Ухвала

від 14.08.2017 по справі 403/256/17

УСТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 403/256/17

Провадження №1-кс/403/51/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М УК Р А Ї Н И

14 серпня 2017 р. Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі:

слідчого судді: ОСОБА_1

з участю:

секретаря судового засідання: ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Устинівка по кримінальному провадженню за №12017120290000103 від 10 травня 2017 року, за внесеними слідчим слідчого відділу Устинівського відділення поліції Долинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_4 відомостями до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо вчиненого встановленою досудовим слідством особою кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, клопотання начальника Устинівського відділу Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_3 про арешт майна, із забороною на розпорядження та користування цим майном,-

В С Т А Н О В И В:

Начальником Устинівського відділу Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_3 подано до суду клопотання про арешт майна, із забороною на розпорядження та користування цим майном по кримінальному провадженню за №12017120290000103 від 10 травня 2017 року, за внесеними слідчим слідчого відділу Устинівського відділення поліції Долинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_4 відомостями до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо вчиненого встановленою досудовим слідством особою кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України. В клопотанні зазначено, що на підставі матеріалів моніторингу, проведенного територіальними органами Держгеокадастру та акта Головного управління Держеокадастру в Кіровоградській області відповідно до позапланової виїзної перевірки додержання вимог законодавства про використання та охорону земель щодо законності користування земельною ділянкою встановлено, що на території Седнівської сільської ради ФОП ОСОБА_5 , без правовстановлюючих документів, користується земельною ділянкою площею 143,7 га, на якій маються посіви технічної культури соняшник.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вважає, що по кримінальному провадженню клопотання про арешт майна підлягає задоволенню, так як на земельну ділянку, площею 143,7 га на території Седнівської сільської ради відсутні документи, які підтведжують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди земельної ділянки. Земельна ділянка оброблена та засіяна соняшником. У розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ФОП ОСОБА_6 зазначено, що розмір заподіяної шкоди становить 209866,55 грн.

Заслухавши прокурора ОСОБА_3 , дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017120290000103 від 10 травня 2017 року до цього реєстру слідчим відділу Устинівського відділення поліції Долинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_4 внесено відомості щодо вчиненого встановленою досудовим слідством особою кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України.

Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, земельна ділянка, площею 143,7 га, кадастровий номер 3525887800:02:000:9018, для ведення товарного сільськогосподарського призначення, є комунальною власністю Седнівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області. У довідці Седнівської сільської ради від 26 червня 2017 року за №02-25-81 зазначено, що ОСОБА_5 використовує земельну ділянку, площею 143,7 га, кадастровий номер 3525887800:02:000:9018, без правовстановлюючих документів, земельна ділянка засіяна соняшником. ОСОБА_5 безпідставно сплачує за користування земельною ділянкою кошти, як фізична особа. За січень-червень 2017 року ОСОБА_5 сплачено 63000.00 грн. У акті від 26 червня 2017 року, складеного представниками: Седнівської сільської ради, Головного управління Держеокадастру в Кіровоградській області та Устинівського відділу Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області, зазначено, що земельна ділянка, площею 143,7 га, кадастровий номер 3525887800:02:000:9018, форма власності - комунальна, категорія земель- сільськогосподарського призначенння, цільове призначенння - для ведення товарного сільськогосподарського призначення, документи, які підтведжують державну реєстрацію права власності чи права постійного користування або права оренди земельної ділянки - відсутні, земельна ділянка оброблена та засіяна соняшником. У розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки ФОП ОСОБА_5 на території Седнівської сільської ради, за самовільне зайняття земельної ділянки, площею 143,7 га розмір заподіяної шкоди становить 209866,55 грн.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю результатами інтелектуальної, творчої діяльності. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні. За змістом положень кримінально-процесуального кодексу України, основним призначенням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які приймають участь у кримінальному процесі, забезпечення законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав та свобод людини на досудових стадіях кримінального провадження. Одним з таких обмежень є арешт майна. Частинами 1,2,3,4,5,6,7,8 ст.170, ч.ч.1,2 ст.171 КПК України встановлено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу. У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за вищу або нижчу ринкової вартості і знала чи повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій із ознак, зазначених у пунктах 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України. У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше. Арешт може бути накладений на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу. Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою. Арешт може бути накладено на майно підозрюваного, або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного. При цьому таке майно може перебувати як у цих осіб, так і в інших фізичних або юридичних осіб. Щодо осіб, які не єпідозрюваними(у порядку, передбаченомуст.ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення)або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна. Якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним. З клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; перелік і види майна, що належить арештувати; документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання. У п. 19 листа Вищого Спеціалізованого суду з розгляду кримінальних і цивільних справ «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження»від 05 квітня 2013 року за № 223-559/0/4-13 зазначено, що згідно зп. 3 ч. 2 ст. 171 КПКслідчий (прокурор) у своєму клопотанні про арешт майна має назвати документи, які підтверджують право власності на майно, що підлягає арешту. Разом із тим під час розгляду відповідних клопотань слідчим суддям необхідно враховувати, що такі документи не можуть бути зазначені у клопотанні та надані щодо майна, право власності на яке неможливо підтвердити документально (наприклад, на майно, вилучене з обігу; рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації і документи щодо якого відсутні, тощо), а також щодо майна, яке підлягає державній реєстрації, проте всупереч вимогам закону не було зареєстровано. Водночас відповідну неможливість має бути обґрунтовано у клопотанні, про неї має бути зазначено і в ухвалі. Документи, що підтверджують право власності на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації і яке було фактично зареєстровано, або копії цих документів, мають зазначатися в клопотанні та обов`язково додаватися до клопотання (наприклад, інформаційна довідка з Державного реєстру прав на нерухоме майно тощо).

Частиною 2 ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Метою застосування арешту майна є сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного або третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Сторона кримінального провадження, якою подано клопотання про арешт майна, зобов`язана навести підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна. Слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов`язаний навести ці підстави у судовому рішенні. Предметом кримінального правопорушення передбаченого ст.197-1 КК України є конкретна земельна ділянка. Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, полягає у самовільному зайнятті земельної ділянки. Самовільне зайняття земельної ділянки є злочином із матеріальним складом, який вважається закінченим з того моменту, коли особа фактично заволоділа земельною ділянкою або розпочала її протиправну експлуатацію, завдавши цим власнику земельної ділянки або її законному володільцю значної шкоди. Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, має бути співмірною з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або ж, якщо метою арешту майна є забезпечення конфіскації, то вартість арештованого майна має узгоджуватись із санкцією статті, яка передбачає покарання за злочин, у вчиненні якого підозрюється особа. У клопотанні зазначено, що кримінальним правопорушенням причинено матеріальну шкоду на суму 209866,55 грн., але не зазначено вартості посівів соняшника на земельній ділянці площею 143,7 га на території Седнівської сільської ради. В клопотанні відсутнє обгрунтування причинених потерпілій юридичній особі реальних збитків внаслідок посівів соняшника на земельній ділянці, площею 143,7 га. На майно не може бути накладено арешт з метою його конфіскації, так як санкцією ст.197-1 КК України не передбачено такого виду покарання, як конфіскація майна.

Статтями 170,171 КПК України, визначено спеціальний суб`єктний склад осіб, майно яких може бути заарештоване в рамках кримінального провадження, а саме: підозрюваний, обвинувачений, особи, які в силу закону несуть відповідальність за спричинену шкоду. Слідчий суддя зобов`язаний встановити обставини кримінального провадження, в тому числі власника майна, на яке накладається арешт та чи є ця особа стороною кримінального провадження. В клопотанні не зазначено власника чи володільця посівів соняшника (зазначено про користування земельною ділянкою ФОП ОСОБА_5 ) на земельній ділянці, площею 143,7га, кадастровий номер 3525887800:02:000:9018, для ведення товарного сільськогосподарського призначення, на території Седнівської сільської ради, що є суттєвим порушенням прав особи на судовий захист, так як відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, його захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні під час розгляду питання про арешт майна, мають право заявляти клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. На стадії досудового слідства таке клопотання розглядається слідчим суддею. В клопотанні зазначено, що на земельній ділянці, площею 143,7 га, для ведення товарного сільськогосподарського призначення, на території Седнівської сільської ради, посіви соняшника є предметом кримінального правопорушення внаслідок вчиненого кримінального правопорушення. Але в клопотанні не наведено та до нього не додано належних і допустимих доказів, що ці посіви соняшника є предметом кримінального правопорушення внаслідок неправомірних дій підозрюваного. Арешт може бути накладено на майно підозрюваного. Щодо осіб, які не єпідозрюваними, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна. Якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним. А отже зазначені в клопотанні твердження є необґрунтованими. При встановлених обставинах, на підставі досліджених під час судового розгляду матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що клопотання про арешт майна, із забороною на розпорядження та користування цим майном задоволенню не підлягає, як необгрунтоване.

Керуючись ст.ст.170-173, 370,372 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

По кримінальному провадженню за №12017120290000103 від 10 травня 2017 року, за внесеними слідчим слідчого відділу Устинівського відділення поліції Долинського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_4 відомостями до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо вчиненого встановленою досудовим слідством особою кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, відмовити у клопотанні начальника Устинівського відділу Олександрійської місцевої прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_3 про арешт майна, із забороною на розпорядження та користування цим майном.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Кіровоградської області через Устинівський районний суд протягом п`яти днів з дня проголошення.

Слідчий суддя Устинівського

районного суду: ОСОБА_1