Постанова

від 08.08.2017 по справі 910/24022/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2017 р. Справа№ 910/24022/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Пашкіної С.А.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - Кузьмірова І.В., від відповідача - Ногін В.В.

розглянувши апеляційну скаргу

Державного агентства з питань електронного урядування України

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017

у справі №910/24022/16 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського

до Державного агентства з питань електронного урядування України

про стягнення 96098,48 грн. -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 Національний технічний університет України Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського (позивач) подав до Господарського суду міста Києва позов до Державного агентства з питань електронного урядування України (відповідач) про стягнення 96098,48 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача боргу у сумі 96098,48 грн. за період з січня 2015 по липень 2015 згідно договору оренди нерухомого майна №494 від 20.12.2011 та договору витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №238/494 від 03.07.2014.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 у справі №910/24022/16 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Державного агентства з питань електронного урядування України на користь Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського 96098,48 грн. боргу та 1441,48 грн. судового збору.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача та наявність у відповідача боргу у сумі 96098,48 грн. за період з січня 2015 по липень 2015 згідно договору оренди нерухомого майна №494 від 20.12.2011 та договору витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №238/494 від 03.07.2014.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державне агентство з питань електронного урядування України подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 у справі №910/24022/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що договір на відшкодування витрат балансоутримувачу був укладений із позивачем на виконання бюджетної програми Виконання зобов'язань України у сфері міжнародного науково-технічного співробітництва , а оскільки у 2015 році вказана програма була віднесена до бюджетного фінансування Міністерства освіти і науки України, то саме вказаний орган має оплачувати надані послуги балансоутримувачу. При цьому, відповідач подав суду договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг - №238/494-14 від 15.07.2014, який був взятий на облік у Державній казначейській службі України, та вважав, що саме даний договір має бути підставою даного позову, а поданий позивачем договір №238/494 від 03.07.2014 є недійсним. Разом з тим, на думку відповідача, спір у даній справі підлягає вирішенню за правилами КАС України, а не ГПК України, а договір №238/494-14 від 15.07.2014 є адміністративним договором, внаслідок чого відповідач просить припинити провадження у справі згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу, поданому суду 07.08.2017 та долученому до матеріалів справи, позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає спірне судове рішення законним та обґрунтованим, просить суд залишити його без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 у справі №910/24022/16 апеляційну скаргу Державного агентства з питань електронного урядування України на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 у справі №910/24022/16 прийнято до провадження, розгляд справи призначений на 08.08.2017.

В судовому засіданні 08.08.2017 представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні 08.08.2017 заперечила проти задоволення вимог апеляційної скарги з підстав, викладених у своєму відзиві, просила спірне судове рішення залишити в силі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 20.11.2011 між Фондом державного майна України (орендодавець) та Державним агентством з питань науки, інновацій та інформатизації України, правонаступником якого є Державне агентство з питань електронного урядування України (орендар) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №255 від 04.06.2014 Про деякі питання діяльності центральних органів виконавчої влади , був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №494 (договір оренди), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 832,0 кв.м., що належать до сфери управління Міністерства освіти і науки України та обліковуються на балансі Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут , правонаступником якого є НТУУ КПІ ім. І. Сікорського (балансоутримувач), а саме - нежитлові приміщення №1, №2, №3 цокольного поверху будівлі гуртожитку №15, загальною площею 86,0 кв.м. розміщені за адресою: м. Київ, вул. Металістів, 5; нежитлові приміщення №1, №3, №4, №5 цокольного поверху, коридори; приміщення №№6, 7, 8. 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22 четвертого поверху, коридор, туалетні кімнати та сходи з цокольного поверху по четвертий поверх навчального корпусу №31, загальною площею 746,0 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Металістів, 7а.

Майно передається в оренду з метою розміщення Українського науково-технологічного центру (п. 1.2 договору оренди).

Згідно з п. 2.1 договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у строк, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Відповідно до п. 3.5 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щорічно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітнім періодом, відповідно до пропорцій розподілу, установлених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 5.10 договору оренди орендар зобов'язаний протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Договір оренди укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 20.12.2011 по 19.11.2014 включно (п. 10.1 договору оренди).

Також, 03.07.2014 між Національним технічним університетом України Київський політехнічний інститут , правонаступником якого є НТУУ КПІ ім. І. Сікорського (балансоутримувач), та Державним агентством з питань науки, інновацій та інформатизації України, правонаступником якого є Державне агентство з питань електронного урядування України (орендар), був укладений договір про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю №238/494 (далі - договір на відшкодування витрат), відповідно до якого орендар сплачує витрати балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого майна та відшкодовує надані комунальні послуги орендарю за користування приміщенням загальною площею 832,0 кв.м., що знаходиться на балансі Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут , правонаступником якого є НТУУ КПІ ім. І. Сікорського , яке передане орендарю на підставі договору оренди №494 від 20.12.2011 (п.п. 1.1, 1.3 договору на відшкодування витрат).

Відповідно до п. 1.4 договору на відшкодування витрат балансоутримувач забезпечує виконання робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням майна та прилеглої прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт, якщо інше випливає з характеру наданих балансоутримувачем за цим договором.

Орендар сплачує балансоутримувачу комунальні послуги та плату за користування земельною ділянкою за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання. Сума витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю складає 194300,00 грн. за період з 01.01.2014 по 31.12.2014. Оплата на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендаря здійснюється орендарем відповідно до акта наданих послуг (п. 2.1 договору на відшкодування витрат).

Відповідно до п. 2.2 договору на відшкодування витрат розмір комунальних витрат, експлуатаційних платежів та відшкодування податку на землю може змінюватись в разі зміни методики їх розрахунку, змін централізованих цін і тарифів розміру земельного податку та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Згідно з п. 4.1.3 договору на відшкодування витрат орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити плату на рахунок балансоутримувача за комунальні послуги, експлуатаційні витрати та відшкодування податку на землю.

Відповідно до п. 2.3 договору на відшкодування витрат у випадку закінчення (дострокового припинення) дії цього договору орендар сплачує належні до сплати платежі, визначені у п. 2.1 договору, виходячи із строку фактичного користування майном до дня підписання акта прийому-передачі приміщення з орендного користування.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2014 (п. 8.1 договору на відшкодування витрат).

Як свідчать матеріали справи, 20.12.2011 Фонд державного майна України та Національний технічний університет України Київський політехнічний інститут , правонаступником якого є НТУУ КПІ ім. І. Сікорського , передали, а Держінформнауки, правонаступником якого є Державне агентство з питань електронного урядування України, прийняло в користування об'єкт оренди загальною площею 832,0 кв.м. згідно акту прийому-передачі державного нерухомого майна від 20.12.2011 №494.

Відтак, на переконання колегії суддів, за договором оренди №494 від 20.11.2011 у відповідача виник обов'язок сплачувати орендні платежі, а за договором про відшкодування витрат №238/494 від 03.07.2014 - компенсувати витрати на утримання орендованого нерухомого майна, суми податку на землю та надання комунальних послуг.

Разом із цим, під час розгляду справи №910/24022/16 судом першої інстанції відповідачем подано суду договір про відшкодування витрат балансоутримувачу на утримання орендованого нерухомого майна і надання комунальних послуг орендарю за №238/494-14 від 15.07.2014, укладений між Національним технічним університетом України Київський політехнічний інститут та Державним агентством з питань науки, інновацій та інформатизації України.

Зі змісту договору №238/494 від 03.07.2014 та договору №238/494-14 від 15.07.2014 вбачається, що їх дати та номери є різними, суми та строки їх дії у договорі №238/494 від 03.07.2014 та договорі №238/494-14 від 15.07.2014 суттєво відрізняються (п. 2.1 договорів).

Відтак, на думку колегії суддів, відповідачем подано суду інший договір, укладений між сторонами спору, позивач на вказаний договір у своїй позовній заяві не посилається як на доказ, а тому поданий відповідачем договір №238/494-14 від 15.07.2014 не є підставою позову у даній справі.

До цього, колегія суддів зазначає, що поданий позивачем договір №238/494 від 03.07.2014 вважається правомірним в силу ст. 204 ЦК України, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не подано суду доказів в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України, які свідчили б про недійсність договору №238/494 від 03.07.2014.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди №494 від 20.11.2011 припинив свою дію 19.11.2014, а договір на відшкодування витрат №238/494 від 03.07.2014 - 31.12.2014.

Згідно з актом приймання-передачі (повернення) від 13.08.2015 відповідач повернув, а Фонд державного майна України та НТУУ КПІ ім. І. Сікорського прийняли з оренди нерухоме майно.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції та з чим погоджується колегія суддів, відповідач користувався орендованим майном у період з 20.12.2011 по 13.08.2015.

У відповідності до ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 18 Порядку обліку та оплати послуг, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму (ч. 1 ст. 796 ЦК України).

Статтею 14 Податкового кодексу України передбачено обов'язок власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, сплачувати земельний податок.

Пунктом 2.1 договору на відшкодування витрат передбачено, що оплата на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендаря здійснюється орендарем відповідно до акту наданих послуг. Розмір комунальних витрат, експлуатаційних платежів та відшкодування податку на землю може змінюватись в разі зміни методики їх розрахунку, змін централізованих цін і тарифів розміру земельного податку та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства України та те, що відповідач користувався державним майном (орендованим приміщенням) фактично поза межами дії договору з січня 2015 по липень 2015, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що у відповідача виник обов'язок з відшкодування витрат за комунальні послуги та витрат на утримання нерухомого майна.

Однак, після припинення дії договору на відшкодування витрат №238/494 від 03.07.2014, починаючи з січня 2015 по липень 2017, Державне агентство урядування перестало сплачувати передбачені договором платежі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість з відшкодування витрат за комунальні послуги та витрат на утримання нерухомого майна у загальній сумі 96098,48 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями представника позивача.

Розмір витрат за комунальні послуги та витрат на утримання нерухомого майна в сумі 96098,48 грн. підтверджується розшифровками рахунків на водопостачання та водовідведення, розрахунками спожитого опалення та розрахунками спожитої відповідачем електричної енергії згідно з приладами обліку за період січень-липень 2015.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за комунальні послуги та за утримання нерухомого майна в сумі 96098,48 грн., а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 96098,48 грн. боргу колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Доводи відповідача про те, що спір у даній справі підлягає вирішенню за правилами КАС України, а не ГПК України, внаслідок чого відповідач просить припинити провадження у справі згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, колегія суддів відхиляє.

Відповідно до ст. 12 ГПК України та роз'яснень, викладених в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 24.10.2011 Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам , господарському суду підвідомчий спір за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції (п.п. 3.1, 3.2).

Отже, саме господарським судом вирішуються усі спори між суб'єктами господарської діяльності, пов'язані з укладенням, зміною, виконанням і розірванням господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і органами місцевого самоврядування.

Колегія суддів вважає, що відповідач у справі виступає як суб'єкт господарювання, а не як суб'єкт владних повноважень, а характер спірних правовідносин свідчить, що між сторонами виникли господарські правовідносини щодо утримання орендованого відповідачем нерухомого майна, надання комунальних послуг та відшкодування витрат за цим договором.

Договір №238/494 від 03.07.2014 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг є саме господарським договором, а не адміністративним, хоч його стороною є центральний орган виконавчої влади.

Як вірно вказав суд першої інстанції, вказаний договір не має ознак адміністративного, де зміст правочину складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, а відносини носять характер підпорядкованості чи підконтрольності.

Твердження відповідача про те, що обов'язок зі сплати боргу повинен бути покладений на Міністерство освіти і науки України, як на головного розпорядника бюджетних коштів, який здійснює фінансування бюджетної програми Виконання зобов'язань України у сфері міжнародного науково-технічного співробітництва , колегія суддів відхиляє, оскільки майно в оренді перебувало саме у відповідача на підставі укладеного господарського договору.

Посилання відповідача на те, що договір на відшкодування витрат не фінансувався з державного бюджету, а тому його відповідач не повинен оплачувати такий договір, колегія суддів вважає безпідставними та зазначає, що відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою для звільнення боржника від відповідальності за невиконання обов'язку сплатити вартість наданих послуг та компенсувати позивачу витрати на утримання майна, тобто це не є підставою для невиконання своїх господарських зобов'язань (постанова Верховного Суду України №11/446 від 15.05.2012, рішення Європейського Суду з прав людини у справах Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус від 08.10.2005 та Бурдов проти Росії (заява №59498/00)).

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 у справі №910/24022/16.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного агентства з питань електронного урядування України на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 у справі №910/24022/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 у справі №910/24022/16 залишити без змін.

3. Справу №910/24022/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді С.А. Пашкіна

М.Г. Чорногуз