Рішення

від 08.08.2017 по справі 754/6494/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 серпня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Музичко С.Г.

при секретарі Горак Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 серпня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу Будівельник-8 про захист прав споживача та за зустрічним позовом Житлово-будівельного кооперативу Будівельник-8 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги,

встановила:

у квітні 2015р. позивач звернулась до суду з позовом про визнання порушення та недотримання вимог законодавства України при нарахуванні відповідачем платежів за житлово-комунальні послуги, визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування плати за житлово-комунальні послуги та незаконного боргу, зобов'язання відповідача зняти додаткові нарахування за споживання холодної води і водовідведення за 2012 - травень 2014 року та списання боргу за 2009-2011 роки у сумі 1 891грн. 61коп.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що відповідачем неправомірно з червня 2009 року здійснюється нарахування плати за житлово-комунальні послуги за незаконно підвищеними тарифами, оскільки постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2009 року були скасовані розпорядження КМДА №516, 518 та 520, при цьому їй нараховано за період з 1 червня 2009р. по 1 липня 2010р. борг у сумі 1 064грн. 13коп.

Також позивач стверджувала, що з 2011 року оплата за житлово-комунальні послуги їй нараховувалась по підвищеним тарифам, які застосовуються після 20 числа, що є порушенням розпорядження КМДА від 31 травня 2011р. №858, а за літні місяці 2011 року була нарахована додаткова плата за опалення, нарахування за холодну воду здійснено в чотири рази більше фактичного споживання за подвійно-потрійними тарифами, перерахунок зроблено не було та не було повернуто кошти.

Позивач вважала, що борг за період з червня 2009р. - грудень 2011р. у розмірі 1 891грн. 61 коп. підлягає списанню, як незаконно нарахований.

Справа № 754/6494/15-ц Апеляційне провадження: №22-ц/796/5811/2017 Головуючий у суді першої інстанції: Панченко О.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М. 20 липня 2015р. відповідач ЖБК Будівельник-8 звернувся до суду із зустрічним позовом, який уточнений під час судового розгляду, та просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 962грн. 01коп., витрати від інфляції в сумі 1 036грн. 83коп., 3% річних в сумі 358грн. 73коп. та судові витрати в сумі 243грн. 60коп.

- 2 -

Мотивуючи зустрічні позовні вимоги, відповідач зазначав, що ОСОБА_1 мешкає у квартирі АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі ЖБК Будівельник-8 . Нею споживаються житлово-комунальні послуги, оплату за які збирає ЖБК Будівельник-8 , і в подальшому перераховує виконавцям послуг.

Відповідач стверджував, що за період з червня 2009р. по червень 2015р. ОСОБА_1 не у повному обсязі оплачувала виставлені їй рахунки за спожиті житлово-комунальні послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 1 413грн. 02коп.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 18 серпня 2016 року у позові ОСОБА_1 відмовлено, зустрічні позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу Будівельник-8 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЖБК Будівельник-8 заборгованість по сплаті за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 1 вересня 2010р. по липень 2015р. у розмірі 901грн. 16коп., 918грн. 35коп. - інфляційного нарахування та 321грн. 81коп. - 3% річних, а також судові витрати в сумі 243грн. 60коп.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, у зустрічному позові відповідача відмовити.

Позивач посилається на порушення судом норм матеріального права, оскільки судом за її заявою не було застосовано строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за період червня 2009р. по червень 2012р., не звернуто увагу, що з червня 2009 по червень 2012р. нею повністю оплачені надані житлово-комунальні послуги, а відповідачем безпідставно у квитанціях зазначені додаткові нарахування, які не передбачені діючим законодавством.

Також позивач вважає, що суд не звернув увагу на незаконність дій відповідача по нарахуванню витрат за житлово-комунальні послуги за тарифами після 20 числа, так як вона заборгованості не мала.

Також позивач не погоджується з нарахуванням інфляційних втрат, 3 відсотків річних за несвоєчасну сплату та застосуванням тарифів після 20 числа, оскільки вважає донарахування в платіжних квитанціях незаконними.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, яка підтримала апеляційну скаргу, пояснення представника відповідача, яка просила залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2, який належить ЖБК Будівельник-8 .

Згідно довідки по формі № 3 у квартирі, крім позивача, зареєстрована її дочка ОСОБА_6, а з 19 листопада 2013р. її онук - ОСОБА_5

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності.

Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 користується житлово-комунальними послугами, однак сплачує їх у неповному обсязі, у зв'язку із чим виникла заборгованість.

Проте, повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна, з таких підстав.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Крім того, статтями 20 та 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги

- 3 -

визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком виконавця - є надання таких послуг вчасно та відповідної якості.

Отже, нормами матеріального права обов'язок оплачувати отримані житлово-комунальні послуги покладено на власника майна.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

З матеріалів справи вбачається, що квартира, власником якої є позивач, знаходиться у ЖБК Будівельник-8 , який утримує будинок та надає житлово-комунальні послуги мешканцям будинку, тому колегія суддів вважає доведеним право ЖБК на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, проти чого не заперечувала позивач.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України Про житлово-комунальні послуги ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

ЖБК не є виконавцем послуг, тому тарифи на утримання будинку та прибудинкової території не повинен узгоджувати з органами місцевого самоврядування, вони повинні визначати рішенням загальних зборів членів кооперативу.

ЖБК самостійно, власними силами або із залученням на договірній основі інших юридичних та фізичних осіб, забезпечує утримання будинку та прибудинкової території, а відтак самостійно визначає розмір платежів на утримання будинку та прибудинкової території, виходячи з розміру витрат, передбачених кошторисом об'єднання.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що саме до компетенції загальних зборів членів ЖБК віднесено визначення розміру внесків на утримання будинку та прибудинкової території.

Разом з цим, ЖБК Будівельник-8 суду першої інстанції не був наданий протокол загальних зборів членів ЖБК, на якому був визначений тариф за утримання будинку та

- 4 -

прибудинкової території.

Однак, такий тариф був затверджений розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 676 від 30 серпня 2010р. Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх структури і внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 серпня 2009р. № 979, і з 1 жовтня 2010р. становив 2,13грн. за 1кв.м. загальної площі квартири.

З 1 жовтня 213р. вказаний тариф був збільшений до 3грн. за 1кв.м. Однак, ЖБК Будівельник-8 не надало суду першої інстанції документів, які б підтвердили, що вказаний тариф був затверджений загальними зборами членів ЖБК.

Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005р., регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Пунктами 11, 12 та 17 Правил встановлено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири. У разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири. Послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показаннями засобів обліку води.

У пункті 21 Правил зазначено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення - з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства; з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

Аналогічні положення містяться і у Правилах надання населенню послуг з газопостачання, які затвердженні Постановою Кабінету Міністрів України № 2246 від 9 грудня 1999р. у редакції Постанови КМУ № 476 від 14 квітня 2004р.

Під час судового розгляду було встановлено, що квартира ОСОБА_1 до липня 2014р. не була обладнана лічильниками холодної та гарячої води. Однак, будинок обладнаний будинковим засобом обліку води, тому нарахування за водопостачання холодної води та водовідведення повинно відбуватися відповідно до п. 11 вказаної постанови.

Разом з цим, з розрахунку заборгованості, наданого ЖБК, та наданих позивачем квитанцій вбачається, що нарахування оплати за холодне водопостачання ЖБК проводилося відповідно до п. 21 та нараховувалися додаткові суми.

Як пояснила представник ЖБК під час апеляційного розгляду, таке додаткове нарахування здійснювалося відповідно до п. 11 вказаної постанови.

Колегія суддів вважає, що таке нарахування за холодне водопостачання суперечить

- 5 -

положенням Постанови КМУ № 630 від 21 липня 2005р. та є неправомірним.

Посилання представника ЖБК на те, що арифметично сумарна сума нарахування відповідає положенням п. 11 вказаної постанови, належними доказами та розрахунками не доведено.

Крім того, вищезазначеними Правилами чітко визначений порядок нарахування за водопостачання споживачу, який не має квартирного засобу обліку, у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, і одночасне застосування пунктів 11 та 21 не передбачено.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) № 140 від 3 лютого 2011р. Про впорядкування нарахування плати за житлово-комунальні послуги в м. Києві встановлено нарахування населенню плати за спожиті житлово-комунальні послуги в залежності від терміну оплати послуг за попередній розрахунковий місяць.

Пунктом 2.4. вказаного розпорядження встановлено, що у разі оплати населенням житлово-комунальних послуг після 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, нарахування за житлово-комунальні послуги за наступний за розрахунковим місяць здійснювати за тарифами, встановленими для розрахунків з населенням з оплатою останнім після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно п. 2.6. розпорядження застосовувати тарифи, встановлені для розрахунків з населенням з оплатою останнім після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, у разі: оплати спожитих у розрахунковому місяці житлово-комунальних послуг не в повному обсязі; наявності заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за попередні періоди, на яку не укладено договір про її реструктуризацію.

Доводи апеляційної скарги про неправомірне застосування ЖБК тарифів, які визначені у разі оплати послуг після 20 числа, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки з наданих суду квитанцій вбачається, що позивач оплачувала житлово-комунальні послуги не завжди у повному обсязі і не завжди до 20 числа місяця.

Розпорядженням КМДА № 1222 від 29 грудня 2010р. Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків з населенням, згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими Національною комісією регулювання електроенергетики України з 1 лютого 2011р. встановлені тарифи з оплатою після 20 числа місяця (з жовтня 2010р. ОСОБА_1 не сплачувала послуги у повному обсязі): 3,1грн. за кв.м. опалюваної площі щомісячно протягом року за централізоване опалення для населення (при відсутності будинкових та квартирних засобів обліку теплової енергії); 54рн. 35коп. на особу за гарячу воду в будинках з централізованим постачанням гарячої води, а розпорядженням КМДА № 99 від 27 січня 2011р. останній тариф змінений з 1 березня 2011р. на 55,61грн. щомісячно на одну особу.

Розпорядженням КМДА № 101 від 27 січня 2011р. Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення та тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що надаються Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України , встановлені тарифи на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення з оплатою останнім після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, які введені в дію з 01.03.2011р.: 19,25грн. - холодна вода і водовідведення в будинках з централізованим постачанням гарячої води з ваннами, обладнаними душами, 5грн. 32коп. - за водовідведення гарячої води в будинках з централізованим постачанням гарячої води з ваннами, обладнаними душами (всього 60грн. 93коп. за гаряче водопостачання).

- 6 -

Вказані тарифи залишені без змін з 1 липня 2011р. розпорядженнями КМДА № 857, 857 від 31 травня 2011р. і діяли станом на липень 2015р. (спірний період).

З наданого відповідачем суду розрахунку заборгованості вбачається, що при нарахуванні витрат за опалення та гаряче водопостачання ЖБК застосовував тарифи, встановлені вищезазначеними нормативними актами, що є правомірним, оскільки ОСОБА_1 до 4 липня 2015р. мала заборгованість.

Доводи позивача про те, що ЖБК використовував тарифи, встановлені розпорядженнями КМДА № 516, 518 та 520, які були скасовані постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2009р., колегія суддів вважає безпідставними, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2011р. постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2009р. була скасована.

Відповідно до наявних у матеріалах справи документів до жовтня 2011р. позивачем оплата за послуги з централізованого опалення розраховувалося відповідно до п. 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005р, а з жовтня 2011р. - відповідно до п. 12 Правил.

Представник ЖБК визнала, що будинок, де проживає позивач, обладнаний засобом обліку теплової енергії, який був взятий на облік у 1999р., однак, до жовтня 2011р. за централізоване опалення ЖБК застосовувався тариф, встановлений розпорядженнями КМДА, виходячи із оплати опалюваної площі щомісячно протягом року, який визначений при відсутності будинкових та квартирних засобів обліку теплової енергії.

Доводи ОСОБА_1 про те, що ЖБК неправомірно нарахована оплата за опалення за літні місяці 2011р., колегія суддів вважає безпідставними, оскільки нарахування здійснювалося за тарифом, який визначений для оплати протягом року, а не згідно з показниками будинкового лічильника.

Однак, з наданого ЖБК розрахунку заборгованості вбачається, що з жовтня 2011р. ЖБК нараховувало за опалення відповідно до показників будинкового лічильника тепла, а у лютому 2012р., березні 2012р., листопаді 2012р., грудні 2012р. та січні 2013р. зробило перерахунок за опалення.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про відсутність заборгованості позивача за житлово-комунальні послуги за період з вересня 2010р. по липень 2015р., яку стягнув суд першої інстанції з ОСОБА_1, колегія суддів встановила наступне.

За період з вересня 2010р. по грудень 2010р. позивачу нараховано 1 456грн. 33коп., а сплачено 980грн. 19коп. (не повна оплата здійснена у жовтні та листопаді 2010р.), заборгованість за розрахунком ЖБК становить 476грн. 14коп.

За період з січня 2011р. по грудень 2011р. позивачу нараховано 5 506грн. 96коп., а сплачено позивачем 5 037грн. 74коп. (не сплачений платіж за липень 2011р.), заборгованість по розрахункам ЖБК становить 469грн. 22коп.

За період з січня 2012р. по грудень 2012р. позивачу нараховано 5 397грн. 10коп., сплачено 4 943грн. 42коп. (не повна оплата за січень, серпень, вересень та листопада 2012р.), заборгованість по розрахункам ЖБК становить 453грн. 68коп.

За період з січня 2013р. по грудень 2013р. позивачу нараховано 5 935грн. 79коп., сплачено позивачем 5 671грн. 80коп. (не повна оплата за лютий-грудень 2013р.), заборгованість за розрахунком ЖБК становить 263грн. 99коп.

За період з січня 2014р. по грудень 2014р. позивачу нараховано 6 285грн. 22коп., позивачем сплачено 6008грн. 71коп. ( не повна оплата за січень, лютий, березень, квітень, травень, переплата за червень, липень), заборгованість за розрахунком ЖБК становить 276грн. 51коп.

За період з січня 2015р. по липень 2015р. позивачу нараховано 1 679грн. 19коп.,

- 7 -

сплачено 1 679грн. 19коп. При цьому, у розрахунку заборгованості, який наданий ЖБК суду першої інстанції, нарахування за травень 2015р. зазначено у розмірі 235грн. 94коп., хоча у квитанції, яка направлена позивачу, зазначена сума 225,51грн., яку остання і сплатила (с.с.203 т.1). Вказану обставину представник відповідача підчас апеляційного розгляду пояснити не могла, тому колегія суддів вважає правильним нарахуванням суму 225грн. 51коп.

Отже, по розрахунку ЖБК заборгованість ОСОБА_1 за період з вересня 2010р. по липень 2015р. становить 1 939грн. 54коп.

З наданих суду першої інстанції ОСОБА_1 квитанцій вбачається, що 20 травня 2014р. нею внесений платіж за січень 2012р. у сумі 254грн. 21коп. та 4 липня 2015р. погашений борг за період з липня 2010р. по 1 січня 2015р. у сумі 920грн. 66коп., а всього 1 174грн. 87коп.

З розрахунку заборгованості, який був наданий суду першої інстанції ЖБК, вбачається, що за спірний період по квартирі позивача був зроблений перерахунок на 901грн. 16коп.

Таким чином, на час звернення ЖБК до суду із зустрічним позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, за період з вересня 2010р. по липень 2015р. остання заборгованості не мала, а переплата становила 136грн. 49коп.

Вказані обставини не були враховані судом першої інстанції, також суд не здійснив належної перевірки нарахованих та сплачених сум, не врахував сплату ОСОБА_1 заборгованості та ухвалив неправомірне рішення про стягнення з неї заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з вересня 2010р. по липень 2015р.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за період з червня 2009р. по серпень 2010р. не оскаржується, тому відповідно до ст. 303 ЦПК України не є предметом апеляційної перевірки.

Враховуючи, що судом першої інстанції при вирішенні спору за зустрічним позовом неправильно застосовані норми матеріального права, у порушення вимог ст. 212 ЦПК України не оцінені надані сторонами докази, що призвело до неправильного вирішення спору, колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Посилання у апеляційній скарзі про неправомірне незастосування судом першої інстанції позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за період з вересня 2010р. по липень 2012р., правового значення для вирішення даної апеляційної скарги не має, так як колегією суддів встановлено, що за спірний період ОСОБА_1 на момент пред'явлення зустрічного позову заборгованості не мала.

Доводи апеляційної скарги про те, що ЖБК неправомірно здійснював щомісячне донарахування за холодне водопостачання, колегія суддів вважає обґрунтованим, оскільки Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005р., такого донарахування не передбачають, а ЖБК повинен був здійснювати нарахування відповідно до п. 11 вказаних Правил, зазначаючи у квитанціях щомісячні показники будинкового засобу обліку води та проведенні розрахунки.

Крім того, ЖБК не надано суду доказів, які б підтверджували правомірність встановлення тарифу на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 3грн. з жовтня 2013р.

Однак, ОСОБА_1 здійснила оплату вказаних нарахувань і не заявляла позовних вимог про здійснення у зв'язку із цим перерахунку.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що підстав для застосування ст. 625 ЦК України та стягнення з позивача інфляційних втрат і 3% річних не має, і таке стягнення буде несправедливим.

Апеляційна скарга не містить обґрунтування у чому полягає незаконність чи

- 8 -

необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині вирішення первісного позову, а відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, тому колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту, зокрема, зобов'язання відповідача списати борг та зняти додаткові нарахування, не відповідає способам захисту, які визначені у ст. 16 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 18 серпня 2016 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог Житлово-будівельного кооперативу Будівельник-8 скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові Житлово-будівельного кооперативу Будівельник-8 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом

двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: