Ухвала

від 04.08.2017 по справі 4/190

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА 04.08.2017Справа №  4/190 За скаргою Публічного акціонерного товариства “ Державний експортно-імпортний банк України” на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України За позовом Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" до   Товариство з обмеженою відповідальністю  " Універсальна консалтингова компаня"       Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсал-Пак"       Товариство з обмеженою відповідальністю "ДаблВан"       Виробничо-комерційна фірма "АНТІК" у формі  товариства з обмеженою відповідальністю про  стягнення 4 986 636,26  Дол. США, Суддя  І.І. Борисенко Представники: не викликались. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2012 позовні вимоги задоволено частково. 05.03.2012  на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2012 №4/190, яке набрало законної сили 28.02.2012, видано відповідні накази. До Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” надійшла скарга на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Відповідно до пункту 36 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. N01-8/482 “Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року”, а також відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. N14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" викладено правову позицію, згідно з якою скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями, зокрема, ГПК. Відповідно до пункту 9.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 54 ГПК, з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті і за необхідності - зазначених у частинах другій і третій статті 57 названого Кодексу, а також містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження". У вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII1 ГПК тощо. Пунктом 2 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Відповідно до частини 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення. Таким чином, враховуючи вищевикладене та положення ст. 56,57 Господарського процесуального кодексу України, належним та допустимим доказом відправлення стягувачу та ВДВС копії скарги та доданих до неї документів є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), надані в оригіналі. На підтвердження доказів надіслання копії скарги та доданих до неї документів на адресу ВДВС та ТОВ "Універсальна консалтингова компаня" скаржником надано суду лише поштові чеки від 03.08.2017. Суд наголошує, що підтвердженням надання послуги зв'язку і належним доказом відправлення боржнику та  ВДВС копії скарги та доданих до неї документів є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). Проте, скаржником в порушення імперативних приписів ст. 56 Господарського процесуального кодексу України суду не надано доказів відправлення боржнику та ВДВС копії скарги і доданих до неї документів з описом вкладення в поштовий конверт, з якого вбачалось би, які саме документи, були відправлені на адресу ВДВС та боржника. Отже, скаржником не надано суду належних доказів надіслання копії скарги з доданими до неї документами боржнику та ВДВС, в порядку ст. 56 ГПК України. Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п.2, 4 ч.3 ст.129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України. З огляду на викладене суд позбавлений можливості дійти висновку про належне надіслання боржнику та ВДВС копії скарги з доданими до неї документами. Згідно із пунктом 6 статті 63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Враховуючи вищевикладене, керуючись  ст.ст. 63, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд У Х В А Л И В: Скаргу Публічного акціонерного товариства “Державний експортно-імпортний банк України” на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повернути скаржнику без розгляду. Суддя                                                                                                           І.І. Борисенко