Постанова

від 16.01.2018 по справі 914/990/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2018 р. Справа № 914/990/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Бойко С.М.

ОСОБА_1

секретар судового засідання: Шкребій А.В.

розглянувши апеляційну скаргу приватного творчо-видавничого підприємства «Всеукраїнський політичний журнал «Державність» б/н від 23.08.2017р.(вх. № ЛАГС 01-05/4193/17 від 05.09.2017р.)

на рішення господарського суду Львівської області від 07.08.2017р.

у справі № 914/990/17

за позовом: Релігійної громади Римсько-католицької церкви у м. Винники Личаківського району міста Львова, м. Львів-Винники

до відповідача: приватного творчо-видавничого підприємства «Всеукраїнський політичний журнал «Державність» , м. Львів-Винники

про про витребування майна із чужого незаконного володіння

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № 1 від 01.01.2017р.)

від відповідача: не з'явився

Відповідно до п.9 Перехідних положень ГПК України в редакції від 15.12.2017р. справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ВСТАНОВИВ:

Релігійна громада Римсько-католицька церква у м. Винники Личаківського району міста Львова звернулася до господарського суду з позовом до приватного творчо-видавничого підприємства «Всеукраїнський політичний журнал «Державність» про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.08.2017р. у справі №914/990/17 задоволено уточнені позовні вимоги. Стягнуто з приватного творчо-видавничого підприємства «Всеукраїнський політичний журнал «Державність» на користь Релігійної громади Римсько-католицької церкви у м. Винники Личаківського району міста Львова 1 600,00 грн. судового збору. Витребувано від приватного творчо-видавничого підприємства «Всеукраїнський політичний журнал «Державність» на користь Релігійної громади Римсько-католицької церкви у м. Винники Личаківського району міста Львова нежитлове приміщення площею 121 кв. м., розташоване за адресою: м. Львів-Винники, вул. Львівська № 6.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що договір на оренду нежитлових приміщень № 10 від 02.04.1996р., укладений між Винниківською міською радою та приватним творчо-видавничим підприємством „Всеукраїнський політичний журнал «Державність» , припинив свою дію в зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено. Доказів повернення об'єкта оренди відповідачем суду не представлено. Враховуючи, що власником спірних приміщень є позивач, суд дійшов висновку про підставність заявлених вимог.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, приватне творчо-видавниче підприємство «Всеукраїнський політичний журнал «Державність» подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, не враховано надані ним докази, а відтак, винесено необ'єктивне рішення, просить його скасувати, прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю. Зокрема, скаржник зазначає, що позивачем не надано суду доказів в підтвердження права власності на спірні приміщення, відтак, останній не вправі пред'являти позов про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Скаржник в судове засідання 16.01.2018р. явку уповноваженого представника не забезпечив. Від представника відповідача на адресу суду надійшла довідка № 18 від 15.01.2018р. (зареєстрована в канцелярії суду за вх№ 01-04/299/18 від 15.01.2018р.) про те, що адвокат ОСОБА_3 перебуває у черговій відпустці та не може з'явитися в судове засідання, призначене на 16.01.2018р., в зв'язку з чим просить розгляд справи відкласти.

Частиною 11 ст. 270 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Згідно з п.2 ч.3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційна скарга була прийнята ще 07.09.2017р., на протязі цього часу розгляд справи неодноразово відкладався в тому числі і за клопотанням представника відповідача. Окрім того, судом не визнавалася явка уповноважених представників обов'язковою, а причини неявки, наведені в довідці, не є поважними.

З огляду на викладене, а також на обмеженість процесуальних строків для розгляду спору, суд відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, без участі повноважного представника відповідача, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

В попередніх судових засіданнях, представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав повністю. Зокрема стверджує, що в Римсько-католицької церкви відсутні правовстановлюючі документи на нежитлове приміщення по вул. Львівській № 6 в м. Винники, Личаківського району Львова. Також зазначає, що позивач не мав і не має права власності на спірне нежитлове приміщення, що свідчить про укладення ним та за його ініціативою договору оренди на це приміщення (щодо своєї власності договір оренди не укладається). Окрім того, Релігійна громада Римсько-католицької церкви у м. Винники не була стороною договору оренди № 10 від 02.04.1996р., відповідно не навела жодних доказів порушення її прав і охоронюваних законом інтересів щодо перебування відповідача у орендованому приміщенні.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів скаржника заперечив з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх№ 01-04/6632/17 від 03.10.2017р.), рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що спірне приміщення було передано позивачу у власність у відповідності до рішення Винниківської міської ради № 175 від 20.07.2012р. на виконання рішення господарського суду Львівської області від 19.06.2012р. по справі № 5015/2149/12 за позовом Релігійної громади Римсько-католицької церкви у м. Винники Личаківського району міста Львова до Винниківської міської ради про визнання права власності. Відтак вважає, свої позовні вимоги підставними.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Львівський апеляційний господарський суд встановив наступне.

02.04.1996р. між Винниківською міською радою (орендодавець) та приватним творчо-видавничим підприємством „Всеукраїнський політичний журнал «Державність» (орендар) було укладено договір на оренду нежитлових приміщень №10, згідно з умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв на термін 10 років в користування зазначене в договорі нежитлове приміщення загальною площею 121,0 кв. м по вул. Львівській, 6 у м. Винники (а.с. 13-16 том І).

Відповідно до пп. в) п.14 договору при припиненні або розірванні договору оренди орендар зобов'язаний повернути протягом 15 днів орендодавцю за актом приймання-передачі об'єкт оренди у стані, обумовленому договором оренди.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.08.2010р. у справі №31/190 за позовом Винниківської міської ради до приватного творчо-видавничого підприємства „Всеукраїнський політичний журнал «Державність» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Релігійної громади Римсько-католицької церкви у місті Винники Личаківського району міста Львова про звільнення незаконно займаного майна - нежитлового приміщення площею 121 кв.м., розташованого за адресою м. Львів-Винники, вул. Львівська, 6, у позові було відмовлено. При цьому, судом встановлено, що договір оренди № 10 від 02.04.1996р. продовжувався сторонами на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, тобто, до 02.04.2016р. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2010р. рішення господарського суду Львівської області від 13.10.2010р. у справі № 31/190 залишено без змін (а.с. 81-82, 93-94 том І).

Рішенням господарського суду Львівської області від 19.06.2012р. у справі №5015/2149/12 було задоволено позовні вимоги Релігійної громади Римсько-католицької церкви у місті Винники Личаківського району міста Львова до Винниківської міської ради та ВК Винниківської міської ради. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Винниківської міської ради міста Львова "Про оформлення права власності на нежитлові приміщення в м. Винники, що перебувають у комунальній власності" №197 від 19.06.2007р. в частині оформлення права власності на нежитлове приміщення площею 121,0 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Винники, вул. Львівська, 6. Визнано недійсним рішення виконавчого комітету Винниківської міської ради міста Львова "Про внесення змін в п. 2 рішення виконавчого комітету Винниківської міської ради №197 від 19.06.2007р. "Про оформлення права власності на нежитлові приміщення в м. Винники, що перебувають у комунальній власності" №355 від 18.09.2007р. в частині оформлення права власності на нежитлове приміщення площею 121,0 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Винники, вул. Львівська, 6. Визнано недійсним свідоцтво про право власності серії САВ №445391 від 30.10.2007р. Визнано право приватної власності Релігійної громади Римсько-католицької церкви у місті Винники Личаківського району міста Львова на нежитлове приміщення площею 121,0 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Винники, вул. Львівська, 6 (а.с. 28-31 том І).

Дане рішення суду набрало законної сили.

У відповідності до рішення Винниківської міської ради від 20.07.2012р. № 175 приміщення було передано у власність позивачеві.

Позивач зазначає, що у договорі оренди № 10 від 02.04.1996р. не обумовлено його припинення внаслідок зміни власника, відтак, права та обов'язки відповідача по договору залишилися в силі. В той же час, позивач набув прав та обов'язків орендодавця по договору.

У 2016 році Релігійна громада Римсько-католицької церкви у м. Винники Личаківського району міста Львова звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного творчо-видавничого підприємства „Всеукраїнський політичний журнал «Державність» про розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 10 від 02.04.1996р. в зв'язку з неналежним використанням приміщення. В результаті розгляду даної справи, ухвалою господарського суду Львівської області від 19.05.2016р. було припинено провадження у справі № 914/784/16 на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України (в редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин). Суд встановив, що договір оренди нежитлових приміщень № 10 від 02.04.1996р. є припиненим у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено (а.с. 24-26 том І).

Дана ухвала набрала законної сили.

Позивач стверджує, що на даний час спірне приміщення відповідачем не повернуто і продовжує перебувати у володінні відповідача, що є порушенням охоронюваних законом інтересів позивача. В зв'язку з чим, позивач звернувся із позовною заявою до відповідача про витребування майна, нежитлового приміщення площею 121 кв.м., розташованого за адресою: м. Львів-Винники, вул. Львівська,6 із чужого незаконного володіння (з урахування заяви про зміну предмета позову а.с. 133-137 том І).

При винесенні постанови колегія суддів керувалася наступним.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна, що перебуває в комунальній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває у комунальній власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 вищезазначеного Закону, орендодавцями є органи місцевого самоврядування, уповноваженні на управління майном.

Згідно з ст. 6 вищевказаного Закону, орендарями можуть бути господарські товариства, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства. Ініціатива щодо оренди може виходити від фізичних та юридичних осіб, які можуть бути орендарями, відповідно до ст. 6 цього Закону.

Як зазначалося вище, 02.04.1996р. між Винниківською міською радою (орендодавець) та приватним творчо-видавничим підприємством „Всеукраїнський політичний журнал «Державність» (орендар) було укладено договір на оренду нежитлових приміщень №10, згідно умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв на термін 10 років в користування зазначене в договорі нежитлове приміщення загальною площею 121,0 кв. м по вул. Львівській, 6 у м. Винники (а.с. 13-16 том І).

Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до рішення Винниківської міської ради від 20.07.2012р. № 175 зазначене вище приміщення було передано у власність позивачеві.

Факт набуття права власності на спірні приміщення позивачем підтверджується рішенням господарського суду Львівської області від 19.06.2012р. у справі №5015/2149/12, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічна позиція була закріплена в ст. 35 ГПК України (в редакції чинної на момент прийняття судом рішення).

Приписами ч.1 ст. 23 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначено, що передача майна в оренду не припиняє права власності на це майно. В разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника.

Частиною 2 ст. 15 вказаного закону передбачено, що у разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права і обов'язки за договором оренди. Сторони можуть встановити в договорі оренди, що в разі відчуження власником об'єкта договір оренди припиняється.

Умовами договору на оренду нежитлових приміщень №10 від 02.04.1996р. не обумовлено його припинення внаслідок зміни власника, відтак, права та обов'язки відповідача по договору залишилися в силі. В той же час, позивач набув прав та обов'язків орендодавця по договору.

Рішенням господарського суду Львівської області від 04.08.2010р. у справі №31/190 встановлено, що договір оренди №10 від 02.04.1996р. продовжувався сторонами на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, тобто, до 02.04.2016р.

Згідно з ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» , якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

19.05.2016р., під час розгляду господарським судом Львівської області позовної заяви Релігійної громади Римсько-католицької церкви у м. Винники Личаківського району міста Львова до приватного творчо-видавничого підприємства „Всеукраїнський політичний журнал «Державність» у справі № 914/784/16 про розірвання договору оренди нежитлових приміщень № 10 від 02.04.1996р., судом було встановлено факт припинення договору оренди нежитлових приміщень № 10 від 02.04.1996р. у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Так, зокрема в ухвалі суду від 19.05.2016р. по справі № 914/784/16 зазначено, що судом встановлено, що 26.04.2016р. за № 16/117-1 позивачем направлено на адресу відповідача заяву про припинення договору оренди нежитлового приміщення № 10 від 02.04.1996р. Доказами відправки, а саме копію фіскального чеку № ПН 215600426655 та копію акту вкладення № 7901409544021 долучено до матеріалів справи (а.с. 26 том І).

Отже, договір про оренду нежитлового приміщення № 10 від 02.04.1996 р., який був продовжений до 02.04.2016р., є припиненим у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» , договір оренди припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

У разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди (ч.1 ст. 27 Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Відповідно до пп. в) п.14 договору при припиненні або розірванні договору оренди орендар зобов'язаний повернути протягом 15 днів орендодавцю за актом приймання-передачі об'єкт оренди у стані, обумовленому договором оренди.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем спірного орендованого майна за актом приймання-передачі.

Інших доказів наявності правових підстав володіння відповідачем спірним приміщенням, суду не надано.

Релігійна громада Римсько-католицької церкви у м. Винники Личаківського району м. Львова веде діяльність як релігійна організація.

Згідно ст. 18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» , Релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності.

У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об'єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності.

Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом.

Право власності релігійних організацій охороняється законом.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Позивач унеможливлений на реалізацію цих гарантованих законом прав внаслідок дій, що полягають у незаконному володінні приміщенням відповідачем.

На час розгляду справи приміщення відповідачем не повернуто і продовжує перебувати у володінні відповідача, що є порушенням охоронюваних законом інтересів позивача.

Таким чином, позивач має право витребувати приміщення від відповідача, який незаконно, без відповідної правової підстави на даний час володіє приміщенням.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем належним чином обґрунтовано підставність заявленого позову, відтак позовні вимоги Релігійної громади Римсько-католицької церкви у м. Винники Личаківського району міста Львова про витребування майна - нежитлового приміщення площею 121 кв. м., розташованого за адресою: м. Львів-Винники, вул. Львівська № 6 від приватного творчо-видавничого підприємства «Всеукраїнський політичний журнал «Державність» правомірно задоволені судом.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

В свою чергу позивачем належними та допустимими доказами підтверджено підставність заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 269, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 07.08.2017р. у справі № 914/990/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді С.М. Бойко

ОСОБА_1