Постанова

від 18.10.2017 по справі 910/9030/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2017 р. Справа№ 910/9030/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Агротехзабезпечення"

на рішення Господарського суду м. Києва від 02.08.2017

у справі № 910/9030/17 (суддя: Князьков В.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Агротехзабезпечення"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

ОСОБА_2,

за участю представників:

від позивача: представник Василенко К.Ю. (довіреність № 3346/18 від 15.12.2016);

від відповідача: представник Кулик М.В. (довіреність б/н від 20.06.2017);

від третьої особи: ОСОБА_2 (паспорт виданий Деснянським РУ ГУ МВС України в м. Києві від 04.11.2008,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство СК АХА Страхування (надалі - ПрАТ СК АХА Страхування , страховик, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Агротехзабезпечення (надалі - ТОВ Підприємство Агротехзабезпечення , відповідач) про відшкодування шкоди в розмірі 67 716,32 грн, на обґрунтування якого зазначає, що 13.05.2016 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого ним на підставі договору добровільного страхування автомобіля Opel Vivaro, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ТОВ Г-Груп та автомобіля Іsuzu NorP, державний номерний знак НОМЕР_2, власником якого є ТОВ Підприємство Агротехзабезпечення .

Оскільки автомобіль Opel Vivaro, д.н. знак НОМЕР_1 отримав механічні ушкодження, при цьому винним у скоєнні ДТП визнано водія ТОВ Підприємство Агротехзабезпечення , Приватне акціонерне товариство СК АХА Страхування сплатило потерпілому страхове відшкодування в розмірі 117 716,32 грн, а Приватне акціонерне товариство СК Універсальна , в якому застрахував свою цивільно-правову відповідальність відповідач, сплатило страхове відшкодування лише в сумі 50 000,00 грн, позивач просив стягнути з відповідача в порядку регресу 67 716,32 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 у справі №910/9030/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Агротехзабезпечення на користь Приватного акціонерного товариства СК АХА Страхування 67 615,52 грн страхового відшкодування. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, Товариство з обмеженою відповідальністю Підприємство Агротехзабезпечення звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог та постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ СК АХА Страхування .

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2017 зазначену апеляційну скаргу у справі №910/9030/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 27.09.2017.

Позивач скористався своїм правом, передбаченим статтею 96 ГПК України, надав 13.09.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідач, у свою чергу, 26.09.2017 подав відзив на заперечення позивача на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 27.09.2017 судом в порядку ст.77 ГПК України було оголошено перерву до 18.10.2017.

18.10.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду представником відповідача подано клопотання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом було задоволено.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення в частині, якою позовні вимоги задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 67 615,52 грн страхового відшкодування та судовий збір і постановити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги не визнав, проти її доводів заперечив повністю, вказуючи на безпідставність та необґрунтованість апеляційної скарги.

Третя особа вимоги апеляційної скарги не визнала і попри те, що останньою, на питання представника відповідача, висловлено суб'єктивне бачення про завищення позивачем розміру страхового відшкодування, просить залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

18.10.2017 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення уповноважених представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та об'єктивно підтверджується матеріалами справи, 03.11.2015 між ПрАТ "СК "АХА Страхування" (в тексті договору - страховик) та ТОВ Г-Груп (в тексті договору - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №72994а5цв, за умовами якого об'єктом страхування є транспортний засіб марки/моделі Opel Vivaro, д.н. знак НОМЕР_1.

Згідно довідки №91830092 про дорожньо-транспортну пригоду, 13.05.2016 о 17:50 у Дарницькому районі міста Києва по вул. Харківське шосе сталася ДТП за участю транспортного засобу марки/моделі Isuzu Nor-71P, д.н. знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу марки/моделі Opel Vivaro д.н. знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, внаслідок якої автомобіль Opel Vivaro, д.н. знак НОМЕР_1 зазнав механічних пошкоджень задньої правої частини.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва № 753/9844/16-п від 03.06.2016 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

На час скоєння дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб Opel Vivaro д.н. знак НОМЕР_1 був застрахований ПрАТ "СК "АХА Страхування", у зв'язку з чим його власник - ТОВ Г-Груп повідомило позивача про настання події, що має ознаки страхового випадку (а.с.16).

З метою визначення вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля Opel Vivaro, д.н. знак НОМЕР_1, Автосервісною філією Експрес-Авто ПрАТ УкрАвто було надано рахунок-фактуру №СЧ-0005070 від 12.07.2016, відповідно до якого вартість ремонту становить 119 154,77 грн (а.с.15).

На виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту №72994а5цв від 03.11.2015, у зв'язку з настанням страхової події, ПрАТ "СК "АХА Страхування" склало страховий акт №АХА2110604 від 14.07.2016 разом із розрахунком страхового відшкодування, який є додатком №1 до вказаного акту (а.с.13,14), після чого, з урахуванням безумовної франшизи, розмір якої становить 1 438,45 грн, сплатило на користь ТОВ Г-Груп згідно платіжного доручення №255189 від 18.07.2016 страхове відшкодування в сумі 117 716,32 грн (а.с. 8).

Як встановлено судом першої інстанції, цивільно-правова відповідальність Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Агротехзабезпечення , як власника транспортного засобу марки/моделі Isuzu Nor-71P, д.н. знак НОМЕР_2 була застрахована Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Універсальна з лімітом за шкоду, заподіяну майну в розмірі 50 000,00 грн із нульовою франшизою.

Після того, як ПрАТ СК Універсальна (страховик винної у ДТП особи), згідно ліміту відповідальності сплатило на користь ПрАТ СК АХА Страхування страхове відшкодування у розмірі 50 000,00 грн, позивач звернувся до відповідача з претензією від 27.02.2017 за вих.№СУ№003251/4-3 про сплату на підставі ст. 27 Закону України Про страхування , ст. 993 Цивільного кодексу України різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, однак вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення (а.с.9), що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач як у суді першої так і в суді апеляційної інстанцій позовні вимоги позивача не визнавав, посилаючись на те, що він не є особою, відповідальною за страховий випадок та спричинення шкоди, оскільки водій ОСОБА_2 самовільно розпорядився транспортним засобом та використав його не у зв'язку з виконанням трудових обов'язків, а в особистих цілях. Крім того, на думку відповідача, розмір заявлених позивачем вимог не відповідає реальному розміру збитків, зумовлених страховим випадком, є завищеним, при цьому рахунок-фактура не підтверджує розмір фактично понесених витрат на ремонт автомобіля.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з обгрунтованості заявлених позивачем регресних вимог та недоведеності відповідачем обставин, які б вказували на відсутність його вини в заподіянні збитків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За змістом статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (ст. 1188 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України Про страхування страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 вищевказаного Закону визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 статті 9 Закону України „Про страхування" визначено, що страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Водночас, страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку (абзац 16 статті 9 Закону України „Про страхування").

За приписами статті 27 Закону України „Про страхування" страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 228 Господарського кодексу України надає право учаснику господарських відносин, який відшкодував збитки, на стягнення збитків з третіх осіб у порядку регресу.

Право страховика на відшкодування шкоди в порядку регресу зі страхувальника, який є суб'єктом господарювання, внаслідок спричинення страхового випадку його працівником, повністю узгоджується із загальними засадами правового регулювання відносин, що виникають внаслідок заподіяння позадоговірної шкоди.

Так, відповідно до статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Суд в оскаржуваному рішенні правильно зазначив, що третя особа ОСОБА_2 на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем та виконував трудові обов'язки, а тому, відповідно до приписів вищенаведеної норми, саме відповідач повинен відшкодувати шкоду, завдану його працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

В силу положень статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

На переконання колегії суддів, місцевим господарським судом надано належну оцінку та правомірно відхилено заперечення відповідача з приводу того, що ОСОБА_2, як заподіювач шкоди та винна у ДТП особа, на момент його скоєння хоча і працював на підприємстві відповідача, проте не виконував безпосередньо своїх трудових (службових) обов'язків.

На підтвердження своїх заперечень відповідач долучив до матеріалів справи подорожні листи від 05.05.2016, 12.05.2016, 13.05.2016, 17.05.2016 та 18.05.2016, при цьому суд першої інстанції надав цим доказам належну оцінку, відмітивши, що вищевказані подорожні листи, за винятком подорожнього листа від 13.05.2016, містять підписи механіка та водія.

Як правильно встановлено судом, дорожньо-транспортна пригода за участі ОСОБА_2 відбулась 13.05.2016 о 17 год. 50 хв., водночас, посилання відповідача на подорожній лист №068130 від 13.05.2016 (а.с. 95), яким нібито встановлено факт повернення в гараж о 16 год. 30 хв. автомобіля Isuzu Nor-71P, д.н. знак НОМЕР_2 третьою особою, не є обґрунтованими, оскільки на подорожньому листі відсутні підписи про здачу водієм та прийняття механіком вищевказаного транспортного засобу.

Колегія суддів погоджується з позицією суду, що в силу відсутності підписів водія та механіка у подорожньому листі №068130 від 13.05.2016, факт повернення в гараж транспортного засобу Isuzu Nor-71P, д.н. знак НОМЕР_2 саме о 16 год. 30 хв., відповідачем не доведено.

У скарзі відповідач стверджував, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки тій обставині, що третя особа під час скоєння ДТП не виконувала своїх трудових обов'язків, а використовувала ввірений їй автомобіль в особистих цілях, що підтверджується письмовою відповіддю заступника директора ТОВ КМЗ Магістраль ОСОБА_6 від 10.07.2017, якою підтвердив використання ним 13.05.2016 автомобіля відповідача під керуванням ОСОБА_2 для перевезення власних речей, без погодження з керівництвом ТОВ Підприємство Агротехзабезпечення (а.с.99), а також письмовою заявою ОСОБА_6 аналогічного змісту від 24.07.2017, наданою суду (а.с.125) та безпосередньо поясненнями водія ОСОБА_2

Крім того, на переконання скаржника, судом не було враховано, що посадовою інструкцією водія-експедитора, затвердженою наказом директора ТОВ Підприємство Агротехзабезпечення №36 від 02.02.2004, на водія покладено обов'язки, зокрема, використовувати автотранспорт для потреб підприємства відповідно до розпоряджень директора та не використовувати ввірений транспортний засіб та інші товарно-матеріальні цінності для власних потреб або потреб інших осіб (п.5.22 посадової інструкції). Крім того, водій несе відповідальність за завдану підприємству матеріальну шкоду в межах вартості відповідної шкоди.

Однак, дані доводи не свідчать про неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та невідповідність висновків, викладених у судовому рішенні, обставинам справи, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом №2 директора ТОВ Підприємство Агротехзабезпечення від 14.06.2007 ОСОБА_2 доручено використання автомобіля Isuzu Nor-71P, д.н. знак НОМЕР_2 у господарській діяльності відповідача відповідно до розпоряджень директора та головного інженера, на останнього також покладено обов'язки по забезпеченню у позаробочий час зберігання автомобіля на території складу підприємства за адресою: м. Київ, вул. Каунаська,3. Контроль за виконанням цього наказу покладено на директора підприємства відповідача. (а.с. 69).

Як підтвердив у своїй заяві від 24.07.2017 ОСОБА_6, 13 травня 2016 року приблизно о 15 годині він попросив водія ОСОБА_2 допомогти йому перевезти домашні речі на автомобілі Isuzu Nor-71P, д.н. знак НОМЕР_2, на що отримав згоду водія. При цьому ОСОБА_6 повідомив, що при їхньому від'їзді був присутній головний інженер ОСОБА_7 (а.с. 125).

ОСОБА_2 під час апеляційного провадження суду пояснив, що 13.05.2016 за вказівкою головного інженера ОСОБА_7 здійснив перевезення особистих речей ОСОБА_6 Оскільки при виконанні своїх трудових обов'язків він підпорядкований безпосередньо директору та головному інженеру, вважав, що належним чином виконує розпорядження останнього, у відповідності до наказу по підприємству та посадової інструкції водія-експедитора.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про притягнення водія ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності за самовільне, на думку відповідача, використання транспортного засобу після його передачі в гараж, порушення ним питання про відшкодування ОСОБА_2 матеріальної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що третя особа, здійснюючи перевезення автомобілем Isuzu Nor-71P, д.н. знак НОМЕР_2, на момент скоєння ДТП виконувала свої службові обов'язки правомірно, за розпорядженням головного інженера, у відповідності з п.3 наказу №2 директора ТОВ Підприємство Агротехзабезпечення від 14.06.2007, тобто з відома керівництва підприємства.

Отже, вимоги до відповідача щодо виплати ним різниці між фактичним розміром шкоди та здійсненою позивачем страховою виплатою на користь потерпілої особи, заявлені позивачем підставно.

При цьому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог частково, враховуючи п.1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, відповідно до якого відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин тому проведення операцій, що не впливають на поновлення справності та працездатності автомобіля та не можуть здійснюватися шляхом відновлення чи заміни частин таких як мийка, полірування тощо, не повинне відшкодовуватись за обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Зі страхового акту №АХА2110604 від 14.07.2016 вбачається, що до розміру страхового відшкодування, визначеного позивачем на підставі рахунку-фактури №СЧ-0005070 від 12.07.2016, виставленого ТОВ "Експрес Авто", було включено вартість мийки після відновлювального ремонту транспортного засобу марки/моделі Opel Vivaro, д.н.знак НОМЕР_1, у розмірі 100,80 грн. (в т.ч. ПДВ), що не відповідає вищенаведеному.

Отже, місцевим судом прийнято правильне рішення щодо зменшення суми страхового відшкодування на вартість мийки з огляду на те, що позивач не надав доказів на підтвердження виключення даної складової із розміру страхового відшкодування, заявленого до стягнення у межах даного позову, та дійшов правильного висновку, що сума, яка підлягає стягненню з відповідача становить 67 615,52 грн.

Що ж до доводів скаржника стосовно одночасного звернення позивача до винуватця ДТП та до відповідача з тотожними вимогами спростовуються матеріалами справи, відтак відхиляються судом апеляційної інстанції.

Оскільки кошторис витрат позивачем не складався, автотоварознавча експертиза страховиком не здійснювалась, а надана дефектна відомість не містила грошової оцінки завданої шкоди, відповідач в апеляційній скарзі вказує, що обгрунтованість суми, зазначеної в рахунку СТО, страховиком на предмет відповідності реальному розміру завданої шкоди не перевірявся, а суд першої інстанції належної оцінки цій обставині не надав.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими доводами, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 29 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

При цьому, з положень п. 36.2 ст. 36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів вбачається, що під оціненою шкодою в ньому розуміється також і шкода, щодо якої страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування без проведення оцінки та експертизи пошкодженого майна.

Як вбачається з матеріалів справи, страхувальник за договором добровільного страхування не заперечував проти розміру виплаченого позивачем страхового відшкодування та порядку його виплати, що свідчить про досягнення відповідної згоди між сторонами договору.

За приписами статті 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Зі змісту вказаного закону вбачається, що обов'язок з визначення причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків, завданих майну потерпілої особи, покладається саме на страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, у даному випадку - на відповідача.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Приписами ч. 1 ст. 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлено імперативного обов'язку щодо проведення такої оцінки саме суб'єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні , а отже така оцінка може бути здійснена на підставі рахунку СТО чи акту виконаних робіт.

У скарзі відповідач наголошує, що здійснені позивачем виплати суперечать умовам договору добровільного страхування, зокрема пунктам 20.10 та 21.4.5 договору. Дані доводи ґрунтуються на тому, що кошторис витрат позивачем не складався, авто-товарознавча експертиза останнім не проводилась, надана дефектна відомість не містила грошової оцінки завданої шкоди, для ремонту застрахованого автомобіля позивачем прийнято рішення про повну заміну частин, які були пошкоджені лише частково, а крім того вартість замінених частин є істотно завищеною, що підтверджується наданим відповідачем рахунком-фактурою №СЧ-025596 від 07.07.2017 АФ Бліц-Авто ПрАТ Укр-Авто щодо їх реальної вартості.

Однак, з наведеними вище доводами апеляційної скарги судова колегія не погоджується, вважає їх безпідставними та такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Так, згідно п.20.10 договору добровільного страхування при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення транспортного засобу (кошторису збитків, в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого транспортного засобу на базі СТО на підставі рахунків СТО (згідно з умовами п.20.11 договору). В окремих випадках за згодою страховика та страхувальника (вигодонабувача) розмір збитків може визначатися на підставі автотоварознавчої експертизи або безпосередньо страховиком чи уповноваженою ним особою (комісаром). Вартість частин та деталей береться в розрахунок кошторису збитків за умови, що вони шляхом ремонту не можуть бути приведені в стан, придатний для подальшого використання, або витрати на такий ремонт перевищують витрати по їх заміні на нові.

За умовами п.21.4.5 договору страховик не відшкодовує та не включає до страхового відшкодування вартість деталей, які без ремонту за своїм технічним станом придатні для подальшого використання після пошкодження транспортного засобу або є можливість їх відновлення відповідно до нормативної документації виробника транспортного засобу.

Таким чином, вищенаведеними умовами договору страховику надано право визначати кошторис вартості відновлення транспортного засобу на підставі рахунку-фактури СТО, а у разі необхідності, виникненні певних труднощів щодо визначення розміру страхового відшкодування вдатись до призначення автотоварознавчої експертизи або ж проведення автотоварознавчого дослідження аварійним комісаром.

Твердження скаржника про наявність у позивача об'єктивної можливості не включати до розміру страхового відшкодування вартості замінених частин автомобіля, які зазнали механічних пошкоджень лише частково, а також щодо істотного завищення вартості цих деталей та частин, судова колегія відхиляє з огляду на наявну в матеріалах копію дефектну відомість від 20.05.2016, складену з використанням програми Audatex, що містить дані про характер пошкоджень, заподіяних застрахованому транспортному засобу. Дана відомість містить чіткий опис пошкоджень автомобіля Opel Vivaro, д.н.знак НОМЕР_1, а також відмітку про характер робіт та способів усунення механічних пошкоджень.

Так, зокрема, у відомості зазначається про необхідність заміни наступних деталей: дверей задніх правих (деформація та заломи 400мм х 500мм, деформація каркасу); дверей задніх лівих (деформація та заломи 300мм х 500мм, деформація каркасу); бампера заднього (деформація облицювання); ліхтаря заднього правого (пошкоджений повністю); ліхтаря заднього ходу правого (пошкоджений повністю); накладки бампера заднього (елементи зчісування та відгини в куті); посилювача бамперу заднього (деформація 15 см); замка задніх правих дверей (деформація); відкидні частини замків дверей задка правих та лівих дверцят (деформація); рамки номерного знаку заднього (розлом); каркасу заднього бамперу (розлом у середній частині) (а.с.17, 18).

Разом з тим, колегія суддів критично ставиться до наданого відповідачем рахунку-фактури №СЧ-025596 від 07.07.2017, наданого Автосервісною філією Бліц-Авто ПрАТ Укр-Авто щодо дійсної вартості замінених запчастин (а.с.103), які, на думку скаржника, доводять факт завищення вартості цих деталей позивачем, оскільки рахунок видано тим же сервісним підприємством. При цьому, суд звертає увагу на те, що даний рахунок-фактура не містить інформації про те, якої саме марки та моделі транспортного засобу стосуються перераховані у ньому запасні частини.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону, всебічно перевіривши обставини спору та вирішив спір у відповідності з нормами процесуального та матеріального права, а тому доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга ТОВ Підприємство Агротехзабезпечення - без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 у справі №910/9030/17 - без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Агротехзабезпечення на рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 у справі №910/9030/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 у справі №910/9030/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/9030/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук