Рішення

від 09.08.2017 по справі 395/132/17

НОВОМИРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 395/132/17 Провадження № 2/395/238/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2017 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Орендовського В.А.

при секретарі Сотченко Я.В.

представника позивача Кравченка В.С., представника відповідача ТОВ Агро-Рось-Інвест Третяк І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Рось-Інвест про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем, -

ВСТАНОВИВ:

До суду із позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Рось-Інвест про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем вказавши, що ОСОБА_3 згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку, належить земельна ділянка площею 4,07 га, яка розташована на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області. 07 лютого 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років, дану земельну ділянку позивач орендував згідно зі схемою, разом із земельними ділянками інших власників, без установлення меж для кожної окремої ділянки та закріплення їх межовими знаками. Вказаним договором передбачено, що дія договору продовжується на наступний термін дії договору, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 6 місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною. В той же час ОСОБА_3 не повідомила позивача за шість місяців до закінчення дії договору про свій намір не продовжувати його на наступний термін. 11 червня 2013 року та 06 березня 2014 року позивач направив ОСОБА_3 листи - повідомлення про поновлення договору до якого долучено проект додаткової угоди, але позивач так і не був повідомлений про прийняте відповідачем рішення. Після закінчення строку договору оренди позивач продовжував користуватися земельною ділянкою та сплачував орендну плату за її користування. В 2015 році позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 та ТОВ Агро-Рось-Інвест уклали договір оренди землі щодо земельної ділянки НОМЕР_2, тобто тієї ділянки, яка перебувала у користування позивача. Крім того, при укладенні даного договору не здійснювалося встановлення меж земельної ділянки. У зв'язку з тим, що встановлення меж земельної ділянки до підписання договору оренди між відповідачами не здійснювалося, тому на момент укладання та реєстрації даного договору місце розташування земельної ділянки, яке є істотною умовою договору, не було встановлене.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н просить суд: визнати недійсним договір оренди землі від 30 жовтня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Рось-Інвест щодо земельної ділянки площею 4,07 га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташованої на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області; визнати поновленим договір оренди землі від 07 лютого 2009 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н щодо земельної ділянки площею 4,07 га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташованої на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області. Позивач також просить стягнути з відповідачів судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача Кравченко В.С. підтримав позов повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_3 повідомлена у встановленому законом порядку про дату, час, місце розгляду справи у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, будь-яких клопотань до суду не направляла.

Представник відповідача Третяк І.П. заперечила проти задоволення позову у зв'язку з його безпідставністю.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає за необхідне задовольнити позов в повному обсязі враховуючи наступні обставини.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

У відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 є власником земельної ділянки НОМЕР_2 , площею 4,07 га., розташованої на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер НОМЕР_3.

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі , під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У судовому засіданні встановлено, що 07 лютого 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальність Агроконтракт-Н та ОСОБА_3 укладений договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Новомиргородському районному відділенні КРФ ДП ЦДЗК , про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 04.10.377.00012 від 20 травня 2010 року.

Відповідно до п. 3.1 Договору оренди договір було укладено строком на 5 років.

Зазначену земельну ділянку ТОВ Агроконтракт-Н орендував згідно зі схемою разом із земельними ділянками інших власників, без установлення меж для кожної окремої ділянки та закріплення їх межовими знаками.

Відповідно до п. 3.2 Договору оренди сторони погоджуються, що дія договору продовжується на наступний термін дії вказаний в п. 3.1 цього договору, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 6 місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною.

30.10.2014 р. між відповідачами ОСОБА_3 та ТОВ Агро-Рось-Інвест був укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_3 надає, а ТОВ Агро-Рось-Інвест приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання, яка знаходиться в адміністративних межах Дібрівської сільської ради, НОМЕР_2, площею 4,07 га, кадастровий номер НОМЕР_3, строком на 10 років.

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, ТОВ Агроконтракт - Н посилалось на невизнання орендодавцем його переважного права, передбаченого спірним договором та статтею 33 Закону України Про оренду землі , унаслідок чого останнім було укладено договір оренди вказаної самої земельної ділянки з іншим орендарем.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається зі змісту оспорюваного договору від 30.10.2014 року укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ Агро-Рось-Інвест , ТОВ Агроконтракт-Н не є стороною зазначеного договору. Разом з тим, позивач як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання зазначеного договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

З матеріалів справи, вбачається, що договором оренди землі від 07 лютого 2009 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ Агроконтракт - Н , встановлено права та обов'язки орендодавця та орендаря відповідно до Закону України Про оренду землі , яким визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Частиною 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на час виникнення переважного права у орендаря) передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Це положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Так, у частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, що встановлені статтею 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

У випадку виявлення наміру у наймодавця на укладення нового договору найму, реалізація переважного права попереднього наймача можлива лише в разі, коли йому стане відомо про такий намір.

За відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення останнього щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, що передбачено статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України Про оренду землі , буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною.

Судом у ході судового розгляду у справі встановлено, що ТОВ Агроконтракт - Н , згідно вимогам статті 33 Закону України Про оренду землі є добросовісним орендарем, який: на період дії строку договору оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_4, та після закінчення строку дії такого, тобто після 20 травня 2015 року, належним чином та відповідно до умов укладеного між сторонами договору, виконувало свої обов'язки орендаря, використовувало земельну ділянку за призначенням у власних інтересах, за що сплачувало відповідачу орендну плату в повному обсязі, що підтверджується відомостями на виплату грошей за весь час дії договору, при цьому відповідачі не надали суду доказів невиконання умов договору, у тому числі в частині сплати орендної плати.

Вказані обставини повністю спростовують пояснення представника відповідача ТОВ Агро-Рось-Інвест що позивач втратив переважне право на поновлення договору оренди землі між ТОВ Агроконтракт-Н та ОСОБА_3 від 07 лютого 2009 року. Крім того, суд не може взяти до уваги пояснення представників відповідача та акт розмежування земель між сторонами від 23.09.2014 року щодо узгодження між ТОВ Агро-Рось-Інвест та ТОВ Агроконтракт-Н як доказ переходу земельних ділянок, в тому числі земельної ділянки, яка належить відповідачеві ОСОБА_3, від ТОВ Агроконтракт-Н до ТОВ Агро-Рось-Інвест , оскільки у ході судового розгляду достовірно встановлено, що позивач протягом усього 2014 року користувався земельною ділянкою, що належить ОСОБА_3 та остання отримувала від ТОВ Агроконтракт-Н орендну плату.

Зазначені висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними у постановах від 12 жовтня 2016 року по справі за № 6-1282 цс16 та від 23 листопада 2016 року по справі № 6-2540 цс16.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що конклюдентні дії ТОВ Агроконтракт-Н , а саме продовження користування спірною земельною ділянкою та внесення ним відповідної орендної плати після закінчення строку дії договору, свідчить про намір ТОВ Агроконтракт-Н скористатися своїм переважним правом та поновити договір оренди землі, строк дії якого закінчився, що підтверджує наявність підстав визнання договору оренди землі від 30.10.2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Рось-Інвест недійсним, а договір оренди землі від 07 лютого 2009 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Агроконтракт - Н та ОСОБА_3 поновленим.

Відповідно до ст.88 ч.1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, то відповідно судові витрати необхідно стягнути з ОСОБА_3 та ТОВ Агро-Рось-Інвест по 1600 гривень на користь позивача.

Керуючись ст.ст.209, 213, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Рось-Інвест про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі від 30 жовтня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Рось-Інвест щодо земельної ділянки площею 4,07 га, кадастровий номер НОМЕР_3, розташованої на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Визнати поновленим договір оренди землі від 07 лютого 2009 року, укладений між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н , щодо земельної ділянки площею 4,07 га, кадастровий номер НОМЕР_3 розташованої на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ТОВ Агро-Рось-Інвест по 1600 (одній тисячі шістсот) гривень (судові витрати) на користь ТОВ Агроконтракт-Н .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя /підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя В.А. Орендовський