Рішення

від 14.08.2017 по справі 522/8180/14-ц

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2/522/8180/14-ц

Провадження № 2/522/53/17

РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

14 серпня 2017 року

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Погрібного С.О.

за секретаря судового засідання - Солодкої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 Прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна та скасування державного акту, за участі третіх осіб - Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, Управління Держземагентства у м. Одесі Одеської області, -

в с т а н о в и в :

Заступник прокурора Приморського району м. Одеси звернувся до суду в інтересах держави в особі Одеської міської ради із вказаним позовом, в якому, згідно з вимогами уточненого позову від 11 липня 2014 року, просить визнати незаконним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, розташовану по АДРЕСА_1 в м. Одесі, серії НОМЕР_1, від 30.10.2007 року, виданий ОСОБА_1; витребувати земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1 в м. Одесі, кадастровий номер НОМЕР_2, з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради й зазначити у судовому рішенні, що останнє є підставою для внесення запису щодо скасування реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,1000 га, що розташована по АДРЕСА_1 в м. Одесі, шляхом видачі Головним управлінням Держземагентства у м. Одесі Одеської області витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку комунальної власності площею 0,1000 га, розташовану по АДРЕСА_1 у місті Одесі, кадастровий номер НОМЕР_2 та реєстрації Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції державної реєстрації права власності на земельну ділянку за територіальною громадою в особі Одеської міської ради. На обґрунтування позову посилався на наступне. Відповідно до рішення Печерського районного суду м. Києва від 07.09.2007 року за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, розташовану в м. Одесі, АДРЕСА_1. У подальшому ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28.05.2009 року за апеляційною скаргою прокуратури м. Києва вказане судове рішення скасовано, справа направлена на новий розгляд до того ж суду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.11.2009 року цю справу направлено за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси, який ухвалою від 25.10.2010 року залишив зазначений позов без розгляду у зв'язку з неявкою в судове засідання позивачів.

На підставі вказаного рішення Печерського районного суду м. Києва від 07.09.2007 року ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, розташовану по АДРЕСА_1, серії НОМЕР_1, від 30.10.2007 року, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Одеською регіональною філією державного підприємства Центр державного земельного кадастру за № 010750501805. Цей акт виданий та підписаний Управлінням земельних ресурсів у м. Одесі й зареєстрований в установленому порядку.

Оскільки право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку набуто неправомірно, фактично й відсутня підстава для видачі оспорюваного державного акта на землю позивач був змушений звернутися до суду за захистом порушених прав й в інтересів держави.

В останнє судове засідання прокурор не з'явився, втім в матеріалах справи наявна заява прокурора Коваленка І.А., відповідно до змісту якої він просить розглядати справу за відсутності представника позивача у зв'язку з визнанням позову й підтримує вимоги позову у повному обсязі (а.с. 150).

У зв'язку з ліквідацією прокуратури Приморського району міста Одеси до участі у справі в якості позивача залучено заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 Прокуратури Одеської області.

В судове засідання з'явився представник відповідача, проте також надав суду заяву про слухання справи за його відсутності й визнання вимог позову у повному обсязі.

Інші учасники в судове засідання не з'явились, втім скористались своїм правом й надали суду письмові пояснення з приводу вказаних правовідносин й висловили свою правову позицію у цьому спорові.

Дослідивши матеріали справи, надані суду письмові докази й пояснення, суд зробив висновок про необхідність часткового задоволення позову з наступних причин. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі пояснень представників сторін, представлених письмових доказів.

Щодо фактичних обставин по справі.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 07.09.2007 року за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку, площею 0,1 га, розташовану в м. Одесі, АДРЕСА_1. У подальшому ухвалою апеляційного суду м.Києва від 28.05.2009 року за апеляційною скаргою прокуратури м. Києва вказане судове рішення скасовано, справа направлена на новий розгляд до того ж суду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.11.2009 року цю справу направлено за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси. Під час нового розгляду справи ухвалою Приморського районного суду від 25.10.2010 року позов залишено без розгляду у зв'язку з неявкою в судове засідання позивачів.

На підставі вказаного рішення Печерського районного суду м. Києва від 07.09.2007 року ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, розташовану по АДРЕСА_1, серії НОМЕР_1, від 30.10.2007 року, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Одеською регіональною філією державного підприємства Центр державного земельного кадастру за № 010750501805. Цей акт виданий та підписаний Управлінням земельних ресурсів у м. Одесі й зареєстрований в установленому порядку.

Щодо повноважень на представлення інтересів держави позивача у цьому спорові.

Статтею 143 Конституції України наділено територіальні громади правом безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляти майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до п. 1 ст. 10, п. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в України , ради представляють інтереси територіальної громади та відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні здійснюють повноваження власника майна.

Згідно з рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 року за № 3-рп/99 інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор або його заступник у кожному випадку самостійно визначає в чому саме полягає порушення інтересів держави в конкретних правовідносинах, які підлягають вирішенню в судовому порядку.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної, безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання.

Відповідно до пункту 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, зазначених законом. В тому числі, такі випадки передбачені ст. 36-1 Закону України Про прокуратуру , ст. 45 ЦПК України, згідно зі змістом яких прокурор має право звертатися до суду з заявами про захист прав і свобод інтересів держави.

Інтереси територіальної громади є складовою частиною державних інтересів. Згідно з п. 1 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року за № 3-рп/99 прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява є підставою для порушення справи в господарському суді. Під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах , потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради. З огляду на вказане, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, є Одеська міська рада.

Таким чином, суд зробив висновок про належне представництво органами прокуратури інтересів держави у вказаних правовідносинах.

Щодо вказаних правовідносин й вирішення спору по суті.

Згідно з актом обстеження земельної ділянки від 20.12.2013 року, земельна ділянка орієнтовною площею 0,01 га, яка розташована за адресою: м. Одеса АДРЕСА_1 (кадастровий номер НОМЕР_2) вільна від забудови (будівельні роботи не проводяться), неогороджена та фактично не використовується.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальної громади міст, є комунальною власністю, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

За ст. 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності на землі за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.

Пунктом 3 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадянам проводиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Втім, як встановлено судом, відповідачу земельна ділянка безоплатно у власність або в користування Одеською міською радою, як власником землі, не надавалася, право власності на вказану ділянку останнім набуто на підставі нині скасованого рішення Печерського районного суду м. Києва від 07.09.2007 року.

Статтею 81 Земельного кодексу України встановлений вичерпний перелік підстав набуття права власності на земельні ділянки, а саме: громадяни набувають право власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийнятті спадщини; виділення в натурі належної їм земельної частки.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

За ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається належним йому майном.

Статтею 387 ЦПК України передбачене право власника витребувати майно від особи, яка незаконним чином ним заволоділа.

Таким чином, зважаючи на вказані норми права, беручи до уваги те, що рішення суду, на підставі якого набуто право власності відповідачем на спірну земельну ділянку, скасоване, а також, передусім, зважаючи на визнання позову відповідачем, суд зробив висновок про обґрунтованість вимоги позивача про визнання незаконним й скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, розташовану по АДРЕСА_1 в м. Одесі, серії НОМЕР_1, від 30.10.2007 року, що виданий ОСОБА_1, й витребування цієї земельної ділянки на користь Одеської міської ради.

Щодо вимоги про внесення запису щодо скасування реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку органами Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції й Управління Держземагентства у м. Одесі Одеської області.

Частиною 5 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними визначено, що рішення суду про задоволення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Відповідно до п. 44 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2013 року № 868, для проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку державної або комунальної власності заявник подає витяг з Державного земельного кадастру про таку земельну ділянку, який надається державним кадастровим реєстратором згідно з п. 162-1 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051.

Державна реєстрація права власності держави чи територіальної громади на земельні ділянки, які сформовані із земель державної чи комунальної власності, проводиться одночасно з державною реєстрацією речового права на таку земельну ділянку, що є похідним від права власності, на підставі рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування.

Таке рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у користування може бути подане правонабувачем (користувачем, орендарем), який у такому випадку є уповноваженою особою власника земельної ділянки, одночасно із заявою про державну реєстрацію речового права, що є похідним від права власності.

Таким чином, вимоги пункту 44 передбачають реєстрацію права власності на земельну ділянку за державним органом або органом місцевого самоврядування та надання такої земельної ділянки в оренду на підставі відповідного рішення органу, що має право розпоряджатися землями державної чи комунальної власності (ст. 122 Земельного кодексу України).

Окрім цього, відповідно до правил, встановлених Законом України Про Державний земельний кадастр , постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру та відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , а саме органом державної реєстрації прав.

Ведення Державного земельного кадастру органами Управління Держземагентства здійснюється згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012 року № 1051 й Законом України Про Державний земельний кадастр .

Додатково судом встановлено, постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 затверджено Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де у пункті 41 зазначено, що Державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У разі скасування на підставі рішення суду державної реєстрації прав, проведеної до 1 січня 2013 року відповідно до законодавства, що діяло на момент такої реєстрації, записів про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, за відсутності державної реєстрації таких прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор переносить до Державного реєстру прав записи про державну реєстрацію прав, що містяться в інформаційних системах, та вносить запис про скасування державної реєстрації прав.

Порядком ведення Державного земельного кадастру передбачено внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін) до них про зареєстровані земельні ділянки. Зміни до відомостей про земельну ділянку вносяться до Поземельної книги, що ведеться державним кадастровим реєстратором.

Таким чином, суд зробив висновок, що при переході права власності на земельну ділянку, державна реєстрації прав, якої проведена до 1 січня 2013 року, спочатку мають бути внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а потім відомості про власника (користувача) земельної ділянки мають бути внесені до Державного земельного кадастру засобами електронного зв'язку та, як наслідок, й до Поземельної книги.

З огляду на вказане, суд зробив висновок про необґрунтованість вказаної вимоги позивача й роз'яснює, що вказане рішення є підставою для внесення запису щодо скасування реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,100 га, що розташована по АДРЕСА_1 в м. Одесі, Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції державної реєстрації права власності на земельну ділянку за територіальною громадою м.Одеси й подальшого внесення державним кадастровим реєстратором Управління Держземагентства у м. Одесі Одеської області відповідних змін до Поземельної книги.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. У цьому випадку судом не встановлено обставин, за яких позивач може бути звільнений від доказування обставин, на які він посилається.

За ч. 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Керуючись ст. ст. 3, 13, 15, 16, 319, 321 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 11, 37, 45, 60, 61, 387 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України Про Державний земельний кадастр , ст.ст. Закону України Про місцеве самоврядування в України , ст. 36-1 Закону України Про прокуратуру , ст.ст. 41, 121 Конституції України, ст.ст. 81, 83, 116, 122 Земельного кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В :

Позов Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 Прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна та скасування державного акту, за участі третіх осіб - Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції, Управління Держземагентства у м. Одесі Одеської області - задовольнити частково.

Визнати незаконним й скасувати державний акт про право власності на земельну ділянку, площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, серії НОМЕР_1, від 30.10.2007 року, виданий ОСОБА_1 й зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, Одеською регіональною філією державного підприємства Центр державного земельного кадастру за № 010750501805.

Витребувати земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, що у м. Одесі, кадастровий номер НОМЕР_2, з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь та у власність територіальної громади м. Одеси.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ С.О. ПОГРІБНИЙ

14.08.2017