Рішення

від 07.08.2017 по справі 914/990/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2017р. Справа № 914/990/17

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Релігійної громади Римсько-католицької церкви у м. Винники Личаківського району міста Львова (м. Львів-Винники)

до відповідача: Приватного творчо-видавничого підприємства Всеукраїнський політичний журнал Державність (м. Львів-Винники)

про: про витребування майна із чужого незаконного володіння

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Вашкевич Н.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 1 від 01.01.2017 року.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Релігійної громади Римсько-католицької церкви у м. Винники Личаківського району міста Львова до Приватного творчо-видавничого підприємства Всеукраїнський політичний журнал Державність про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.05.2017 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 06.06.2017 року. Ухвалою суду від 06.06.2017 року, розгляд справи відкладено на 20.06.2017 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 20.06.2017 року розгляд справи відкладено на 26.06.2017 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 26.06.2017 року розгляд справи відкладено на 04.07.2017 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача, Ухвалою суду від 04.07.2017 року розгляд справи відкладено на 07.08.2017 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача та поданого представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 25.05.2017 року, від 06.06.2017 року, від 20.06.2017 року, від 26.06.2017 року, від 04.07.2017 року виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

26.06.2017 року за вх. № 22766/17 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

26.06.2017 року за вх. № 22769/17 позивач подав заяву про долучення доказів до матеріалів справи.

04.07.2017 року за вх. № 2918/17 представник позивача подав клопотання про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

07.08.2017 року за вх. № 27092/17 позивач подав додатковий доказ по справі.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 22.05.2017 року, від 06.06.2017 року, від 20.06.2017 року, від 26.06.2017 року, від 04.07.2017 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується копією Списку № 410 згрупованих внутрішніх поштових відправлень рекомендованих листів 06.07.2017 року, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов'язковою.

06.06.2017 року за вх. № 19944/17 відповідач подав клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення виготовлено, підписано та оголошено 07.08.2017 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, 02.04.1996 р. між Винниківською міською радою та Приватним творчо-видавничим підприємством „Всеукраїнський політичний журнал Державність (надалі - відповідач) було укладено Договір на оренду нежитлових приміщень № 10 від 02.04.1996 р. (надалі - Договір) щодо нежитлового приміщення, що знаходиться у м. Винниках по вулиці Львівській, 6.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.08.2010 р. у справі № 31/190 за позовом Винниківської міської ради до відповідача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Релігійної громади Римсько-католицької церкви у місті Винники Личаківського району міста Львова (надалі - позивач) про звільнення незаконно займаного майна - нежитлового приміщення площею 121 кв.м., розташованого за адресою м. Львів-Винники, вул. Львівська, 6 (далі - ОСОБА_2), у позові було відмовлено. При цьому, судом встановлено, що Договір оренди № 10 від 02.04.1996 р. продовжувався сторонами на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором, тобто, до 02.04.2016 р. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2010 р. рішення Господарського суду Львівської області від 13.10.2010 р. у справі № 31/190 залишено без змін.

У відповідності до рішення Винниківської міської ради від 20.07.2012 р. № 175 ОСОБА_2 було передано у власність позивачеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", в разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди; сторони можуть встановити в договорі оренди, що, в разі відчуження власником об'єкта, договір оренди припиняється.

Позивач зазначає, що у Договорі не обумовлено його припинення внаслідок зміни власника, відтак, права та обов'язки відповідача по Договору залишилися в силі. В той же час, позивач набув прав та обов'язків орендодавця по Договору.

Листом № 1.5/11-197 від 16.04.2013 р. Виконавчий комітет Винниківської міської ради звернувся до позивача щодо вжиття заходів локалізації засмічення території біля ОСОБА_2.

Листом № 04/818 від 16.05.2013 р. Департамент з питань культури, охорони культурної спадщини, та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації звернувся до позивача з приводу приведення до належного технічного стану ОСОБА_2.

Позивач зазначає, що зазначені порушення стали можливими внаслідок дій відповідача, а саме: засмічення території та допущення псування ОСОБА_2.

Частиною 2 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.

В ч. 1 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що поточний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендарем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 776 ЦК України, поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Поточним ремонтом, хоча його визначення і не закріплено в ЦК України, слід вважати такий ремонт, необхідність проведення якого виникає із звичайного користування річчю, не пов'язаного з істотним руйнуванням і псуванням її основних частин, вузлів або агрегатів.

Позивач зазначає, що з огляду на вищенаведене, він звернувся до відповідача листом № 13/172-1 від 07.06.2013 р., де просив відповідача неухильно дотримуватись Договору, усунути допущене засмічення прилеглої до ОСОБА_2 території та вжити всіх заходів для недопущення пошкодженню чи псування ОСОБА_2, а також провести поточний ремонт ОСОБА_2.

Позивач зазначає, що зазначений лист залишений відповідачем без будь-якого реагування, засмічення прилеглої до ОСОБА_2 території не усунено, а також не проведений поточний ремонт ОСОБА_2.

Листом № 2/136 від 19.01.2015 р. Відділ охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації звернувся до Винниківської міської ради та позивача щодо незадовільного стану ОСОБА_2.

Листом № 1.5/11-122 від 24.03.2015 р. Виконавчий комітет Винниківської міської ради, за результатом розгляду листа Відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації № 2/136 від 19.01.2015 р., рекомендував позивачеві звернутись до суду щодо вивільнення відповідачем ОСОБА_2.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення ЦК України застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Враховуючи вищенаведене, позивач звернувся із позовною заявою до відповідача про розірвання Договору на оренду нежитлових приміщень № 10 від 02.04.1996 р., укладеного між Винниківською міською радою та Приватним творчо-видавничим підприємством „Всеукраїнський політичний журнал „Державність".

Позивач звертає увагу на те, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.05.2016 р. по справі № 914/784/16 припинено провадження у справі, зважаючи на припинення Договору на оренду нежитлових приміщень № 10 від 02.04.1996 р., укладеного між Винниківською міською радою та Приватним творчо-видавничим підприємством „Всеукраїнський політичний журнал „Державність".

Згідно ч. 2 ст. 28 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та ст. 391 ЦК України, позивач наділений правом зажадати (вимагати) усунення перешкод у користуванні та розпоряджанні ОСОБА_2.

Ст. 15 ЦК України, закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно п. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Позивач звертає увагу на те, що, на даний час, ОСОБА_2 відповідачем не повернуто і продовжує перебувати у володінні відповідача, що є порушенням охоронюваних законом інтересів позивача. Таким чином, у відповідності до ст. 387 ЦК України, позивач має право витребувати ОСОБА_2 від відповідача, який незаконно, без відповідної правової підстави на даний час володіє ОСОБА_2.

Відтак, просить суд: витребувати майно - нежитлове приміщення площею 121 кв. м., розташоване за адресою: м. Львів-Винники, вул. Львівська № 6, із чужого незаконного володіння відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що 06 грудня 1993 р. редакція журналу Державність уклала договір з міською радою м. Винники, що була на той час підпорядкована Личаківському райвиконкому м. Львова, а тепер Адміністрації, із заявою надати їй в оренду приміщення розваленої початкової школи, що підлягала зносу, з умовою, що редакція виконає капітальний ремонт і приватизує споруду для потреб редакції, оскільки на той час редакція журналу, діючи з 4 січня 1991 р. до грудня 1993 р. наймала офіс у центрі Львова на вулиці Чупринки, 5, але не мала складу для зберігання паперу і друкованої продукції.

Відповідач зазначає, що Рішенням № 440 від 28.12.1993 р. Виконавчого комітету Винниківської міської ради надано в оренду розвалене приміщення № 6 по вул. Львівській у м. Винники (колишня початкова школа) журналу Державність терміном на 10 років з умовою приватизації.

Відповідач зазначає, що ремонт приміщення тягнувся до березня 1996 р., після чого 02 квітня цього ж року головним редактором журналу ОСОБА_3 та в. о. голови Винниківської міської ради п. Юрієм Білоусом підписано типову на той час угоду № 10 від 02.04.1996 р. на оренду нежитлового приміщення № 6, що по вул. Львівській у м. Винники терміном на 10-років, яке редакція відремонтувала. Після закінчення ремонту, редакція звертається листом № 0034 від 02.04.1996 р. до Винниківської міської ради з просьбою надати дозвіл на приватизацію капітально відремонтованої споруди № 6, що по вул. Львівській, оскільки між редакцією і міською радою була усна угода про те, що лише після виконаного ремонту зруйнований до цього будинок, що підлягав зносу, редакцією буде приватизований.

Відповідач наголошує, що офіційно отримавши Рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2012 р. справа № 5015/2149/12, відповідач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою від 10 березня 2016 року, де вимагав Рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2012 р. скасувати та постановити нове рішення, яким в позові Релігійної громади Римо-католицької церкви у м. Винники Личаківського району м. Львова відмовити, а приватизацію скасувати.

Відповідач зазначає, що отримавши Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2016 р., справа № 015/2149/12, відповідач звернувся із касацією до Вищого господарського суду України, де оскаржує Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду про відмову продовження процесуального строку і не відкриття провадження, і додає документи про пропущений термін подання скарги до Львівського апеляційного господарського суду, який Вищий господарський суд всеціло признає, одночасно просить розглянути апеляцію і первинне Рішення Господарського суду Львівської області, справа № 5015/2149/12 від 19.06.2012 р.

Відповідач зазначає, що Вищий господарський суд України у своїй Ухвалі від 01.04.2016 р., справа № 5015/2149/12, стверджує, що редакція журналу звертається лише з просьбою відмінити Рішення Господарського суду Львівської області, справа № 5015/2149/12 від 19.06.2012 р., і тим самим не приймає до розгляду і повертає її позивачу.

Отже, відповідач вважає, що рішення суду від 19.06.2012 р., справа № 5015/2149/12, головуючий суддя М. Синчук, а також позовна заява Римо-католицької громади від 18.02.2016 р. є надуманими, суперечливими, не відповідають ні законодавству, ні фактичним обставинам і не могли підлягати задоволенню.

За твердженням відповідача, в Римо-католицької громади зовсім відсутні правовстановлюючі документи на нежитлове приміщення по вул. Львівській № 6 в м. Винники, Личаківського району Львова. Про те, що позивач не мав і не має права власності на це нежитлове приміщення, свідчить укладення ним та за його ініціативою договору оренди на це приміщення (щодо своєї власності договір оренди не укладається).

Відповідач звертає увагу на те, що Релігійна громада Римсько-католицької церкви у м. Винники не була стороною Договору оренди № 10 від 02.04.1996 р. Відповідно до положення ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Римо-католицька громада не навела жодних доказів порушення її прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідач зазначає, що 02.04.1996 р. між редакцією журналу Державність та Винниківською міською радою було укладено договір № 10 від 02.04.1996 р. про оренду нежитлового приміщення загальною площею 121,0 кв. м по вул. Львівській, б у м. Винники. Згідно договору, орендодавець передав, а орендар прийняв на термін 10 років в користування зазначене в договорі нежитлове приміщення загальною площею 121,0 кв. м по вул. Львівській, 6 у м. Винники.

Згідно із ч. 4 ст. 284 ГК України, ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна , строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічна норма міститься і в ст. 764 ЦК України про те, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно п. 1 Договору № 10 від 02.04.1996 р. строк дії договору встановлено 10 років з 2 квітня 1996 р. по 2 квітня 2006 р.

На думку відповідача, оскільки Винниківська міська рада у встановлений законодавством строк не направляла редакції журналу Державність заяви про те, що Договір оренди № 10 від 02.04.1996 р. припиняється з 02.04.2006 р. та не заявляла вимоги повернути орендоване майно власнику, Договір оренди №10 від 02.04.1996 р. між Винниківською міською радою та редакцією журналу Державність є продовжений на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, тобто до 02.04.2016 р.

Ця обставина встановлена рішенням Господарського суду Львівської області від 04.08.2010 р. по справі № 31/190 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2010 р. по справі № 31/190.

Статтею 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, на думку відповідача, Договір № 10 від 02.04.1996 р. на оренду нежитлового приміщення по вул. Львівській, 6 у м. Винники був дійсним і продовжував діяти до 2016 р. І ніхто не мав права втручатися в умови цього договору.

Відповідач звертає увагу на те, що в порушення п. 15 Договору оренди №10 від 02.04.1996 р., умовами якою забороняється передача орендованого приміщення іншій юридичній чи фізичній особі, Винниківська міська рада в особі ОСОБА_4 не мала права давати дозвіл на приватизацію зазначеного приміщення, мусила повідомити орендаря і оскаржити рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2012 р., справа № 5015/2149/12, а не погодитися на це рішення. Нежитлове приміщення по вул. Львівській, 6, постійно на підставі Договору оренди знаходилося в користуванні редакції журналу Державність до 2 квітня 2016 р., і Господарський суд Львівської області не мав юридичного права передавати нежитлове приміщення іншій особі, ще й під приватизацію. При цьому, в зазначеному нежитловому приміщенні знаходився склад паперу, надрукована література та інші матеріальні цінності редакції журналу Державність .

З огляду сказаного, відповідач просить суд відмовити римо-католицькій громаді в її оскарженні або припинити розгляд справи, оскільки редакція журналу Державність оскаржила дану справу у Вищій раді судочинства і Генеральній прокуратурі.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду державного та комунального майна , цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в комунальній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 вищезазначеного Закону, орендодавцями є органи місцевого самоврядування, уповноваженні на управління майном.

Згідно ст. 6 вищевказаного Закону, орендарями можуть бути господарські товариства, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства. Ініціатива щодо оренди може виходити від фізичних та юридичних осіб, які можуть бути орендарями, відповідно до ст. 6 цього Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна , договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено .

Відповідно до ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна , у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди .

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом) , який підписується сторонами договору.

Крім того, право наймодавця вимагати повернення речі, у разі припинення договору найму, передбачено статтею 785 ЦК України.

Згідно із ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 02.04.1996 р. між Винниківською міською радою та Приватним творчо-видавничим підприємством „Всеукраїнський політичний журнал Державність (надалі - відповідач) було укладено Договір на оренду нежитлових приміщень № 10 від 02.04.1996 р. (надалі - Договір) щодо нежитлового приміщення, що знаходиться у м. Винниках по вулиці Львівській, 6.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення ЦК України застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Позивач звернувся із позовною заявою до відповідача про розірвання Договору на оренду нежитлових приміщень № 10 від 02.04.1996 р., укладеного між Винниківською міською радою та Приватним творчо-видавничим підприємством „Всеукраїнський політичний журнал „Державність".

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.08.2010 р. у справі № 31/190 за позовом Винниківської міської ради до відповідача за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Релігійної громади Римсько-католицької церкви у місті Винники Личаківського району міста Львова (надалі - позивач) про звільнення незаконно займаного майна - нежитлового приміщення площею 121 кв.м., розташованого за адресою м. Львів-Винники, вул. Львівська, 6 (далі - ОСОБА_2), у позові було відмовлено. При цьому, судом встановлено, що Договір оренди № 10 від 02.04.1996 р. продовжувався сторонами на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, тобто, до 02.04.2016 р. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2010 р. рішення Господарського суду Львівської області від 13.10.2010 р. у справі № 31/190 залишено без змін.

У відповідності до рішення Винниківської міської ради від 20.07.2012 р. № 175, ОСОБА_2 було передано у власність позивачеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", в разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди ; сторони можуть встановити в договорі оренди, що в разі відчуження власником об'єкта договір оренди припиняється.

У Договорі не обумовлено його припинення внаслідок зміни власника, відтак права та обов'язки відповідача по Договору залишилися в силі.

В той же час, позивач набув прав та обов'язків орендодавця по Договору.

Разом з тим, Листом № 1.5/11-197 від 16.04.2013 р. Виконавчий комітет Винниківської міської ради звернувся до позивача щодо вжиття заходів локалізації засмічення території біля ОСОБА_2.

Листом № 04/818 від 16.05.2013 р. Департамент з питань культури, охорони культурної спадщини, та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації звернувся до позивача з приводу приведення до належного технічного стану ОСОБА_2.

Зазначені порушення стали можливими внаслідок дій відповідача, а саме засмічення території та допущення псування ОСОБА_2.

Частиною 2 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар зобов'язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.

В ч. 1 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що поточний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендарем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 776 ЦК України, поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Поточним ремонтом, хоча його визначення і не закріплено в ЦК України, слід вважати такий ремонт, необхідність проведення якого виникає із звичайного користування річчю, не пов'язаного з істотним руйнуванням і псуванням її основних частин, вузлів або агрегатів.

З огляду на вищенаведене, позивач звернувся до відповідача листом № 13/172-1 від 07.06.2013 р., де просив відповідача неухильно дотримуватись Договору, усунути допущене засмічення прилеглої до ОСОБА_2 території та вжити всіх заходів для недопущення пошкодженню чи псування ОСОБА_2, а також провести поточний ремонт ОСОБА_2.

Зазначений лист залишений відповідачем без будь-якого реагування, засмічення прилеглої до ОСОБА_2 території не усунено, а також не проведений поточний ремонт ОСОБА_2.

Листом № 2/136 від 19.01.2015 р. Відділ охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації звернувся до Винниківської міської ради та позивача щодо незадовільного стану ОСОБА_2.

Листом № 1.5/11-122 від 24.03.2015 р. Виконавчий комітет Винниківської міської ради, за результатом розгляду листа Відділу охорони культурної спадщини та культурних цінностей Львівської обласної державної адміністрації № 2/136 від 19.01.2015 р., рекомендував позивачеві звернутись до суду щодо вивільнення відповідачем ОСОБА_2.

Отже, Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.05.2016 р. по справі № 914/784/16 припинено провадження у справі, зважаючи на припинення Договору на оренду нежитлових приміщень № 10 від 02.04.1996 р., укладеного між Винниківською міською радою та Приватним творчо-видавничим підприємством „Всеукраїнський політичний журнал „Державність".

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено в ухвалі Господарського суду Львівської області від 19.05.2016 р. по справі № 914/784/16, Релігійна громада Римсько-католицької церкви у м. Винники Личаківського району м. Львова веде діяльність як релігійна організація.

Згідно ст. 18 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , Релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності.

У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об'єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності.

Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом.

Право власності релігійних організацій охороняється законом.

Згідно ст. 26 Про оренду державного та комунального майна , договір оренди припиняється в разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря);

банкрутства орендаря;

загибелі об'єкта оренди;

ліквідації юридичної особи, яка була орендарем або орендодавцем.

Договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно ч. 2 ст. 17 Про оренду державного та комунального майна , у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно ч. 4 ст. 284 ГК України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна , якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Судом встановлено, що 26.04.2016 р. за № 16/117-1 позивачем направлено на адресу відповідача заяву про припинення Договору оренди нежитлового приміщення № 10 від 02.04.1996 р. Доказами відправки, а саме копією фіскального чеку № ПН 215600426655 та копією акту вкладення № 7901409544021 доводяться вищенаведені обставини.

Отже, Договір про оренду нежитлового приміщення № 10 від 02.04.1996 р. який був продовжений до 02.04.2016 р., є припинений у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Крім того, інших доказів наявності правових підстав володіння відповідачем спірним приміщенням, незважаючи на вимоги суду, учасниками процесу не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, згідно ч. 2 ст. 28 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та ст. 391 ЦК України, позивач наділений правом вимагати усунення перешкод у користуванні та розпорядженні ОСОБА_2.

Ст. 15 ЦК України, закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Згідно п. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Позивач унеможливлений на реалізацію цих гарантованих законом прав внаслідок дій, що полягають у незаконному володінні ОСОБА_2 відповідачем.

На час розгляду справи ОСОБА_2 відповідачем не повернуто і продовжує перебувати у володінні відповідача, що є порушенням охоронюваних законом інтересів позивача.

Таким чином, позивач має право витребувати ОСОБА_2 від відповідача, який незаконно, без відповідної правової підстави на даний час володіє ОСОБА_2.

Відтак, позивач просить суд витребувати майно - нежитлове приміщення площею 121 кв. м., розташоване за адресою: м. Львів-Винники, вул. Львівська № 6, із чужого незаконного володіння відповідача.

З огляду на вищевикладене, існують підстави для задоволення позовної вимоги щодо витребування майна - нежитлового приміщення площею 121 кв. м., розташованого за адресою: м. Львів-Винники, вул. Львівська № 6, із чужого незаконного володіння відповідача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач позовні вимоги не спростував, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач позовні вимоги не спростував, суд прийшов до висновку, що позов Релігійної громади Римсько-католицької церкви у м. Винники Личаківського району міста Львова до Приватного творчо-видавничого підприємства Всеукраїнський політичний журнал Державність про витребування майна - нежитлового приміщення площею 121 кв. м., розташованого за адресою: м. Львів-Винники, вул. Львівська № 6 є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, що складає 1378,00 грн., та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 3 від 02.02.2017 року на суму 1600,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1.Уточнені позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Приватного творчо-видавничого підприємства Всеукраїнський політичний журнал Державність (79495, м. Львів-Винники, вул.. Львівська, 6, ідент. код 20843611) на користь Релігійної громади Римсько-католицької церкви у м. Винники Личаківського району міста Львова (79495, м. Львів-Винники, ідент. код 20800524) 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Витребувати від Приватного творчо-видавничого підприємства Всеукраїнський політичний журнал Державність (79495, м. Львів-Винники, вул.. Львівська, 6, ідент. код 20843611) на користь Релігійної громади Римсько-католицької церкви у м. Винники Личаківського району міста Львова (79495, м. Львів-Винники, ідент. код 20800524) нежитлове приміщення площею 121 кв. м., розташоване за адресою: м. Львів-Винники, вул. Львівська № 6.

4. Накази видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.08.2017 року.