Постанова

від 01.08.2019 по справі 395/132/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 серпня 2019 року

місто Київ

справа № 395/132/17

провадження № 61-29457св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н ,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Агро-Рось-Інвест ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Рось-Інвест на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2017 року у складі судді Орендовського В. А. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Мурашка С. І., Дьомич Л. М., Карпенка О. Л.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н

(далі - ТОВ Агроконтракт-Н ) у лютому 2017 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Рось-Інвест (далі - ТОВ Агро-Рось-Інвест ) про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем.

Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що 07 лютого 2008 року (за твердженням позивача) між ТОВ Агроконтракт-Н та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років. Земельну ділянку ОСОБА_1 позивач орендував згідно зі схемою разом із земельними ділянками інших власників, без установлення меж для кожної окремої ділянки та закріплення їх межовими знаками. Зазначеним договором передбачено, що його дія продовжується на наступний термін дії договору, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 6 місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною. В той же час ОСОБА_1 не повідомила позивача за шість місяців до закінчення дії договору про свій намір не продовжувати його на наступний термін. 11 червня 2013 року та 06 березня 2014 року позивач направив ОСОБА_1 листи-повідомлення про поновлення договору, до якого долучено проект додаткової угоди, але позивач так і не був повідомлений про прийняте відповідачем рішення. Після закінчення строку договору оренди позивач продовжував користуватися земельною ділянкою та сплачував орендну плату за її користування.

У 2015 році позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 та ТОВ Агро-Рось-Інвест уклали договір оренди землі щодо земельної ділянки, яка перебувала у користуванні позивача. Крім того, під час укладення цього договору не здійснювалося встановлення меж земельної ділянки. У зв`язку з тим, що встановлення меж земельної ділянки до підписання договору оренди між відповідачами не здійснювалося, тому на момент укладання та реєстрації цього договору місце розташування земельної ділянки, яке є істотною умовою договору, не було встановлене.

Стислий виклад заперечень відповідача

У відзиві ТОВ Агро-Рось-Інвест заперечувало проти задоволення позову, посилаючись на те, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агро-Рось-Інвест договір оренди землі не порушує прав ТОВ Агроконтракт-Н .

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2017 року, позов ТОВ Агроконтракт-Н задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 30 жовтня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агро-Рось-Інвест щодо земельної ділянки, площею 4, 07 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованої на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області. Визнано поновленим договір оренди землі від 07 лютого 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агроконтракт-Н , щодо земельної ділянки, площею 4, 07 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , розташованої на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовувалось тим, що ТОВ Агроконтракт-Н згідно з вимогами статті 33 Закону України Про оренду землі є добросовісним орендарем, який на період дії строку договору оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_1 , та після закінчення строку дії такого, тобто після 20 травня 2015 року, належним чином та відповідно до умов укладеного між сторонами договору, виконувало свої обов`язки орендаря, використовувало земельну ділянку за призначенням у власних інтересах, за що сплачувало відповідачу орендну плату в повному обсязі, що підтверджується відомостями на виплату грошових коштів за весь час дії договору, при цьому відповідачі не надали суду доказів невиконання умов договору, у тому числі в частині сплати орендної плати.

Суд відхилив пояснення представників відповідача та акт розмежування земель між сторонами від 23 вересня 2014 року щодо узгодження між ТОВ Агро-Рось-Інвест та ТОВ Агроконтракт-Н , оскільки під час судового розгляду встановлено, що позивач протягом усього 2014 року користувався земельною ділянкою, що належить ОСОБА_1 , та остання отримувала від ТОВ Агроконтракт-Н орендну плату.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ Агро-Рось-Інвест просило скасувати рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2017 року, постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник зазначає, що договір оренди землі, укладений між ТОВ Агроконтракт-Н та ОСОБА_1 , зареєстрований неповноважним суб`єктом, не пройшов державної реєстрації в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073, а тому зазначений договір не набрав чинності. Зважаючи на наведене, заявник стверджує, що відсутні правові підстави для поновлення договору оренди землі.

Також ТОВ Агро-Рось-Інвест зазначило, що позивач не дотримався вимог статті 33 Закону України Про оренду землі щодо поновлення договору оренди землі.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у квітні 2018 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив висновок, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 07 лютого 2009 року між ТОВ Агроконтракт-Н та ОСОБА_1 укладений договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Новомиргородському районному відділенні Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 20 травня 2010 року № 04.10.377.00012.

Відповідно до пункту 3.1 договору оренди договір укладено строком на 5 років.

Зазначену земельну ділянку ТОВ Агроконтракт-Н орендував згідно зі схемою разом із земельними ділянками інших власників, без установлення меж для кожної окремої ділянки та закріплення їх межовими знаками.

Відповідно до пункту 3.2 договору оренди сторони погоджуються, що дія договору продовжується на наступний термін дії, зазначений в пункті 3.1 цього договору, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 6 місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною.

ТОВ Агроконтракт-Н , скориставшись своїм правом, відповідно до визначеного Законом України Про оренду землі строку, не пізніше як за місяць, направило орендодавцю листи-пропозиції від 11 червня 2013 року та від 06 березня 2014 року, з проектами додаткових угод щодо поновлення договору та укладення додаткової угоди.

30 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агро-Рось-Інвест укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надає, а ТОВ Агро-Рось-Інвест приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання, яка знаходиться в адміністративних межах Дібрівської сільської ради, № 40, площею 4, 07 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , строком на 10 років.

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з нормою статті 791 ЗК України земельна ділянка набуває ознак об`єкта цивільних прав з моменту її формування з присвоєнням кадастрового номера та внесення в Державний земельний кадастр.

Разом із тим положення статті 791 ЗК України, статті 3 Закону України Про оренду землі щодо визначення об`єкта оренди поширюється на відносини щодо оренди земельної частки (паю) з урахуванням певних особливостей.

Так, Указом Президента України від 03 грудня 1999 року № 1529/99

Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки , розділом IX Перехідні положення Закону України Про оренду землі закріплено право громадян - власників сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону. Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Отже, законодавством передбачено право оренди земельних часток (паїв) єдиним масивом (полем) згідно зі схемою поділу земель, без установлення меж кожної окремої ділянки та закріплення їх межовими знаками.

Як установлено судом, саме із цих підстав укладено договір оренди землі від 07 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агроконтракт-Н .

У частині першій статті 777 ЦК України закріплено переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Крім того, статтею 764 ЦК України передбачено такий спеціальний спосіб захисту порушеного цивільного права та інтересу у спірних правовідносинах, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку дії договору найму та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди, зокрема у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення на поновлення договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов`язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Установивши у справі, яка переглядається, факт належного виконання ТОВ Агроконтракт-Н умов договору оренди землі; дотримання ним строків і процедури повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на поновлення договору оренди на новий строк, ненадіслання орендодавцем у встановлений законом строк відмови у поновленні договору на новий строк, суди першої та апеляційної інстанцій на підставі статті 33 Закону України Про оренду землі дійшли обґрунтованих висновків про наявність у ТОВ Агроконтракт-Н переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк та порушення цього права у зв`язку з укладенням орендодавцем договору оренди від 30 жовтня 2014 року з іншим орендарем до закінчення дії договору - ТОВ Агро-Рось-Інвест .

Установивши факт укладення договору оренди землі від 30 жовтня 2014 року з порушенням вимог статті 33 Закону України Про оренду землі і прав та інтересів ТОВ Агроконтракт-Н , суди на підставі частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України дійшли правильного висновку про його недійсність.

Доводи касаційної скарги з посиланням на те, що позивач не довів факту продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди, а також факту належного внесення орендної плати після спливу строку дії договору оренди, які б свідчили про його намір скористатися своїм переважним правом, є безпідставними, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами та встановленими судами обставинами.

За наявності у матеріалах справи акта приймання-передачі земельної ділянки від орендодавця орендарю за договором від 07 лютого 2009 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агроконтракт-Н , сторони не надали до суду доказів зворотної передачі земельної ділянки від орендаря орендодавцю, як те передбачено договором. Цією обставиною підтверджується той факт, що після закінчення строку договору земельна ділянка продовжувала знаходитися у розпорядженні ТОВ Агроконтракт-Н .

Крім того, ТОВ Агроконтракт-Н надало суду докази належного виконання умов зазначеного договору щодо належного виконання своїх обов`язків за договором, зокрема, щодо сплати орендної плати до 2014 року включно.

Судами встановлено, що оспорюваний договір оренди землі укладений між відповідачами під час дії попереднього договору, що є порушенням прав орендаря ТОВ Агроконтракт-Н .

Щодо державної реєстрації договору оренди землі від 07 лютого 2009 року

Відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року № 134/2003 Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру , який у силу статті 106 Конституції України є обов`язковим до виконання на території України, на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов`язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок.

На виконання цього Указу Президента України Державним комітетом України по земельних ресурсах виданий наказ від 02 липня 2003 року № 174 Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель .

Згідно з пунктом 4 цього Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

Функції з реєстрації, зокрема, договорів оренди землі покладені на реєстраторів Державного реєстру земель - структурні підрозділи державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах .

Зазначені структурні підрозділи Центру Державного земельного кадастру здійснювали видачу державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, реєстрацію договорів оренди (суборенди), а також вели Книгу реєстрації договорів оренди землі.

Укладений між ТОВ Агроконтрак-Н та ОСОБА_1 договір оренди землі зареєстрований 20 травня 2010 року спеціальним уповноваженим суб`єктом у Новомиргородському районному відділенні Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру .

У пункті 3.1. договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та відповідачем 7 лютого 2009 року, зазначено, що цей договір укладено на п`ять років, починаючи з дати його державної реєстрації. Це положення є визначальним під час обрахунку строку чинності цього договору та для визначення моменту закінчення його дії.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Таким чином, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Доводи касаційної скарги з посиланням на ненадання доказів оплати оренди за 2015-2016 роки не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на правильність вирішення позовних вимог про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем.

Отже, вирішуючи спір, суди з дотримання вимог статей 212-215, 315 ЦПК України 2004 року повно, всебічно та об`єктивно з`ясували обставини справи, вірно встановили правовідносини, що склалися й правильно задовольнили позов ТОВ Агроконтракт-Н , оскільки відповідачі порушили його переважне право як орендаря на поновлення договору оренди земельної ділянки, так як судами були встановлені всі юридичні факти, передбачені статтею 33 Закону України

Про оренду землі , для визнання за ним переважного права на поновлення договору оренди, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 25 лютого 2015 року у справі № 6-10цс15, та Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі

№ 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Верховний Суд встановив, що суди першої та апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної

інстанцій - залишенню без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вирішення питання про поновлення виконання (дії) оскаржуваних судових рішень

За правилами статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала. Суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 жовтня 2017 року зупинене виконання рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2017 року до закінчення касаційного провадження у цій справі.

Зробивши висновок про залишення без змін рішень судів першої та апеляційної інстанцій, постановлених у справі, Верховний Суд, керуючись частиною третьою статті 436 ЦПК України, поновлює їх виконання.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Рось-Інвест залишити без задоволення.

Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2017 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 09 серпня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2017 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко