Рішення

від 03.08.2017 по справі 917/1013/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2017 Справа № 917/1013/17

За позовом ОСОБА_1 міської ради, 39600, м. Кременчук, площа Перемоги, 2

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «РТЦ «Кремінь-Інвест» , 39631, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 66-Г

про стягнення 112 191, 40 грн. - заборгованість відповідача по орендній платі за умовами договору оренди землі від 19.06.2009р. за період січень-квітень 2017 року,

Суддя БУНЯКІНА Ганна Іванівна

Представники в судовому засіданні:

Від позивача: ОСОБА_3 (див. протокол судового засідання)

Від відповідача: ОСОБА_4 (див. протокол судового засідання)

Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні 20.07.2017 року в порядку ст. 77 ГПК України з огляду на необхідність поповнення матеріалів справи додатковими документальними доказами.

03.08.2017 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява ОСОБА_1 міської ради про стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «РТЦ «Кремінь-Інвест» 112 191,40 грн. - заборгованість відповідача по орендній платі за умовами договору оренди землі від 19.06.2009р. за період січень-квітень 2017 року.

Представник позивача підтримав позовні вимоги за мотивами, викладеними в позовній заяві від 22.06.2017 року (а.с. 2-4) та письмових поясненнях від 02.08.2017 року (а.с. 66-68).

30.03.2017 року до канцелярії господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх№4324), яка залучена до матеріалів даної справи.

Відповідач проти позову заперечує за мотивами відзиву на позовну заяву від 12.07.2017 року (а.с. 25-27) та письмових пояснень від 31.07.2017 року(а.с. 58-59).

20.07.2017 року до канцелярії господарського суду від позивача надійшла заява (а.с. 17-18) про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області (вх№9035).

Статтею 27 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Суд відмовив у задоволенні поданої позивачем заяви як невмотивовованою, про що відображено в протоколі судового засідання від 20.07.2017 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив:

19 червня 2009 року між ОСОБА_1 міською радою Полтавської області та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «РТЦ «Кремінь-Інвест» укладено договір оренди землі, за яким передано в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 37 958 кв.м. (кадастровий номер № 5310436100:04:001:0103) для експлуатації та обслуговування торгово-садового центру по вул. Київській, 66-Г в м. Кременчуці. Цей договір зареєстровано 09 липня 2009 року за № 040954800178.

За п. 5 договору оренди землі нормативно грошова оцінка земельної ділянки станом 09 червня 2009 року на зазначену земельну ділянку становить 4 846 097,86 грн. Договір укладено терміном на 15 років (п. 8 договору).

Згідно п.9 договору оренди землі орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки та складає 242 304,89 грн за рік. Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 10 договору).

Відповідно до п.11 зазначеного договору, орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками платниками за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, починаючи з дня державної реєстрації договору оренди землі.

Відповідно до п. 34 договору оренди зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Вказана земельна ділянка передана відповідно до акту приймання-передачі (а.с. 13, зворот).

Доказів внесення змін в договір сторони не надали.

За твердженнями позивача за ТОВ «РТЦ «Кремінь-Інвест» рахується заборгованість в сумі 112 191,40 грн., яка виникла у зв'язку з невиконанням останнім зобов'язань по сплаті орендної плати за земельну ділянку за період січня-квітня 2017 року відповідно до умов договору оренди землі від 19.06.2009 року, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ст. 204 Цивільного кодексу України унормовує, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Право оренди земельної ділянки, як встановлено статтею 93 Земельного кодексу України - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. За приписом ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, річний розмір орендної плати за землю визначений сторонами в п. 9 договору оренди землі від 19.06.2009 року в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і складає (як зазначалось вище) 242 304,89 грн., тоді як місячний розмір її за умовами договору 20 192,07 грн. (242 304,89 грн. : 12).

Контролюючим органом щодо сплати орендної за землю є Державна фіскальна служба.

Пункт 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України унормовує, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (відповідно до п. 1 розділу III Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 489 від 25.11.2016 року). Згідно Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, заява про видачу витягу подається до територіального органу Держгеокадастру/центру надання адміністративних послуг.

На звернення відповідача щодо підготовки витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, Управлінням Держгеокадастру у м. Кременчуці Полтавської області витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 36-1605-99.7-187/17-17 від 31.01.2017, за яким НГО орендованої ОСОБА_2 земельної ділянки в 2017 р. становить 44 911 905,60 грн. (а.с. 29-30). Останнє є підставою внесення змін в умови договору оренди землі від 19.06.2009 року, однак, такі за процедурою, визначеною ст. 188 ГК України, сторонами-контагентами в умови договору не вносилися.

Відповідачем самостійно (з урахуванням зазначеного розміру НГО із використанням його в розмірі 60% згідно рішення ОСОБА_1 міської ради Полтавської області від 02.02.2016) розрахована та задекларована шляхом подання податкової декларації з плати за землю на 2017 рік (а.с. 36-40) орендна плата в 2017 р. в розмірі 112 279,76 грн. за місяць (44911905,60 грн.*0,6*0,05:12=112 279,76 грн.). При цьому відповідач надав докази сплати зазначених сум за січень-травень 2017 року (копії платіжних доручень залучені до матеріалів справи, а.с. 31-35). Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного, доводи позивача, приведені в позові щодо невиконання зобов'язань орендаря за договором оренди землі від 19.06.2009 року в частині орендної плати, а також в інших письмових поясненнях, що залучені до справи, є необґрунтованими та не можуть бути прийняті судом.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні з даним позовом, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Повне рішення складено 08.08.2017р.

Суддя Г.І.Бунякіна