Рішення

від 14.08.2017 по справі 343/1399/15-ц

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/1399/15-ц

Провадження №: 2/0343/61/17

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2017 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючої судді - Монташевич С. М.,

з участю: секретарів - Шикор Г. В., Оленяк С.І.,

представника позивача-відповідача - ОСОБА_1,

представників відповідачки, відповідачів-позивачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за позовом Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсними та скасування реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки, договору дарування земельної ділянки і договору купівлі-продажу земельної ділянки та за зустрічними позовами ОСОБА_5 і ОСОБА_6 до Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Малотур'янська сільська рада Долинського району Івано-Франківської області в особі сільського голови ОСОБА_7 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в якому просила:

- поновити строк на звернення до суду з позовом про визнання недійсними та скасування реєстрації державних актів ІФ-5-12-000104, зареєстрованого 05.06.1996 р., та І-ІФ № 050186, зареєстрованого за № 432 08.11.2002 р. на ім'я ОСОБА_8, як пропущений з поважних причин;

- визнати недійсними державні акти на право приватної власності на землю: серії ІФ-5-12-2/000104, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 05.06.1996 року за номером № 5-12-2/000104, та серії І-ІФ № 050186, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 08.11.2002 року за номером № 432 на ім'я ОСОБА_4, скасувати їх реєстрацію;

- визнати недійсним та скасувати реєстрацію договору дарування земельної ділянки, площею 0,42 га, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 від 04.04.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за номером № 500;

- визнати недійсним та скасувати реєстрацію договору купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,1031 га, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від 04.09.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі за номером № 283;

- стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що 13.07.2012 року рішеннями № 278-11/12 та № 279-11/12 Малотур'янської сільської ради затверджено генеральний план забудови села на період до 2021 року та надано дозвіл на розробку детального плану масиву індивідуальної забудови в урочищі Біля Телевишки в с. Мала Тур'я Долинського району Івано-Франківської області. В процесі виконання вказаних робіт сільській раді стало відомо про існування земельних ділянок, що належать відповідачам. Зокрема, з відповіді відділу Держземагенства в Долинському районі № 392/05-13 від 15.04.2013 року встановлено, що відповідно до електронної бази даних державних актів у власності відповідачки ОСОБА_4 перебуває земельна ділянка, площею 0,42 га, для ведення особистого підсобного господарства в с. Мала Тур'я Долинського району, зареєстрована на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ-5-12-2/000104, зареєстрованого 05.06.1996 року за № 5-12-2/000104. В копії даного державного акту зазначено, що він виданий на підставі рішення Малотур'янської сільської ради від 30.12.1994 року. Однак, такого рішення Малотур'янською сільською радою не приймалось, що підтверджує офіційна відповідь начальника архівного відділу Долинської РДА ОСОБА_11 № 32/01-20/30 від 30.09.2013 року. Більше того, з вказаної відповіді вбачається, що в протоколах сесій Малотур'янської сільської ради за 1994 рік протоколу сесії від 30.12.1994 року немає, тобто така сесія взагалі не проводилась. Таким чином, державний акт на право приватної власності на землю серії ІФ-5-12-2/000104 видано на ім'я ОСОБА_4 без законодавчо передбачених підстав, а тому він підлягає скасуванню. Коли відкрили доступ до публічної карти, сільська рада виявила ще ряд фіктивних державних актів громадян, які були внесені в базу даних 27.10.2010 року ПП Золото Карпат , серед яких є і вище згадана ділянка ОСОБА_4, площею 0,42 га, для ведення особистого підсобного господарства. Однак, з'ясувалось, що вона передана відповідачці на підставі рішення Малотур'янської сільської ради від 19.04.1994 року, державний акт на право приватної власності на землю І-ІФ № 050186, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 432 від 08.11.2002 року, кадастровий номер ділянки 2622083000:02:003:0411. З протоколу 25 сесії Малотур'янської сільської ради ХХІ скликання від 19.04.1994 року вбачається, що питання про передачу ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 0,42 га, для ведення особистого підсобного господарства, на сесії не розглядалося та рішень з цього приводу не приймалося. Таким чином, оскаржуваний державний акт на право приватної власності на землю серії ІФ-5-12-2/000104 виданий без прийняття сільською радою відповідного рішення, що є підставою для визнання його недійсним. Також стало відомо, що ОСОБА_4 04.04.2013 року подарувала дану земельну ділянку ОСОБА_5 згідно договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за № 500. Після цього ОСОБА_5 частину спірної земельної ділянки, площею 0,1031 га, продав ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу від 04.09.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі за номером № 283. Оскільки вказані договір дарування та договір купівлі-продажу земельних ділянок є похідними від незаконного державного акту І-ІФ № 050186, зареєстрованого 08.11.2002 року за № 432, то вони також повинні бути визнані недійсними, а їх реєстрація скасованою, що послужило причиною звернення в суд з даним позовом.

Відповідач ОСОБА_6 заявив зустрічний позов до Малотур'янської сільської ради (т. 1 а.с. 64-66), в якому просив прийняти його до спільного розгляду з первісним позовом, в задоволенні якого відмовити та визнати за ним право власності на земельну ділянку, площею 0,1031 га, кадастровий номер 2622083000:002:001:0036, яка знаходиться на території Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області в урочищі Біля телевишки . Свою позицію мотивував тим, що 04.09.2013 року згідно договору купівлі-продажу він придбав земельну ділянку, площею 0,1031 га, в урочищі Біля телевишки Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області у ОСОБА_5 Даний договір посвідчено приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстровано в реєстрі за номером № 283. При придбанні даної земельної ділянки та оформленні права власності на неї ні ним, ні продавцем ОСОБА_5 будь-яких вимог чинного законодавства порушено не було. Земельну ділянку він придбав в порядку та в спосіб, що визначені законом. За таких обставин відсутні підстави для відібрання у нього законно придбаної земельної ділянки, оскільки ст. 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.

Відповідач ОСОБА_5 подав зустрічний позов до Малотур'янської сільської ради (т. 1 а.с. 109-111), в якому просив прийняти його до спільного розгляду з первісним позовом, в задоволенні якого відмовити та визнати за ним право власності на земельні ділянки: площею 0,1305 га, кадастровий номер 2622083000:002:001:0041 та площею 0,2796 га, кадастровий номер 2622083000:002:001:0040, з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, які знаходяться на території Малотур янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області в урочищі Біля телевишки . Свої вимоги мотивував тим, що згідно договору дарування, укладеного з ОСОБА_4, остання в 2013 році подарувала йому земельну ділянку, площею 0,42 га, в урочищі Біля телевишки Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області. Будучи власником кількох суміжних земельних ділянок у вказаному урочищі, загальною площею 1,5 га, в червні 2013 року він виготовив технічну документацію щодо їх об'єднання в одну земельну ділянку, після чого виготовив технічну документацію із землеустрою щодо поділу цієї земельної ділянки на ряд окремих земельних ділянок згідно плану детального планування населеного пункту. Станом на даний час у нього у власності залишилися вищевказані земельні ділянки: площею 0,1305 га, кадастровий номер 2622083000:002:001:0041, та площею 0,2796 га, кадастровий номер 2622083000:002:001:0040, з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства. Право власності на дані земельні ділянки набуто ним правомірно, тобто в порядку та в спосіб, що визначені законом. За таких обставин відсутні підстави для відібрання у нього законно набутих земельних ділянок, оскільки ст. 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.

В судовому засіданні представник позивача-відповідача сільський голова ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги Малотур'янської сільської ради підтримала, зіславшись на обставини, викладені в позовній заяві. Також пояснила, що рішенням Малотур'янської сільської ради від 13.07.2012 р. надано дозвіл на розробку проекту детального планування масиву індивідуальної забудови в урочищі "Біля телевишки". З 01.01.2013 р. в Україні було відкрито доступ до публічної кадастрової карти, з якої можна було побачити площі земельних ділянок, їх межі та конфігурацію, однак не можна було встановити їх власників. З метою розроблення детального плану масиву індивідуальної забудови в урочищі "Біля телевишки" та встановлення власників земельних ділянок, сільська рада звернулася до Держземагенства з запитом, в якому просила надати зареєстровані державні акти (копії) на земельні ділянки в даному урочищі. З відповіді відділу Держземагенства їм стало відомо, що відповідно до електронної бази даних державних актів за ОСОБА_4 обліковується земельна ділянка, площею 0,42 га, згідно державного акта на право приватної власності на землю серії ІФ-5-12-2/000104. Із копії вказаного державного акта видно, що він виданий на підставі рішення Малотур'янської сільської ради від 30 грудня 1994 року. Однак, звернувшись з відповідним запитом до архівного відділу Долинської РДА про надання копії цього рішення, було встановлено, що у протоколах сесій Малотур'янської сільської ради за 1994 рік сесії від 30 грудня 1994 року немає. Згодом сільській раді стало відомо, що ОСОБА_4 уклала з ОСОБА_5 договір дарування земельної ділянки, площею 0,42 га, на підставі іншого державного акта на право приватної власності на землю І-ІФ № 050186, виданого на підставі рішення Малотур'янської сільської ради від 19 квітня 1994 року. Однак, як вбачається з протоколу сесії Малотур'янської сільської ради від 19 квітня 1994 року, питання про передачу ОСОБА_4 земельної ділянки не розглядалось, рішення з цього приводу не приймалось. Крім того, державний акт серії ІФ 5-12-2-000104 виданий на підставі рішення Малотур'янської сільської ради від 30 грудня 1994 року на ім'я ОСОБА_4, датований 05 червня 1996 року, натомість, державний акт І-ІФ № 050186, який виданий на підставі рішення Малотур'янської сільської ради від 19 квітня 1994 року, видано 08 листопада 2002 року. Вказане свідчить про порушення хронології видачі вказаних державних актів, тобто, державний акт ІФ 5-12-2-000104 виданий швидше (в 1996 році), хоча рішення про передачу земельної ділянки, на підставі якого він виданий, приймалося пізніше (в грудні 1994 року), і, навпаки, державний акт І-ІФ № 050186 виданий у 2002 році, хоча рішення прийняте у квітні 1994 року. Обидва державні акти одного і того ж взірця, на одну і ту ж саму земельну ділянку (однакова площа, конфігурація, ті ж межівники). Крім того, звернула увагу на те, що у Книзі реєстрації державних актів в приватну власність державний акт серії 5-12-2/000104 записаний на ім'я ОСОБА_12, а державний акт І-ІФ № 050186 08 листопада 2002 року підписав голова ОСОБА_13, хоча з 24.04.2002 р. головою Малотур'янської сільської ради була ОСОБА_1 Також зазначила, що згідно чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, для отримання земельної ділянки у власність та виготовлення державного акта потрібно було розробити проект технічної документації, однак ні в ОСОБА_4, ні в архівному відділі, ні в сільській раді, ні в відділі Держземагенства не має технічної документації, розроблення якої повинно було передувати отриманню державного акта. Представлено тільки технічну документацію за 2010 рік, тобто, коли присвоювався кадастровий номер земельній ділянці. При цьому, на місцевості ця земельна ділянка не виділялася в натурі, сільська рада не була учасником дій при виділі земельної ділянки в натурі. Таким чином, оскільки для видачі державних актів не було правових підстав, вищевказане свідчить про їх фіктивність, тому їх слід визнати недійсними та скасувати їх реєстрацію. Володіючи земельною ділянкою на підставі вищевказаних державних актів, ОСОБА_4 подарувала її ОСОБА_5 Останній був з 2010 по 2015 рік депутатом сільської ради, тому йому було відомо про фіктивність державних актів. Однак, не зважаючи на це, він без відома сільської ради здійснює розподіл подарованої йому земельної ділянки і відчужує одну з земельних ділянок ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 24.09.2013 р. Враховуючи те, що договір дарування земельної ділянки від 04.04.2013 р. здійснений на підставі державного акта на право приватної власності на землю І-ІФ № 050186, яикй виданий на підставі неіснуючого рішення, тому такий договір просить визнати недійсним та скасувати його державну реєстрацію. Щодо договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.09.2013 р., то його долю слід вирішувати на розсуд суду, оскільки існує інша процедура розгляду вказаного питання. При цьому, просила поновити строк звернення до суду з даним позовом, оскільки у 2002 році сільська рада не могла знати про існування спірних державних актів, оскільки не вела вже на той час їх реєстрацію, записи в реєстраційну книгу вносились не їх працівниками, дата їх виготовлення невідома, в погосподарських книгах чи інших документах сільської ради відсутні відомості про належність ОСОБА_4 земельної ділянки в урочищі "Біля телевишки", площею 0,4200 га, така земельна ділянка не виділялася в натурі, а такі площі взагалі нікому не надавалися. Тільки з відповіді відділу Держземагенства від 15 квітня 2013 року сільській раді стало відомо про належність ОСОБА_14 земельної ділянки та існування державного акта про право приватної власності на землю, виданого 05.06.1996 р. на підставі рішення Малотур'янської сільської ради від 30 грудня 1994 року. Про те, що того дня сесії взагалі не проводилося, довідалися з відповіді архівного відділу від 30.09.2013 р. Про існування договору дарування від 04.04.2013 р., укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, сільській раді стало відомо після звернення ОСОБА_6 про зміну цільового призначення його земельної ділянки. Тоді ж виявилося, що земельна ділянка, площею 0,42 га, була подарована Юрків ОСОБА_15 ОСОБА_16, але на підставі державного акта І-ІФ № 050186, виданого на підставі рішення Малотур'янської сільської ради від 19.04.1994 р. (тобто, стало відомо про існування в ОСОБА_4 ще одного державного акта на ту ж саму земельну ділянку). Сільська рада не могла знати у 2002 році про існування цих документів, оскільки земельні ділянки не обліковувалися за відповідачами, вони не сплачували податок, натомість ці ділянки обробляли інші жителі с. Мала Тур'я. Довідалися про їх існування у 2013 році, після чого відразу почали вживати заходів для витребування документів та їх перевірки, що зайняло певний час, а 2015 році звернулися до суду з позовом. Зустрічні позови ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не визнала та просила відмовити в їх задоволенні за безпідставністю позовних вимог, оскільки спірна земельна ділянка була незаконно приватизована, тобто вибула з комунальної власності сільської ради протиправно, без її волі, а тому не може бути визнано право власності на ці земельні ділянки на підставі договорів, укладених на підставі недійсних державних актів.

Представник відповідачки ОСОБА_4 за довіреністю від 27.10.2015 року ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 59), який також згідно доручення від 28.10.2015 року представляє інтереси відповідача ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 68), первісний позов Малотур'янської сільської ради не визнав, зустрічний позов ОСОБА_6 підтримав в повному обсязі, а щодо задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 не заперечив, пояснивши наступне. В 1994 році ОСОБА_4 звернулася з відповідною заявою в Малотур'янську сільську раду, яка прийняла рішення про надання їй земельної ділянки, площею 0,42 га, в урочищі Біля телевишки , після чого нею було виготовлено державний акт. За документи сільської ради ОСОБА_4 відповідальності не несе і чому в архіві відсутні відомості про передачу їй земельної ділянки в урочищі "Біля телевишки" йому не відомо. Державний акт на право власності на земельну ділянку І-ІФ № 050186 його довірителька отримала законно, на підставі рішення Малотур'янської сільської ради від 19.04.1994 р. ОСОБА_4 спірну земельну ділянку було виділено в натурі, встановлено межі і в 2013 році вона подарувала її ОСОБА_5, який частину цієї ділянки, площею 0,1013 га продав ОСОБА_6 Договір дарування був здійснений на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку І-ІФ № 050186, який зареєстрований у встановленому законом порядку, на ньому є печатка сільської ради. При цьому, представником сільської ради не надано доказів того, що печатка не сільської ради чи вона незаконно вибула з їх володіння. Стосовно наявності у державному акті підпису голови ОСОБА_13, то дата в державному акті є датою реєстрації, а не датою його видачі, тому не можна брати до уваги те, ким з голів він був підписаний. На даний час не має жодного рішення чи вироку, які б підтверджували фіктивність державного акта. Також нема документів, які б свідчили про накладки земельних ділянок чи порушення прав інших осіб. Щодо оспорювання державного акта № 5-12-2/000104, який виданий на підставі рішення Малотур'янської сільської ради від 30.12.1994 р., то до матеріалів долучена його копія, яка не завірена, його оригінал не представлений, походження документа не встановлено, тобто не можна стверджувати про його існування, тому не можна ставити питання про визнання його недійсним та скасування його реєстрації. При цьому, твердження представника позивача-відповідача про те, що сесія 30.12.1994 року не відбувалася не відповідає дійсності, оскільки їм відомо, що на підставі рішення сесії Малотур'янської сільської ради від 30.12.1994 року передавалися у власність земельні ділянки й іншим особам. Витяги з таких рішень засвідчені діючим головою сільської ради ОСОБА_1 Просив застосувати строк позовної давності до вимоги про визнання державного акта недійсним, оскільки про його існування сільській раді було відомо ще в 2002 році, однак з позовом вона звертається тільки через 12 років, тобто з пропуском строку позовної давності. Посилання представника сільської ради на те, що про порушення своїх прав вона дізналася тільки з відповіді відділу Держземагенства не заслуговують на увагу, оскільки у представленій відповіді мається посилання тільки на державний акт ІФ-5-12-2/000104. Список громадян за 2010 рік не містить будь-яких вказівок на наявні у громадян акти, цей документ не посвідчує та не вказує на час, коли стало відомо про існування державного акта, не має жодних реквізитів, відповідно не може слугувати належним доказом. Посилання позивача-відповідача на те, що про існування державних актів їм стало відомо з кадастрової карти, є голослівними, оскільки в судовому засіданні не було представлено доказів, що сільська рада отримувала інформацію з кадастрової карти чи офіційно витребовувала таку інформацію. Державний акт І-ІФ № 050186 зареєстрований, він містить підпис та печатку сільської ради, тому їй було відомо про його існування на час його видачі в 2002 році. Крім того, згідно діючого на час видачі державного акта наказу "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі" від 04.05.1999 року державні акти видавалися, зберігалися та реєструвалися в сільській раді, тому на момент реєстрації державного акта І-ІФ № 050186 сільська рада знала про його існування, оскільки вела Книгу реєстрації державних актів на право приватної власності. Доручень щодо передачі такої книги чи акту прийому-передачі її іншим органам суду не представлено. Посилання сільської ради на те, що у погосподарських книгах відсутні записи про належність ОСОБА_4 земельної ділянки в розмірі 0,42 га не заслуговують на увагу, оскільки саме сільська рада повинна була здійснювати подворові обходи з метою облікування земельних ділянок і нарахування податків, однак даних про здійснення таких дій не представлено суду, а відповідачі не можуть нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків працівниками сільської ради, а з приводу несплачених податків сільська рада може звернутися до суду з відповідним позовом.

Не підлягають до задоволення і вимоги сільської ради про визнання договорів дарування та купівлі-продажу недійсними, оскільки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 отримали спірні земельні ділянки в законному порядку. Відносно них не порушено жодної кримінальної справи, яка б свідчила про неправомірність їх дій. При посвідченні вказаних договорів нотаріус перевірила їх на відповідність вимогам закону, які були повністю дотримані. Крім того, звертаючись до суду з вимогою про визнання правочинів недійсними, представник сільської ради не навела жодної визначеної законом підстави для визнання їх недійсними. При цьому зазначив, що звертаючись з вимогою про визнання договору дарування недійсним, сільська рада пропустила річний строк позовної давності, який визначений ЦК України до такої вимоги.

Щодо заявлених зустрічних позовів зазначив, що якщо право оскаржується чи оспорюється людина має право його захистити. Оскільки сільська рада оспорює право власності його довірителя ОСОБА_6 на його земельну ділянку, тому він має право визнати на неї право власності, тому що в разі задоволення первісного позову такого права він буде позбавлений. Просив у задоволенні первісного позову Малотур'янської сільської ради відмовити, задовольнити зустрічні позови ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Представник відповідача-позивача ОСОБА_5 ОСОБА_3 позов Малотур'янської сільської ради не визнала, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 підтримала повністю, а щодо задоволення зустрічного позову ОСОБА_6 не заперечила, пояснивши, що немає жодних підстав для визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, площею 0,42 га, від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 від 04.04.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за номером № 500, так як при його укладенні жодних порушень закону допущено не було. При посвідченні даного договору нотаріус все перевірила і у випадку сумнівів цей договір не був би посвідчений. На час його укладення ОСОБА_4 була законним власником земельної ділянки і виявила свою волю подарувати дану ділянку ОСОБА_5, що жодним чином не суперечить вимогам закону. Законодавство не передбачає обов'язок обдарованого перевіряти правомірність володіння земельною ділянкою дарувальником, оскільки це входить в компетенцію нотаріуса. ОСОБА_5 є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки і у відповідності до закону реалізував своє право на продаж частини цієї ділянки ОСОБА_6 Сільська рада не була стороною оспорюваних договорів і її права ними не порушено. Тому просила в задоволенні позову сільської ради відмовити, а зустрічні позови ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити повністю.

Дослідивши та оцінивши здобуті й перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що первісний позов Малотур'янської сільської ради слід задовольнити частково, а в задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відмовити, виходячи з наступного.

Частинами 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (в редакції станом на 2002 рік) визначено, що громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 статті 126 даного Кодексу (в редакції станом на 2002 рік) було передбачено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Норми аналогічного змісту були передбачені і Земельним кодексом України 1990 року (ст.ст. 6, 9, 17, 22, 23).

Зокрема, ст. 17 Земельного кодексу України (1990 року) передбачено, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться ОСОБА_9 народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ОСОБА_9 народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім'ї. ОСОБА_17 народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) ОСОБА_17 народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) ОСОБА_17 народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

Згідно з підпунктом 34 пункту 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання регулювання земельних відносин.

Отже, вирішення питань щодо надання у власність земельних ділянок належить до виключної компетенції територіальної громади в особі місцевих рад.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України (справа 6-57цс13 від 19.06.2013 року) державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності і видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов'язаних з правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України від 25.06.2014 року (справа № 6-67 цс 14), державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акту безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт видано і дотримання вимог, передбачених ст.ст. 116, 118 ЗК України.

Таким чином, державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується рішеннями № 278-11/12 та № 279-11/12 від 13.07.2012 року Малотур'янською сільською радою затверджено генеральний план забудови села ОСОБА_18 на період до 2021 року та надано дозвіл на розробку детального плану масиву індивідуальної забудови в урочищі Біля Телевишки в с. Мала Тур'я Долинського району Івано-Франківської області (т. а.с. 10-11).

В судовому засіданні представник позивача-відповідача пояснила, що з метою розроблення детального плану масиву індивідуальної забудови в урочищі "Біля Телевишки" та встановлення власників земельних ділянок, сільська рада звернулася до Держземагенства з запитом, в якому просила надати зареєстровані державні акти (копії) на земельні ділянки в даному урочищі.

Згідно відповіді відділу Держземагенства в Долинському районі Головного управління Держземагенства в Івано-Франківській області № 392/05-13 від 15.04.2013 року (т. 1 а.с. 13-14) на запит Малотур'янської сільської ради щодо реєстрації державних актів останнім було повідомлено, що відповідно до електронної бази даних держаних актів у власності відповідачки ОСОБА_4 перебуває земельна ділянка, площею 0,42 га, для ведення особистого підсобного господарства в с.Мала Тур'я Долинського району, зареєстрована на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ІФ-5-12-2/000104, зареєстрованого 05.06.1996 року за № 5-12-2/000104.

З долученої копії вказаного державного акта (т. 1 а.с. 15) вбачається, що він виданий на підставі рішення Малотур'янської сільської ради від 30.12.1994 року.

Однак, як вбачається з відповіді архівного відділу Долинської РДА Івано-Франківської області № 32/01-20/30 від 30.09.2013 року у протоколах сесій Малотур'янської сільської ради за 1994 рік сесії від 30 грудня 1994 року не має (т. 1 а.с. 16).

Згодом сільською радою (при ознайомленні з документами на землю ОСОБА_6Р.) було виявлено, що відповідачці ОСОБА_4 вищевказана земельна ділянка належала на підставі іншого державного акта на право приватної власності на землю І-ІФ № 050186, зареєстрованого вже в 2002 році.

На запит сільської ради відділ Держгеокадастру в Долинському районі Івано-Франківської області надав відповідь № 30/07/23 від 17.02.2017 р., в якій зазначив, що в архіві відділу знаходиться копія Державного акта на право приватної власності на землю серії І-ІФ № 050186, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за вих. № 432 від 08 листопада 2002 року на ім'я ОСОБА_4, земельна ділянка площею 0,4200 га для ведення особистого підсобного господарства в с. Мала Тур'я (т. 2 а.с. 77). До цієї відповіді долучені копії вказаного державного акта та витягу з Книги реєстрації (т. 2 а.с. 78, 79).

Як вбачається з копії Державного акта на право приватної власності на землю серії І-ІФ № 050186 від 08.11.2002 року, він виданий на підставі рішення сесії Малотур'янської сільської ради від 19.04.1994 року (т. 1 а.с. 78).

Однак, згідно копії протоколу двадцять п'ятої сесії Малотур'янської сільської ОСОБА_17 народних депутатів від 19 квітня 1994 року на сесії від 19.04.1994 року питання про надання ОСОБА_4 земельної ділянки не розглядалося і рішень з цього приводу сільська рада не приймала (т. 1 а.с. 19-23).

Таким чином, з державних актів на право приватної власності на землю серії ІФ-5-12-2/000104 від 05.06.1996 року та серії І-ІФ № 050186 від 08.11.2002 року вбачається, що вони видані ОСОБА_4 на підставі рішень сесії Малотур'янської сільської ОСОБА_17 від 30.12.1994 року та від 19.04.1996 року відповідно. Однак, в судовому засіданні встановлено, що 30.12.1994 року сесія Малотур'янської сільської ради не проводилася, а на сесії від 19.04.1994 року питання про надання ОСОБА_4 земельної ділянки не розглядалося і рішень з цього приводу сільська рада не приймала. Не змогли надати оригінали спірних рішень Малотур'янської сільської ради та оспорюваних державних актів для огляду в судовому також і представники відповідачки, відповідачів-позивачів. А щодо посилань останніх на наявність у інших громадян витягів з рішень, датованих 30.12.1994 р., вони не заслуговують на увагу, оскільки не є предметом дослідження в даній справі.

Судом вживалися заходи з метою встановлення факту звернення ОСОБА_4 до Малотур'янської сільської ради з заявами про передачу їй у власність земельної ділянки в урочищі Біля Телевишки , які були б предметом розгляду та підставами винесення сільською радою двох вищевказаних рішень про передачу їй у власність однієї і тієї ж земельної ділянки. Проте, з довідки № 399/02-27 від 28 грудня 2016 року Малотур'янської сільської ради слідує, що згідно номенклатури справ журнали реєстрації заяв громадян зберігаються протягом 5 років, тому журнали реєстрації заяв громадян за 1993 та 1994 роки в сільській раді відсутні (т. 2 а.с. 68). Інших доказів подачі таких заяв ОСОБА_4 до сільської ради та результатів їх розгляду в судовому засіданні не здобуто.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується відповіддю відділу Держгеокадастру в Долинському районі № 89/07/23 від 23.02.2017 р. (т. 2 а.с. 128) технічні звіти по виготовленню державних актів на право приватної власності на землю серії ІФ-5-12-2/000104 від 05.06.1996 року та серії І-ІФ № 050186 від 08.11.2002 року (оригінали технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_4О.) у відділі відсутні, як і не долучені вони сторонами. на встановлено існування хоча б їх копій. ОСОБА_17 будь-яких доказів відведення земельної ділянки в натурі, встановлення її меж та вчинення інших дій, які повинні передувати видачі державного акта, під час розгляду справи не здобуто. Представлена суду копія технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого підсобного господарства на ім'я ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 80-98) виготовлена у 2010 році, коли земельній ділянці присвоювався кадастровий номер, відповідно не являється доказом відведення ділянки в натурі та не могла передувати виготовленню спірних державних актів, які датовані 1996 роком та 2002 роком відповідно. Крім того, будучи допитаною в якості свідка, землевпорядник ОСОБА_19 суду вказала, що підписи, наявні в ній, їй не належать, на місце вона не виходила, межі не встановлювала.

Згідно виписок з погосподарських книг Малотур'янської сільської ради за період з 1990 р. по 2015 р. (т. 1 а.с. 24-28, т.2 а.с. 107-109), спірна земельна ділянка за господарством ОСОБА_4 не обліковувалася.

Вказані факти в судовому засіданні підтвердили наступні свідки.

Свідок ОСОБА_20 пояснив, що в 90-х роках він був обраний депутатом та виконував обов'язки секретаря Малотур'янської сільської ради. В той час люди почали приватизовувати землю, тому сільською радою були встановені межі села та розпочато передачу земельних ділянок його жителям, при цьому такого великого розміру ділянка, як у державному акті ОСОБА_4, не надавалося нікому. Для отримання землі необхідно було звернутися до сільської ради з заявою, яка реєструвалася у відповідній книзі та передавалася землевпоряднику для вивчення. З такою заявою ОСОБА_4 в сільську раду не зверталася, така заява не реєструвалася. Після отримання заяви, землевпорядник сільської ради ОСОБА_21 виходила на місцевість, робила обміри земельної ділянки. Після цього заява розглядалася на сесії сільської ради. За результатами її розгляду виносилося рішення, на підставі якого видавався державний акт. Нерозглянутих заяв чи не занесених у протокол рішень по заявах не могло бути. На кожну земельну ділянку видавалося рішення сільської ради в двох екземплярах, один з яких залишався в сільській раді, інший - надавався людині. Хто отримав земельну ділянку, сплачував за неї податок та господарював на її території. У квітні 1994 року він вів протокол сесії Малотур'янської сільської ради та вніс туди всі питання, які були предметом розгляду на ній. У протоколі його посади не відображено, оскільки він не виступав на сесії, а тільки вів протокол.

Будучи допитаною в судовому засіданні свідок ОСОБА_21, яка в 1991-1997 роках працювала землевпорядником Малотур'янської сільської ради, пояснила, що вона була першим землевпорядником в сільській раді. В 1993-1994 роках Малотур'янською сільською радою надавалися земельні ділянки жителям с. Мала Тур"я, площею не більше 0,06 га, з відведенням меж в натурі та подальшим виготовленням проектної документації. В той час ОСОБА_4 в Малотур'янську сільську раду з заявою про передачу їй земельної ділянки в урочищі Біля телевишки не зверталася. Для виділення останній земельної ділянки в натурі, вона на місце не виходила. Підставою для видачі державного акта є рішення органу місцевого самоврядування. Проекти рішень сільської ради по землі на сесію вона готувала сама і доповідала про них на сесії. Також вона оформляла витяги з рішень сільської ради, до яких долучала план-схеми земельних ділянок. Однак проект рішення по ОСОБА_4 вона не готувала, таке рішення сільською радою не приймалося. За відсутності рішення сільської ради не можливо було отримати державний акт. Також зазначила, що на одну і ту ж земельну ділянку не могло бути видано два державні акти. Податок за цю землю ОСОБА_4 не платила, оскільки за нею вона не обліковувалась в погосподарських книгах.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_19 пояснила, що вона працювала землевпорядником Малотур'янської сільської ради з 2008 по 2015 роки. Їй відомо, що у 1993 році проводилася інвентаризація земель і сільською радою приймалися рішення про передачу земельних ділянок у власність громадян. В той час за ОСОБА_4 було визнано право власності на земельні ділянки, загальною площею 0,33 га, записи про які маються і в погосподарських книгах. У 1994 році рішення про передачу ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 0,42 га, не приймалося, в іншому разі, відомості про наявність на праві власності вищевказаної земельної ділянки були б занесені в погосподарську книгу. ОСОБА_17 державний акт на цю ділянку не міг бути виданий. Про наявність державних актів на ім'я ОСОБА_4 їм стало відомо, коли відкрили доступ до публічної кадастрової карти. Про виділ в натурі ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 0,42 га, у 2010 році їй не було відомо, а підписи у технічній документації на вказану земельну ділянку їй не належать. По факту підробки її підписів проводилася експертиза у рамках кримінального провадження, однак про її результати їй нічого не відомо.

Також суд звертає увагу на те, що в копії державного акта серії ІФ 5-12-2-000104 від 05 червня 1996 року зазначено, що він виданий на підставі рішення Малотур'янської сільської ради від 30 грудня 1994 року, натомість державний акт І-ІФ № 050186 від 08 листопада 2002 року виданий на підставі рішення Малотур'янської сільської ради від 19 квітня 1994 року. Вказане свідчить про порушення хронології видачі вказаних державних актів. Крім того, як вбачається з оспорюваного державного акта на право приватної власності на землю серії І-ІФ № 050186 від 08.11.2002 року, виданого на ім'я ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 78), він підписаний головою Малотур'янської сільської ради ОСОБА_13, хоч сільський голова с.Мала Тур'я ОСОБА_1 в судовому засіданні ствердила, що вона з 24.04.2002 року працює на вказаній посаді, а тому в листопаді 2002 року попередній сільський голова ОСОБА_13 не мав повноважень підписувати будь-які документи.

З оглянутої в судовому засіданні Книги реєстрації державних актів в приватну власність (с. Мала Тур'я), копії з якої долучені до матеріалів справи (т. 1 а.с. 142-144, т. 2 а.с. 79, 111-113, 159-163) вбачається, що на сторінці 9 (т. 2 а.с. 161) цієї книги зазначено про реєстрацію державного акта 07.08.1996 р. за номером № 5-12-2/000104 на право власності на земельну ділянку, площею 0,063 га, в садовому товаристві Авангард за ОСОБА_12, а не за ОСОБА_4 Крім того, в листі відділу Держземагенства в Долинському районі Головного управління Держземагенства в Івано-Франківській області № 392/05-13 від 15.04.2013 року (т. 1 а.с. 13-14) та копії державного акта за номером № 5-12-2/000104 зазначено про реєстрацію останнього 05.06.1996 р., однак з сторінки 8 (т. 2 а.с. 160) даної книги встановлено, що цього дня не реєструвалося жодного державного акта. Таким чином, судом встановлено, що реєстрація державного акта № 5-12-2/000104, виданого на ім'я ОСОБА_4, не проводилася.

Свідок ОСОБА_22, який є заступником голови ліквідаційної комісії відділу Держгеокадастру в Долинському районі Івано-Франківської області, в судовому засіданні вказав, що в архівному відділі Держгеокадастру в Долинському районі знаходиться копія технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі на ім'я ОСОБА_4, яка виготовлена в 2010 році для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера. В копії цієї технічної документації наявна копія кадастрового плану, яка розроблена на підставі копії державного акта. Оригінали вказаних документів у відділі відсутні. У відділі також відсутні будь-які дані про виготовлення технічної документації для отримання державних актів ОСОБА_4

Також зазначив, що в Україні в різні часи видавалися різні державні акти, назви (державний акт на право власності на землю, державний акт на право приватної власності на землю, державний акт на право власності на земельну ділянку) та кольори (з 1992 року - червоні, з 2003 року - зелені, з 2008 року - сині) яких різнилися. Під час виготовлення державних актів відділ та сільські ради керувалися наказом "Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі" від 04.05.1999 р., в якому визначено процедуру реєстрації державних актів. На підставі п. 3.3 даного Наказу в редакції, що діяла на час видачі спірних державних актів, державна реєстрація державних актів, що посвідчують право приватної власності на землю здійснюється районною, міською, селищною, сільською радою. ОСОБА_17 відділ не мав ніяких підстав для реєстрації державних актів на право приватної власності на землю (червоних) у книзі реєстрації державних акітв, оскільки такі велися органами місцевого самоврядування. У 2003 році дані книги реєстрацій та державні акти органами місцевого самоврядування передавалися центрам ДЗК для зберігання. Які державні акти їм були передані, такі і є у них на зберіганні. Малотур'янською сільською радою не передано жодної технічної документації, яка виготовлялася з 1999 року по 2003 рік, хоча видано 463 червоних державних актів. Центр ДЗК почав здійснювати реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку нового зразка (зеленого кольору), завівши для цього нову книгу. Перша реєстрація такого державного акта датована 02 червня 2003 року. Згодом книги реєстрації державних актів з інвентаризаційними номерами були передані до відділу державних ресурсів. Під час розроблення детального плану забудови села ОСОБА_18 було виявлено, що конфігурація земельних ділянок, на які видані державні акти в урочищі "Біля Телевишки" ("Гуркало"), не співпадає з тим планом земельних ділянок, які пропонувалися для відведення, тому сільській раді було запропоновано упорядкувати земельні ділянки.

З приводу того, що у відповідях відділу Держгеокадастру мається різна інформація щодо наявності у ОСОБА_4 різних державних актів вказав, що після передачі у відділ Держземагенства з сільських рад технічної документації та державних актів, вони, з метою упорядкування інформації, створили електронну базу даних для внутрішнього користування. До неї заносили дані з переданих їм державних актів та з книг їх реєстрації. Тому, надаючи відповідь на запит сільської ради, вони вказали ту інформацію, якою володіли на той час. Після звернення ОСОБА_5 до них з заявою про внесення в кадастр даних про розподіл земельних ділянок, у представленій ним технічній документації була завірена копія державного акта І-ІФ № 050186. Однак, ні оригіналів даних державних актів, ні технічних документацій, на підставі яких вони видані, у них немає. Таким чином в судовому засіданні встановлено, що у відділі Держгеокадастру у Долинському районі міститься інформація про наявність на одну і ту ж земельну ділянку двох державних актів, виданих на ім'я ОСОБА_4 Оригінали вказаних державних актів не були надані суду. Натомість долучена одна копія державного акта ІФ 5-12-2-000104 містить відбиток печатки Малотур'янської сільської ради, а копія державного акта І-ІФ № 050186 містить відбиток печатки сільської ради та напис Копія з оригіналом згідно за підписом начальника управління Держкомзему у Долинському районі (т. 2 а.с. 78). Вказане спростовує твердження представників відповідачки, відповідачів-позивачів про те, що немає підстав для вирішення питання про визнання недійсним державного акта серії ІФ 5-12-2-000104 від 05.06.1996 р. недійсним, так як нема його оригіналу і походження його невідоме, оскільки факт існування такого державного акта з посиланням на його реквізити підтверджується вищезгаданими матеріалами справи.

На даний час проводиться досудове розслідування за фактом підготовки та видачі завідомо неправдивих державних актів про право власності на земельні ділянки, площею близько 7 га, службовими особами Малотур'янської сільської ради та відділу земельних ресурсів, в тому числі і щодо оспорюваних державних актів, об'єднане кримінальне провадження № 12012090160000126 від 12.12.2012 р. Досудове розслідування триває та проводиться слідчими СУГУНП в Івано-Франківській області (т. 2 а.с. 104, 105-106).

Даючи оцінку здобутим в судовому засіданні доказам, суд приходить до висновку, що оскаржувані державні акти були видані з порушенням норм чинного законодавства, оскільки сесія Малотур'янської сільської ради 30.12.1994 року не проводилася, а на сесії від 19.04.1994 року рішення про надання у власність ОСОБА_4 земельної ділянки, площею 0,42 га в урочищі Біля Телевишки , не приймалося. За таких обставин суд вважає, що державні акти про право приватної власності на землю серії ІФ 5-12-2/000104 від 10.06.1996 року та серії І-ІФ № 050186 від 08.11.2002 року, видані на ім'я ОСОБА_4 на одну і ту ж земельну ділянку, слід визнати недійсними.

Враховуючи те, що державний акт на право приватної власності на землю серії І-ІФ № 050186 був зареєстрований у Книзі реєстрації державних актів в приватну власність, дата реєстрації 08.11.2002 р., порядковий № 432 (т. 2 а.с. 163) та зареєстрований в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (т. 1. а.с. 79), однак суд прийшов до висновку про його недійсність, тому реєстрацію такого державного акта слід скасувати. Натомість, у своїх висновках вище суд встановив, що державний акт на право приватної власності на землю серії ІФ 5-12-2/000104 10.06.1996 р., виданий на ім'я ОСОБА_4, не реєструвався, відповідно підстав для скасування реєстрації такого державного акта нема, тому в цій частині позову Малотур'янській сільській раді слід відмовити.

При цьому, суд вважає, що Малотур'янській сільській раді слід поновити строк на звернення до суду з даним позовом як пропущений з поважних причин, оскільки згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а судом встановлено, що сільська рада про порушення свого права та існування оспорюваних державних актів, виданих на ім'я ОСОБА_4, дізналася після прийняття рішень від 13.07.2012 року № 278-11/12 та № 279-11/12 (т. а.с. 10-11), якими було затверджено генеральний план забудови села на період до 2021 року та надано дозвіл на розробку детального плану масиву індивідуальної забудови в урочищі Біля Телевишки в с. Мала Тур'я Долинського району Івано-Франківської області з відповідей відділу Держгеокадастру та архівних установ про відсутність рішень, на підставі яких видані ці акти.

Суд критично ставиться до посилань представників відповідачки, відповідачів-позивачів на те, що у Книзі реєстрації державних актів в приватну власність с. Мала Тур'я сільською радою 08.11.2002 р. зроблений запис про реєстрацію державного акта № І-ІФ-050186 на ім'я ОСОБА_4, тому саме з цієї дати позивачу-відповідачу було відомо про існування державного акта, однак з позовом він звертається тільки через 12 років, виходячи з наступного.

Як вказала в судовому засіданні представник сільської ради, Книга реєстрації державних актів в приватну власність с. Мала Тур'я велася сільською радою до 08.11.2002 р, після чого вона була передана на зберігання у відділ Держкомзему у Долинському районі, про що свідчить відмітка Погоджено та перевірено 8 листопада 2002 р. на 42 сторінці вказаної книги (т. 2 а.с. 162). З оглянутої в судовому засіданні вищезазаначеної книги встановлено, що після вказаної відмітки з дотриманням порядку хронології вносяться записи про державні акти, один з яких під № 421, який датований 12 листопада 2006 року (т. 2 а.с. 163). Проте, після внесення запису у 2006 році знову ж таки без порушення хронології порядкових номерів, з зазначенням дати 08 листопада 2002 року у книгу реєстрацій вноситься запис про державний акт № І-ІФ-050185 на ім'я ОСОБА_4 Тому, враховуючи те, що запис про реєстрацію державного акта на ім'я відповідачки вчинений після запису 2006 року, тобто коли книги реєстрації державних актів, які велися сільськими радами, вже повинні були бути передані на зберігання у відділ земельних ресурсів Держкомзему України, при огляді книги в судовому засіданні було встановлено, що вона не прошнурована, не засвідчена підписами та не скріплена печатками, відсутні відомості, коли внесено сільською радою останній запис, проведено останню реєстрацію державного акта, що вказує на недотримання встановлених вимог її ведення, у відповіді відділу Держземагентва містяться відомості тільки про державний акт 1996 року (представник даного відділу пояснив, що наявна у них інформація грунтувалися на даних, переданих сільською радою), а тому відсутні достатні підстави вважати, що саме представниками Малотур'янської сільської ради було вчинено реєстрацію державного акта № І-ІФ-050185 на ім'я ОСОБА_4 та що запис у реєстраційну книгу було внесено 08 листопада 2002 року, а відповідно, що позивачу за первісним позовом було відомо про існування оспорюваних державних актів у 2002 році.

Таким чином, в судовому засіданні знайшло своє підтвердення те, що про існування спірних державних актів Малотур'янській сільській раді стало відомо після прийняття рішень № 278-11/12, № 279-11/12 від 13 липня 2012 року та отримання відповіді відділу Держземагенства у Долинському районі від 15 квітня 2013 року, доказів того, що сільська рада могла дізнатися про порушення свого права до 2013 року в судовому засіданні не здобуто, тому суд вважає за необхідним поновити Малотур'янській сільській раді строк на звернення до суду з даним позовом, як пропущений з поважних причин.

Що стосується вимоги Малотур'янської сільської ради про визнання недійсним та скасування реєстрації договору дарування земельної ділянки, то вона підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

ОСОБА_17 до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Тобто вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Суд встановив, що ОСОБА_4 відповідно до договору дарування від 04.04.2013 р., посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за номером № 500 (т. 1 а.с. 76-77), подарувала земельну ділянку, площею 0,42 га, в урочищі "Біля Телевишки", ОСОБА_5

Враховуючи те, що державний акт на право приватної власності на землю І-ІФ № 050186 від 19.04.1994 р., на підставі якого ОСОБА_4 вважалася власником земельної ділянки та подарувала її ОСОБА_5, слід визнати недійсним з вищевикладених підстав, рішення про передачу земельної ділянки відповідачці не приймалося, земельна ділянка не відводилася в натурі, не встановлювалися її межі, відсутня технічна документація на неї, а відповідно вона не могла бути подарована ОСОБА_5, так як відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, чого в даному випадку не дотримано та що є підставою для визнання договору недійсним. Оспорюваним договором дарування порушено права та законні інтереси Малотур'янської сільської ради, як розпорядника землі, зміст даного правочину суперечить чинному законодавству, тому позовні вимоги Малотур'янської сільської ради в цій частині підлягають до задоволення, договір дарування земельної ділянки ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 від 04.04.2013 р., посвідчений приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрований в реєстрі за номером № 500, слід визнати недійсним та скасувати його державну реєстрацію.

При цьому, суд не бере до уваги посилання представників відповідачки, відповідачів-позивачів на те, що сільська рада пропустила річний строк звернення до суду з даною позовною вимогою, оскільки згідно 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про розірвання договору дарування, натомість у даному випадку має місце вимога про визнання договору дарування недійсним, до якої застосовується загальний строк позовної давності.

При вирішенні вимоги Малотур'янської сільської ради про визнання недійсним та скасування реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право вільно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм правом. При цьому у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у проаві "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обгрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципам міжнародного права, а при вирішення питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Також Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (рішення у справах "Хендісайд проти Сполученого Королівства" від 07 грудня 1976 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 січня 1986 року).

Отже, створена Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язаок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.09.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі за номером № 283 (т. 1 а.с. 87), ОСОБА_5 продав ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 0,1031 га, на території Малотур'янської сільської ради в урочищі Біля Телевишки .

Як на підставність своїх вимог до ОСОБА_6 Малотур'янська сільська рада посилається на те, що оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки від 04.09.2013 р. є похідним від оскаржуваних договору дарування від 04.04.2013 р. та державного акта І-ІФ № 050186, тому також повинен бути визнаний недійсним, а його реєстрація повинна бути скасована, що суперечить нищевикладеним правовим позиціям Верховного Суду України.

Так, згідно з правовою позицією Верховного Суду України від 07.11.2012 року, висловленою в справі № 6-107цс12, Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності. Зокрема, стаття 387 ЦК України надає власнику право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння. При встановленні наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Як вказує Верховний Суд України в правовій позиції від 31.10.2012 року в справі № 6-53цс12, виходячи з норм ст. 116 ЗК України, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку. Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст.ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Як зазначено в правовій позиції Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15, не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

За таких обставин суд вважає неправильним вибраний Малотур'янською сільською радою Долинського району Івано-Франківської області спосіб захисту свого порушеного права шляхом пред'явлення позову про визнання недійсним та скасування реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки у відповідності до вимог ст.ст. 215-216 ЦК України. Тому суд приходить до висновку, що в задоволенні позову Малотур'янської сільської ради про визнання недійсним та скасування реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,1013 га, від імені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 від 04.09.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі за номером № 283, слід відмовити.

При вирішенні зустрічного позову ОСОБА_5 до Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельні ділянки, суд виходить з наступного.

ОСОБА_17 до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Враховуючи те, що суд вище прийшов до переконання, що договір дарування від 04.04.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованого в реєстрі за номером № 500 (т. 1 а.с. 76-77), згідно якого ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,42 га в урочищі "Біля телевишки" у с. Мала Тур'я, слід визнати недійсним, відповідно підстав для визнання права власності на земельні ділянки, які перейшли до ОСОБА_5 за вказаним договором дарування, немає. Тому в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельні ділянки: площею 0,1305 га, кадастровий номер 2622083000:002:001:0041, та площею 0,2796 га, кадастровий номер 2622083000:002:001:0040, з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, які знаходяться на території Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області в урочищі Біля Телевишки слід відмовити у зв'язку з відсутністю для цього правових підстав.

ОСОБА_17 до ч. 1 ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Враховуючи те, що на даний час права ОСОБА_6 не порушено, так як він є власником земельної ділянки, площею 0,1031 га, кадастровий номер 2622083000:002:001:0036, яка знаходиться на території Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області в урочищі Біля Телевишки на підставі договору купівлі-продажу від 04.09.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу ОСОБА_10 та зареєстрованого в реєстрі за номером № 283 (т. 1 а.с. 31), вказаний договір не визнаний недійсним, право приватної власності ОСОБА_6 на земельну ділянку зареєстроване в установленому законом порядку, про що свідчить копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 8915275 (т. 1 а.с. 128), його право власності на даний час не порушене, тому в задоволенні зустрічного позову останнього до Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельну ділянку слід відмовити.

Питання судових витрат суд вирішує згідно зі ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, п. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6, 9, 17, 22, 23 Земельного кодексу України в редакції Закону № 1296-ХІІ від 13.03.1992 року, ст.ст. 12, 116, 125, 126, 152, 158 Земельного кодексу України, ст. 203, 215, 328 Цивільного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі в редакції від 04.03.2002 р., затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.1999 р. № 42, керуючись ст.ст. 213-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Поновити Малотур'янській сільській раді Долинського району Івано-Франківської області строк на звернення до суду за захистом своїх порушених прав як пропущений з поважних причин та задовольнити заявлений позов частково.

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ІФ-5-12-2/000104, виданий ОСОБА_4 на підставі рішення Малотур'янської сільської ради народних депутатів від 30 грудня 1994 року.

Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії І-ІФ № 050186, виданий ОСОБА_4 на підставі рішення Малотур'янської сільської ради народних депутатів від 19 квітня 1994 року, зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів в приватну власність за № 432 від 08.11.2002 року, та скасувати його державну реєстрацію.

Визнати недійсним та скасувати реєстрацію договору дарування земельної ділянки, площею 0,42 га, укладеного 04 квітня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який посвідчений приватним нотаріусом Долинського нотаріального округу ОСОБА_9 і зареєстрований у реєстрі за № 500.

В задоволенні решти позовних вимог Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області відмовити.

В задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_5 до Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельні ділянки та ОСОБА_6 до Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельну ділянку відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в 10-денний строк з дня його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.

Суддя:

Повний зміст рішення виготовлений: 14 серпня 2017 року.