 року в розмірі 184 965,00 грн.

На підставі Акту та підпункту 4.2.2 “б” пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” Інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.12.2006  №000029235/0 про зменшення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 184 965,00 грн.  

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або поверненню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з якою-небудь поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, і сумою податкового кредиту звітного періоду”.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”  податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена відповідно до даного Закону.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником  податку, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням  товарів.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” вважається або дата списання засобів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів; або дата отримання податкової накладної, яка підтверджує факт придбання платником податку товарів.

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх одержувача, і є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними.

Аналіз зазначених норм Закону України “Про податок на додану вартість” приводить до висновку про те, що в підпункті 7.7.1 йдеться про суму податкового кредиту, розраховану за правилами підпунктів 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1, - тобто як про сплачене, так і про нарахований податок на додану вартість.

Висновок Інспекції про порушення ТОВ “Виджио” підпунктів  7.7.1, 7.7.2  статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” і не підтвердженні податкового кредиту ТОВ “Виджио” по мотивах того, що в ході зустрічних документальних перевірок інформація про постачальників –виробниках не отримана і встановлення факту надходження податку на додану вартість до бюджету України неможливе, не відповідає фактичним обставинам справи і вимогам податкового законодавства.

В ході перевірки встановлено, що основним постачальником ТОВ “Виджио” є  ПП „Триар” (договір поставки №29/08 від 29.08.2005). Вказаний договір, на підставі якого ТОВ “Виджио” контрагенту були виписані податкові накладні, не був визнаний недійсним у встановленому чинним законодавством порядку.

В судовому засіданні встановлено, що кошти за договором разом з податком на додану вартість позивачем було перераховано.

Закон України “Про податок на додану вартість” не містить вимогу обов'язкової наявності податкової накладної у продавця продукції для підтвердження податкового кредиту покупця.

Згідно підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Які або інші підстави для отримання відшкодування  зазначеним Законом не передбачені.

З аналізу норм підпунктів 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1, 7.7.1 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку із зайвою сплатою (нарахуванням) податку і не залежна від сплати даного податку до бюджету постачальником.

Таким чином, ТОВ “Виджио” правомірно, відповідно до чинного податкового законодавства, включило до складу податкового кредиту за квітень 2006 року суму на підставі податкових накладних, виданих  постачальниками товару, а від так, податкове повідомлення-рішення №000029235/0 від 19.12.2006 підлягає визнанню недійсним.

Згідно підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” протягом  30  днів,  наступних   за   днем   отримання податкової  декларації,  податковий  орган проводить документальну невиїзну  перевірку  (камеральну)  заявлених  у  ній   даних.   Податковий  орган  зобов'язаний  у  п'ятиденний  термін після закінчення   перевірки   надати   органу  державного  казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги  підлягають задоволенню у повному обсягу.

Відповідно до статей 94, 98 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому в сумі 03,40 грн.

Керуючись статтею 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, статтями 69, 70, 71, 79, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд –

п о с т а н о в и в :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції  у Ленінському районі м. Севастополя №000029235/0 від 19.12.2006 про зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю “Виджио” суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 184 965,00 грн.

3.          Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ленінському районі м. Севастополя надати органу  державного  казначейства висновок для бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 184 965,00 грн.

4.          Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31113095700007, банк отримувача –ГУ УДК у місті Севастополі, одержувач - Держбюджет, Ленінський район в місті Севастополі, код платежу - 22090200, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Виджио” (вул. Советська, 51-11, місто Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25148979) судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження до господарського суду міста Севастополя протягом десяті днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства –з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Виконавчий лист видається за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено.

Суддя К.А. Остапова

Постанова складена та підписанав порядку частини  третьої статті  160 КАС України21.05.2007

Розсилка

Товариство з обмеженою відповідальністю „Виджио” -          вул. Советська, 51/11, місто Севастополь, 99011,-          вул. Советська, 51/11, а/с 60 місто Севастополь, 990112

Державна податкова інспекція в Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37, місто Севастополь, 99011)1

В справу1

Наряд1