Постанова

від 07.08.2017 по справі 909/935/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2017 р. Справа № 909/935/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Марка Р.І.

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Лялька Н.Р.

з участю представників:

від позивача: ОСОБА_2;

від відповідача : не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Підприємства споживчої кооперації «САМ» , с.Старуня Богородчанського району Івано-Франківської області, б/н від 06.06.2017р. (вх. № 01-05/2759/17 від 14.06.17)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2017р.

у справі № 909/935/15, суддя Деделюк Б.В.

за позовом: Богородчанського районного споживчого товариства, Івано-Франківська область, Богородчанський район, смт. Богородчани,

до відповідача: Старунської сільської ради, Івано-Франківська область, Богородчанський район, с. Старуня,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Підприємство споживчої кооперації "САМ", Івано-Франківська область, Богородчанський район, с. Старуня,

про : визнання права власності на торговий комплекс в с. Старуня, вул. Лукача, 1 Б, загальною площею 1297,6 кв.м. вартістю 255720 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2017р. позов Богородчанського районного споживчого товариства до Старунської сільської ради про визнання права власності на торговий комплекс в с. Старуня, вул. Лукача, 1 Б, загальною площею 1297,6 кв.м. вартістю 255720 грн. задоволено.

Визнати за Богородчанським районним споживчим товариством право власності на торговий комплекс загальною площею 1297,6 кв.м, розташований за адресою: 77763, Івано-Франківська область, Богородчанський район, с. Старуня, вул. Лукача, 1 Б.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2017р. у справі № 909/935/15, третя особа звернулася до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № б/н від 06.06.2017р. (вх. № 01-05/2759/17 від 14.06.17), в якій просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2017р. у справі № 909/935/15 скасувати з підстав порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування фактичних обставин, що мають значення у даній справі і прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Скаржник стверджує, зокрема, що до прийняття в експлуатацію новоствореного нерухомого майна та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає. Окрім того, скаржник зазначає, що актом приймання-передачі незавершеного будівництва торгового комплексу в с.Старуня від 26.10.2006 року здійснено передачу незавершеного будівництва частини торгового комплексу в с. Старуня по вул. Лукача, 1, загальною площею 1461 кв.м., в тому числі підвальні приміщення - 521 кв.м., інші надземні приміщення - 939 кв.м. на I та II поверхах. Стверджує, що факт передачі спірного приміщення ПСК «САМ» встановлено рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 02.04.2012р. у справі №5010/93/2012-26/4 і згідно ст. 35 ГПК України не потребує доказування. Просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Згідно автоматизованого розподілу судової справи між суддями КП «Документообіг господарських судів» , 14.06.2017р. справу за № 909/935/15 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І., у складі колегії суддів Орищин Г.В. та Данко Л.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.06.2017р. апеляційну скаргу Підприємства споживчої кооперації «САМ» прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 24.07.2017р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду Львівської області від 24.07.2017р. , розгляд справи було відкладено до 07.08.2017 року.

Сторони не надали суду відзивів на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 07.08.2017 року представник позивача, надав пояснення по суті спору, а також пояснення з питань, що виникли в процесі розгляду апеляційної скарги.

Відповідач та третя особа участі своїх уповноважених представників у судове засідання 07.08.2017р. не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що ухвалами суду про призначення справи до розгляду та про відкладення розгляду справи явку представників сторін в судове засідання не визначено обов'язковою, сторони належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, відтак, не були позбавлений конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а у справі міститься достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги по суті, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вирішила апеляційну скаргу розглянути за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 99 ГПК України у судовому засіданні 07.08.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позиції, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Рішенням виконавчого комітету Богородчанської районної ради народних депутатів Івано-Франківської області № 64 від 14.03.1985 року "Про дозвіл на будівництво об'єктів соціально-культурного та виробничого призначення в населених пунктах району" дозволено Богородчанському РСТ будівництво торгового центру в с.Старуня (а.с.33).

14.08.1985 р. виконавчим комітетом Івано-Франківської обласної ради народних депутатів надано дозвіл Богородчанському РСТ на створення комісії по вибору земельної ділянки під будівництво торгового центру пл.0,12 га в с.Старуня і універсального приймально-заготівельного пункту площею 0.05 га в с. Раковець за рахунок присадибних земель колгоспу ім.Руднева і колгоспу «Верховина» Богородчанського району (а.с. 35).

Згідно постанови правління Богородчанського РСТ №37 від 05.09.2006 р. «Про передачу частини приміщення торгового комплексу в с. Старуня» частину приміщення торгового комплексу в с.Старуня по вул.Лукача, 1 загальною площею 182,2 кв.м. передано безоплатно Богородчанській центральній районній лікарні під сільську лікарську амбулаторію (а.с. 54).

Постановою правління Івано-Франківської обласної спілки споживчих товариств №110 від 28.11.20006р. «Про безоплатну передачу основних засобів» дано попередню згоду правлінню Богородчанського РСТ на безоплатну передачу частини недобудованого приміщення торгового комплексу в с.Старуня на баланс Богородчанської центральної районної лікарні площею 182,2 кв.м. (а.с. 55).

26.12.2006 р. згідно акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта прийнято в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт, а саме реконструкція частини торгового центру під лікарську амбулаторію в с. Старуня (а.с. 57-60). Даний акт затверджено розпорядженням голови Богородчанської районної державної адміністрації Івано-Франківської області за №144 від 16.05.2007р. (а.с. 56).

Проте, на решту частини нерухомого майна площею 1297,6 кв.м. свідоцтва про право власності позивачем не отримано.

Рішенням Старунської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області від 27.11.2014 р. затверджено проект землеустрою та надано Богородчанському районному споживчому товариству та Богородчанській центральній районній лікарні земельну ділянку площею 1842 кв.м., кадастровий номер 2620488801:01:001:0190 в оренду терміном на десять років за рахунок земель Старунської сільської ради для обслуговування торгового комплексу та лікарської амбулаторії загальної практики сімейної медицини в с.Старуня по вул. Лукача Богородчанського району Івано-Франківської області (а.с. 36).

27.11.2014р. між Старунською сільською радою Богородчанського району Івано-Франківської області (орендодавець), Богородчанським РСТ, та Богородчанською центральною районною лікарнею (орендарі) укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1842 кв.м., кадастровий номер 2620488801:01:001:0190 в с.Старуня по вул. Лукача Богородчанського району Івано-Франківської області (а.с. 37-41). Докази реєстрації договору в справі відсутні, натомість є докази реєстрації речового права власності відповідача на цю земельну ділянку (а.с.44).

Рішенням Старунської сільської ради Богородчанського району Івано-Франківської області №6 від 10.02.2015р. торговому комплексу присвоєно поштову адресу: с.Старуня, вул. Лукача, 1 б (а.с. 9).

Позивач звернувся до суду з позовною заявою б/н і дати (вх.№8982/15 від 21.08.2015р.) до Старунської сільської ради, у якій просив визнати право власності на торговий комплекс в с. Старуня, вул. Лукача, 1 б, загальною площею 1297,6 кв.м. вартістю 255720,00 грн. У позовній заяві зазначає, що в березні 2015 р. позивач звернувся із заявою в реєстраційну службу Богородчанського РУЮ щодо реєстрації права власності на торговий комплекс по вул. Лукача 1 в с.Старуня, а згідно відповіді №02.1-07/67 від 19.03.2015 р. заява про проведення реєстрації права власності на даний об'єкт відхилена в зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав. Відповідач під час розгляду справи місцевим господарським судом позов визнав.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цих прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), підприємства та організації мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2 ст. 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідачем у позові про визнання права власності є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але й не визнає його.

Передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Згідно абз. 4 п. 112 Висновків Верховного Суду України викладених в постановах, прийнятих за результатами розгляду справ із підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, за I півріччя 2016 р. від 01.08.2016р. оскільки відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 цього Кодексу (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 10 лютого 2016 р. у справі N 6-2124цс15).

Судом першої інстанції встановлено, що будівництво торгового центру було закінчено в 1985 році, однак частина об'єкту не здана в експлуатацію та на даний час відсутні правовстановлюючі документи, які підтверджують право власності споживчого товариства на даний об'єкт нерухомості. Рішення у даній справі жодним чином не впливає на права та обов'язки третіх осіб, оскільки спірне майно будь-яким особам на праві власності не належить, на балансі не перебуває. Правомірність перебування у позивача торгового центру підтверджується також Старунською сільською радою.

Однак, колегія суддів вважає, що з такими висновками суду першої інстанції неможна погодитись, враховуючи наступне.

Згідно висновку № 12/10-15 судової інженерно-технічної експертизи від 16.11.2015, проведене будівництво громадського будинку (торговий центр) по вул. Лучака, 1 Б в с. Старуня, Богородчанського району, Івано-Франківської області в основному відповідає вимогам Державних будівельних, архітектурних, санітарних, пожежних та екологічних норм і правил. Дана будівля, а саме торговий центр (вул. Лучака, 1 Б, с. Старуня, Богородчанський район, Івано-Франківська область) може використовуватися за своїм функціональним призначенням після проведення ремонтно-будівельних робіт, відновлення системи опалення за внутрішніх санітарно-технічних та електричних мереж, встановлення санітарно-технічного та електричного обладнання і проведення упорядкування та благоустрою прибудинкової території згідно з вимогами Державних будівельних норм. Ступінь готовності об'єкта нерухомості, а саме торгового центру (вул. Лучака, 1 Б, с. Старуня, Богородчанський район, Івано-Франківська область) становить 93 % (а.с. 76-79).

Частиною 2 статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв'язку з нормами статей 177-179, 182 ЦК України, частини третьої статті 3 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації.

Статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стаття 18 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-ХІІ "Про основи містобудування" передбачає, що реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об'єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій.

Закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.

Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року №1243, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Отже, державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Однак, у справі, яка переглядається, позивачами не надано доказів уведення об'єктів нерухомого майна торгового комплексу в с. Старуня, вул. Лукача, 1 б, загальною площею 1297,6 кв.м. в експлуатацію у встановленому порядку і набуття цим майном статусу об'єкта нерухомого майна як об'єкта цивільного права.

Визнання ж права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Зазначений висновок міститься і в постанові Верховного Суду України від 19 вересня 2011 року у справі № 3-82гс11.

(такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 25.05.2015 у справі № 6-159цс15).

Крім того, як уже було вищенаведно, в даній справі було проведено інженерно-технічної експертизи від 16.11.2015, в якій встановлено, що ступінь готовності об'єкта нерухомості, а саме торгового центру (с. Старуня, вул. Лукача, 1 б, Богородчанського району, Івано-Франківської області) становить 93 %, даний висновок підтверджує те, що дана будівля є незавершеним будівництвом.

За таких обставин суд неправильно застосував норму статті 392 ЦК України та безпідставно ухвалив рішення про визнання за позивачем права власності на спірне майно.

Щодо тверджень апелянта про те, що Богородчанське районне споживче товариство виступивши співзасновником ПСК "САМ" приймало рішення про передачу незавершеного будівництва чи торгового комплексу в статутний капітал ПСК "САМ" майно було передане у власність ПСК "САМ, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що дані доводи не приймаються до уваги судовою колегією у зв'язку із встановленням факту неможливості оформлення права власності на незавершену будівлю чим встановлюється відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності на торговий комплекс в с. Старуня, вул. Лукача, 1 Б, загальною площею 1297,6 кв.м. вартістю 255720 грн. за Богородчанським споживчим товариством.

Одже, позовні вимоги позивача є передчасними та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення були доведені суду.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-

п о с т а н о в и в:

1. Апеляційну скаргу Підприємства споживчої кооперації «САМ» , с.Старуня Богородчанського району Івано-Франківської області, б/н від 06.06.2017р. задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2017 року у цій справі скасувати і прийняти нове рішення, яким в позові Богородчанського районного споживчого товариства до Старунської сільської ради про визнання права власності на торговий комплекс в с. Старуня, вул. Лукача, 1 Б, загальною площею 1297,6 кв. м. вартістю 255 720 грн. відмовити.

3. Стягнути з Богородчанського районного споживчого товариства (77701, Івано-Франківська область, Богородчанський район, смт. Богородчани, вул. Л. Українки, 6 код ЄДРПОУ 01753167) на користь Підприємства споживчої кооперації «САМ» (77763, Івано-Франківська область, Богородчанський район, с. Старуня, вул. Черемшини, 35, код ЄДРПОУ 34572936) 4 219, 38 грн. за розгляд справи в апеляційному порядку.

4. Місцевому господарському суду видати наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.