Постанова

від 08.08.2017 по справі 804/403/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 серпня 2017 рокусправа № 804/403/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Гімона М.М.

суддів: Чумака С. Ю. Юрко І.В.

за участю секретаря судового засідання: Федосєєвої Ю.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представників третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року у справі № 804/403/17 за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській област, Дніпропетровської районної державної адміністрації, треті особи: які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача - Обухівська селищна рада Дніпровського району, на стороні відповідача - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_10, про визнання протиправними дій та скасування наказів,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року ОСОБА_6 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - Відповідач 1), Дніпропетровської районної державної адміністрації (далі - Відповідач 2) в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області щодо прийняття Наказів від 25.02.2014 року №ДН/1221455400:02:001/00000726, №ДН/1221455400:02:001/00000724, №ДН/1221455400:02:001/00000725, від 26.02.2014 року №ДН/1221455400:02:001/00000797, від 07.03.2014 року №ДН/1221455400:01:007/00000958;

- скасувати накази Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області від 25.02.2014 року №ДН/1221455400:02:001/00000726, №ДН/1221455400:02:001/00000724, №ДН/1221455400:02:001/00000725, від 26.02.2014 року №ДН/1221455400:02:001/00000797, від 07.03.2014 року №ДН/1221455400:01:007/00000958;

- визнати протиправними дії Державного реєстратора Дніпропетровської районної державної адміністрації про реєстрацію земельних ділянок: кадастровий №1221455400:02:001:0089 у Державному реєстрі прав № 14765489 від 26.05.2016 року; кадастровий №1221455400:02:001:0073 у Державному реєстрі прав № 14766450 від 26.05.2016 року;. кадастровий № 221455400:02:007:0017 у Державному реєстрі прав № 14767048 від 26.05.2016 року;

- скасувати реєстрацію земельних ділянок: кадастровий №1221455400:02:001:0089 у Державному реєстрі прав № 14765489 від 26.05.2016 року; кадастровий №1221455400:02:001:0073 у Державному реєстрі прав № 14766450 від 26.05.2016 року;. кадастровий № 221455400:02:007:0017 у Державному реєстрі прав № 14767048 від 26.05.2016 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2017 р. позов задоволено частково, визнано протиправними та скасовано накази Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 25.02.2014 року №ДН/1221455400:02:001/00000726, №ДН/1221455400:02:001/00000724, №ДН/1221455400:02:001/00000725, від 26.02.2014 року №ДН/1221455400:02:001/00000797, від 07.03.2014 року №ДН/1221455400:01:007/00000958. Визнано протиправними та скасовано записи у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер №1221455400:02:001:0089 від 26.05.2016 року №14765489, земельної ділянки кадастровий номер №1221455400:02:001:0073 від 26.05.2016 року №14766450 та земельної ділянки кадастровий номер №1221455400:01:007:0017 від 26.05.2016 року №14767048. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Вважаючи вказане рішення таким, що винесено судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та залишити без розгляду позовну заяву.

В обґрунтування скарги зазначено, що позивач не мав права пред'являти даний адміністративний позов, оскільки не має законного права власності чи користування земельною ділянкою, яка є предметом спору у даній справі. Крім того, зазначає, що зміст постанови суду не відповідає вимогам КАС України, оскільки є немотивованим. Також апелянт зазначає, що судом не було належним чином повідомлено всіх осіб, які беруть участь у справі, про час та місце розгляду справи.

Представник третьої особи ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати постанову суду.

Представники позивача та третьої особи на його стороні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник Відповідача-1 просив апеляційну скаргу задовольнити та у позові відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що останню необхідно задовольнити частково, а постанову суду скасувати з наступних підстав.

Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції у справі, 25 лютого 2014 року Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області прийнято наказ № ДН/1221455400:02:001/00000726 про надання дозволу ОСОБА_7 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір якої становить 0,1200 га, із цільовим призначенням (01.05) - для індивідуального садівництва (а.с. 23).

24 травня 2016 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, надано ОСОБА_7 у власність земельну ділянку площею 0,1200 га, в тому числі пасовища площею 0,1200 га (кадастровий номер 1221455400:02:001:0089) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва, розташовану на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області (а.с. 24).

26 травня 2016 року Дніпропетровською районною державною адміністрацією проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_7 (а.с. 25-26). Отже, з цього часу у ОСОБА_7 виникло право власності на цю земельну ділянку.

25 лютого 2014 року Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області прийнято наказ № ДН/1221455400:02:001/00000724 про надання дозволу ОСОБА_8 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір якої становить 0,1200 га, із цільовим призначенням (01.05) - для індивідуального садівництва (а.с. 27).

24 травня 2016 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Надано ОСОБА_8 у власність земельну ділянку площею 0,1200 га, в тому числі пасовища площею 0,1200 га (кадастровий номер 1221455400:02:001:0073) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва, розташовану на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області (а.с. 28).

26 травня 2016 року Дніпропетровською районною державною адміністрацією проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_8 (а.с. 29-30). Отже, з цього часу у ОСОБА_8 виникло право власності на цю земельну ділянку.

07 березня 2014 року Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області прийнято наказ № ДН/1221455400:01:007/00000958 про надання дозволу ОСОБА_5 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір якої становить 0,1200 га, із цільовим призначенням (01.05), для ведення індивідуального садівництва (а.с. 31).

24 травня 2016 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області. Надано ОСОБА_5 у власність земельну ділянку площею 0,1200 га, в тому числі пасовища площею 0,1200 га (кадастровий номер 1221455400:01:007:0017) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва, розташовану на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області (а.с. 32).

26 травня 2016 року Дніпропетровською районною державною адміністрацією проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_5 (а.с. 33-34). Отже, з цього часу у ОСОБА_5 виникло право власності на цю земельну ділянку.

25 лютого 2014 року Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області прийнято наказ № ДН/1221455400:02:001/00000725 про надання дозволу ОСОБА_9 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір якої становить 0,1200 га, із цільовим призначенням (01.05) - для ведення індивідуального садівництва (а.с. 35).

Згідно листа Відділу ДРАЦС АНД районі у м.Дніпрі, ОСОБА_9 померла 05.01.2015 року (а.с. 138).

26 лютого 2014 року Головним управлінням Держземагенства у Дніпропетровській області прийнято наказ № ДН/1221455400:02:001/00000797 про надання дозволу ОСОБА_10 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Кіровської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, орієнтовний розмір якої становить 0,1200 га, із цільовим призначенням (01.05), для ведення індивідуального садівництва (а.с. 37).

Згідно листа Самарського районного у м. Дніпрі Відділу ДРАЦС, ОСОБА_10 помер, про що свідчить актовий запис від 31.08.2015 року (а.с. 137).

Вважаючи протиправними накази про надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а також дії щодо реєстрації права власності на зазначені земельні ділянки, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому посилався на порушення його права користування земельною ділянкою.

На підтвердження свого права користування спірною земельною ділянкою позивачем надано договір на довгострокове користування земельною ділянкою від 25.03.2001 р., укладений з Кіровською селищною радою та зареєстрованого за № 11 того ж дня (а.с. 39). За вказаним договором позивачу надано для ведення особистого підсобного господарства ділянку площею 4000 кв.м. строком на 20 років.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що укладений між позивачем та Кіровською селищною радою договір оренди спірної земельної ділянки є чинним, а тому у відповідачів були відсутні законні підстави для прийняття оскаржуваних наказів щодо надання цієї ділянки іншим особам та вчинення реєстраційних дій з реєстрації за ними права власності. Також, посилаючись на позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 07 червня 2016 року у справі № 21-1341а16 суд зазначив, що при прийнятті рішення про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду відповідач здійснював владні управлінські функції, оскільки в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог суд апеляційної інстанції вважає хибним з наступних міркувань.

Згідно положень ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разу встановлення під час апеляційного розгляду порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Звертаючись до суду із адміністративним позовом, позивач вимоги обґрунтував порушенням своїх прав на користування земельною ділянкою до 25.03.2021 р., на яку наказами відповідача що оспорюються надано дозвіл на розробку проекту землеустрою для їх передачі у власність третім особам, а в подальшому і зареєстровано право власності за деякими з них. Такі дії порушують право користувача на користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

В аспекті даної справи слід зазначити, що позивачем оскаржено як правомірність дій відповідачів по прийняттю відповідних рішень, так і правомірність рішень суб'єкта владних повноважень у формі наказів про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, які є ненормативними актами місцевого органу виконавчої влади, а також реєстрація права власності, яке виникло в наслідок реалізації частини з цих наказів.

Стосовно позовних вимог про протиправність дій Відповідача-1 по винесенню наказів та Відповідача-2 по реєстрації права на земельні ділянки колегія суддів виходить з того, що самі по собі дії суб'єкта владних повноважень, вчинені на реалізацію наявної у нього компетенції, результатом яких є прийняття рішення, яке і породжує права то обов'язки для відповідних осіб, не можуть порушувати прав та інтересів осіб. Тому апеляційний суд згодний із висновками суду першої інстанції, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, так як саме результат реалізації повноважень суб'єкта владних повноважень, а не процес реалізації його повноважень, може бути об'єктом судового оскарження. За таких обставин в задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування прийнятих Відповідачем-1 наказів від 25.02.2014 року №ДН/1221455400:02:001/00000726, №ДН/1221455400:02:001/00000724, від 07.03.2014 року №ДН/1221455400:01:007/00000958, на підставі яких проекти землеустрою були виготовлені і в подальшому окремими рішеннями Відповідача-1 затвердженні з наданням земельних ділянок у власність, право на які державними реєстраторами Відповідача-2 було зареєстровано, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Прийняті спірні рішення є ненормативними актами місцевого органу виконавчої влади, яке вичерпало свою дію внаслідок його виконання. Скасування таких актів не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку, укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Враховуючи наведене, позов, предметом якого є рішення місцевого органу виконавчої влади про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо виділення земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення місцевого органу виконавчої влади вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки у інших осіб вже виникло право власності або володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Подальше оспорювання правомірності набуття фізичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи, що накази Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області року №ДН/1221455400:02:001/00000726, №ДН/1221455400:02:001/00000724 від 25.02.2014 та №ДН/1221455400:01:007/00000958 від 07.03.2014 року фактично виконані, документи із землеустрою затверджені та зареєстровано право власності, а вимоги про скасування реєстрації права є похідними від вимог про правомірність наказів Відповідача-1, то провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає закриттю.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 17.02.2015 р. у справі № 21-551а14.

Отже, розглядаючи справу в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. При цьому суд першої інстанції необґрунтовано послався на правову позицію Верховного Суду України у справі № 21-1341а16, в якій оскаржені рішення суб'єкта владних повноважень про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не були реалізовані і у особи на їх підставі не виникло право цивільне.

Натомість, колегія суддів погоджується із висновком суду про публічно-правовий характер спору в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області №ДН/1221455400:02:001/00000725 від 25.02.2014 року та №ДН/1221455400:02:001/00000797 від 26.02.2014 року, які не мали подальшої реалізації і за якими у осіб не виникло цивільних прав.

Такий підхід дійсно узгоджується із правовою позицією, що висловив Верховний Суд України в постанові від 07.06.2016 р. у справі № 21-1341а16.

Щодо цієї частини позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

На підтвердження порушення своїй прав позивач посилається на порушення своїх прав землекористувача, які виникли на підставі договору від 25.03.2001 року на довгострокове користування земельною ділянкою.

Позивач зазначає, що земельні ділянки щодо яких надано дозвіл на розробку проектів землеустрою, знаходяться в межах орендованої ним земельної ділянки.

Відповідно до ст. 16 ОСОБА_10 України Про оренду землі (в редакції, що діяла на момент укладення договору) договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації. У разі надання земельної ділянки в оренду в порядку

відведення договір оренди підписується після перенесення її меж у натуру (на місцевість).

Статтею 18 вказаного ОСОБА_10 передбачалось, що укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Факт державної реєстрації засвідчується печаткою реєструючого органу з підписом уповноваженої на це особи та зазначенням дати реєстрації на всіх примірниках договору. Один зареєстрований примірник договору зберігається в органі, який здійснив його реєстрацію. Порядок та органи, що здійснюють державну реєстрацію, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 4 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі затвердженого Постановою КМУ від 25.12.1998 року № 2073 (який діяв на час укладання зазначеного договору) забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів.

Пунктом 13 Порядку передбачено, що після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком. Книга записів державної реєстрації договорів оренди землі ведеться окремо в розрізі кожної сільської, селищної, міської ради, а також у розрізі Київської, Севастопольської міської державної адміністрації.

Отже, умовою виникнення у особи права користування земельною ділянкою, крім укладення договору оренди чи користування, є, зокрема, її державна реєстрація та факт винесення її меж в натурі, що повинно бути підтверджено відповідним актом та схемою.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у позивача відсутні акт виносу меж земельної ділянки в натурі та її схема, що виключає як виникнення права на користування земельною ділянкою за договором, так і можливість перевірити чи дійсно спірні накази стосуються тієї ділянки землі, про яку йде мова у договорі позивача із Кіровською сільською радою від 25.03.2001 року.

Крім того, досліджуючи питання здійснення державної реєстрації договору, на який посилається позивач, суд встановив, що згідно відмітки в наданій позивачем копії договору (а.с. 39), даний договір зареєстрований в Кіровській селищній раді 25.03.2001 року за № 11.

В той же час, судом апеляційної інстанції в судовому засіданні досліджено Книгу записів державної реєстрації договорів оренди землі, що велася органом земельних ресурсів у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області по Кіровській сільській раді, в результаті чого встановлено, що за № 11 наявний реєстраційний запис від 13.06.2001 року, за яким зареєстровано договір оренди, який було укладено між ВАТ Дніпрогаз та Кіровською селищною радою. Записи про реєстрацію договору на користування землею позивача в цій книзі відсутні.

Крім того, згідно листа управління Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області № 99-403-99.2-1314/2-17 від 15.02.2017 року, в управлінні відсутні будь-які відомості щодо реєстрації речових прав на земельну ділянку, розташовану на території Обухівської селищної ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області, загальною площею 4000 кв.м, передану для ведення особистого підсобного господарства гр. ОСОБА_11

Враховуючи відсутність факту реєстрації договору оренди земельної ділянки в порядку визначеному законом, такий договір не породжує права оренди земельної ділянки.

Отже, позивачем не доведено наявність у нього права користування спірною земельною ділянкою, а тому і відсутній об'єкт судового захисту.

Більш того, накази Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області №ДН/1221455400:02:001/00000725 від 25.02.2014 року та №ДН/1221455400:02:001/00000797 від 26.02.2014 року не були реалізовані у зв'язку зі смертю осіб, яким надавалось дозвіл на розробку проектів землеустрою.

Право на розробку таких проектів землеустрою, що виникло на підставі цих наказів, нерозривно пов'язано із особами, які звертались за наданням такого дозволу, і не може бути успадковане або перейти в порядку правонаступництва. Таким чином, зазначені накази втратили свою силу і не породжують для інших осіб ніяких прав та обов'язків.

За наведених обставин суд першої інстанції безпідставно встановив наявність порушення прав та інтересів позивача, які потребують судового захисту, та необґрунтовано задовольнив цю частину позовних вимог.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів робить висновок, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для вирішення справи, та невірно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про закриття провадження щодо частини позовних вимог та відмову у задоволенні іншої частини позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 157, 195, 198, 202, 203, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року по справі № 804/403/17 - скасувати.

Провадження у справі № 804/403/17 за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Дніпропетровської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та скасування наказів в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області щодо прийняття Наказів від 25.02.2014 року №ДН/1221455400:02:001/00000726, №ДН/1221455400:02:001/00000724, від 07.03.2014 року №ДН/1221455400:01:007/00000958; скасування наказів Головного управління Держземагенства у Дніпропетровській області від 25.02.2014 року №ДН/1221455400:02:001/00000726, №ДН/1221455400:02:001/00000724, від 07.03.2014 року №ДН/1221455400:01:007/00000958; визнання протиправними дій Державного реєстратора Дніпропетровської районної державної адміністрації про реєстрацію земельних ділянок: кадастровий №1221455400:02:001:0089 у Державному реєстрі прав за № 14765489 від 26.05.2016 року; кадастровий №1221455400:02:001:0073 у Державному реєстрі прав за № 14766450 від 26.05.2016 року; кадастровий № 221455400:02:007:0017 у Державному реєстрі прав за № 14767048 від 26.05.2016 року; скасування реєстрації земельних ділянок: кадастровий №1221455400:02:001:0089 у Державному реєстрі прав № 14765489 від 26.05.2016 року; кадастровий №1221455400:02:001:0073 у Державному реєстрі прав № 14766450 від 26.05.2016 року;. кадастровий № 221455400:02:007:0017 у Державному реєстрі прав № 14767048 від 26.05.2016 року - закрити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Дніпропетровської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та скасування наказів №ДН/1221455400:02:001/00000725 від 25.02.2014 року і №ДН/1221455400:02:001/00000797 від 26.02.2014 року - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня її складення в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлено 10 серпня 2017 року.

Головуючий: М.М.Гімон

Суддя: С.Ю. Чумак

Суддя: І.В. Юрко