Постанова

від 14.09.2017 по справі 917/1013/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2017 р. Справа №917/1013/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю №339 від 28.12.2016 року;

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю №11/30-08-17/31-12-18 від 31.08.2017 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Кременчуцької міської ради, м.Кременчук, (вх.№2565П/1-40) на рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.2017 року по справі №917/1013/17,

за позовом Кременчуцької міської ради, м.Кременчук,

до Товариства з обмеженою відповідальністю РТЦ Кремінь-Інвест , м.Кременчук, Полтавська область,

про стягнення 112191,40 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2017 року Кременчуцька міська рада звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РТЦ Кремінь-Інвест 112191,40 грн. заборгованості відповідача по орендній платі за умовами договору оренди землі від 19.06.2009 року за період січень-квітень 2017 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.08.2017 року по справі №917/1013/17 (суддя Бунякіна Г.І.) у позові відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення норм права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.2017 року та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що відповідач порушив свої договірні зобов'язання, вимоги чинного законодавства щодо сплати орендних платежів, які згідно ст. 69 Бюджетного кодексу України підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого бюджету м.Кременчука, на території якого знаходиться передана згідно договору оренди землі в оренду ТОВ РТЦ Кремінь-Інвест земельна ділянка.

Апелянт вказує, що право на стягнення заборгованості по орендній платі за землю з ТОВ РТЦ Кремінь-Інвест належить виключно Кременчуцькій міській раді Полтавської області, як орендодавцю, за умовами укладеного договору оренди землі від 30.05.2012 року, що не було враховано місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.08.2017 року апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради прийнято до провадження та призначено до розгляду.

13.09.2017 року від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№9537), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач вказує, що зміни або доповнення до договору оренди в цілому з моменту його укладення сторони не вносили. Крім того, позивачем не заявлялася вимога щодо внесення змін до договору в частині зміни розміру орендної плати, ні в судовому ні в позасудовому порядку. Разом з тим, договір не містить умови про зміну орендної плати автоматично, тобто без внесення змін та доповнень до нього. Отже, договір діє в редакції від 19.06.2009 року на тих умовах на яких його було укладено сторонами.

Відповідач звертає увагу суду, що позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі своїм власним розрахунком, який є необгрунтованим та не підтвердженим.

Відповідач зазначає, що заперечуючи проти позову він надав до суду усі необхідні документи, які спростовують наявність заборгованості по орендній платі за землю, зокрема, до відзиву на позовну заяву було додано акт звірки, роздрукований електронного кабінету платника податків, у якому міститься офіційна інформація про відсутність заборгованості по орендній платі.

До початку судового засідання 14.09.2017 року позивач надав через канцелярію суду письмові пояснення (вх.№9579), в якому зазначає, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Кременчука затверджена рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 24.11.2009 року Про затвердження технічної документації нормативної грошової оцінки земель м. Кременчука Полтавської області і введена в дію з 01.01.2011 року. При цьому, нова нормативна грошова оцінка землі не затверджувалася.

Позивач наголошуємо на тому, що п.10 договору оренди землі від 19.06.2009 року визначено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Отже, на думку позивача обчислення розміру орендної плати за землю за умовами договору оренди землі від 19.06.2009 року, яка підлягає сплаті за період січень 2017 року - квітень 2017 року ТОВ РТЦ Кремінь-Інвест мало здійснювати з урахуванням коефіцієнтів індексації, а не за допомогою витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №36-1605-99.7-187/17-17 від 31.01.2017 року.

У судовому засіданні 14.09.2017 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача проти позиції скаржника заперечував з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника першого відповідача, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

19.06.2009 року між Кременчуцькою міською радою Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю РТЦ Кремінь-Інвест укладено договір оренди землі, за яким передано в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 37958 кв.м. (кадастровий номер №5310436100:04:001:0103) для експлуатації та обслуговування торгово-садового центру по вул. Київській, 66-Г в м. Кременчуці. Цей договір зареєстровано 09.07.2009 року за №040954800178.

Згідно п. 5 договору оренди землі нормативно грошова оцінка земельної ділянки станом на 09 червня 2009 року на земельну ділянку площею 37958 кв.м. становить 4846097,86 грн. (127,67 грн. за 1 кв.м.).

Договір укладено терміном на 15 років (п. 8 договору).

Згідно п.9 договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки та складає 242304,89 грн. за рік.

Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 10 договору).

Відповідно до п.11 зазначеного договору, орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками платниками за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, починаючи з дня державної реєстрації договору оренди землі.

Відповідно до п. 34 договору оренди зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Вказана земельна ділянка за договором оренди передана відповідно до акту приймання-передачі (а.с. 13, зворот).

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Матеріали справи свідчать та не заперечується сторонами, що зміни в договір не вносилися, додаткові угоди не укладалися і станом на момент розгляду справи договір є чинним.

Як вказує позивач, за ТОВ РТЦ Кремінь-Інвест (відповідач у справі) рахується заборгованість в сумі 112191,40 грн., яка виникла у зв'язку з невиконанням останнім зобов'язань по сплаті орендної плати за земельну ділянку за період січня-квітня 2017 року відповідно до умов договору оренди землі від 19.06.2009 року, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 3 Закону України Про оренду землі , об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про оренду землі , орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За приписами статей 126, 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним, оренда землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі , встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Право оренди земельної ділянки, як встановлено статтею 93 Земельного кодексу України - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст.631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. За приписом ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України). Одностороння відмова від зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як визначено статтею 15 Закону України Про оренду землі однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата.

Згідно зі ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 21 Закону України Про оренду землі , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, річний розмір орендної плати за землю визначений сторонами у пункті 9 договору оренди землі від 19.06.2009 року в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і складає 242304,89 грн., тоді як місячний розмір її за умовами договору 20192,07 грн. (242304,89 грн. : 12).

Контролюючим органом щодо сплати орендної за землю є Державна фіскальна служба.

Пункт 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України унормовує, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (відповідно до п. 1 розділу III Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 489 від 25.11.2016 року). Згідно Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, заява про видачу витягу подається до територіального органу Держгеокадастру/центру надання адміністративних послуг.

На звернення відповідача щодо підготовки витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, Управлінням Держгеокадастру у м.Кременчуці Полтавської області витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №36-1605-99.7-187/17-17 від 31.01.2017, за яким нормативно-грошова оцінка орендованої відповідачем земельної ділянки в 2017 році становить 44911905,60 грн. (а.с. 29-30).

Суд першої інстанції з урахуванням вимог діючого законодавства України вірно встанови, що зміна нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду розміру орендної плати та внесення змін в умови договору оренди землі від 19.06.2009 року, однак, такі дії за процедурою, визначеною ст. 188 Господарського кодексу України, сторонами вчинено не було.

Відповідачем самостійно з урахуванням зазначеного розміру нормативно-грошової оцінки (з використанням його в розмірі 60% згідно рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 02.02.2016 року) розрахована та задекларована шляхом подання податкової декларації з плати за землю на 2017 рік (а.с. 36-40) орендна плата в 2017 році в розмірі 112279,76 грн. за місяць (44911905,60 грн.*0,6*0,05:12=112279,76 грн.). При цьому, відповідач надав докази сплати зазначених сум за січень-травень 2017 року (а.с. 31-35).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів критично ставиться до доводів апелянта та вважає, що вони вчинені при довільному тлумаченні наявних між сторонами правовідносин, умов договору і норм чинного законодавства. При цьому, колегія суддів враховує ту обставину, що в матеріалах справи наявний акт звірки, роздрукований з електронного кабінету платника податків, в якому міститься інформація про відсутність заборгованості по орендній платі (а.с. 40). Крім того, колегія суддів враховує, що Управлінням держгеокадастру у м.Кременчуці Полтавської області було підготовлено витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, в якому вказано, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться в оренді у відповідача становить - 44911905,6 грн.

Разом з тим, позивач звертаючись до суду з позовом у якості додатків додав розрахунок орендної плати по ТОВ РТЦ Кремінь-Інвест (сум, що стягуються), в якому вказано, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка знаходиться в оренді у відповідача становить - 56140261,58 грн.

Слід відмітити, що Витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є офіційним документом, наразі чинним і не оскаржувався сторонами. Проте, позивачем не обґрунтовано та не підтверджено будь-якими доказами належність відомостей, які ним вказані у розрахунку (додаток до позовної заяви).

Колегія суддів також відмічає, що у п. 10 договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження його дії

У пункті 9 договору оренди землі визначено розмір орендної плати з урахуванням вимог п. 10 договору. При цьому приписи п. 10 договору застосовуються саме у момент укладення, або зміни чи продовження строку дії договору, яке вчиняється шляхом укладення додаткової угоди. Наразі обставини передбачені п. 10 договору відсутні - сторони договір не укладають, не змінюють і не вчиняють дії направлення на продовження строку дії договору.

Колегія суддів зазначає, що позивачем по даній справі всупереч приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено факту, а також не надано належних та допустимих доказів у підтвердження наявності у відповідача заборгованості, і необгрунтовано наявності правоих підстав для задоволення його позову.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Кременчуцької міської ради не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.2017 року по справі №917/1013/17 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.2017 року по справі №917/1013/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 19 вересня 2017 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Россолов В.В.