Ухвала

від 04.08.2017 по справі 813/2346/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

04 серпня 2017 року Справа № 813/2346/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Павлішевського М.В.,

з участю представників: позивача ОСОБА_1,

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові клопотання відповідача про закриття провадження у адміністративній справі за позовом Первинної профспілкової організації Львівської обласної лікарні позалегеневого туберкульозу профспілки працівників охорони здоров'я України до Львівської обласної ради, Департаменту охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації про визнання незаконним і скасування рішення,

в с т а н о в и в :

Первинна профспілкова організація Львівської обласної лікарні позалегеневого туберкульозу профспілки працівників охорони здоров'я України ( далі - ППО ЛОЛПТ, позивач) звернулась до суду з позовом до Львівської обласної ради (далі - ЛОР, відповідач-1), Департаменту охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації (далі - Департамент охорони здоров'я ЛОДА, відповідач-2) з вимогою визнати незаконним і скасувати рішення Львівської обласної ради № 401 від 21.03.2017 Про реорганізацію фтизіатричної служби у Львівській області .

Представником відповідача-1 в судовому засіданні заявлено, підтримане представником відповідача-2, клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України. Клопотання обґрунтовано тим, що відповідно до Статуту комунального закладу Львівської обласної ради Львівської обласної лікарні позалегеневого туберкульозу , засновником лікарні є управління майном спільної власності ЛОР, яке діє від імені власника - ЛОР. Згідно з пунктом 10.1 Статуту припинення лікарні (ліквідація та реорганізація) здійснюється за рішенням власника та наказів засновника і Департаменту в порядку, передбаченому законодавством України. Вказане свідчить про те, що приймаючи оскаржуване рішення, ЛОР діяла як власник, а не як суб'єкт владних повноважень, тому даний спір не є публчно-правовим.

Представник позивача заперечив проти закриття провадження.

Суд, розглянувши клопотання, заслухавши думку сторін, дійшов висновку про обґрунтованість клопотання з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до наданого у пункті 7 статті 3 КАС України поняття, суб'єкт владних повноважень це-орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами правовідносин, у яких хоча б один з них законодавчо уповноважений приймати рішення, надсилати приписи, давати вказівки, обов'язкові до виконання іншими учасниками правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 49 Конституції України закріплено право кожного на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Відповідно до статті 16 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров'я) від 19.11.1992 року №2801-XII держава сприяє розвитку закладів охорони здоров'я усіх форм власності.

Порядок створення, припинення закладів охорони здоров'я, особливості діяльності та класифікація закладів визначаються законом.

Мережа державних і комунальних закладів охорони здоров'я формується з урахуванням потреб населення у медичному обслуговуванні, необхідності забезпечення належної якості такого обслуговування, своєчасності, доступності для громадян, ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.

Планування розвитку мережі державних і комунальних закладів охорони здоров'я, прийняття рішень про її оптимізацію, створення, реорганізацію, перепрофілювання державних і комунальних закладів охорони здоров'я здійснюються відповідно до закону органами, уповноваженими управляти об'єктами відповідно державної і комунальної власності.

Заклад охорони здоров'я провадить свою діяльність на підставі статуту (положення), що затверджується власником закладу (уповноваженим ним органом).

Відповідно до пункту 1.2 Статуту комунального закладу Львівської обласної ради Львівської обласної лікарні позалегеневого туберкульозу Лікарня перебуває у спільній власності територіальних громад Львівської області. Засновником Лікарні є управління майном спільної власності ЛОР (далі - Засновник), яке діє від імені власника - ЛОР (далі - Власник). Галузеве управління Лікарнею здійснюється Департаментом охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації (далі - Департамент), з урахуванням відповідних рішень ЛОР.

Згідно до п.10.1 Статуту припинення Лікарні (ліквідація та реорганізація -злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням Власника та наказів Засновника і Департаменту в порядку, передбаченому законодавством України.

За змістом статей 80-81 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Комунальний заклад Львівської обласної ради Львівської обласної лікарні позалегеневого туберкульозу є юридичною особою приватного права.

У відповідності до частин 1-2 статті 62 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Види та організаційні форми підприємств визначені статтею 63 ГК України, відповідно до частини 1 якої залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);

підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

державне підприємство, що діє на основі державної власності;

підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності);

спільне комунальне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами - суб'єктами співробітництва. В Україні можуть діяти також інші види підприємств, передбачені законом.

Згідно з частинами 1-3 статті 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).

Преамбула оскаржуваного Рішення ЛОР №401 від 21.03.2017 містить посилання на статті 104-107 ЦК України.

Приписами частин 1 і 2 статті 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до частини 1 статті 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Згідно із пунктом 20 частини 1 статті 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

Статтею 318 ЦК України передбачено, що суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені ст.2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Згідно зі статтею 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є, зокрема, територіальні громади.

Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування (стаття 327 ЦК України).

Відповідно до положень статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Вказане в сукупності дає підстави стверджувати, що при здійсненні повноважень щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад, останні є не суб'єктами владних повноважень у розумінні пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України, а є рівноправними суб'єктами майнових відносин, дії яких спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися цим майном відповідно до закону.

Предметом спору у даній справі є визнання протиправним та скасування Рішення ЛОР №401 від 21.03.2017, пунктом 1 якого вирішено припинити Комунальний заклад Львівської обласної ради Львівської обласної лікарні позалегеневого туберкульозу шляхом злиття в комунальний заклад Львівської обласної ради Львівський обласний протитуберкульозний диспансер , пунктом 2 визначено правонаступника Лікарні, а пунктом 9 установлено строк заявлення кредиторами своїх вимог до КЗ ЛОР Львівської обласної лікарні позалегеневого туберкульозу .

Вказане свідчить про те, що позовні вимоги випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, у яких ЛОР виступає як суб'єкт права власності, а не як суб'єкт владних повноважень.

Прийняття зазначеним органом Рішення №401 від 21.03.2017 та саме здійснення припинення Лікарні є етапом реалізації волі власника, не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий.

Таким чином, позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні обласних рад, не може бути розглянуто за правилами КАС України.

Подібна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 17 лютого 2009 року у справі за позовом в.о. прокурора Соснівського району м. Черкаси в інтересах Черкаської дитячої музичної школи №1 ім. М.В. Лисенка до Соснівської районної ради м. Черкаси, Відділу комунального майна виконавчого комітету Соснівської районної ради м. Черкаси, Товариства з обмеженою відповідальністю Рексолла , ОСОБА_5, треті особи: Черкаська міська рада та її виконавчий комітет, про визнання незаконним та скасування рішення Соснівської районної ради м. Черкас від 23 березня 2006 року, визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

Судом також враховано правові позиції, висловлені Верховним Судом України у постановах від 11 листопада 2015 року №21-2926а15, 17 лютого 2016 року №21-3987а15 та 17 травня 2016 року №21-331а16.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у розумінні частини 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…) . З огляду на це, не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно до положень частини 2 статті 157 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Частиною 1 статті 1 ЦК України визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Оспорювання правомірності прийняття ЛОР як власником рішення щодо майна територіальної громади має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

У відповідності до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки позивачем не подано клопотання про повернення судового збору, сплаченого за звернення до суду з даним позовом, відсутні підстави для вирішення питання щодо повернення такого.

Керуючись ст.ст.157, 160, 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Клопотання задовольнити.

Закрити провадження у справі за позовом Первинної профспілкової організації Львівської обласної лікарні позалегеневого туберкульозу профспілки працівників охорони здоров'я України до Львівської обласної ради, Департаменту охорони здоров'я Львівської обласної державної організації про визнання незаконним і скасування рішення.

Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження, не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Хома О.П.