Рішення

від 26.10.2017 по справі 343/1399/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 343/1399/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1468/2017

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Монташевич С. М.

ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Томин О.О.

суддів: Пнівчук О.В., Василишин Л.В.,

за участю секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними та скасування реєстрації держаних актів на право власності на земельні ділянки, договору дарування земельної ділянки і договорів купівлі-продажу земельної ділянки, зустрічними позовами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області про визнання права власності на земельні ділянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Долинського районного суду від 09 серпня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року Малотур'янська сільська рада Долинського району Івано-Франківської області звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсними та скасування реєстрації держаних актів на право власності на земельні ділянки, договору дарування земельної ділянки і договорів купівлі-продажу земельної ділянки.

В обґрунтування своїх вимог зазначили, що 13.07.2012 року рішеннями №278-11/12 та №279-11/12 Малотур'янської сільської ради затверджено генеральний план забудови села на період до 2021 року та надано дозвіл на розробку детального плану масиву індивідуальної забудови в урочищі Біля Телевишки в с. Мала Тур'я Долинського району Івано-Франківської області. В процесі виконання робіт сільській раді стало відомо про існування земельних ділянок, що належить відповідачам.

Згідно відповіді відділу Держземагенства в Долинському районі №392/05-13 від 15.04.2013 року, у власності ОСОБА_2 перебуває земельна ділянка, площею 0,42 га, для ведення особистого підсобного господарства в с. Мала Тур'я Долинського району, зареєстрована на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ-5-12-2/000104, зареєстрованого 05.06.1996 року за №5-12-2/000104. Однак, відповідного рішення Малотур'янською сільською радою не приймалося, а тому вважають, що такий державний акт виданий незаконно і підлягає скасуванню.

Згодом сільська рада виявила ще ряд фіктивних державних актів громадян, які були внесені в базу даних 27.10.2010 року ПП Золото Карпат , серед яких земельна ділянка ОСОБА_2 площею 0,42 га для ведення особистого підсобного господарства, державний акт на право приватної власності на землю І-ІФ №050186, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю за №432 від 08.11.2002 року, кадастровий номер ділянки 2622083000:02:003:0411. Як стало відомо, ОСОБА_2 04.04.2013 року подарувала дану земельну ділянку ОСОБА_3 згідно договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за №500.

Після цього ОСОБА_3 частину спірної земельної ділянки площею 0,1031 га продав ОСОБА_4 згідно договору купівлі-продажу від 04.09.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за номером №283, а частину земельної ділянки площею 0,10 га продав ОСОБА_5 згідно договору купівлі-продажу від 05.09.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за номером №292.

Оскільки вказані договір дарування та договори купівлі-продажу земельних ділянок є похідними від оскаржуваного Державного акту серії І-ІФ №050186, зареєстрованого 08.11.2002 року за №432, вважають, що вони також повинні бути визнані недійсними, а їх реєстрація скасованою.

10.12.2015 року ОСОБА_3 подав зустрічний позов до Малотур'янської сільської ради, в якому просив визнати за ним право власності на земельні ділянки: площею 0,1305 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0041, та площею 0,2796 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0040, з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства, які знаходяться на території Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області в урочищі Біля телевишки . Дані вимоги мотивував тим, що згідно договору дарування, укладеного з ОСОБА_2, остання в 2013 році подарувала йому земельну ділянку, площею 0,42 га, в урочищі Біля телевишки Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області. Будучи власником кількох суміжних земельних ділянок у вказаному урочищі, загальною площею 1,5 га, у червні 2013 року він виготовив технічну документацію щодо їх об'єднання в одну земельну ділянку, після чого виготовив технічну документацію із землеустрою щодо поділу цієї земельної ділянки на ряд окремих земельних ділянок згідно плану детального планування населеного пункту. Станом на даний час у нього у власності залишилися земельні ділянки площею 0,1305 га та площею 0,2796 га з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства. Вважає, що право власності на дані земельні ділянки набуто ним правомірно, тобто в порядку та в спосіб, що визначені законом. А тому відсутні підстави для відібрання у нього законно набутих земельних ділянок.

12.11.2015 року відповідач ОСОБА_4 теж подав зустрічний позов до Малотур'янської сільської ради, в якому просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,1031 га, кадастровий номер 2622083000:02:001:0036, яка знаходиться на території Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області в урочищі Біля телевишки . Дану вимогу мотивував тим, що 04.09.2013 року згідно договору купівлі-продажу він придбав земельну ділянку, площею 0,1031 га, в урочищі Біля телевишки Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області у ОСОБА_3 При придбанні даної земельної ділянки та оформленні права власності на неї, ні ним, ні продавцем будь-яких вимог чинного законодавства порушено не було. Земельну ділянку він придбав в порядку та в спосіб, що визначені законом. Тому вважає, що відсутні підстави для відібрання у нього законно придбаної земельної ділянки.

Ухвалами Долинського районного суду від 12.11.2015 року та 10.12.2015 року зустрічні позови об'єднано в одне провадження з первісним позовом Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області.

Ухвалою Долинського районного суду від 10.12.2015 року провадження в справі в частині позовних вимог до ОСОБА_5 закрито у зв'язку з його смертю.

Рішенням Долинського районного суду від 09.02.2016 року позов Малотур'янської сільської ради було задоволено частково. Поновлено Малотур'янській сільській раді строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав. Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ІФ-5-12-2/000104, зареєстрований 05.06.1996 року в Книзі реєстрації державних актів в приватну власність за №5-12-2/000104 на ім'я ОСОБА_2 та скасовано його реєстрацію. Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії І-ІФ №050186, зареєстрований 08.11.2002 року в Книзі реєстрації державних актів в приватну власність за №432 на ім'я ОСОБА_2 та скасовано його реєстрацію. В задоволенні інших вимог Малотур'янської сільської ради та вимог зустрічних позовів відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.04.2016 року рішення Долинського районного суду від 09.02.2016 року в частині відмови у задоволенні вимог про визнання недійсним та скасування реєстрації договору дарування земельної ділянки скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення. Визнано недійсним та скасовано державну реєстрацію договору дарування земельної ділянки площею 0,42 га, укладеного 04.04.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Долинського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за №500.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 28.09.2016 року рішення Долинського районного суду від 09.02.2016 року та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 11.04.2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Долинського районного суду від 09.08.2017 року поновлено Малотур'янській сільській раді строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав. Позов задоволено частково. Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ІФ-5-12-2/000104, виданий ОСОБА_2 на підставі рішення Малотур'янської сільської ради народних депутатів від 30.12.1994 року. Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії І-ІФ №050186, виданий ОСОБА_2 на підставі рішення Малотур'янської сільської ради народних депутатів від 19.04.1994 року, зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів в приватну власність за №432 від 08.11.2002 року, та скасовано його реєстрацію. Визнано недійсним та скасовано державну реєстрацію договору дарування земельної ділянки площею 0,42 га, укладеного 04.04.2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Долинського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за №500. В задоволенні інших вимог Малотур'янської сільської ради та вимог зустрічних позовів відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

На дане рішення суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, зазначає, що судом не було взято до уваги посилання представника апелянта на пропуск сільською радою трирічного строку звернення до суду з даною позовною вимогою. На його думку, ще при видачі державного акту ОСОБА_2 у 2002 році сільській раді було відомо про начебто порушення її прав, однак останньою не було вжито жодних дій з даного приводу.

Крім того, вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що на момент укладення оспорюваного договору дарування ОСОБА_3 не знав і не міг знати про те, що у ОСОБА_2 відсутнє рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність. Більше того, в судовому засіданні не було доведено, що сторони договору заздалегідь знали, що він не буде виконаний.

Також вказує, що згідно чинного цивільного законодавства, якщо набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом.

Суд також не врахував, що на даний час ОСОБА_3 не являється власником земельної ділянки, яка була передана йому в дар ОСОБА_2

Що стосується відмови суду першої інстанції у задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_3, то зазначає, що ним було отримано в дар земельні ділянки не тільки від ОСОБА_2, а й від інших осіб. В подальшому виготовлено технічну документацію з їх об'єднанням в одну земельну ділянку, а потім поділено її на тринадцять окремих ділянок, частину з яких відчужено згідно договорів купівлі-продажу. Станом на даний час у власності апелянта залишилося три земельні ділянки. При цьому, судом не було встановлено, що у його власності залишилися саме земельні ділянки, подаровані ОСОБА_2

Виходячи із загальних норм про право власності, вважає, що суд мав би задовольнити його зустрічний позов про визнання права власності на земельні ділянки.

На підставі наведеного, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі, а зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити.

В судовому засіданні апелянт та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали, просили суд її задовольнити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечила, просила рішення суду залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_4 просив апеляційну скаргу задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, повідомлялася про час та місце слухання справи належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

ОСОБА_8 до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Крім того, згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

В силу ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З урахуванням наведених норм процесуального права апеляційним судом переглядається рішення суду першої інстанції саме в частині задоволення первісного позову Малотур'янської сільської ради та відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3

Як було встановлено в судових засіданнях та вбачається з матеріалів даної справи, ОСОБА_2 на підставі рішення Малотур'янської сільської ОСОБА_8 народних депутатів від 30 грудня 1994 року була передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,4200 га для особистого підсобного господарства на території Малотур'янської сільської ради, про що свідчить ксерокопія Державного акту на право приватної власності на землю серії ІФ 5-12-2-000104 від 05.06.1996 року (т. 1, а.с. 15).

Встановлено також, що ОСОБА_2 на підставі рішення Малотур'янської сільської ОСОБА_8 народних депутатів від 19 квітня 1994 року була передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,4200 га для ведення особистого підсобного господарства на території Малотур'янської сільської ради, про що свідчить ОСОБА_9 акт на право приватної власності на землю серії І-ІФ 050186 від 08.11.2002 року (т. 1, а.с. 78).

Згідно Договору дарування земельної ділянки від 04.04.2013 року ОСОБА_2 подарувала земельну ділянку площею 0,4200 га, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Долинський район, Малотур'янська сільська рада, яка належала їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ІФ 050186 від 08.11.2002 року, ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 29-30).

ОСОБА_8 до Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 04.09.2013 року ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_4 купив земельну ділянку площею 0,1031 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована на території Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області в урочищі Біля телевишки , кадастровий номер 2622083000:02:001:0036, склад угідь - 0,1031 га - рілля (т. 1, а.с. 31).

Разом з тим, із листа Архівного відділу Долинської районної державної адміністрації №32/01-20/30 від 30.09.2013 року вбачається, що у протоколах сесій Малотур'янської сільської ради за 1994 рік сесії від 30 грудня 1994 року немає (т. 1, а.с. 16).

Згідно Протоколу двадцять п'ятої сесії сільської ОСОБА_8 народних депутатів ХХІ скликання від 19.04.1994 року питання про передачу ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,4200 га для ведення особистого підсобного господарства не розглядалося (т. 1, а.с. 19-23).

Поновлюючи Малотур'янській сільській раді строк на звернення до суду з даним позовом та частково задовольняючи вимоги первісного позову і відмовляючи у задоволенні зустрічних позовів, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані державні акти були видані з порушенням норм чинного законодавства, однак про їх існування сільська рада довідалася тільки в 2012 році. Оскільки спірна земельна ділянка не передавалася відповідачу ОСОБА_2, вона не могла бути подарована нею ОСОБА_3, що є підставою для визнання недійсним договору дарування. При цьому, підстав для визнання права власності на земельні ділянки, які перейшли до ОСОБА_3 за вказаним договором дарування немає. Права ОСОБА_4, який є власником земельної ділянки, придбаної на підставі договору купівлі-продажу від 04.09.2013 року, на даний час не порушені.

Однак, погодитися в повній мірі з такими висновками місцевого суду колегія суддів не може з огляду на наступне.

Статтею 17 ЗК України (1990 року) передбачено, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться ОСОБА_8 народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ОСОБА_8 народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім'ї.

ОСОБА_8 народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) ОСОБА_8 народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) ОСОБА_8 народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

ОСОБА_8 до ч. 1 ст. 22 даного Кодексу право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Згідно ч. 1 ст. 23 ЗК України (1990 року) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними ОСОБА_8 народних депутатів.

Як зазначено в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982 року, Новоселецький проти України від 11.03.2003 року, Федоренко проти України від 01.06.2006 року), а також зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення (рішення у справах Хендісайд проти Сполученого Королівства від 07.12.1976 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.01.1986 року).

Статтею 14 Конституції України гарантується право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем подана заява про застосування строку позовної давності.

За нормами ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

ОСОБА_8 до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, Малотур'янська сільська рада посилалася на те, що про ОСОБА_9 акт на право приватної власності на землю серії І-ІФ 050186 від 08.11.2002 року, виданий на ім'я ОСОБА_2, їй стало відомо тільки у 2012 році, коли було затверджено генеральний план забудови села ОСОБА_10.

Однак, згідно Генерального плану с. Мала Тур'я, розробленого Івано-Франківською філією Українського державного науково-дослідного інституту проектування міст Дніпромісто в 2007 році та затвердженого ХІІ сесією п'ятого скликання Малотур'янської сільської ради від 25.01.2008 року, передбачалось включити в межі населеного пункту с. Мала Тур'я земельні ділянки загальною площею 49,9101 га, зокрема, ділянку площею 27,4033 га (урочище Біля телевишки ).

Рішенням Малотур'янської сільської ради від 13.08.2010 року №1191-26/2010 було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо зміни меж населеного пункту с. Мала Тур'я Долинського району, яким передбачалося додатково включити в межі села 49,9101 га.

21.10.2010 року Долинською районною радою Івано-Франківської області було прийнято рішення №740-38/2010, яким погоджено проект землеустрою щодо зміни меж населеного пункту с. Мала Тур'я Малотур'янської сільської ради; вирішено просити Івано-Франківську обласну раду затвердити проект землеустрою щодо зміни меж населеного пункту с. Мала Тур'я на 49,9101 га.

Рішенням четвертої сесії шостого демократичного скликання Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області №118-04/11 від 08.04.2011 року погоджено проект землеустрою щодо зміни межі с. Мала Тур'я урочище Біля телевишки , пер. Стрілецький, вул. Б. Хмельницького, Сагайдачного, Тур'янська та збільшено площу населеного пункту на 49,9101 га.

06.07.2011 року Долинською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області видано розпорядження №239 щодо надання висновку про згоду на зміну меж населеного пункту села ОСОБА_10 Малотур'янської сільської ради на площу 49,9101 га з метою збільшення території села для розширення житлово-громадської забудови.

Проект землеустрою щодо внесення змін в межі населеного пункту с. Мала Тур'я Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області було виготовлено ОСОБА_9 підприємством Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою на замовлення Малотур'янської сільської ради Долинського району у серпні 2011 року.

При цьому, як вбачається з виготовленої в 2010 році ОСОБА_2 Технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого підсобного господарства, за межами населеного пункту села ОСОБА_10 урочище Біля телевишки Долинського району Івано-Франківської області, то така погоджена головою Долинської РДА ОСОБА_11, спеціалістом по землевпорядкуванню ОСОБА_12, начальником управління Держкомзему в Долинському районі ОСОБА_13, землекористувачем та суміжними землекористувачами (т. 2, а.с. 92).

ОСОБА_9 акт на право приватної власності на землю серії І-ІФ 050186, виданий на підставі рішення Малотур'янської сільської ОСОБА_8 народних депутатів від 19 квітня 1994 року 08.11.2002 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №432, підписано інженером-землевпорядником Я. Кіцкайло, скріплено печаткою Малотур'янської сільської ради. При цьому, його копія посвідчена заступником начальника управління Держкомзему у Долинському районі з проставленням відповідної печатки (т. 2, а.с. 78).

Твердження інженера-землевпорядника Я. Кіцкайло в суді першої інстанції про те, що підпис на ОСОБА_9 акті серії ІФ 5-12-2-000104 від 05.06.1996 року йому не належить, не заслуговують на увагу, оскільки вони не підтверджені належними засобами доказування.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що з 2011 року сільській раді було відомо про можливе порушення її прав, однак з відповідним позовом до суду вона звернулася тільки в липні 2015 року.

За роз'ясненнями, викладеними у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі при доведеності позову, наявності заяви про застосування строку позовної давності, зробленою стороною у справі до ухвалення судом рішення та встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, у позові має бути відмовлено з підстав пропуску строку позовної давності.

Отже, в задоволенні первісного позову Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області слід відмовити з підстав пропуску строку позовної давності.

Вимоги зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання право власності на земельні ділянки, є необґрунтованими і не підлягають до задоволення.

В решті рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Долинського районного суду від 09 серпня 2017 року в частині задоволення первісного позову Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні первісного позову Малотур'янської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в частині визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю, визнання недійсним та скасування реєстрації договору дарування земельної ділянки - відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Томин О.О.

Судді: Пнівчук О.В.

ОСОБА_14