Рішення

від 10.08.2017 по справі 906/464/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "10" серпня 2017 р. Справа № 906/464/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представника позивача: ОСОБА_1- дов. № 458/4 від 26.07.2017

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БТК-Центр Комплект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уют Строй"

про стягнення 109585,98 грн.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 1095858,98 грн., з яких 91027,20 грн. - основний борг; 7534,48 грн. - пеня; 1921,58 грн. - індекс інфляції; 9102,72 - штраф.

Ухвалою господарського суду від 22.06.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.07.2017.

Ухвалою від 13.07.2017 суд відклав розгляд справи на 10.08.2017.

В судовому засіданні від 10.08.2017 в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 16:00 год. 10.08.2017.

10.08.2017 представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача 41319,96 грн. основного боргу, 7534,48 грн. пені та 9102,72 грн. штрафу.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, відмовитись від позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачені ст.22 ГПК України права позивача, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав та охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Водночас, 10.08.2017 представником позивача подано заяву про відмову в позові в частині стягнення інфляційних в сумі 1921,51 грн. Повідомляє, що наслідки відмови від позову відповідачу відомі.

Відповідно до норм ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову.

Частиною 2 ст. 78 ГПК України передбачено, що до прийняття відмови позивача від позову, господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Даний обов'язок суду зумовлений зокрема суттєвістю наслідків таких дій для позивача.

Так, відповідно до ст. 80 ГПК, відмова позивача від позову є підставою припинення провадження по справі, що в свою чергу виключає можливість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

За ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає, зокрема, відмови від позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї - небудь права і охоронювані законом інтереси.

Оскільки звернення до суду з позовом, як і відмова від нього чи його частини, є формою реалізації прав позивача, і подана останнім заява про відмову від позову не порушує чиї - небудь законні права та інтереси, щодо процесуальних наслідків таких дій позивач ознайомлений, суд приймає відмову від позову в частині стягнення з відповідача 1921,51 грн. інфляційних.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог та заяви про відмову від позову.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, про причини його неявки суд не повідомив. Про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 4).

Відповідно до абз.1 п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте, правом на участь в судовому засіданні не скористався, господарський суд Житомирської області визнає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

09.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БТК-Центр Комплекс" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Уют Строй" укладено договір поставки № 1223 (а.с. 10-14).

За умовами п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставляти покупцю за його замовленнями будівельно-оздоблювальні матеріали, що узгоджуються сторонами за формою Специфікації (Додаток №2 до Договору), (надалі Товари або Товар ), а покупець зобов'язується приймати товари та своєчасно здійснювати їх оплату в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, ціни та асортимент товарів, що поставляються за ним Договором, визначаються в специфікації, що є невід'ємною частиною цього Договору. Сторони визначають, що покупець ознайомлений з специфікаціями постачальника, що є дійсними на дату укладання цього договору, що ціни на товари, вкачані у специфікаціях, погоджені сторонами.

За приписами п. 2.6.5 договору, загальна вартість договору становить суму вартості товарів, вказаних в усіх підписаних сторонами у накладних, за якими товар був поставлений за цим договором протягом строку його дії.

Пунктом 7.2.3 договору визначено, що остаточний розрахунок (оплату) кожної партії товарів покупець здійснює в строк 7 (сім) календарних днів з моменту поставки товару.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 93063,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 8914 від 06.12.2016, № 8938 від 06.12.2016, № 8996 від 08.12.2016, № 9016 від 08.12.2016, № 9058 від 09.12.2016, № 9095 від 12.12.2016, № 9140 від 13.12.2016, № 9043 від 09.12.2016, № 8922 від 06.12.2016 (а.с. 19-27).

Відповідач частково оплатив отриманий товар на суму на загальну суму 51743,04 грн. , а саме 29.12.2016 на суму 2035,80 грн. та 23.06.2017 на суму 49707,24грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 41319,96 грн.

Приписами п. 9.1 договору передбачено, що за порушення строків оплати товару, передбачених цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати. Нарахування пені, передбаченої цим пунктом договору, здійснюється протягом всього періоду прострочки до моменту здійснення оплати покупцем і будь-яким іншим строком не обмежується.

Умовами п. 9.2 договору сторони погодили, що у випадку затримки платежу більш ніж на 7 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

На підставі вищевказаних пунктів договору позивачем нараховано відповідачу 7534,48 грн. пені та 9102,72 грн. штрафу.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №1223 від 09.11.2016.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач виконав свій обов'язок та поставив відповідачу товар на загальну суму 93063,00 грн. згідно видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи.

Факт виконання позивачем свого зобов'язання вказує на необхідність виконання відповідачем обов'язку щодо оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 7.2.3 договору сторони погодили термін остаточного розрахунку за отриманий товар, а саме погоджено, що така оплата має бути здійснена протягом 7 календарних днів з моменту поставки товару.

Так, за видатковою накладною № 8914, № 8922 та № 8938 від 06.12.2016 відповідач мав провести розрахунки до 14.12.2016;

- за видатковою накладною № 8996 та № 9016 від 08.12.2016 - до 16.12.2016,

- за видатковою накладною № 9058 та № 9043 від 09.12.2016 - до 17.12.2016

- за видатковою накладною № 9095 від 12.12.2016- до 20.12.2016;

- за видатковою накладною № 9140 від 13.12.2016 - до 21.12.2016.

Проте відповідач в порушення умов договору оплату товару здійснив частково на суму 51743,04 грн., а саме 29.12.2016 на суму 2035,80 грн. та 23.06.2017 на суму 49707,24грн.

Таким чином, станом на день вирішення спору в суді у відповідача перед позивачем існує заборгованість в сумі 41319,96 грн.

Доказів погашення заборгованості перед позивачем у вказаній сумі матеріали справи на день вирішення спору не містять.

За нормами ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 41319,96 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 7534,48 грн. пені та 9102,72 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Приписами ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з умов договору сторонами у п. 9.1 договору передбачено, що за порушення строків оплати товару, передбачених цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від суми прострочного платежу за кожний день прострочення оплати.

Нарахування пені, передбаченої цим пунктом договору, здійснюється протягом всього періоду прострочки до моменту здійснення оплати покупцем і будь-яким іншим строком не обмежується, тобто сторонами погоджено більш тривалий строк нарахування пені, ніж встановлений ч.6 ст. 232 ГК України.

З розрахунку позивача (а.с 5) вбачається, що пеню позивачем заявлено за період з 21.12.2016 по 07.04.2017 на суму простроченої заборгованості 91027,20грн., яка в сукупності склала 7534,48 грн.

Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що позивачем при нарахуванні пені допущено арифметичну помилку. За розрахунком суду, виходячи з вихідних даних позивача, розмір пені склав 7539,44 грн.

Однак, оскільки позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму меншу , ніж та, що є правомірною, вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в розмірі 7534,48 грн.

Крім того, в порядку п. п. 9.2 договору сторони погодили, що у випадку затримки платежу більш ніж на 7 календарних днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

З розрахунку, наданого позивачем (а.с.5), вбачається, що штраф нараховано в розмірі 10 від суми простроченого платежу , який становить 9102,72 грн.

Перевіривши правильність нарахування штрафу, суд встановив, що його розмір є обґрунтованим та арифметично вірним.

Однак, користуючись правом, яке надано суду на зменшення розміру штрафних санкцій, суд вважає за можливе зменшити правомірно нараховану суму штрафу та стягнути з відповідача 4132,00 грн. штрафу, тобто 10% від суми заборгованості на день вирішення спору.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив, своїм процесуальним правом на участь у розгляді справи не скористався, письмового відзиву та доказів погашення заборгованості в сумі 41319,96 грн. не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими згідно з вимогами чинного законодавства, підтвердженими належними та допустимими доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на загальну суму 52986,44 грн., з яких: 41319,96 грн. основний борг, 7534,48 грн. пеня, 4132,00грн. штраф.

В частині стягнення з відповідача 1921,51 грн. інфляційних суд припиняє провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача в цій частині позову, яку прийнято судом.

В порядку ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір штрафу до 4132,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Уют Строй" (10024, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 38191007)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " БТК-Центр Комплект" (10001, м. Житомир, вул. Вокзальна,23-а, код ЄДРПОУ 34973151)

- 41319,96 грн. основного боргу;

- 7534,48 грн. пені;

- 4132,00 грн. штрафу;

- 1600,00 грн. судового збору.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1921,51 грн. інфляційних на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.08.17

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- відповідачу (рек. з повід.)