Постанова

від 03.08.2017 по справі 826/11222/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И місто Київ 03 серпня 2017 року                     09:00                               справа №826/11222/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю “Інвайт” доГоловного управління ДФС у місті Києві проскасування наказу ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвайт” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Інвайт”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту – відповідач), в якому просить скасувати наказ відповідача від 19 липня 2016 року №4410 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Інвайт”. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/11222/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. В судовому засіданні 27 жовтня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача не прибув, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - В С Т А Н О В И В: Відповідно до наказу ГУ ДФС у місті Києві від 19 липня 2016 року №4410 “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Інвайт” (код 37701437)” на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України наказано провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ “Інвайт” (код 37701437) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ “МБК “Інвест-Гарант” (код 38490407) за період з 01 серпня 2014 року по 31 січня 2015 року, з ТОВ  “Свон-Флайт” (код 39645118) за період з 01 липня 2015 року по 30 вересня 2015 року, з ТОВ “ТПК “Вайпер” (код 39173036) за період з 01 листопада 2014 року по 31 січня 2015  року, з ТОВ “Дісі-Ойл” (код 38979438) за період з 01 серпня 2014 року по 31 серпня 2014 року та з контрагентами-покупцями тривалістю 10 робочих днів з 20 липня 2016 року. Позивач вважає протиправним зазначений наказ з підстав відсутності правових підстави для його прийняття, оскільки, письмовий запит про надання інформації та її документального підтвердження, адресований ТОВ “Інвайт”, не відповідає вимогам Податкового кодексу України та не містить фактів і обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства або про недостовірність даних податкової звітності, поданої позивачем. Відповідач письмового заперечення проти позову та відповідних доказів до суду не надав. Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог звертає увагу на наступне. Відповідно до статті 62 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного наказу) одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової виїзної перевірки. Так, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у випадку виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. Таким чином, з аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що документальна позапланова виїзна перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу та за наявності підстав для її проведення; у свою чергу можливість для прийняття наказу про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України виникає за наявності двох умов: 1) виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 2) не надання платником пояснень та їх документального підтвердження на запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту. З наявних у праві доказів вбачається, що відповідач звернувся до ТОВ “Інвайт” із запитом про надання інформації (пояснень та її документальних підтверджень) від 21 червня 2016 року вих. №13861/10/26-15-14-04-03, в якому, посилаючись на підпункти 16.1.5 і 16.1.7  пункту 16.1 статті 16, підпункт 20.1.2 пункту 20.1 статті 20, пункт 1 та 3 абзацу третього пункту 73.3 статті 73 та підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, так як відповідачем встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій позивача із контрагентами по ланцюгу постачання, просить надати пояснення та їх документальне підтвердження (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) копії первинних документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та розрахунків, зокрема по відносинам із ТОВ “МБК “Інвест-Гарант”, з ТОВ “Свон-Флайт”, з ТОВ “ТПК “Вайпер”, з ТОВ “Дісі-Ойл” за період з вересня 2014 року по вересень 2015 року. У відповідь на вказаний запит позивач у своєму листі повідомив контролюючий орган про відсутність правових підстав для надання запитуваної інформації, у зв'язку з не відповідністю запиту вимогам Податкового кодексу України та відсутністю фактів та обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового, валютного та іншого законодавства або про недостовірність даних податкової звітності, поданої позивачем. Доказів того, що позивач надав податковому органу пояснення та їх документальні підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ “МБК “Інвест-Гарант”, з ТОВ “Свон-Флайт”, з ТОВ “ТПК “Вайпер”, з ТОВ “Дісі-Ойл” на письмовий запит про надання пояснень та їх документальних підтверджень від 21 червня 2016 року вих. №13861/10/26-15-14-04-03, матеріали справи не містять. Водночас, на думку суду, письмовий запит про надання документального підтвердження від 21 червня 2016 року вих. №13861/10/26-15-14-04-03 складено відповідачем з порушенням вимог Податкового кодексу України. Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу. Згідно абзацу третього пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України визначено, що письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом. Абзац п'ятий пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України встановлює, що платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит. В ході розгляду даної справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено тягар доказування, не надав суду будь-яких доказів на підтвердження недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих ТОВ “Інвайт”, не вказав, у чому полягає недостовірність та у якій саме податковій декларації, а тому не доведено підстав для звернення з відповідним запитом. Натомість суд зазначає, що ухвалою про відкриття провадження у даній справі суд зобов'язав відповідача надати всі докази, що стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу, однак, вимоги вказаної ухвали відповідачем не виконано. Таким чином, з урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів наявності підстав для надіслання позивачу письмового запиту про подання інформації та її документального підтвердження на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78  Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що позивач не мав обов'язку надавати відповідь на письмовий запит ГУ ДФС у місті Києві, що вказує на відсутність правових підстав для прийняття рішення про проведення документальної позапланової перевірки. Враховуючи викладене, наказ ГУ ДФС у місті Києві від 19 липня 2016 року №4410 “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Інвайт” (код 37701437)” підлягає скасуванню як протиправний, а позовні вимоги – задоволенню. При цьому, судом враховано висновки про застосування норм права щодо проведення податкових перевірок, викладені у постановах Верховного Суду України, які відповідно до частини першої статті 244І Кодексу адміністративного судочинства України мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Так, у постанові Верховного Суду України від 24 січня 2006 року у справі за позовом АКБ “Мрія” до ДПІ у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки зазначено, що право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення та дій, і не ставиться в залежність від наслідків реалізації таких рішень або дій. У постанові Верховного Суду України від 27 січня 2015 року у справі за позовом ТОВ  “Будгарантінвест-55” до ДПІ у м. Южному Одеської області про визнання незаконним наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та визнання протиправним дій колегія суддів Судової палати в адміністративних справах вказала, що право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої перевірки. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням  повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ГУ ДФС у місті Києві не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваного наказу з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Інвайт” підлягає задоволенню. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: 1.  Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвайт” задовольнити повністю. 2.  Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у місті Києві від 19 липня 2016 року №4410 “Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ “Інвайт” (код 37701437)”. 3.  Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвайт” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1  378,00  грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у місті Києві. Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя                                                                                               В.А. Кузьменко