Рішення

від 03.08.2017 по справі 925/871/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2017 р. Справа № 925/871/17

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Буднік А.М., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за

позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ" Технофільтр" до приватного підприємства "Укргосптовари" про стягнення 31 522,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача 31 522,90 грн. як коштів, набутих без належних правових підстав, із застосуванням ст. 1212 ЦК України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, що між сторонами було укладено та виконано договір купівлі-продажу № 92 від 18.06.2012 року, товар за ним позивач отримав та провів розрахунки шляхом сплати коштів, які він за позовом вважає безпідставно сплаченими. Також представник відповідача просить суд застосувати до позовних вимог строк позовної давності та відмовити в позові.

Заслухавши доводи і пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі письмові докази й оцінивши їх у сукупності, суд відмовляє в позові повністю, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

01.12.2015 року господарським судом Черкаської області прийнято постанову у справі № 925/1333/15, якою ТОВ "СКБ "Технофільтр" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3 (а.с. 9).

Ухвалою від 13.06.2017 по справі № 925/1333/15 продовжено установлений судом строк завершення ліквідаційної процедури боржника до 01.09.2017 року (а.с. 11).

За доводами представника позивача, в ході здійснення ліквідаційної процедури було виявлено ряд перерахувань грошових коштів позивачем на користь відповідача, які позивач вважає безпідставними.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 15, 18, 20 та 22 червня 2017 року з розрахункового рахунку позивача на рахунок відповідача було перераховано грошові кошти в загальній сумі 31 522,90 грн., а саме:

- 15.06.2012 в сумі 6 000,00 грн.

- 18.0.2012 в сумі 11 383,00 грн.

- 20.06.2012 в сумі 8869,00 грн.

- 20.06.2012 в сумі 5093,40 грн.

- 22.06.2012 в сумі 177,50 грн.

Представник відповідача повністю підтверджує факт отримання від позивача вищевказаних перерахувань, які обліковуються у нього по картці рахунку 36,1 за 1 півріччя 2012 року (а.с. 34). При цьому перерахування коштів у розмірі 6000,00 грн. та 11383,00 гр. обліковано у відповідача як суми 13126,00 грн. та 4257,00 грн.

Зі свого боку позивач доводить що перерахування вказаних коштів проведено на користь відповідача без належних правових підстав, оскільки такі кошти не є поверненням коштів на рахунок відповідача як помилково отримані від нього у попередні періоди; у позивача відсутня документація, яка підтверджує правомірність та законність перерахування спірних коштів з рахунку позивача на рахунок відповідача; позивач вже намагався повернути спірні кошти і направляв про це відповідачу претензію, яка залишена без відповіді та задоволення, з чого і виник спір.

Натомість відповідач вказує, що спірні кошти позивач перерахував відповідачу на виконання умов договору № 92 купівлі-продажу від 18.06.2012 року (а.с. 333), оригінал якого пред'явлено суду для огляду.

При цьому (за доводами представників обох сторін) цей примірник договору у позивача відсутній, також в обох сторін відсутні докази фактичного виконання договору щодо передачі-приймання товарно-матеріальних цінностей (фанера п. 1.2.), що складають предмет договору (накладні, довіреності та ін.).

У призначеннях платежів на перерахування спірних коштів ( банківські виписки а.с. 13-14) є лише посилання позивача на рахунки УГ з різними номерами та від різних дат, без посилання на договір № 92 від 18.06.2012 року чи на товар, за який проводиться оплата, який би співпадав із предметом договору.

Такі рахунки із доказами їх вручення позивачу, у справі відсутні.

Виходячи з сукупності цих обставин, суд не може прийти до обґрунтованого дослідженими доказами висновку, що перерахування спірних коштів в загальній сумі 31522,90 грн. позивачем було проведено саме на виконання умов договору № 92 купівлі-продажу від 18.06.2012 року між сторонами.

З другого боку, позивач безспірно не спростував і доводів відповідача про те, що сплата спірних коштів проведена саме на виконання договірних зобов'язань, оскільки первинні документи на підтвердження правової природи господарської операції по перерахуванню спірних коштів у позивача відсутні. У сторін відсутні листування з приводу виконання договору, рахунки на оплату, накладні чи інші докази, де могло б бути посилання на договір № 92 купівлі-продажу. Тому відсутність у призначеннях платежів посилання на цей договір ще не є вирішальним доказом того, що сплачені кошти не мають відношення до договору.

Міністерством юстиції України затверджено наказ від 12.04.2012 № 578/5

"Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів", яким визначено перелік типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, що додається. Даний наказ може застосовуватися підприємствами всіх форм власності та фізичними особами - підприємцями, про що прямо вказано у наказі.

За загальним правилом, викладеним у цьому наказі, господарські договори (а отже і первинні документи на їх виконання) зберігаються 3 роки після закінчення строку дії договору, угоди (п. 330 таблиці).

Оскільки перерахування спірних коштів і укладення між сторонами договору № 92 купівлі-продажу від 18.06.2012 (з терміном дії до 31.12.2012) відноситься до періоду 2012 року, то обидві сторони не можна звинувачувати у тому, що первинні документи щодо цих господарських операцій були неправомірно знищені ними через три роки після проведення таких операцій. Ця обставина також не може надавати перевагу іншій стороні при доказуванні обставин справи (якщо в іншої сторони немає доказів через їх правомірне знищення, то друга сторона не вправі це використовувати це собі на користь).

З матеріалів справи вбачається, що перший спірний платіж в сумі 6000,00 грн. від 15.06.2012 року було проведено ще до часу укладення договору купівлі-продажу № 92 від 18.06.2012 року. Однак за браком доказів у сторін щодо змісту рахунку УГ-0445 від 12.06.2012, на який є посилання у призначенні платежу, характер цієї операції визначити неможливо. Відповідач доводить, що всі перерахування були проведенні саме на виконання вказаного договору між сторонами.

Позивач вважає, що спірні кошти в сумі 31522,90 грн. є отриманими відповідачем без належної правової підстави.

За приписами статті 1212 Цивільного кодексу України (гл. 83 ЦК), яка встановлює загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З аналізу статті 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що цей вид позадоговірних зобов'язань (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Необхідною умовою для встановлення того факту, що мало місце зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, є обов'язкова відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

За наявності між сторонами факту укладення договору купівлі-продажу № 92 від 18.06.2012 і відсутності первинних документів щодо його виконання через закінчення терміну зберігання цих документів, а також враховуючи відсутність у позивача рахунків, на які є посилання у призначеннях платежів (і позивач не довів, що цих рахунків ніколи не існувало) суд вважає, що позивач не довів безпідставність перерахування ним спірних коштів у сумі 31522,90 грн. на користь відповідача.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.

Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним і не підпадає під регулювання ст. 1212 ЦК України.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Сплата коштів на виконання умов договору між сторонами повністю виключає можливість здійснення такого перерахування і набуття грошових коштів без достатніх правових підстав.

Таких доводів відповідача позивач не спростував.

Така ж оцінка правовідносин викладена і в висновках Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111 16 ГПК України, за I півріччя 2013 р., у п. 1 яких вказано, що за змістом положень ст. 1212 ЦК України про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави цей вид зобов'язань породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали. А отже, кошти, отримані як оплата за виконання робіт за договором і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 ЦК України як безпідставне збагачення.

Відповідач просить застосувати до вимог позивача строк позовної давності та відмовити в позові (а.с. 37).

Обговоривши дане питання, суд встановив таке:

У відповідності до ст. 257,258 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

До правовідносин сторін скорочена позовна давність не застосовується.

Оскільки позивач просив застосувати ст. 1212 ЦК України для задоволення позовних вимог, то перебіг строку позовної давності для нього починається з моменту перерахування кожної суми коштів, які позивач вважає перерахованими відповідачу без належної правової підстави.

Отже перебіг позовної давності по кожній сумі перерахування розпочинається 15,18,20 та 22 червня 2012 року.

При цьому положення ЦК України про позовну давність не передбачають, що строк позовної давності переривається, зупиняється чи починає текти заново при зміні керівництва чи представника товариства (хоча б і внаслідок порушення справи про банкрутство), яке є учасником господарських відносин, в яких виникли обставини, що тягнуть початок перебігу строку позовної давності.

У відповідності до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таких обставин за матеріалами справи не вбачається.

Позов по даній справі було зареєстровано господарським судом Черкаської області лише 14.07.2017 року, тобто позивач звернувся до суду із пропуском трирічного строку позовної давності для захисту свого права.

У відповідності до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, якщо право є порушеним, але строк позовної давності пропущено з поважних причин, порушене право підлягає захисту. Якщо доказів порушення права не встановлено, то у позові слід відмовляти через недоведеність позовних вимог, а не через пропуск строку позовної давності.

Виходячи з того, що сторони правомірно не зобов'язані були зберігати первинні документи з приводу перерахування спірних коштів і виконання умов договору купівлі-продажу № 92 від 18.06.2012 року більше трьох років після закінчення терміну дії договору чи проведення операцій з перерахування коштів, то суд вважає, що сторонами не доведено і не спростовано належними і допустимими доказами факту безпідставного набуття відповідачем спірних коштів.

Отже, суд не може застосувати строк позовної давності, оскільки не може прийти до висновку, що позивач довів факт свого порушеного права.

Тому у позові слід відмовити за недоведеністю правової підстави позову.

При відмові у позові судові витрати покладаються на позивача, а оскільки ухвалою від 17.07.2017 року сплату судового збору за подання позову йому було відстрочено на 1 місяць, то з позивача на користь Державного бюджету України слід стягнути 1600,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ" Технофільтр" (ідентифікаційний код 32940920, м. Черкаси, вул. 14 грудня, 8) на користь Державного бюджету України 1600,00 грн. судового збору із зарахуванням на рахунок № 31213206783002 в УДКСУ у м. Черкаси, МФО 854018, ідентифікаційний код суду 03500051.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 08 серпня 2017 року

Суддя Н.М. Спаських