Ухвала

від 03.10.2017 по справі 395/132/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1869/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Мурашко С. І.

УХВАЛА

Іменем України

03.10.2017 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Мурашка С.І.

суддів - Дьомич Л.М., Карпенка О.Л.

за участі секретаря - Яковлєвої Ю.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Рось-Інвест про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та визнання договору оренди земельної ділянки поновленим з попереднім орендарем за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Рось-Інвест на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2017 року і

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2017 року зазначений позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі від 30 жовтня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агро-Рось-Інвест щодо земельної ділянки площею 4,07 га, кадастровий номер 3523881300:02:000:0040, розташованої на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Визнано поновленим договір оренди землі від 07 лютого 2009 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н , щодо земельної ділянки площею 4,07 га, кадастровий номер 3523881300:02:000:0040 розташованої на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ТОВ Агро-Рось-Інвест по 1600 (одній тисячі шістсот) гривень (судові витрати) на користь ТОВ Агроконтракт-Н .

В апеляційній скарзі ТОВ Агро-Рось-Інвест просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Усудове засідання апеляційного суду сторони не з'явився про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до вимог ст.76 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками.

Оскільки сторони про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, колегія суддів вирішила розглянути справу без їх участі, що відповідає положенням ст.305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР № 010108 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки № 40 , площею 4,07 га., розташованої на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523881300:02:000:0040.

07 лютого 2009 року між ТОВ Агроконтракт-Н та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Новомиргородському районному відділенні КРФ ДП ЦДЗК , про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 04.10.377.00012 від 20 травня 2010 року.

Відповідно до п. 3.1 Договору оренди договір укладено строком на 5 років.

Зазначену земельну ділянку ТОВ Агроконтракт-Н орендувало згідно зі схемою разом із земельними ділянками інших власників, без установлення меж для кожної окремої ділянки та закріплення їх межовими знаками.

Відповідно до п. 3.2 Договору оренди сторони погоджуються, що дія договору продовжується на наступний термін дії вказаний в п. 3.1 цього договору, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 6 місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною.

30 жовтня 2014 року між відповідачами ОСОБА_2 та ТОВ Агро-Рось-Інвест укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_2 надає, а ТОВ Агро-Рось-Інвест приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання, яка знаходиться в адміністративних межах Дібрівської сільської ради, № 40, площею 4,07 га, кадастровий номер 3523881300:02:000:0040, строком на 10 років.

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, ТОВ Агроконтакт - Н посилалось на невизнання орендодавцем його переважного права, передбаченого спірним договором та статтею 33 Закону України Про оренду землі , у наслідок чого, під час дії договору оренди земельної ділянки, останнім було укладено договір оренди цієї самої земельної ділянки з іншим орендарем.

Відповідно до ч.1, ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається зі змісту оспорюваного договору від 30 жовтня 2014 року укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агро-Рось-Інвест , ТОВ Агроконтракт-Н не є стороною зазначеного договору. Разом з тим, позивач як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання зазначеного договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Пунктами 9.1-9.5, 12.1-12.5 договору оренди землі від 07 лютого 2009 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агроконтракт-Н , встановлено права та обов'язки орендодавця та орендаря відповідно до Закону України Про оренду землі , яким визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Частинами першою п'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі (в редакції яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на час виникнення переважного права у орендаря) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Так, у частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, що встановлені статтею 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

У випадку виявлення наміру у наймодавця на укладення нового договору найму, реалізація переважного права попереднього наймача можлива лише в разі, коли йому стане відомо про такий намір.

За відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення останнього щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, що передбачено статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України Про оренду землі , буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у постанові у справі №6-2540цс16 від 23 листопада 2016 року.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ Агроконтракт-Н , згідно вимогам статті 33 Закону України Про оренду землі , є добросовісним орендарем, який на період дії строку договору оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_3, належним чином та відповідно до умов укладеного між сторонами договору, виконувало свої обов'язки орендаря, використовувало земельну ділянку за призначенням у власних інтересах, за що сплачувало орендодавцю орендну плату в повному обсязі, що підтверджується відомостями на виплату грошей за весь час дії договору, при цьому відповідачі не надали суду доказів невиконання умов договору, у тому числі в частині сплати орендної плати.

Відповідно до пункту 3.2 договору від 07 лютого 2009 року, сторони погодились, що його дія продовжується на наступний термін дії вказаний в п.3.1. договору, якщо жодна з сторін не пізніш ніж за шість місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною.

Як вбачається з матеріалів справи позивач скориставшись своїм правом, належним чином, у відповідності до визначеного Законом України Про оренду землі строку, не пізніше як за місяць, направив орендодавцю листи - пропозиції від 11 червня 2013 року та від 06 березня 2014 року, з проектом додаткової угоди, щодо поновлення договору та укладення додаткової угоди (а.с.8-11).

Відповідачі не надали належних та допустимих доказів, що зверталися до позивача з пропозицією продовжити дію договору оренди землі, а позивач не погодився із запропонованими новими умовами договору оренди землі та відмовився від його укладання.

За таких обставин договором оренди землі від 30 жовтня 2014 року укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агро-Рось-Інвест порушено переважне право ТОВ Агроконтракт-Н на укладення договору оренди землі на новий строк.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги, що надані позивачем листи-повідомлення та додаткова угода не мають відношення до договору оренди земельної ділянки від 07 лютого 2009 року, укладеного між ТОВ Агроконтракт - Н та ОСОБА_2 , оскільки в них йде мова про намір поновити договір оренди землі від 09 жовтня та 07 лютого 2008 року.

Оскільки матеріали справи не містять даних про те, що між ТОВ Агроконтракт - Н та ОСОБА_2 укладалися інші договори оренди землі, крім договору від 07.02.2009 року, посилання у листах-повідомленнях про намір продовжити договори оренди від 09 жовтня та 07 лютого 2008 року, є лише помилкою, яка допущена при написанні листів-повідомлень.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 209, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Рось-Інвест відхилити.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя С.І.Мурашко

Судді Л.М.Дьомич

ОСОБА_4