Ухвала

від 10.08.2017 по справі 816/644/17

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10 серпня 2017 року м. Київ К/800/27317/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року у справі за позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Інтелект-Т про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

в с т а н о в и в :

У травні 2017 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до адміністративного суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача до Державного бюджету України 36916,67 грн адміністративно-господарських санкцій та 221,55 грн пені. В обґрунтування позову зазначало, що у 2016 році ТОВ Інтелект-Т не працевлаштувало на роботу необхідну кількість інвалідів, відповідно до статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (далі -Закон № 875-ХІ) та не сплатило адміністративно - господарські санкції за порушення вимог зазначеної норми. Вважаючи дії відповідача неправомірними, просило суд задовольнити позов.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, Закону № 875-ХІ. Вказує, що суд не дали належної правової оцінки обставинам справи та доводам позивача про те, що норми цього закону мають імперативний характер і законодавство не звільняє роботодавця від відповідальності за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у разі відсутності вини підприємства.

Згідно із пунктом 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із змісту оскаржуваних судових рішень видно, що відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Разом з тим, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до частини третьої статті 181 Закону № 875-ХІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Судами встановлено, що з лютого 2016 року в ТОВ Інтелект-Т працювало 19 осіб, в тому числі 1 інвалід, що підтверджується звітом Про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів та зборів (додаток 4) за лютий 2016 рік.

Враховуючи те, що станом на лютий 2016 року з ТОВ Інтелект-Т у трудових відносинах перебував гр. ОСОБА_1, якому встановлено групу інвалідності, у лютому 2016 року товариство виконало норматив про працевлаштування інвалідів і звіт за формою № 3-ПН до територіального органу центру зайнятості за лютий 2016 не подавало.

В подальшому, штат працівників товариства було вирішено розширити і враховуючи те, що в березні 2016 року середньооблікова кількість штатних працівників товариства складала 48 осіб, змінилася і облікова кількість штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-ХІ до 2-х осіб.

В зв'язку з цим, з березня 2016 року товариство щомісячно подавало звіти за формою № 3ПН, який містив інформацію про вільне робоче місце для інваліда на посаду (вакансію): менеджер із збуту Полтавського міського центру зайнятості, що підтверджується листом Полтавського міського центру зайнятості від 13 травня 2017 року № 04-1433, в якому зазначено, що особи, які мають групу інвалідності та відповідали б вимогам вакансій за спеціальністю менеджер із збуту, на обліку в службі зайнятості не перебували, а також копією звітності форми 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) ТОВ Інтелект-Т .

Отже у 2016 року Полтавський міський центр зайнятості був проінформований про наявність вакансії для інвалідів в ТОВ Інтелект-Т та мав можливість у 2016 році направляти відповідних осіб для працевлаштування до ТОВ Інтелект-Т , проте такі особи направлені не були з підстав, що не залежать від відповідача. При цьому жодних доказів того, що відповідачем не виділено та не створено робочі місця для працевлаштування інвалідів позивачем не надано та не доведено факту протиправної відмови у працевлаштуванні інвалідів з боку підприємства.

За таких обставин, суди дійшли висновку, що відповідачем виконано обов'язок щодо створення робочих місць для інвалідів та вжито всіх залежних від нього заходів щодо підшукування таких працівників з подальшим працевлаштуванням на підприємстві, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Такі висновки судів відповідають практиці Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України у цій категорії справ.

У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування чи зміни судових рішень, викладені в ній доводи перевірені судами і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми процесуального права.

Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 23 травня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Головчук