Рішення

від 02.08.2017 по справі 910/9030/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2017Справа №910/9030/17 Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовомПриватного акціонерного товариства Страхова компанія АХА Страхування доТовариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Агротехзабезпечення 3-я особа, вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 простягнення 67716,32 грн за участю представників сторін: позивача: Кірсанова К.О. (довіреність №3347/18 від 15.12.2016р.); відповідача:Кулик М.В. (довіреність б/н від 20.06.2017р.); 3-ї особи:ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_3);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія АХА Страхування (надалі - ПрАТ СК АХА Страхування , позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Агротехзабезпечення (надалі - ТОВ Підприємство Агротехзабезпечення , відповідач) про відшкодування шкоди у розмірі 67716,32 грн.

Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника транспортного засобу і сплативши, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як страховик, що застрахував цивільну відповідальність винної у пригоді особи. Враховуючи лише часткову виплату страхового відшкодування зі сторони страховика відповідача, позивач звернувся із позовом про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.06.2017р. порушено провадження у справі №910/9030/17, розгляд справи призначено на 21.06.2017р.

21.06.2017р. господарським судом винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 19.07.2017р. та залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 (водій винний у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди).

18.07.2017р. відповідачем подано через відділ документообігу (канцелярія) суду відзив на позовну заяву.

19.07.2017р. у судовому засіданні оголошено перерву до 26.07.2017р.

26.07.2017р. у судовому засіданні оголошено перерву до 02.08.2017р.

У судовому засіданні, що відбулось 02.08.2017р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у задоволенні позову з підстав наведених у відзиві та додаткових пояснень до нього.

Третя особа у судовому засіданні надала пояснення щодо існувавших трудових відносин із відповідачем та зазначила про відсутність ведення подорожніх листів на підприємстві відповідача.

Враховуючи відсутність клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/9030/17.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

03.11.2015р. між ПрАТ "СК "АХА Страхування" (надалі - страховик) та ТОВ Г-Груп (надалі - страхувальник), як страхувальником, було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №72994а5цв, згідно умов якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки/моделі Opel Vivaro, державний номерний знак НОМЕР_1.

Згідно довідки №91830092 про дорожньо-транспортну пригоду, 13.05.2016р. о 17 год. 50 хв. в Дарницькому районі міста Києва (м. Харківське) сталася ДТП (зіткнення) за участю транспортного засобу марки/моделі Isuzu Nor-71P, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу марки/моделі Opel Vivaro державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, внаслідок якої ТЗ останнього отримав механічні пошкодження задньої правої частини.

Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва № 753/9844/16-п від 03.06.2016р., встановлено вину ОСОБА_1 у здійсненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до рахунку-фактури №СЧ-0005070 від 12.07.2016р., яким визначено вартість майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобу марки/моделі Opel Vivaro, державний номерний знак НОМЕР_1., розрахунку суми страхового відшкодування та страхового акту №АХА2110604 від 14.07.2016р. розмір матеріальної шкоди завданої власнику транспортного засобу марки/моделі Opel Vivaro, державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, з урахуванням безумовної франшизи склав 117716,32 грн., які були перераховані згідно платіжного доручення №255189 від 18.07.2016р., копія якого наявна в матеріалах справі. (а.с. 8)

На момент ДТП, його винуватець був працівником ТОВ "Підприємство "Агротехзабезпечення", про що зазначено у постанові Дарницького районного суду міста Києва, а цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу марки/моделі Isuzu Nor-71P, державний номерний знак НОМЕР_2, на момент ДТП була застрахованою в Приватному акціонерному товаристві Страхова компанія Універсальна з лімітом відповідальності за шкоду по майну 50000 грн., франшиза 0 грн.

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Універсальна (страховик винної у ДТП особи), згідно ліміту відповідальності сплатило на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 50000,00 грн.

27.02.2017р. позивач звернувся до відповідача із претензією про регресні вимоги зі стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка була залишена відповідачем без задоволення.

Враховуючи вищезазначені обставини, позивач звернувся до суду із позовом до відповідача, як роботодавця заподіювача шкоди, про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, що складає 67716,32 грн.

Водночас, відповідачем не визнаються позовні вимоги з підстав того, що:

- підприємство відповідача не є особою, відповідальною за страховий випадок та спричинення шкоди з підстав того, що третя особа здійснювала перевезення із власних потреб, а отже, потрапила у ДТП не під час безпосереднього виконання своїх службових обов'язків;

- звертаючись з вимогами до відповідача, позивач висунув аналогічні вимоги зі сплати різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою третій особі;

- сума заявлених позивачем вимог не відповідає реальному розміру збитків, завданих страховим випадком та є завищеною;

- п. 20.21. договору страхування передбачено, що при виплаті страхового відшкодування за пошкоджені деталі в розмірі їх повної вартості, страховик набуває право на одержання у власність цих деталей, а отже сума стягнення повинна бути зменшена на розмір вартості отриманих у власність деталей

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб".

Згідно із п.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. (ст. 1188 ЦК України)

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно із статтею 27 Закону України „Про страхування" страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Право страховика на відшкодування шкоди в порядку регресу зі страхувальника, який є суб'єктом господарювання, внаслідок спричинення страхового випадку його працівником, повністю узгоджується із загальними засадами правового регулювання відносин, що виникають внаслідок заподіяння позадоговірної шкоди. Так, відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Оскільки, ОСОБА_1 під час вчинення ДТП знаходився в трудових відносинах з ТОВ "Підприємство "Агротехзабезпечення" та виконував свої трудові, службові обов'язки, то в даному випадку відповідно до вимог ст.1172 ЦК України, саме відповідач повинен відшкодувати шкоду завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Статтею 1194 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин повідомлених позивачем суду не надав.

При цьому, заперечення відповідача відносно того, що ОСОБА_1, як заподіювач шкоди та винна у ДТП особа, під час вчинення адміністративного правопорушення дійсно працював на підприємстві відповідача, але не виконував безпосередньо своїх трудових (службових) обов'язків, суд вважає безпідставними, виходячи з наступного.

На підтвердження своєї позиції відповідачем додано до матеріалів справи подорожні листи від 05.05.2016р., 12.05.2016р., 13.05.2016р. , 17.05.2016р. та 18.05.2016р.

Судом відзначається, що вищевказані подорожні листи, окрім листа від 13.05.2016р. , містять підписи механіка та водія.

Як вже було встановлено судом, дорожньо-транспортна пригода за участі ОСОБА_1 відбулась 13.05.2016р. о 17 год. 50 хв. , водночас, посилання відповідача на подорожній лист №068130 від 13.05.2016р. (а.с. 95), яким нібито встановлено факт повернення в гараж о 16 год. 30 хв. транспортного засобу марки/моделі Isuzu Nor-71P третьою особою, не є обґрунтованими, оскільки на подорожньому листі не містяться підписи при здачі та прийнятті механіком та водієм вищевказаного транспортного засобу.

Окрім того, пунктом 5 наказу №2 від 14.06.2007р. (а.с. 69) відповідачем було зобов'язано ОСОБА_1 у позаробочий час забезпечити зберігання автомобіля на території складу підприємства за адресою: місто Київ, вул. Каунаська,3. Контроль за виконанням вищезазначеного наказу покладено за директором підприємства відповідача.

Так, в силу відсутності підписів водія та механіка у подорожньому листі №068130 від 13.05.2016р., суд дійшов висновку про недоведеність факту повернення в гараж транспортного засобу Isuzu Nor-71P саме о 16 год. 30 хв., а оскільки матеріалами справи також не підтверджено притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за самовільне, на думку відповідача, використання транспортного засобу після його передачі в гараж, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 було заподіяно шкоду при ДТП саме під час виконання його службових обов'язків.

Заперечення відповідача щодо завищення позивачем вартості сплаченого страхового відшкодування та щодо одночасного звернення позивача до винуватця ДТП та відповідача спростовуються матеріалами справи, а отже не підлягають задоволенню.

Водночас, відповідно до п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин тому проведення операцій, що не впливають на поновлення справності та роботоздатності автомобіля та не можуть здійснюватися шляхом відновлення чи заміни частин таких як мийка, полірування тощо, не повинне відшкодовуватись за обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із страхового акту №АХА2110604 від 14.07.2016р., розмір страхового відшкодування визначений позивачем на підставі рахунку-фактури №СЧ-0005070 від 12.07.2016р., виставленого ТОВ "Експрес Авто", до якого включено вартість мийки після відновлювального ремонту транспортного засобу марки/моделі Opel Vivaro, державний номерний знак НОМЕР_1, у розмірі 100,80 грн. (в т.ч. ПДВ).

Відтак, суд дійшов висновку про зменшення суми страхового відшкодування на вартість мийки, враховуючи що позивачем не надано доказів на підтвердження виключення даної складової із розміру страхового відшкодування, заявленого до стягнення у межах даного позову, а отже, загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача має становити 67615,52 грн. (67716,32 грн. - 100,80 грн. = 67615,52 грн.)

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1172, 1191, 1194 Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді різниці суми виплаченого страхового відшкодування, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню із вирахуванням сплаченої суми вартості мийки

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АХА Страхування задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Агротехзабезпечення (03150, місто Київ, вулиця Боженка, будинок 23, код за ЄДРПОУ 21510308) на користь Приватного акціонерного товариства Страхова компанія АХА Страхування " (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8, код за ЄДРПОУ 20474912) сплачене страхове відшкодування у розмірі 67615 (шістдесят сім тисяч шістсот п'ятнадцять) грн. 52 коп. та судовий збір у розмірі 1597 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто сім) грн. 61 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 04.08.2017 року.

Суддя В.В. Князьков