Ухвала

від 03.07.2007 по справі 20-4/153

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-4/153

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

04 липня 2007 року   Справа № 20-4/153

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Волкова К.В.,

суддів                                                                      Фенько Т.П.,

                                                                                          Черткової І.В.,

секретар судового засідання                                        Рєвєнко М.Ю.

за участю представників сторін:

позивача: Васильєва Тетяна Іванівна , довіреність № б/н від 18.06.07;

                          Водяхін Сергій Анатолійович, довіреність № б\н від 18.06.07;

відповідача: Супрун Регіна Валентинівна, довіреність №10-004/226 від                                                   11.09.06;

                              Мацигайло Олена Василівна, довіреність №10-004/213 від                                                             21.08.06;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Остапова К.А.) від 15.05.2007 року у справі № 20-4/153

за позовом           Товариства з обмеженою відповідальністю "Виджио" (вул. Радянська, 51-11 а/с 60,Севастополь,99007)

до           Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37,м.Севастополь,99011)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000029235/0 від 19.12.2006 і спонукання відповідача направити органу державного казначейства висновку про бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 184965,00 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Товариство з обмеженою відповідальністю "Виджио" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя №000029235/0 від 19.12.2006 року про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 184965,00 грн. і спонукання відповідача направити до органу державного казначейства висновку про бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 184965,00 грн.

                    Постановою господарського суду міста Севастополя (суддя Остапова К.А.) від 15.05.2007 року у справі №20-4/153 позов задоволено. Суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту за квітень 2006 року суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних приватного підприємства „Триар”.

          Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

                    Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду спору судом першої інстанції не був встановлений факт сплати позивачем сум податку на додану вартість, які було заявлено до відшкодування, а також не було з'ясовано питання правомірності визначення позивачем сум податку, що відшкодовуються з бюджету. Відповідач також зазначав про необхідність залучення до участі у справі орган державного казначейства.

                    У судовому засіданні 03.07.2007 року представники податкової інспекції підтримали вимоги апеляційної скарги, представники позивача проти вимог апеляційної скарги заперечували та просили залишити без змін постанову суду першої інстанції.

                    Після оголошеної перерви 04.07.2007 року представники сторін не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Судова колегія вважає можливим закінчити розгляд спору за відсутністю представників сторін.

                    Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

                    З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя у період з 31.07.2006 року до 10.08.2006 року було проведено виїзну позапланову документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Виджио" з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2006 року. По результатах перевірки був складений акт №73/23-5/25148979/16137/10 від 10.08.2006 року.

                    Вказаною перевіркою були підтверджені сум податку на додану вартість за квітень 2006 року, які були заявлені товариством з обмеженою відповідальністю "Виджио" до відшкодування з Державного бюджету України.

                    Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя також 19.12.2006 року було проведено невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Виджио" з питань дотримання вимог податкового законодавства у частині правильності заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2006 року. По результатах перевірки був складений акт №127/23-525148979/22343/10 від 19.12.2006 року.

                    Перевіркою було встановлено порушення вимог підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, що призвело до завищення суми податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, у розмірі 184965,00 грн. за квітень 2006 року.

                    На підставі акту перевірки податкової інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення №000029235/0 від 19.12.2006 року про зменшення товариству з обмеженою відповідальністю "Виджио" суми бюджетного відшкодування на суму 184965,00 грн.

                    Вивчивши матеріали справи,  вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв'язку з наступним.

                    З акту перевірки вбачається, що на підставі договору поставки №29/08 від 29.08.2005 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Виджио" та приватним підприємством „Триар”, здійснювалось авансування за майбутню поставку вуглеводистого лому на суму 1341835,00 грн., податок на додану вартість –268567,00 грн.

                    Матеріалами справи підтверджено, що позивачем зобов'язання за договором №29/08 від 29.08.2005 року по сплаті вартості поставленого товару було виконано у повному обсязі, у тому числі по сплаті сум податку на додану вартість, товар був отриманий позивачем на підставі товарно-транспортних накладних.

                    Відповідач в апеляційній карзі зазначає, що позивач позбавлений права на бюджетне відшкодування, оскільки не відбулась фактична сплата сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування з Державного бюджету України. Крім того податкова інспекція вказує, що не було надано доказів фактичної сплати заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість постачальникам товару.

                    Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

                    Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

                    При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

                    Пунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

                    Матеріалами справи, а саме, податковими накладними, виписками з лицьового рахунку позивача, товарно-транспортними накладними, та актом перевірки №73/23-5/25148979/16137/10 від 10.08.2006 року підтверджені суми податку на додану вартість, заявлені товариством з обмеженою відповідальністю "Виджио" до відшкодування з бюджету за квітень 2006 року.

                    Під час перевірки правомірності відшкодування сум податку на додану вартість за квітень 2006 року, податковий орган в акті №127/23-525148979/22343/10 від 19.12.2006 року дійшов висновку, що оскільки даними зустрічних перевірок постачальників позивача за договором №29/08 від 29.08.2005 року не було підтверджено реалізацію брухту постачальником приватного підприємства „Триар” –приватним підприємством „Кризм-А” –у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної перевірки, тому підлягає зменшенню сума бюджетного відшкодування, заявлена на підставі сум податку на додану вартість, сплачену позивачем приватному підприємству „Триар”.

                    Проте, судова колегія не погоджується з висновками податкової інспекції, оскільки право на бюджетне відшкодування  виникло у позивача в силу норми підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” у зв'язку з надмірною фактичною сплатою сум податку на додану вартість постачальнику –приватному підприємству „Триар”, тому неможливість проведення зустрічної перевірки постачальника приватного підприємства „Триар” не може слугувати підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

                    Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

                    Відповідачем не було доведено, що договір №29/08 від 29.08.2005 року було визнано недійсним у встановленому законом порядку, а навпаки було підтверджено фактичне виконання умов зазначеного договору. Тому доводи відповідача не засновані на вимогах норм матеріального та процесуального права.

                    Таким чином, судова колегія дійшла до висновку про неправомірність зменшення товариству з обмеженою відповідальністю "Виджио" сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування з бюджету, на підставі податкового повідомлення-рішення №000029235/0 від 19.12.2006 року.

                    Що стосується доводів Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про необхідність залучення до участі у справі орган державного казначейства, то судова колегія звертає увагу на наступне.

                    Орган державного казначейства відповідно до вимог підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу  надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

                    Частиною 2 підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Вказаного Закону податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

                    Проте, предметом спору є спонукання податкового органу до надання висновку до органу державного казначейства, тобто вирішується питання стосовно прав та обов'язків податкового органу щодо надання такого висновку, тому необхідності у залученні до участі у справі органу державного казначейства судовою колегією не вбачається.

                    Враховуючи викладене, судова колегія вважає апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя такою, що не підлягає задоволенню, оскільки вважає постанову суду першої інстанції такою, що прийнята відповідно до вимог норм матеріального та процесуального права.

                    Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

                    1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

          2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 15.05.2007 року у справі № 20-4/153 залишити без змін.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.

                    Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                            К.В. Волков

Судді                                                                                          Т.П. Фенько

                                                                                          І.В. Черткова